Журнал «Здоровье ребенка» 5(20) 2009

Інфекції верхніх дихальних шляхів займають провідне місце у структурі захворюваності дитячого віку. Рецидивна ЛОР-інфекція у дітей, які часто хворіють, може мати як бактеріальний, так і вірусний генез [1, 2].

Близько 200 видів збудників є причиною респіраторної патології [3]. Сучасні вакцини проти грипу забезпечують захисний ефект у 80–90 % дітей, але лише в тому випадку, якщо антигенна формула вакцини повністю відповідає антигенній формулі епідемічного класу вірусу грипу. При цьому вони не захищають від інших респіраторних вірусів (парагрипу, аденовірусу, респіраторно-синцитіального вірусу (РС-вірус), рино- і реовірусу, коронавірусу та ін.). Тому захворюваність на інші види ГРВІ в осінньо-зимовий період серед щеплених може залишатися достатньо високою, також можливі тяжкі ускладнення на фоні аденовірусної, парагрипозної інфекції (несправжній круп), РС-вірусів (бронхообструкції) тощо.

Зі збільшенням частоти лімфотропної вірусної інфекції пов''язане зростання глоткової мигдалини (ГМ), що належить до периферичних органів імунної системи, які забезпечують слизові оболонки носа та навколоносових пазух (ННП) імунокомпетентними клітинами і контролюють адекватність місцевої імунної відповіді, мукозального імунітету [1]. ГМ як імунокомпетентний орган забезпечує місцеві захисні реакції слизової оболонки носа й ННП [4], що, у свою чергу, пояснює часте поєднання аденоїдиту та синуситу. У цьому випадку виникає порочне коло: у разі первинності гострого синуситу патологічний секрет із ННП транспортується безпосередньо в носоглотку, де ГМ відповідає адекватним запаленням на цю агресію, з іншого боку — при первинності бактеріального запалення в ГМ створюються сприятливі умови для розвитку синуситу внаслідок блокування носоглотки набряклою лімфоїдною тканиною та погіршення носового дихання й вентиляції ННП [1, 5–7].

З огляду на значну роль лімфоїдної тканини носоглотки в імуногенезі та місцевому захисті слизової оболонки верхніх дихальних шляхів важливим напрямом у лікуванні та профілактиці аденоїдиту, ГРВІ й синуситу в дітей поряд з імунокорегуючою терапією [3] є елімінаційна, спрямована на превентивне зниження кількості вірусних і бактеріальних патогенів на слизових оболонках дихальних шляхів.

Мета дослідження — оцінити терапевтичну ефективність топічного інтраназального препарату Аква Маріс («Ядран», Хорватія), до складу якого входять морська вода з натуральними солями та мікроелементами, у дітей з аденоїдитом на фоні гострого бактеріального синуситу та доцільність його застосування з профілактичною метою на підставі аналізу захворюваності в період епідемії грипу та ГРВІ.

Матеріали та методи дослідження

Порівняльне рандомізоване дослідження ефективності елімінаційної терапії аденоїдитів у дітей із гострими синуситами препаратом Аква Маріс виконано на базі ЛОР-відділення Морозівської дитячої міської клінічної лікарні.

Обстежено 50 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у ЛОР-відділенні з приводу гострого синуситу та супутнього аденоїдиту. Вік хворих — 2–15 років. Серед пацієнтів були 22 хлопчики.

Обстеження включало динамічне ендоскопічне дослідження носоглотки, що проводили до лікування, через тиждень і через місяць від його початку. Бактеріологічне дослідження, матеріалом для якого слугувало виділене з поверхні ГМ, виконували в ті самі строки. Посів брали трансназально під конт­ролем ендоскопа 0°.

Усім дітям призначали стандартну терапію основного захворювання, що включала антибактеріальні, гіпосенсибілізувальні, протигрибкові препарати за показниками й антиоксиданти, які зменшують проникність і ламкість капілярів, а також місцеве лікування.

Вибір антибактеріального препарату залежав від форми та ступеня тяжкості запального процесу в ННП: при катаральних і неускладнених гнійних процесах призначали препарати пеніцилінового ряду та лінкозаміни (у разі відсутності в дитини алергійних реакцій на вищезгадані препарати); при ускладнених гнійних синуситах застосовували антибіотики цефалоспоринового ряду II–III покоління, метронідазол [8].

Для поліпшення відтоку та зменшення блокування в структурах остеоміатального комплексу застосовували топічні та системні деконгенсанти (адреналіну гідрохлорид 0,1%, назол, віброцил) й антисептичні протизапальні засоби з мукорегулювальною дією (ринофлуїмуцил, синупрет, ереспал).

При гнійних і ускладнених формах синуситів пацієнтам виконували пункцію верхньощелепних пазух. У випадках катарального, набряково-інфільтративного синуситу лікування проводили безпункційним методом.

30 дітей основної групи разом зі стандартним лікуванням одержували елімінаційну терапію препаратом Аква Маріс по 1 дозі в кожну ніздрю 3 рази на добу протягом місяця починаючи з першої доби перебування в стаціонарі. 20 дітям контрольної групи прицільної санації носоглотки при риносинуситі не проводили.

Порівняльне дослідження ефективності препарату Аква Маріс у профілактиці ГРВІ і грипу виконано на базі загальноосвітньої школи № 1071 ЮЗАО в період епідемії ГРВІ та грипу.

У дослідженні взяли участь 100 дітей (основна група) початкової школи (1–4-й класи) віком від 7 до 10 років. Дітям виконували дворазове зрошення слизової оболонки носа та носоглотки перед уроками і після них протягом місяця. 259 дітей контрольної групи не одержували медикаментозну профілактику ГРВІ та грипу.

Аналіз ефективності профілактики грунтувався на оцінці частоти ГРВІ та грипу в період епідемії, а також тяжкості цих захворювань, яку визначали за ступенем інтоксикації, клінічних проявів із боку ЛОР-органів та тривалістю хвороби.

Результати дослідження та їх обговорення

На госпітальному етапі серед 50 обстежених дітей у 24 (48 %) був виявлений катаральний синусит, у 26 (52 %) — гнійний. У результаті ендоскопічного дослідження до лікування було виявлено, що для катаральних процесів у ННП характерні набряк і гіперемія лімфоїдної тканини носоглотки, у 14 пацієнтів до цих симптомів приєднувалася наявність прозорого слизистого виділення на поверхні ГМ. При гнійних процесах спостерігали подібну картину, а у 12 дітей візуалізувався набряк лімфоїдної тканини з петехіями в ній. У 28 (56 %) із 50 обстежених дітей відмічали патологічний рефлюкс риноносоглоткового секрету в глоткове устя слухової трубки (ГУСТ).

У табл. 1 наведено динаміку досліджуваних показників у хворих через 1 тиждень після початку лікування.

Окрім об''єктивної позитивної динаміки досліджуваних показників у дітей, які одержували елімінаційну терапію препаратом Аква Маріс, суб''єктивно всі пацієнти основної групи або їх родичі відзначали поліпшення носового дихання, полегшення евакуації виділення з носа протягом тижневої терапії та ­відсутність виділень на момент контрольного огляду, зниження інтенсивності кашлю, хропіння та гугнявості.

У табл. 2 наведені результати клініко-ендо­скопічного дослідження через місяць від початку ­терапії.

Як видно з табл. 2, через місяць досягнуто стійкого позитивного клінічного ефекту елімінаційної терапії, яка навіть у випадках повторної інфекції дає змогу скоротити тривалість захворювання та вираженість клінічних симптомів (у 4 із 6 дітей контрольної групи спостерігали слизисто-гнійні виділення з носа і по задній стінці глотки, чого не було зареєстровано в групі дітей, які одержували продовжену елімінаційну терапію). У жодного з 50 обстежених не було виявлено ознак синуситу, унаслідок чого призначення антибактеріальної терапії при повторній інфекції верхніх дихальних шляхів було непотрібним.

Результати бактеріологічного дослідження до лікування показали, що найчастішими збудниками аденоїдитів на фоні риносинуситів були Staphylococcus aureus (27 %), Haemophylus influenzae (22 %), Moraxella catarrhalis (13 %), різні форми Acinetobacter (13 %), Streptococcus pneumoniae (10 %), в окремих випадках висівалися Streptococcus viridans (4,5 %), Streptococcus haemophylus (3 %), Klebsiella pneumoniae (3 %), β-гемолітичний стрептокок групи В (1,5 %), Proteus mirabilis (1,5 %). При цьому у 8 дітей (13 %) виявлено змішану флору.

У табл. 3 наведені результати бактеріологічного дослідження через тиждень від початку терапії, що доводять переваги елімінаційної терапії препаратом Аква Маріс.

У табл. 4 наведені відстрочені результати ­бактеріологічного дослідження виділення з поверхні ГМ.

Результати профілактичної ефективності препарату Аква Маріс у практично здорових школярів наведені в табл. 5.

Важливо, що в жодному випадку застосування препарату Аква Маріс не було відзначено побічних ефектів ні на стаціонарному, ні на амбулаторному етапах.

Висновки

1. Застосування комбінованого лікування синуситів з явищами аденоїдиту (стандартна + елімінаційна терапія препаратом Аква Маріс) сприяє значному клінічному та бактеріологічному поліпшенню, що виражається в полегшенні перебігу захворювання, зменшенні вираженості симптомів запалення та бактеріологічній санації лімфоїдної тканини носоглотки.

2. Спостереження протягом місяця показало значну стійкість досягнутого за допомогою елімінаційної терапії Аква Марісом клініко-бактеріологічного результату.

3. Елімінаційна терапія препаратом Аква Маріс має високу профілактичну ефективність щодо ГРВІ та грипу.

4. Елімінаційна терапія Аква Марісом, спрямована на зниження вірусного та бактеріального обсіменіння верхніх дихальних шляхів, є одним із перспективних напрямків у лікуванні та профілактиці аденоїдиту та ГРВІ у дітей. Це дає змогу рекомендувати препарат Аква Маріс («Ядран», Хорватія) до широкого застосування в амбулаторних і стаціонарних умовах.