Международный эндокринологический журнал 1 (25) 2010

Вступ

Цукровий діабет (ЦД) належить до найбільш поширених хронічних захворювань, що є причиною тяжких ускладнень [1]. Захворюваність дитячого населення на цю патологію кожні 10 років збільшується вдвічі [2, 3]. Фактором, що впливає на виникнення та перебіг ЦД 1­го типу в дітей, є статеве дозрівання, пов’язане зі стрімким ростом організму дитини, впливом статевих стероїдів, гонадотропінів, антагоністів інсуліну (соматотропін, рістстимулюючі речовини, катехоламіни), а також дитячі вірусні інфекції, тропні до інсулярного апарату [4].

Мета роботи — вивчити стан вуглеводного та ліпідного обміну в дітей різного віку, хворих на ЦД 1­го типу, які перебувають на стаціонарному лікуванні.

Матеріали і методи дослідження

Обстежено 24 дитини, хворі на ЦД 1­го типу. На підставі вивчення вікових закономірностей розвитку діти були розподілені на дві групи: перша група — 10 дітей (6–13 років), середній вік становив 10,50 ± 0,67 року, з них 6 хлопчиків та 4 дівчинки, середній термін захворювання на ЦД 4,56 ± 0,73 року; друга група — 14 дітей (14–17 років), середній вік 15,64 ± 0,32 року, з них 6 хлопчиків та 8 дівчаток, середній термін захворювання на ЦД становив 7,61 ± 1,23 року. Всім дітям проводили дослідження вуглеводного (визначення рівня глюкози крові натще, середнього добового глікемічного профілю, вмісту глікозильованого гемоглобіну (HbA1c)) та ліпідного (рівень загального холестерину (ХС), ліпопротеїдів низької (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької (ЛПДНЩ) та ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ)) обміну. З досліджуваних груп були вилучені пацієнти з уперше виявленим ЦД, а також діти в стані кетоацидотичної коми. До медикаментозної терапії було додатково призначено магнітотерапію на нижні кінцівки (апарат «ЮЭМТЭК­МАГНИТЕР»), магнітолазеротерапію на ділянку правого підребер’я (апарат МІТ­11) та вихорові ванни на нижні кінцівки щодня протягом двох тижнів. Отримані результати оброблялися методами варіаційної статистики із застосуванням t­критерію Стьюдента.

Результати дослідження і їх обговорення

Встановлено, що діти другої групи мали більш високі показники глюкози крові, середнього глікемічного профілю на початку та наприкінці лікування, що безпосередньо впливало на концентрацію HbA1c. Так, показники HbA1c були вірогідно вищими в дітей другої групи порівняно з дітьми першої групи (P1 < 0,05) (табл. 1). Отримані дані показали наявність вірогідних різниць щодо початкових значень тільки показників середнього добового глікемічного профілю, що став нижчим наприкінці лікування в дітей другої групи. Щодо дітей першої групи, то вірогідних зрушень глюкози крові натще та середнього добового глікемічного профілю не було, але відзначалася тенденція до зниження цих показників.

При спостереженні за станом ліпідного обміну наприкінці лікування в дітей обох вікових груп (табл. 2) встановлено, що всі показники були в межах норми. При здійсненні порівняльного аналізу між віковими групами виявлено, що вірогідно вищими були всі показники в пацієнтів другої групи, особливо щодо рівня холестерину ЛПДНЩ та холестерину ЛПВЩ.

Отже, на підставі лабораторних даних ми одержали початкові характеристики вуглеводного обміну (на початку лікування) та вивчили вплив стаціонарного лікування на його стан у дітей, хворих на ЦД 1­го типу. За результатами аналізу наприкінці лікування виявлено, що відбулося зниження показників глікемії, вірогідно більш значне в дітей старшої групи. Показники ліпідного обміну, хоч і у межах нормальних значень, були вірогідно кращими в дітей 14–17 років. При цьому рівень глікемічного контролю діабету (за HbA1c) був кращим у дітей молодшої вікової групи. Результати власного дослідження вказують, що у підлітків відносно легше досягти вірогідного поліпшення рівня глікемії наприкінці стаціонарного лікування, проте стан глікемічного контролю ЦД у них залишається вірогідно гіршим. Інтенсифікація синтезу холестерину в даній групі вказує на збільшення потреби в ньому після закінчення статевого дозрівання, що є підгрунтям у подальшому для формування діабетичної макроангіопатії.