Газета «Новости медицины и фармации» Аллергология и иммунология (322) 2010 (тематический номер)

Ми поділяємо думку І.С. Гущина, який вважає, що СІТ має такі переваги над іншими методами лікування алергічних захворювань:
1) збереження тривалої ремісії після завершення успішних курсів СІТ;
2) попередження розширення спектра алергенів, до яких послідовно формується гіперчутливість;
3) попередження прогресування алергічного захворювання;
4) зменшення потреби в лікарських препаратах.

Такий лікувальний ефект СІТ є можливим завдяки її імунотропному впливу, який проявляється у підвищенні активності супресорних клітин і механізмів, збільшенні клітин, що продукують інтерлейкін-12, посиленні функції Т-лімфоцитів хелперів 1-го типу і зниженні Т-лімфоцитів хелперів 2-го типу, переключенні СД4+-клітин із Th2- на Th1-фенотип, зменшенні бластоутворення лімфоцитів під впливом специфічного алергену (АГ), толерантності В-лімфоцитів, що продукують IgE, посиленні функції ізотипічних Т-супресорів, регуляції індукції IgE ідіотиповими антитілами, зниженні реактивності медіатор-продукуючих клітин, підвищенні вмісту алергенспецифічних блокуючих антитіл, зниженні неспецифічної та специфічної тканинної реактивності [3].

Слід додати, що існує загальнобіо­логічна закономірність звикання до подразників, інтенсивність дії чи дози яких поступово зростають. Постійне виділення під впливом алергену медіатора алергії приводить до зниження у тканин чутливості до нього, що сприяє розвитку позитивного клінічного ефекту. Поступове безперервне введення алергену в дуже малих дозах для того, щоб сприяти дегрануляції мастоцитів та базофілів, приводить до того, що певна кількість циркулюючих IgE поєднується з антигеном без вивільнення медіаторів. Введення більших доз алергену сприяє синтезу блокуючих антитіл (IgG та анти-IgE), які забезпечують захист організму. Тому після припинення курсу СІТ титри алерген-специфічних IgE-антитіл знижуються протягом багатьох років [5].

При проведенні СІТ як класичним підшкірним методом, так і неінвазивним можуть виникати місцеві та системні побічні реакції, причому їх клінічна картина, час виникнення та локалізація патологічного процесу в місці введення алергену чи в «шоковому» органі свідчить про причинно-наслідковий зв''язок антигенного подразнення організму хворого й ускладнення, що виникло [6].

Важливо розрізняти безпечну місцеву реакцію, реакцію «шокового» органа (риніт, кон''юнктивіт, реакцію з боку бронхіального дерева) та гострі стани, що загрожують життю хворого (анафілактичний шок).

Як свідчать дані світової літератури, у країнах, де СІТ виконують лише лікарі-алергологи, які мають досвід та законне право на проведення такого методу лікування, а введення алергенів відбувається в спеціалізованих медичних закладах, що мають всі необхідні засоби для лікування ймовірних побічних ефектів, системні реакції якщо й виникали, то не призводили до серйозних наслідків [4, 5].

Матеріали та методи дослідження

Під нашим спостереженням перебувало 237 хворих на алергічний цілорічний риніт та алергічну бронхіальну астму, сенсибілізованих до побутових алергенів, які отримували СІТ класичним парентеральним методом, та 317 хворих, які отримували СІТ пероральним методом. Усі хворі пройшли повне загальноклінічне та алергологічне обстеження. Лікування проводилось у період ремісії захворювання, при наявності письмової згоди пацієнта. При доборі пацієнтів враховувались загальноприйняті протипоказання. При проведенні інвазивної СІТ використовували класичний метод підшкірного введення алергенів, який був розроблений у НДАЛ під керівництвом акад.

А.Д. Адо (1976). Пер­оральну СІТ із застосуванням драже побутових алергенів проводили в амбулаторних умовах за методикою, запропонованою Б.М. Пухликом [6]. Результати лікування оцінювалися через 1, 2, 3 роки після початку проведення СІТ за клінічними показаннями, динамікою результатів шкірного тестування з алергенами. Розвиток побічних реакцій (як місцевих, так і системних) документувався в щоденниках проведення СІТ.

Результати та їх обговорення

За даними наших досліджень, при проведенні підшкірної СІТ було зафіксовано лише 2,78 % легких системних реакцій (легке загострення алергічного риніту та бронхіальної астми) та 18,3 % місцевих реакцій (свербіж, гіперемія, локальний набряк у місці введення алергену), жодного випадку анафілактичних реакцій зафіксовано не було. При розвитку місцевих реакцій не виникало необхідності в проведенні додаткових методів лікування, у відміні СІТ. У тих випадках, коли при введенні однієї і тієї ж дози АГ спостерігалась виражена місцева реакція, цю дозу вважали максимально переносимою. При виникненні легких системних реакцій призначались фармакопрепарати, необхідності в госпіталізації не виникало. Розвиток небажаних реакцій, очевидно, був пов''язаний із надзвичайно високим ступенем чутливості пацієнта до алергену, порушенням хворими протоколу СІТ.

При проведенні пероральної СІТ було зафіксовано лише 4,8 % небажаних реакцій, які проявлялись свербежем ротової порожнини, локальним набряком губи, свербежем піднебіння, неприємним відчуттям з боку шлунково-кишкового тракту, та 0,53 % загальних реакцій у вигляді легкого загострення алергічного риніту. У жодному випадку неінвазивний метод введення АГ не призвів до погіршення перебігу захворювання. При аналізі побічних ефектів при класичному, підшкірному та пероральному способах введення АГ виявлено, що частота місцевих побічних реакцій складає відповідно 18,3 і 4,8 %, системних — відповідно 2,78 і 0,53 % (р < 0,05).

Побічні реакції вірогідно частіше зустрічались серед дітей і проявлялись ураженням ротової порожнини та шлунково-кишкового тракту, легким загостренням алергічного риніту та бронхіальної астми. 67,3 % побічних реакцій розвинулись під час фази нарощування дози алергенів, 31,5 % — під час отримання підтримуючої дози, 7,0 % — як під час фази нарощування, так і під час отримання підтримуючої дози. Більшість небажаних реакцій були пов''язані з порушенням хворими протоколу проведення СІТ і легко усувались. Реакції з боку ротової порожнини та шлунково-кишкового тракту (тобто тих органів, які безпосередньо контактували з причинними алергенами) розцінювались як звичайні місцеві реакції і для лікарів були передбачуваними. Безпека пероральної СІТ дозволяє використовувати значно більші дози алергенів порівняно з підшкірною СІТ. Опубліковані результати плацебо-контрольованих досліджень підтверджують низький рівень побічних ефектів при використанні пероральної СІТ навіть у дозах, які в 100–500 разів вищі, ніж при проведенні підшкірної СІТ [11].

До переваг пероральної СІТ можна віднести такі:
1. Менший ризик виникнення гіперчутливих реакцій.
2. Надходження алергену до імунокомпетентних клітин двома шляхами: через лімфоглоткове кільце та кишечник.
3. Краща можливість комбінувати з фармакотерапією та можливість комбінувати з іншими методами СІТ.
4. Виключається небезпека розвитку парентеральних інфекцій.
5. Зручність для медпрацівників та пацієнтів.

Висновки

Специфічна імунотерапія є самодостатнім методом лікування певних форм алергічних захворювань, що впливає на всі фази їх патоге­незу.

СІТ є безпечним методом лікування алергічних захворювань: парентеральний метод дає лише 2,78 % легких системних реакцій і 18,3 % локальних ускладнень, які не потребують спеціального лікування й відмови від СІТ, а пероральне введення алергенів — відповідно 0,53 % та 4,8 % небажаних реакцій. Саме тому пероральний метод введення алергенів є найбільш безпечним методом специфічного лікування алергічних захворювань.

Ефективність та безпека СІТ цілком залежить від кваліфікації алерголога, вміння правильного відбору хворих і тривалої співпраці з ним.