Газета «Новости медицины и фармации» Аллергология и иммунология (322) 2010 (тематический номер)

Вступ

Сьогодні, згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров''я (ВООЗ), імунізацію вакциною BCG (БЦЖ) вважають одним із найбільш важливих заходів профілактики туберкульозу [1, 7, 10]. Вона має достатньо високу профілактичну активність, яка при вакцинації новонароджених становить 70–85 %: дитина практично цілком захищена від поширених або ускладнених форм туберкульозу (наприклад, дисемінований туберкульоз, туберкульозний менінгіт), які без лікування зазвичай закінчуються летально. Якісне проведення імунізації зменшує захворюваність на туберкульоз у 7–10 разів, а інфікованість — у 1,5–3 рази [4]. Оскільки своєчасне введення вакцини БЦЖ забезпечує захист від найбільш небезпечних форм туберкульозу, зусилля медичної спільноти повинні бути спрямовані перш за все на велике (95 %) охоплення щепленнями дітей раннього віку. Головним критерієм при визначенні тактики масової імунізації є її біологічна доцільність у конкретних епідеміологічних умовах, особливо це стосується дітей, тому що дитячий вік є найбільш уразливим для туберкульозної інфекції [5]. При імунізації під впливом вакцини мобілізуються Т- і В-ланки імунітету: стимуляція клітинного імунітету індукується підсиленням фагоцитарної та цитотоксичної активності макрофагів, функціональної активності Т-лімфоцитів і супроводжується розвитком гіперчутливості сповільненого типу (пост­вакцинальна алергія) [6].

Проблемою імунізації є можливість виникнення поствакцинальних реакцій і ускладнень на введення вакцинного препарату. Численні дослідження вказують на те, що їх характер залежить від віку, ваги, імунного статусу дитини (змінена реактивність, супутня патологія), що підлягає щепленню [1, 2], біологічних властивостей штаму БЦЖ (вірулентність, імуногенність тощо), рівня кваліфікації середнього медичного персоналу, що проводить щеплення [5]. На перебіг періоду після імунізації впливають також тригерні фактори, що супроводжуються імунодепресією як на рівні людської популяції (зниження рівня життя населення, дія шкідливих факторів зовнішнього середовища, зростаюча поширеність імунодефіцитних захворювань/станів, епідемія ВІЛ-інфекції) [8, 9], так і на рівні окремого організму (незакінчений фагоцитоз, лізосомальна недостатність, пригнічення клітинного імунітету) [6]. У результаті у відповідь на введення вакцинного штаму БЦЖ формується неадекватна імунна відповідь і, як наслідок цього, подальше лімфогенне і/або гематогенне поширення туберкульозної інфекції з розвитком ускладнень [4, 8].

Мета дослідження: вивчити частоту поствакцинальних БЦЖ-ускладнень у дітей Вінницької області в 2007–2008 рр. та в 2009 р. після зміни вакцинного препарату і порівняти отримані результати з даними попередніх динамічних досліджень.

Матеріали та методи

Проведено статистичний аналіз даних про ускладнення після вакцинації та ревакцинації у дітей Він­ницької області віком від 0 до 14 років в 2007–2008 та 2009 роках, що фіксовані в амбулаторних картах диспансерного нагляду (форма № 112/о) Вінницького протитуберкульозного диспансеру. Весь матеріал досліджень проаналізований за допомогою статистичних функцій та електронних таблиць.

Результати дослідження та їх обговорення

В Україні тривалий час для імунізації проти туберкульозу застосовували вакцину BCG-1 (Росія). Літературні джерела вказують на високу частоту реакцій та ускладнень після імунізації цією вакциною. Результати нашого дослідження, проведеного в 2007–2008 роках, свідчать про те, що у дітей Вінницької області мали місце 40 випадків ускладнень після імунізації, у тому числі після вакцинації — 36 та після ревакцинації — 4. Це в 1,4 раза менше, ніж за даними досліджень, проведених нами в 1997–1998 та 2003–2005 роках (кількість ускладнень склала 55 і 57 відповідно; у тому числі після вакцинації — 45/47 та після ревакцинації — 10/10). Але загальна частота ускладнень склала: 0,12, 0,15, 0,11 % відповідно до динамічних (1-ше, 2-ге, 3-тє) досліджень (рис. 1).

З 2008 року щеплення проводять вакциною штаму SSI (Данія). Перехід на нову вакцину був зумовлений високою частотою поствакцинальних ускладнень. Вакцина штаму SSI (Данія) містить менше живих тілець штаму Mycobacterium bovis, має значно меншу реактогенність та не перевищує імуногенність вакцини BCG-1 (Росія). Вона є звичайною вакциною БЦЖ на основі Mycobacterium bovis без додаткових антигенних властивостей. В останні роки з''явились повідомлення про зміну імунної відповіді дитячого організму як на вакцину, так і на туберкулін, що обумовлено особливостями імунологічної реактивності в умовах значного поширення туберкульозної інфекції в популяції. Тому актуальним стало вивчення частоти і структури ускладнень після першого року застосування даного вакцинного препарату.

Аналіз амбулаторних диспансерних карт за 2009 рік показав збільшення кількості випадків ускладнень до 62. Загальна частота ускладнень після щеплень вакциною штаму SSI (Данія) збільшилась в 3,3 рази і склала 0,36 %.

Незалежно від виду вакцини, що була застосована, в усіх дослідженнях більш часто зустрічались ускладнення після вакцинації: 1997–1998 рр. — 0,15 %; 2003–2005 рр. — 0,17 %; 2007–2008 рр. — 0,13 %; 2009 р. — 0,36 % (рис. 1).

Структура поствакцинальних ускладнень у цілому не змінилась. Як і раніше, найчастішим ускладненням після вакцинації був підпахвинний лімфаденіт: у 2007–2008 рр. — 30 випадків (83 %), у 2009 році — 52 випадки (96 %). Однак у 2009 році єдиним ускладненням після ревакцинації були холодні абсцеси (100 %) (рис. 2).

Згідно з результатами усіх динамічних спостережень, ускладнення після імунізації вакциною БЦЖ серед хлопчиків зустрічались частіше порівняно з дівчатками, у середньому це співвідношення складало 60 та 40 % відповідно. Найбільша частота ускладненого перебігу імунізації була в м. Вінниця. Результати вказують на те, що актуальним є вивчення імунологічної реактивності організму дитини в епідеміологічних умовах, які сьогодні склалися в Україні, та проведення профілактичних заходів, спрямованих на зменшення впливу шкідливих факторів зовнішнього середовища та покращення якості життя населення.

Висновки

1. Частота поствакцинальних реакцій у дітей Вінницької області, за даними чотирьох динамічних досліджень, перевищує показники, регламентовані наказом МОЗ України № 233 в 1994 році (0,02 %), і значно перевищує світові показники щодо цього.

2. В усіх дослідженнях найчастішим ускладненням імунізації був підпахвинний лімфаденіт, і лише в 2009 році після ревакцинації вакциною штаму SSI (Данія) у 100 % випадків спостерігались холодні абсцеси. Ускладнення імунізації серед хлопчиків порівняно з дівчатками зустрічались частіше.

3. Частота, характер та перебіг пост­вакцинальних БЦЖ-ускладнень залежать від біологічних властивостей вакцинного препарату, імунологічної реактивності осіб, які вакцинуються, та якості роботи медичного персоналу.