Международный эндокринологический журнал 3 (27) 2010

Основною причиною зниження зору, повної або часткової втрати працездатності внаслідок сліпоти у хворих на цукровий діабет (ЦД) є діабетична ретинопатія (ДР), частота якої, за даними різних авторів, становить від 25 до 98,5 % [1]. Розвиток і прогресування очних ускладнень ЦД тісно пов’язані з розвитком універсальної мікроангіопатії. Діабетична ретинопатія є типовою ознакою ЦД 1­го типу. Удосконалення способів лікування цієї патології дозволяє продовжити життя пацієнтів, які хворіють на ЦД 1­го типу. Імовірно, що збільшення тривалості життя таких хворих призведе до збільшення частоти випадків ДР. ДР встановлюється на ранніх стадіях хвороби й перебігає безсимптомно. У пацієнтів, як правило, немає скарг із боку органів зору. Нерідко лікування ЦД розпочинається вже за наявності ДР.

Метою дослідження було вивчення поширеності, особливостей перебігу й підвищення ефективності діагностики діабетичної ретинопатії в мешканців Подільського регіону України, які хворіють на цукровий діабет 1­го типу.

Матеріали й методи дослідження

На базі поліклінічного відділення Вінницького обласного ендокринологічного диспансеру проведені біомікроскопічні, офтальмоскопічні, загально­клінічні дослідження органа зору в 57 чоловіків та 47 жінок — мешканців міста віком 21–35 років, які хворіють на ЦД 1­го типу 5 років і більше. У дослідженнях брали участь 104 хворі: у 22 (21,2 %) був ЦД 1­го типу середнього ступеня тяжкості (14 чоловіків, 8 жінок), у 82 (78,8 %) — ЦД тяжкої форми (43 чоловіки, 39 жінок).

Детально досліджувалися передній та задній відрізок очного яблука. Передній відрізок оглядали у світлі щілинної лампи на предмет виявлення супутньої патології (вторинної глаукоми, катаракти тощо). Дослідження очного дна проводили за допомогою біомікроофтальмоскопії з використанням кольорових фільтрів. Офтальмоскопічно обстежили задній відрізок, склоподібне тіло для виявлення ДР, ступеня її тяжкості. Хворі на ДР були розподілені на групи відповідно до 3 стадій захворювання за міжнародною класифікацією [5].

Статистичний аналіз отриманих результатів був проведений на основі відносних похідних величин. Використовувались екстенсивні коефіцієнти для оцінки альтернативних ознак.

Результати дослідження та їх обговорення

Аналіз отриманого матеріалу (клінічно­лабораторні дослідження, уточнений діагноз, результати офтальмологічних обстежень) дозволяє скласти власну оригінальну картину поширеності ДР серед хворих на ЦД у Подільському регіоні. Найчастіше при обстеженні діагностовані непроліферативна та проліферативна форми ДР як у чоловіків, так і в жінок у загальній групі хворих. Частота непроліферативної ДР становила 42,1 % у чоловіків, 44,6 % — у жінок; частота проліферативної ДР — 24,5 % у чоловіків, 31,9 % — у жінок, поширеність передпроліферативної ДР у чоловіків — 3,5 % у жінок — 2 %. У частини хворих не було виявлено ДР: 21 % чоловіків та 12 % жінок (табл. 1).

Ризик розвитку ДР у пацієнтів, які не мають ознак непроліферативної ДР або з мінімальною симптоматикою цього захворювання, протягом першого року перебігу ЦД становить 5–10 %. У той же час у хворих із передпроліферативною ДР вірогідність її прогресування — 12–25 %. При наявності вираженої стадії — проліферативної ДР відзначається прогресування процесу в 75 % випадків [2].

Розуміння того, що в певних популяціях існує більш висока частота розвитку ДР, може допомогти в ідентифікації хворих на ЦД при наявності ризику серйозних ускладнень. Іспанське населення має особливо високий ризик захворювання на ЦД і розвитку ускладнень, адже поширеність ЦД майже вдвічі більша, ніж у кавказького населення неіспанського походження. Проведені дослідження показали, що частота ЦД становить 22 % серед іспанців віком 40 років і більше, причому поширення ДР серед цих хворих — 48 %. У Лос­Анджелесі провели інші дослідження, метою яких була оцінка поширеності непроліферативної й проліферативної ДР і макулярних набряків серед 6357 пацієнтів латиноамериканського походження, у яких був діагностований ЦД. Із них 1217 пацієнтів віком 40 років і більше мали уточнений діагноз ЦД і якісні фотознімки ДР очного дна в 46,9 % випадків, а в 20 % осіб із цієї групи після клінічного обстеження був уперше встановлений діагноз ЦД. У 10,5 % випадків із 1217 хворих була вперше виявлена непроліферативна або проліферативна ДР, у 10,4 % випадків відзначали макулярний набряк. Клінічно значущий макулярний набряк спостерігався в 60 % із 126 пацієнтів, у яких він був діагностований [3].

ЦД удвічі частіше діагностується в афроамериканського населення порівняно з особами кавказького походження аналогічного віку. Проведені дослідження доказали переважання ДР в афроамериканців віком 40 років і більше — 26,5 %, у той час як в осіб кавказького походження — тільки 18,2 %. Через ДР жінки афроамериканського походження більше ніж утричі частіше втрачають зір повністю, ніж жінки кавказького походження. Афроамериканці мають в цілому більш високий ризик прогресування ДР. Незважаючи на високу частоту розвитку ДР у цих популяціях, дослідження, у яке були включені 722 афроамериканці з ЦД 1­го типу, показало, що більшість пацієнтів взагалі не отримують адекватної медичної допомоги [4].

Якщо ж розглянути проведене дослідження в Подільському регіоні серед хворих на ЦД 1­го типу залежно від ступеня тяжкості, то визначається така закономірність: 48,8 % чоловіків і 48,7 % жінок мають непроліферативну ДР, у 32,5 % чоловіків і 38,4 % жінок — проліферативна ДР. Поширеність передпроліферативної ДР у чоловіків становить 2,3 %, у жінок — 2,5 %. Число хворих без ДР: 13,9 % чоловіків та 5 % серед жінок. У хворих на ЦД із середнім ступенем тяжкості непроліферативна ДР трапляється у 21,4 % чоловіків і 25 % жінок; а проліферативна форма ДР взагалі не зустрічається. Поширеність передпроліферативної ДР — 7,4 %, лише у чоловіків. Пацієнти, у яких не було виявлено ДР: 42,8 % чоловіків та 50 % жінок.

Висновки

1. Поширеність діабетичної ретинопатії більша у хворих на ЦД 1­го типу тяжкої форми. При цьому переважають непроліферативна та проліферативна форми ДР. Процентне співвідношення між чоловічою та жіночою статтю практично однакове й тому малоінформативне. Це пов’язано насамперед із тим, що в дослідженні брали участь в основному пацієнти, які хворіють на ЦД понад 5 років, а також з несвоєчасним зверненням до офтальмолога.

2. Діабетична ретинопатія має важливе соціальне значення з точки зору експертизи працездатності працюючого населення.

3. Використання офтальмологічних досліджень при проведенні скринінгових методів діагностики, особливо сімейними лікарями в сільській місцевості, сприяє ранньому виявленню діабетичної ретинопатії у хворих на цукровий діабет.