Газета «Новости медицины и фармации» Офтальмология (324) 2010 (тематический номер)

У хірургії катаракти методом факоемульсифікації застосування віскоеластиків є невід''ємною і безальтернативною запорукою якісного проведення операції і, як наслідок, отриманих високих зорових функцій в оперованих хворих. Найбільш частими ускладненнями в післяопераційному періоді при факоемульсифікації катаракти є підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ) і транзиторний набряк рогівки [1–3]. Основними характеристиками віскоеластиків є висока молекулярна маса, в''язкість, еластичність, псевдопластичність, поверхнева адгезія, когезивність і дисперсність [4, 5]. До когезивних матеріалів належать гіалон, провіск, амвіск та інші. До дисперсних — віскот, целофтал, целлюгель, віскомет та інші. З 2008 року ВАТ «Фармак» (Україна) почав виробляти перші вітчизняні препарати Гіаралтм і Гіарал Плюстм, що за своїми властивостями є когезивними віскоеластиками. Активною діючою речовиною Гіаралутм і Гіаралу Плюстм є гіалуронат натрію. Гіалуронат натрію — природний полісахарид, компонент екстрацелюлярного сполучнотканинного матриксу, який є фізіологічним компонентом внутрішньоокулярної рідини [6, 7]. Осмолярність препаратів Гіаралтм і Гіарал Плюстм близька осмолярності внутрішньоокулярної рідини. В 1 мл Гіаралутм міститься 10 мг гіалуронату натрію, а в 1 мл Гіаралу Плюстм — 15 мг.

Гіарал Плюстм має більшу молекулярну масу і, відповідно, більш виражені когезивні властивості. Зважаючи на це, ми застосовували Гіарал Плюстм у хворих із дрібною передньою камерою ока.

Мета роботи — визначити можливість застосування віскоеластиків Гіаралтм і Гіарал Плюстм при факоемульсифікації катаракти, встановити вплив Гіаралутм і Гіаралу Плюстм на внутрішньоочний тиск і на товщину рогівки післяопераційних хворих.

Матеріали і методи дослідження

Дане дослідження було проведене на 48 хворих — 68 очей. Середній вік хворих становив 72,4 ± 5,2 року. У групі було 29 жінок і 19 чоловіків. Усі хворі були розподілені на дві групи: у першій групі (29 хворих — 42 ока) при факоемульсифікації катаракти використовували віскот і Гіаралтм; у другій групі (19 хворих — 26 очей) — віскот і Гіарал Плюстм. В обох групах хворих як дисперсний віскоеластик для додаткового захисту ендотелію рогівки був використаний віскот.

Операції проводились одним хірургом під місцевою анестезією стандартною технікою. В усіх групах операції розпочинали з двох 1-міліметрових рогівкових парацентезів. У першій групі хворих у передню камеру ока вводили віскот, а глибину передньої камери підтримували когезивним віско-еластиком — Гіараломтм. У другій

групі хворих використовували відповідно віскот і Гіарал Плюстм. В усіх хворих надалі виконували 2,6-міліметровий рогівковий тунель, круговий капсулорексис, гідродисекцію і ротацію ядра кришталика. Емульсифікація ядра кришталика була виконана на апараті Infiniti™ Vision System стандартною хірургічною технікою [8, 9]. Кортикальні маси видалені аспіраційно-іригаційною системою. Імплантована ІОЛ AcrySof (модель SN60WF). Залишки віскоеластику ретельно видаляли аспіраційно-іригаційною системою. У післяопераційному періоді єдиним ускладненням у хворих був транзиторний набряк рогівки, що повністю проходив протягом 3–7 діб після операції, що є типовим при екстракції катаракти методом факоемульсифікації [1].

Дослідження внутрішньоочного тиску проводили пневмотонометром за одну добу до операції, через 6 і 24 години після оперативного лікування.

Товщина центральної частини рогівки визначалась ультразвуковим пахіметром на апараті Ocuscan до операції і через 1, 7 і 30 діб після операції.

Результати дослідження і їх обговорення

У табл. 1 наведені дані щодо кількості використаної при операції рідини, загальної тривалості операції та ефективного фако-часу. З цих даних видно, що всі ці параметри не є статистично різні (Р > 0,05).

Результати дослідження внутрішньоочного тиску, наведені в табл. 2, свідчать, що немає статистично вірогідної різниці між показниками ВОТ в обох групах хворих в усі строки дослідження (Р > 0,05).

У табл. 3 подані результати дослідження товщини центральної частини рогівки, що свідчать про відсутність вірогідної різниці між відповідними показниками в усіх групах хворих (Р > 0,05).

Наші дослідження проводились для визначення можливості застосування й безпечності віт-чизняних віскоеластиків Гіаралтм і Гіарал Плюстм як альтернативи іншим когезивним віскоеластикам при хірургії катаракти. Наш досвід застосування даних препаратів свідчить, що вони мають гарні когезивні властивості, добре підтримують об''єм, дозволяють легко та безпечно маніпулювати тканинами й матеріалами всередині ока, легко вводяться та видаляються загальною масою, запобігають травмуванню внутрішньоочних структур і тканин. У випадку неповного видалення Гіаралутм і Гіаралу Плюстм з порожнини ока після проведення хірургічного втручання нами не виявлено жодних патологічних змін у післяопераційному періо-ді, що свідчить про добру про-

никність даних віскоеластиків через трабекулярну сітку. Отримані нами результати свідчать, що Гіаралтм і Гіарал Плюстм є безпечними вітчизняними віскоеластиками і в післяопераційному періоді не впливають на показники внутрішньоочного тиску і на товщину середньої частини рогівки хворих.

Висновки

1. Препарати Гіаралтм і Гіарал Плюстм виробництва ВАТ «Фармак» є ефективними й безпечними когезивними віскоеластиками, що можуть бути застосовані в сучасній хірургії катаракти методом фако-емульсифікації.

2. Гіаралтм і Гіарал Плюстм не підвищують внутрішньоочного тиску і не впливають на товщину центральної частини рогівки в післяопераційному періоді.

3. Гіаралтм і Гіарал Плюстм є вітчизняними когезивними віскоеластиками, які можуть бути економічно обгрунтованою альтернативою іншим когезивним віскоеластикам у сучасній техніці хірургії катаракти.