Журнал «Здоровье ребенка» 3 (24) 2010

Важливою складовою лікування гострих кишкових інфекцій (ГКІ), безперечно, вважається інактивація біологічно активних речовин кишкового люмену, що в клінічній практиці досягається призначенням ентеросорбентів, досвід застосування яких налічує понад тридцять років. Залежно від хімічної структури ентеросорбенти поділяють на такі групи:
1) вугілля активоване;
2) гідролізована целюлоза (поліфепан);
3) алюмосилікати (смекта);
4) гідрогель поліметилсилоксану (ентеросгель);
5) продукти переробки водяних рослин (альгісорб);
6) високодисперсний діоксид кремнію (атоксил, біле вугілля).

За даними різних авторів, включення мікросферичних ентеросорбентів із групи активованого вугілля в схему лікування ГКІ сприяє більш швидкому одужанню хворих [3, 5]. Однак поряд із клінічною ефективністю при тривалому використанні ці сорбенти призводять до небажаних наслідків: закрепів, дефіцитних станів зі зниженням рівня вітамінів, мікроелементів, що обумовлено низькою селективністю дії сорбентів [1, 3]. І тому в останні роки на фармакологічному ринку домінують селективні ентеросорбенти, які здатні зв''язувати в порожнині кишечника та виводити з нього не тільки токсичні метаболіти, а також патогенні бактерії та віруси. Саме для ентеросорбентів ІV генерації властива антиадгезивна дія, що обумовлює зменшення інфекційної інвазії у слизову оболонку кишкового тракту [4, 5]. Результати експериментальних досліджень показали, що препарати з групи діоксиду кремнію також здатні забезпечувати цитопротекторну дію завдяки стабілізації слизового бар''єра, зменшенню деструкції мукозної мембрани та збільшенню слизоутворення з покращенням фізико-хімічних властивостей слизу [4]. Використання препаратів діоксиду кремнію при захворюваннях кишечника покращує метаболічні процеси завдяки стимуляції всмоктування рідини та електролітів, зменшує кишкову гіперсекрецію та сприяє сорбції надлишків ди­сахаридів і газів [2, 4].

Високодисперсний діоксид кремнію (Біле вугілля) належить до ентеросорбентів ІV генерації з площиною активної поверхні 400 м 2 . Основними перевагами діоксиду кремнію є висока сорбційна ємність щодо токсинів протеїнового та ліпопротеїнового генезу (600–800 мг на 1 г сорбенту [2]), селективність дії та мінімізація втрат мікронутрієнтів при використанні, відсутність впливу на біодоступність, фармакодинаміку та фармакокінетику інших медикаментозних препаратів, нейтральні органолептичні властивості та зручна форма випуску. Препарат не має токсичних та алергічних ускладнень при використанні, не всмоктується в кишковому тракті й не має системної дії, не ушкоджує слизову оболонку шлунково-кишкового тракту [2].

Основною метою цього дослідження було проведення оцінки клінічної ефективності використання нового вітчизняного препарату Біле вугілля (ТОВ «ОМНІФАРМА») у комплексній терапії ГКІ у дітей.

Матеріали та методи дослідження

Під нашим спостереженням знаходилось 44 дитини дошкільного віку з діагнозом ГКІ, які перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 1. За віком питома вага дітей від 1 до 2 років складала 40,9 % (18 дітей), від 3 до 4 років — 42,3 % (19 дітей), від 5 до 6 років — 15,9 % (7 дітей). У групі спостереження хлопчиків налічувалось 24 (54,5 %), дівчаток — 20 (45,5 %). На момент госпіталізації переважна кількість дітей знаходились в стані середнього ступеня тяжкості перебігу ГКІ — 35 дітей (79,5 %), у тяжкому стані госпіталізовано 9 дітей (20,4 %).

Усім дітям, які були під нашим спостереженням, було проведене клініко-лабораторне обстеження, що включало аналіз динаміки та вираженості основних патологічних синдромів ГКІ та оцінку результатів загального аналізу крові, рівня глюкози капілярної крові, загального аналізу сечі, копрологічного дослідження, визначення вмісту ацетону в сечі методом тест-смужок. Дітям із тяжким перебігом ГКІ додатково проводили біохімічне дослідження крові (гепато- та нефрограма). Із метою ідентифікації ймовірних збудників захворювання проводилося бактеріологічне та вірусологічне дослідження калу за стандартизованими методиками.

Усім дітям, які знаходились під нашим спостереженням, у стаціонарі проводилась дієтотерапія з виключенням продуктів із незбираного молока. Базисна медикаментозна терапія ГКІ включала регідратаційну та дезінтоксикаційну терапію (пероральна та/або інфузійна), противірусну терапію (лаферобіон, віферон), дотаційну ферментну терапію (креон, пангрол), пробіотичні засоби (лацидофіл, біфі форм).

З першого дня стаціонарного лікування 23 дитини з ГКІ (основна група спостереження, І група) додатково до базисної терапії отримували препарат із групи сорбентів — Біле вугілля. Діти другої, конт­рольної, групи (21 дитина) отримували виключно препарати базисної терапії. Обидві групи дітей з ГКІ, які були розділені за видом лікування, були статистично порівнянні за віком, статтю та тяжкістю перебігу захворювання.

Сорбент Біле вугілля застосовувався у вигляді порошку у флаконі для приготування суспензії (1 флакон містить 12,5 г діоксиду кремнію та мікрокристалічну целюлозу). При включенні в схему лікування сорбенту Біле вугілля призначення та дозування препарату в дітей проводились згідно з рекомендаціями виробника. Добова доза препарату складала 200–250 мг/кг і розподілялась на 3 прийоми. Діти віком від 1–2 років з вагою 9–12 кг отримували по половині мірного ковпачка препарату три рази на добу, діти віком 3–4 роки з вагою 14–16 кг — по одному мірному ковпачку три рази на добу, діти віком 5–6 років — по півтора мірних ковпачка три рази на добу. Курс лікування складав від 3 до 5 діб залежно від стану дитини та швидкості нівелювання основних клінічних проявів ГКІ.

Результати та обговорення

Незалежно від тяжкості захворювання клінічна картина ГКІ була представлена трьома основними синдромами: інтоксикаційним, гастроінтестинальним та катаральним.

У більшості дітей (88,6 % спостережень) захворювання починалося гостро, з домінуванням проявів гастроінтестинального або інтоксикаційного синдромів. Першою ознакою хвороби у 23 дітей (52,9 %) було блювання, у 18 з них — багаторазове. У 2/3 хворих (28 дітей) уже в перший день хвороби з''являлись зміни з боку шлунково-кишкового тракту і характеризувались рідкими випорожненнями, водянистими, пінистими, слабко забарвленими, без патологічних домішок або з незначною кількістю слизу, з різким запахом. Частота випорожнення у хворих на ГКІ дітей коливалася від 6–7 до 18–20 разів на добу та в середньому в розпал хвороби становила 10–15 на добу. Практично в усіх дітей мали місце прояви кишкового метеоризму, що в 35 % випадків супроводжувались синдромом нелокалізованого абдомінального болю.

Майже в половини дітей (47,1 % випадків) захворювання починалось із проявів інтоксикаційного синдрому, що проявлялось підвищенням температури тіла до 38,5–39,0 ° С, вираженої кволості, млявості, адинамії, головного болю, «мармуровості» та блідості шкірних покривів.

У перші дні захворювання у 36,4 % спостережень (16 дітей) відзначався помірно виражений катаральний синдром у вигляді кашлю, закладання носу, гіперемії слизової оболонки зіву й задньої стінки глотки.

У 26 дітей (59,1 % спостережень) переважно віком від 1 до 4 років реєструвався синдром ацетонемічного блювання, який проявлявся багаторазовим блюванням, не пов''язаним з прийомом їжі або рідини, вираженими проявами інтоксикації (гіпертермія, порушення мікроциркуляції), нерідко абдомінальним больовим синдромом. Ці прояви у сукупності з іншими патологічними втратами рідини призводили до швидкого (на першу-другу добу захворювання) розвитку токсикоексикозу І–ІІ ступеня (15,9 % спостережень).

Оцінка ефективності різних схем лікування проводилася за клінічними критеріями з урахуванням тривалості та вираженості основних клінічних симптомів та синдромів ГКІ.

Аналіз отриманих нами результатів показав, що включення сорбенту Біле вугілля в схему лікування ГКІ впливало на перебіг захворювання. Так, у дітей І групи в динаміці оцінки проявів інтоксикаційного синдрому показана наявність більш швидкої нормалізації температури тіла (2,16 ± 0,25 дня проти 4,00 ± 0,50 дня в контрольній групі; Р < 0,05). За нашими даними, у 65,2 % дітей основної групи проти 42,9 % у контрольній на четверту добу лікування відзначалося покращення емоційного стану дитини, нормалізація періодів сну та неспання, що супроводжувалось появою або покращенням апетиту хворої дитини.

Використання сорбенту Біле вугілля призводило до зниження патологічних втрат рідини у дітей основної групи, що підтверджувалось вірогідним скороченням періоду блювання в цих дітей (2,07 ± 0,32 дня в дітей ІІ групи проти 1,41 ± 0,19 дня в І групі; Р < 0,05), і в клінічній картині супроводжувалось появою та відновленням у дітей основної групи бажання пити рідину в достатньому обсязі, що дозволяло значно підвищити ефективність проведення пероральної регідратаційної та дезінтоксикаційної терапії у гострий період ГКІ.

Аналіз клінічної ефективності включення сорбенту Біле вугілля до базисної схеми лікування дітей з ГКІ показав, що на третю добу хвороби прояви кишкового метеоризму і пов''язаний з ними абдомінальний больовий синдром нівелювались у 60,7 % дітей основної групи проти 42,9 % у контрольній групі (Р < 0,05). Також із перших днів лікування в дітей першої групи спостереження вірогідно зменшувалась кратність випорожнень порівняно з дітьми другої групи, що поєднувалось зі зменшенням водної частини в калі та нівелювало патологічні втрати рідини і, відповідно, запобігало посиленню проявів ексикозу в дітей основної групи спостереження.

З огляду на вищевикладене можна зазначити, що отримані нами позитивні зміни в перебігу ГКІ у дітей основної групи за рахунок включення до базисної схеми ентеросорбенту Біле вугілля дозволило зменшити тривалість перебування хворих дітей на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні ДМКЛ № 1 в середньому на 2 дні.

При проведенні ентеросорбції з використанням препарату Біле вугілля впродовж лікування і після його закінчення нами не було зареєстровано побічних ефектів терапії. За результатами опитування батьків та дітей органолептичні властивості препарату були розцінені як нейтральні, але у гострий період хвороби застосування препарату в частини дітей викликало емоційний негативізм за рахунок утруднення ковтання суспензії. Нами запропоновано додаткове розведення готової суспензії препарату Біле вугілля з охолодженою кип''яченою водою у співвідношенні 1 : 1 або 1 : 2, що, за результатами наших спостережень,сприяє покращенню органолептики препарату та не впливає на ефективність лікування.

Висновки

1. Показана клінічна ефективність включення ентеросорбенту Біле вугілля до базисної терапії ГКІ у дітей дошкільного віку за рахунок вірогідного зменшення та більш швидкого нівелювання проявів інтоксикаційного та діарейного синдромів захворювання, що сприяло скороченню терміну перебування дитини на стаціонарному лікуванні.

2. Із перших днів перебігу доцільно включати ентеросорбент Біле вугілля до базисної схеми терапії ГКІ.