Журнал «Травма» Том 11, №4, 2010
Вернуться к номеру
Аналіз результатів оперативного лікування субкапітальних та трансцервікальних переломів шийки стегнової кістки пучком спиць з різьбою та пластиною DHS
Авторы: А.В. Самохін, В.В. Котюк - Міська клінічна лікарня №12 МОЗ України, Київ, Україна
Рубрики: Травматология и ортопедия
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
У роботі проводиться аналіз результатів лікування переломів шийки стегнової кістки у 54 пацієнтів пучком спиць (40 пацієнтів) і пластиною DHS (14 пацієнтів). Через 4 місяці після фіксації перелому пучком спиць відсутність кісткового зрощення спостерігалося у 8 з 40 пацієнтів (20%), а у 3 (7,5%) - додатково через 12 місяців. Незрощення після використання пластини DHS не спостерігалося. Через 12 місяців після операції у 2 з 14 хворих (14%) оперованих пластиною DHS розвинувся асептичний некроз головки стегна. Таким чином, використання пластин DHS дозволяє отримати більший відсоток зрощень, але і супроводжується більш частими ускладненнями
В работе проводится анализ результатов лечения переломов шейки бедренной кости у 54 пациентов пучком спиц (40 пациентов) и пластиной DHS (14 пациентов). Через 4 месяца после фиксации перелома пучком спиц отсутствие костного сращения наблюдалось у 8 из 40 пациентов (20 %), а у 3 (7,5 %) – дополнительно через 12 месяцев. Несращения после использования пластины DHS не наблюдалось. Через 12 месяцев после операции у 2 из 14 больных (14 %) оперированных пластиной DHS развился асептический некроз головки бедра. Таким образом, использование пластин DHS позволяет получить больший процент сращений, но и сопровождается более частыми осложнениями.
The authors analyze the results of femoral neck fractures fixation in 54 patients with multiple threaded pins (40 patients) and DHS plates (14 patients) in this article. At 4 months 8 of 40 (20 %) patients treated by pinning demonstrated non-union of the fracture, and in addition in 3 (7,5 %) – at 12 months. There were no non-unions after DHS plate fixation. At 12 months femoral head aseptic necrosis developed in 2 of 14 (14 %) patients treated by DHS plate. So DHS plate fixation of femoral neck fractures allows getting higher percent of unions but higher complications rate too.
перелом шийки стегна, пучок спиць, DHS
перелом шейки бедра, пучок спиц, DHS
cervical hip fracture, pins, DHS
Переломи шийки стегнової кістки найчастіше виникають у хворих похилого віку на фоні остеопорозу та в результаті низькоенергетичної травми. У хворих молодого віку цей різновид переломів зустрічається рідко і є наслідком переважно високоенергетичної травми [1, 2]. Виділяють внутрішньосуглобові та позасуглобові переломи шийки стегнової кістки. До внутрішньосуглобових відносять субкапітальні та трансцервікальні переломи, до позасуглобових – базоцервікальні. Лікування та його результати по відношенню до цих переломів суттєво розрізняються. Так, внутрішньосуглобові переломи шийки стегна у пацієнтів молодого віку лікують переважно шляхом металоостеосинтезу різними методами, у хворих похилого віку – ендопротезуванням при переломах зі зміщенням та консервативно або рідше (при необхідності ранньої активізації) ендопротезуванням при вколочених переломах та переломах без зміщення [3-5]. Однак лікування внутрішньосуглобових переломів шийки стегнової кістки з мінімальним ступенем зміщення (ІІ тип за Garden) у хворих похилого віку залишається суперечливим питанням [2,6-8]. За даними літератури добрі результати при цьому типі переломів у осіб похилого віку можна отримати, як при остеосинтезі пучком спиць, так і при застосуванні пластини з динамічним гвинтом (DHS) [6,9-11]. Однак порівняння результатів цих двох методів лікування за нашими даними не проводилось.
Метою даного дослідження було провести аналіз результатів вказаних методів остеосинтезу при лікуванні переломів шийки стегна з мінімальним зміщенням (Garden ІІ) у осіб похилого віку та визначити їх переваги та недоліки.
Матеріали та методи
Дослідження ґрунтується на результатах оперативного лікування 54 хворих старше 60 років (39 жінок та 15 чоловіків) з субкапітальними та трансцервікальними переломами шийки стегнової кістки без зміщення або з мінімальним зміщенням (Garden ІІ) шляхом остеосинтезу пучком спиць та пластиною DHS. Пацієнти з ІІ типом перелому за класифікацією Garden становили 8,2% серед усіх хворих з переломами шийки стегна. Діагноз встановлювався на підставі клінічного та рентгенологічного обстеження. В дослідження не входили пацієнти з патологічними переломами в результаті об’ємних процесів у стегні та пацієнти, яким проводилось інше лікування (скелетне витяжіння, ендопротезування кульшового суглобу, остеосинтез канюльованими гвинтами тощо). Максимальний вік пацієнтів був 92 роки. У 43 на момент травми було щонайменш одне з наступних супутніх захворювань: гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, інсульт або інфаркт в анамнезі, хронічне захворювання легень, хронічна ниркова недостатність.
Оперативне лікування виконувалось у максимально короткі строки з урахуванням необхідності компенсації супутньої патології, але не за ургентними показаннями. Час від госпіталізації до оперативного лікування становив від 1 до 11 діб. З метою стабілізації уламків та зменшення больового синдрому в передопераційному періоді використовували іммобілізацію та скелетне витяжіння. Усі операції проводились під наркозом або спинномозковою анестезією. Хворий вкладався на операційний стіл на спину. В усіх випадках проводився рентгенологічний контроль на столі. Враховуючи характер переломів репозицію не проводили. Метод оперативного лікування обирав оперуючий хірург. При використанні пучка спиць вводили від 3 до 4 спиць таким чином, щоб їх гострий кінець був максимально наближений до суглобової поверхні. Гострий кінець динамічного гвинта також намагались максимально наблизити до суглобової поверхні. Хворі оперовані пластиною DHS майже удвічі частіше у порівнянні з остеосинтезом пучком спиць потребували переливання еритроцитарної маси під час операції або в ранньому післяопераційному періоді. Контрольні рентгенівськи знімки виконували через 1, 4, 12, 16 тижнів та через 6 і 12 місяців після оперативного лікування. Клінічними ознаками зрощення були відсутність болю при рухах та опорі на кінцівку. Рентгенологічно зрощення перелому визначалось за умови переходу кісткових трабекул через лінію перелому. Хибним суглобом вважалась відсутність клінічного або рентгенологічного зрощення через рік після оперативного лікування. У післяопераційному періоді всім хворим проводилась однакова реабілітаційна програма, що передбачала максимально ранню активізацію з пересуванням на милицях або ходунках. Для статистичної обробки результатів лікування використовували критерій Фішера. Результати вважались статистично достовірними при р<0,05.
Результати та обговорення
Середній термін стаціонарного лікування становив 2 тижні (від 7 до 24 діб). Летальних випадків під час перебування даних хворих у стаціонарі не спостерігалось. Троє хворих померли протягом 18 місяців спостереження від причин не пов’язаних з операцією. Низький рівень летальності в даному випадку пов’язаний з особливостями відбору пацієнтів для лікування переломів шийки стегна шляхом металоостеосинтезу. Так металоостеосинтез не проводився пацієнтам із важким загальним станом та важкою супутньою патологією. Таким пацієнтам проводилось ендопротезування кульшового суглоба за життєвими показаннями для ранньої та повної активізації або консервативне лікування. У одного пацієнта після остеосинтезу пучком спиць при контрольній рентгенографії через
7 днів діагностовано вторинне зміщення уламків та нестабільність фіксації. Хворому виконано тотальне цементне ендопротезування кульшового суглоба. Через 4 місяці після операції відсутність кісткового зрощення спостерігалась у 8 з 40 пацієнтів, остеосинтез яким було виконано пучком спиць, що становило 20 % від прооперованих таким способом. Причиною в більшості випадків була втрата стабільності через міграцію фіксаторів. Усім їм метод лікування було змінено на тотальне ендопротезування кульшового суглоба (7 хворих) або остеосинтез пластиною DHS (1 хворий). У 3 хворих (7,5 %) відсутність зрощення після фіксації шийки стегна пучком спиць спостерігалась і через 12 місяців. Міграції фіксаторів при цьому не спостерігалось. Двом з них виконано тотальне ендопротезування кульшового суглоба, один випав з дослідження. Незрощень після використання пластини DHS не спостерігалось. Середній термін зрощення при фіксації пластиною DHS становив 3,5 місяці. Через 12 місяців після операції у 2 з 14 хворих (14 %) оперованих пластиною DHS мали місце ознаки асептичного некрозу головки стегна. Вперше він був діагностований рентгенологічно через 9 та 12 місяців відповідно. Обом цих хворим спосіб лікування було змінено на тотальне ендопротезування кульшового суглоба. Через 2 роки після операції було повторно оглянуто 31 хворого. Жодного додаткового випадку остеонекрозу та інфекційних ускладнень не спостерігалось. Причиною розвитку остеонекрозів головки стегнової кістки ймовірно було пошкодження внутрішньокісткових судин під час розсвердлювання каналу для динамічного гвинта.
Таким чином використання пучка спиць з різьбою для лікування переломів шийки стегнової кістки з мінімальним зміщенням дозволяє отримати добрі результати в 72,5%, є відносно малоінвазивним оперативним втручанням, супроводжується меншою крововтратою та не призводить (в нашій групі спостережень) до асептичного некрозу головки стегнової кістки. Оперативне лікування подібних переломів за допомогою пластини DHS дозволило отримати добрі результати в 86% випадків, однак супроводжувалось пізніми ускладненнями у вигляді асептичного некрозу головки стегна та вдвічі частіше вимагало переливання еритроцитарної маси через більшу травматичність операції.
Висновки
Використання пластин DHS у хворих з внутрішньосуглобовими переломами шийки стегна з мінімальним зміщенням (Garden ІІ) дозволяє отримати більший відсоток зрощень, однак супроводжується більшою частотою ускладнень у вигляді асептичного некрозу головки стегнової кістки. Для виявлення справжньої частоти асептичного некрозу головки стегна терміни спостереження за оперованими хворими потрібно збільшити, проте виходячи з найближчих результатів лікування, навіть з урахуванням більшої травматичності операції, фіксація пластиною DHS є більш оптимальним методом лікування.
- Raasch W. G. Treatment of Stress Fractures: The Fundamentals. / W. G. Raasch, D. J. Hergan // Clinics in Sports Medicine. – 2006. – Vol. 25. – P. 29–36.
- Swiontkowski M.F. Intracapsular fractures of the hip. / M.F. Swiontkowski // Journal of Bone and Joint Surgery (Am). – 1994. – Vol. 76. – P. 129–38.
- Wall J. Imaging of Stress Fractures in Runners. // J. Wall, J. F. Feller / Clinics in Sports Medicine. – 2006. – Vol. 25. – P. 781–802.
- Haidukewych G. J. Salvage of Failed Treatment of Hip Fractures. // G. J. Haidukewych, D. J. Berry / Journal of the American Academy of Orthopaedic Surgeons. – 2005. – Vol 13, No 2. – P. 101-109.
- Displaced Femoral Neck Fractures in the Elderly: Hemiarthroplasty Versus Total Hip Arthroplasty. // W. Macaulay, M. R. Pagnotto, R. Iorio, M. A. Mont, K. J. Saleh /Journal of the American Academy of Orthopaedic Surgeons. – 2006. – Vol. 14, No 5. – P. 287-293.
- Ort P.J. Treatment of femoral neck fractures with a sliding compression screw and two Knowles pins. // P.J. Ort, J. LaMont / Clinics in Orthopedics 1984. – Vol. 190. – P. 158–62.
- Probe R. Internal Fixation of Femoral Neck Fractures. // R. Probe, R. Ward. / Journal of the American Academy of Orthopaedic Surgeons. – 2006. – Vol. 14, No 9. – P. 565-571.
- Wu C.C. Minimally displaced intra-capsular femoral neck fractures in the elderly: Comparison of multiple threaded pins and sliding compression screws surgical techniques. // C.C. Wu, W.J. Chen / Journal of the American Academy of Orthopaedic Surgeons (Hong Kong) 2003. – Vol. 11. – P. 129-136.
- Skinner P.W. Compression screw fixation for displaced subcapital fracture of the femur. Success or failure? // P.W. Skinner, D. Powles / Journal of Bone and Joint Surgery (Br). – 1986. – Vol. 68. – P. 78–82.
- Koval K. J. Hip Fractures: I. Overview and Evaluation and Treatment of Femoral-Neck Fractures. // K. J. Koval, J. D. Zuckerman / Journal of the American Academy of Orthopaedic Surgeons. – 1994. – Vol. 2, No 3. – 141-149.
- Clinical evaluation of aged patients who underwent surgery for femoral neck fractures — Comparative study of clinical results according to age. // T. Terai, T. Henmi, Y. Kanematsu, K. Fujii, T. Mishiro, T. Sakai / Journal of Orthopaedic Surgery. – 2002. – Vol. 10, No. 1. – P. 23–28.