Журнал «Травма» Том 10, №3, 2009

Зростання рівня антропотехногенної та природної небезпеки життєдіяльності людини призводить до збільшення виникнення високоенергетичних пошкоджень, що своєю чергою підвищує поліваріабельність та рівень компонентності травми [1,8]. При тому збільшується пошкодження опорно-рухового апарату, як компонента полісистемної травми та їх варіабельності [6]. Вищевикладене визначає необхідність адекватної за рівнем та часом діагностики пошкоджень опорно-рухової системи (ОРС), однак нажаль рівень адекватності діагностики пошкоджень ОРС залишається не задовільним. [5,7]. Наші попередні дослідження вказали на те, що причинними факторами виникнення зазначеної проблеми є недоліки клінічної організації, зокрема не визначеність щодо адекватного застосування сучасних виробів медичного призначення. [5,7,8]. Вищевикладене обумовило напрямок, актуальність та доцільність даного дисертаційного дослідження.

Матеріал та методи

В порядоку виконання даного дослідження нами було вивчено 525 випадків полісистемних пошкоджень з наявністю травми ОРС. Було вивчено та визначено клініко-нозологічну структуру пошкоджень ОРС у постраждалих з полісистемними пошкодження, вивчено потребу та ефективність діагностичних заходів, в першу чергу на ранньому госпітальному етапі, та час необхідний для проведення адекватної діагностики пошкоджень ОРС.

Проводилась інтегральна оцінка можливостей сучасних діагностичних виробів медичного призначення щодо діагностики пошкоджень ОРС.

Всі розрахунки були проведені відповідно до вимог та критеріїв доказової медицини, за допомогою комп’ютерних технологій.

Результати та обговорення

В результаті проведення аналізу клініко-нозологічної структури пошкоджень ОРС було встановлено клініко-нозологічну структуру масиву постраждалих було застосовано анатомо-структурний принцип визначені та отримані дані, що наведені в табл. 1. Коефіцієнт множинності пошкоджень складає 1,22, при тому переломи кісток складають 72%, пошкодження м’яких тканин – 48,57%. Проведено аналіз реальної виявляємості пошкоджень ОРС за часом, результати якого наведено в табл. 2.

Аналізуючи дані, які наведено в табл. 2, варто зауважити про те, що різні нозологічні форми пошкоджень ОРС практично діагностуються в різний час, масив дослідження варто розкласти на 3 групи за ознакою:

• діагностування більше 50% пошкоджень;
• пошкодження ОРС, що діагностується при надходженні на стаціонарний етап лікування (протягом години), пошкодження плеча, передпліччя, кисті, таза, стегна, гомілки, ліктьового суглоба, суглобів кисті, колінного, плечового суглоба, що складає 89,91% питомої ваги в загальному масиві, вивчено, але фактично за рахунок коефіцієнта множинності пошкоджень – 73,49 % загального масиву;
• пошкодження ОРС, що діагностуються протягом перших 12 годин стаціонарного етапу – це пошкодження стопи, кульшового суглоба, гомілково-надп'яткового, кистьового суглоба, що складають – 22,65% за питомою вагою в масиві дослідження, або 18,43% з врахуванням коефіцієнта множинності;
• пошкодження ОРС, що діагностуються у більш пізній період (більше 12 годин з моменту поступлення), це пошкодження хребта та суглобів стопи, що складає за питомою вагою 9,91% (8,08%).

Узагальнюючі вищевикладене варто зауважити, що найбільш швидко діагностуються пошкодження, котрі достатньо візіалізуються, тобто первинна діагностика можлива при клінічному обстеженні. Але слід врахувати, що 78,48% постраждалих з пошкодженнями ОРС, як компонента політравми поступають у стані шоку, що унеможливлює повноцінний клінічний огляд (зокрема перевірку активних рухів), це в свою чергу викликає потребу в застосуванні об’єктивних методів обстеження, практично у всіх постраждалих.

Виходячи з існуючої реальності варто визначити, що практично для об’єктивної діагностики пошкоджень ОРС можливо використання «класичної» рентгенографії (Rö графія), комп'ютерної томографії (як правило спіральної) (СКТ) та магнітно-резонансної томографії. Остання у постраждалих з політравмою практично не застосовується в наслідок неможливості виконання певних умов проведення обстеження, що зокрема пов’язана із засобами іммобілізації та необхідністю підтримки життєзабезпечуючих функцій організму.

Тому ми вважали за доцільне провести аналіз можливостей та доцільності застосування Rö графія та СКТ для діагностики пошкоджень ОРС у постраждалих з політравмою.

Дані порівняльного аналізу наведені в табл. 3.

Аналізуючи дані, що наведено в табл. 3 варто зауважити, що СКТ має суттєві переваги у діагностиці усіх пошкоджень ОРС, до 50 %, що особливо важливо при політравмі, переваги СКТ також полягають у тому, що даний метод дозволяє провести комплексну діагностику пошкоджень, як кісток, так й м’яко-тканинних утворень, у т.ч. тих, що не входило до складу ОРС. Вищевикладене значною мірою перевищує фактор коштовності дослідження, внаслідок підвищення рівня адекватності діагностики за часом та якістю.

Висновки

Пошкодження ОРС є суттєвим компонентом полі системної травми, своєчасність діагностичне яких суттєво визначає ефективність лікувально-діагностичної тактики.

Діагностика пошкоджень ОРС, як компоненту полі системної травми є на даний час неадекватного за якістю та часом, що обумовлено недостатнім та неоптимальним застосуванням об’єктивних методів діагностики.

Найбільш оптимальною для діагностики пошкоджень ОРС в постраждалих з полісистемною травмою є застосування спіральної комп’ютерної томографії, щ дозволяє не тільки підвищити рівень якості та своєчасності діагностики, а й вирішити проблему в комплексному плані з діагностикою пошкоджень інших систем.