Журнал «Травма» Том 10, №4, 2009
Вернуться к номеру
Ступінь зрілості диспластичного кульшового суглоба у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку
Авторы: Д.М. Мороз, М.С. Кабацій - ДУ „Інститут травматології та ортопедії АМН України”, Київ, Україна
Рубрики: Травматология и ортопедия
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
В роботі проведено аналіз ступеня зрілості 74 диспластичних суглобів в порівнянні з здоровими. Проведено аналіз впливу корекції проксимального відділу стегнової кістки у пацієнтів з вродженою дисплазію кульшових суглобів на подальший розвиток суглобових елементів у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в залежності від варіанта розвитку та ступеня зрілості диспластичних кульшових суглобів.
В работе проведен анализ степени зрелости 74 диспластических суставов в сравненнии со здоровыми. Проведен анализ влияния коррекции проксимального отдела бедренной кости у пациентов с врожденной дисплазией тазобедренных суставов на дальнейшее развитие суставных элементов у детей дошкольного и младшего школьного возраста в зависимости от варианта развития и степени зрелости диспластичных тазобедренных суставов.
In work the analysis of degree of a maturity 74 dysplastic joints in comparison with the healthy is carried out. The influence analysis correction proximal department of a femur at patients with congenital dysplastic hip joints on the further development of articulate elements in children of preschool and younger school age depending on a variant of development and maturity degree dysplastic hip joints is carried out.
ступінь зрілості, кульшовий суглоб, дисплазія
степень зрелости, тазобедренный сустав, дисплазия
level of maturity, hip, displasia
Вроджена дисплазія кульшового суглоба (ДКС) – найбільш розповсюджена патологія розвитку опорно-рухової системи у дітей. Ця патологія розвитку, а особливо її наслідки в дорослому віці, створюють серйозну соціальну проблему. Нелікована дисплазія в 100% випадків приводить до дегенеративно-дистрофічних змін в кульшових суглобах. Оперативна корекція диспластичного кульшового суглоба ще не повністю використала можливості лікування даної патології в молодшому дитячому віці. Це пов’язано з пластичними можливостями дитячого організму. Визначення ступеня зрілості кульшових суглобів при вродженій дисплазії, на нашу думку, дає можливість визначення тактики оперативного лікування з більш прогнозованим варіантом розвитку кульшового суглоба. Ціль нашої роботи - визначити ступінь зрілості кульшових суглобів у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з дисплазією кульшових суглобів та провести аналіз дорозвитку компонентів суглоба в залежності від варіанту його розвитку та зрілості.
Матеріал та методи
Матеріалом даного дослідження стали рентгенограми 74 кульшових суглобів з дисплазією у 47 пацієнтів в віці від 3 до 10 років, які проходили лікування у відділенні захворювань суглобів для дітей та підлітків ДУ „ІТО АМН України” з 2000 по 2005 рік.
З метою розподілу хворих на достатньо однорідні групи ми користувалися нашою класифікацією (Філіпчук В.В., Кабацій М.С., Мороз Д.М., яка затверджена на пленумі Ук раїнської асоціації ортопедів-травматологів, 2008р.) вродженої дисплазії кульшових суглобів [1]. У відсотковому співвідношенні дівчат було 65%.
Рентгенологічне обстеження кульшового суглоба при даній патології має вирішальне діагностичне значення. Всім хворим виконувалось рентген-морфометричне обстеження. Основними рентгенологічними проекціями для обстеження кульшового суглоба при ДКС є обзорна пряма задня та бокова, для розрахунку антеторсії, без відведення (за Jonson) з маркером для визначення торсії стегнової кістки за Ковалем та Куценком. Для визначення дисплазії та для порівняння динаміки розвитку кульшового суглоба у віковому аспекті ми використовували показники нормально розвинутих суглобів.
На основі рентгенологічного метода R.M.Acheson [2] проведено визначення ступеня скелетної зрілості кульшових суглобів у дітей з вродженою дисплазією кульшових суглобів порівняно з здоровими кульшовими суглобами.
Стандарти, наведені в цьому методі, це результат приблизно 8500 послідовних рентгенограм здорових американських та британських дітей. Рентгенограми були зібрані в ході досліджень Brush Foundation в Західному університеті Клівленда, штат Огайо, США, та Інституті соціальної медицини Оксфорда, Англія. Цей метод був також перевірено на рентгенограмах, доступних для вивчення дитячого здоров’я і розвитку в Школі загального здоров’я Гарварда.
Оперативну корекцію диспластичного кульшового суглоба виконано на 66 суглобах.
Термін спостереження 3-8 років.
Результати та обговорення
Вивчення послідовних рентгенограм кульшових суглобів дітей різної статі та раси, виконаних в процесі росту, дає можливість визначити специфічні зміни форми, які можуть бути описані як показники зрілості.
Проведене нами дослідження визначення ступеня зрілості кульшових суглобів у дітей з вродженою дисплазією показало, що ступінь зрілості кульшових суглобів знаходиться на межі вікової норми або перевищує такі у здорових дітей.
Ступінь зрілості при дисплазії кульшових суглобів у дітей молодшого віку практично була на верхній межі норми або перевищувала її при всіх типах дисплазії і не залежала від статі. Цей показник був збільшений за рахунок голівки стегнової кістки, що можна пояснити перенавантаженням голівки в умовах інконгруентності компонентів суглоба. Навантаження на кульшову западину було мінімальне і припадало лише на її передньо-верхній край.
Збільшення балів розвитку голівки є ознакою передчасного старіння останньої, що, на нашу думку, приведе до зриву компенсації і виникнення раннього артрозу кульшового суглоба. І тип дисплазії спостерігався в 17 суглобах 9 хлопців та 8 дівчат. В 3 пацієнтів було двобічне ураження. Ступінь зрілості суглобів у всіх пацієнтів перевищував середні показники норми для свого віку. Рішення про оперативне лікування при І типі приймалось після динамічного спостереження клініко-рентгенологічних показників протягом 1-2 років. Не всі суглоби були прооперовані. В 2 суглобах відмічали помірне зменшення патологічних показників. Це суглоби дітей в віці 3-4 роки з показниками шийково-діафізарного кута (ШДК) та кута торсії стегнової кістки на межі вікової норми. В інших випадках позитивної динаміки розвитку проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) не відбувалось і з віком показники ставали ще більш патологічними в порівнянні з нормою даних вікових груп. Параметри корекції ПВСК були в межах створення показників для своїх вікових груп.
Всі результати проведеного лікування мали позитивний результат. Створені показники ШДК та кута торсії при спостереженні до 8 років після корекції під час динамічного спостереження були незмінними весь термін і відповідали віковій нормі і не залежали від ступеня зрілості кульшового суглоба. Обсяг рухів зберігався також в межах норми. Сила м’язів відновлювалась в період до 2 років і хода була без патології.
При ІІ типі підтип а недорозвинутий передній край западини усугубляє деформацію ПВСК. Рентгенологічні показники западини та співвідношення в суглобі були в межах вікової норми, окрім кута нахилу западини до переду та кута Люде, які характеризують розвиток переднього краю западини. З 11 суглобів було прооперовано 9. Як і при І типі, оперативне втручання проводилось після динамічного амбулаторного спостереження протягом 1-2 років. Параметри корекції та методика втручання були такими ж, як при І типі. Результат лікування всіх суглобів ІІ типу підтипу а добрий. Як і при І типі, створені параметри ПВСК протягом всіх років спостереження збереглись незмінними. Недорозвиток переднього краю западини був компенсованим за рахунок відтворення фізіологічної торсії стегнової кістки. Ступінь зрілості суглоба не впливала на подальший розвиток ні проксимального відділу стегнової кістки, ні ацетабулярного компонента.
При ІІ типі підтипу в до недорозвитку переднього краю западини додався ще й дефіцит верхнього краю западини. В перший рік після корекції повністю зберігались створені значення проксимального відділу стегнової кістки, але на другому році відмічалась незначна ревальгізація відповідно вікової норми в межах 10-15º. Ми це пов’язуємо з активними функціонуванням м’язів з початком повного навантаження кінцівки, яке було відсутнє в перший рік після корекції та відсутністю упору для голівки при недорозвинутій западині. Показники створеної торсії були не змінні весь період післяопераційного динамічного спостереження. Динаміка розвитку проксимального відділу стегнової кістки після оперативної корекції не залежала від ступеня зрілості суглобу.
В даній віковій групі ступінь зрілості максимально була 25 балів (55,5%) у дівчат і 21 бал (46%) у хлопців. При таких показниках ми в усіх прооперованих суглобах відмічали позитивну динаміку. Активний дорозвиток передньо-верхнього краю западини відбувався в перші 2 роки. В подальшому динаміка сповільнювалась і відповідала віковим значенням. Найбільш активно розвивався передній край западини.
При ІІ типі підтипі с ми не проводили розрахунок ступеня зрілості, оскільки не очікували дорозвитку ацетабулярного компонента. Таких суглобів було 13. На 8 суглобах окрім корекції ПВСК була виконана корекція тазового компонента. Тому в аналіз вони не входили. В інших 5 суглобах позитивна динаміка розвитку ацетабулярного компонента нами не спостерігалась в жодному з випадків.
Висновки
Ступінь зрілості кульшових суглобів при дисплазії більше ніж у здорових дітей за рахунок стегнового компонента, що, на нашу думку, пов’язано зі збільшенням енергетичних трат на функціонування проксимального відділу стегнової кістки в умовах нестабільності кульшового суглоба. Відновлення фізіологічних параметрів проксимального відділу стегнової кістки позитивно впливає на подальший розвиток кульшового суглоба у дітей з дисплазією І-ІІ типів підтипів а та в зі ступенем зрілості до 55% (25 балів). Лікування дисплазії при ІІ типі підтипі с потребує корекції обох компонентів кульшового суглоба незалежно від віку та ступеня.
- Філіпчук В.В., Кабацій М.С., Мороз Д.М. Позасуглобова реконструкція кульшового суглоба в лікуванні резидуальної дисплазії у підлітків та перспективні напрямки її вдосконалення. “Вісник ортопедії, травматології та протезування”.-2006.-№3. С.78-80.
- Acheson R.M. A method of assessing skeletal maturity from radiographs// S. Anat. - № 88.- 1954.- Р. 488-498.
- Oh CW, Joo SY, Kumar SJ, Macewen GD. A radiological classification of lateral growth arrest of the proximal femoral physis after treatment for developmental dysplasia of the hip. J Pediatr Orthop. 2009 Jun;29(4):331-5.
- Weaver CM. Vitamin D, calcium homeostasis, and skeleton accretion in children. J Bone Miner Res. 2007 Dec;22 Suppl 2:V45-9.
- Weeks BK, Young CM, Beck BR. Eight months of regular in-school jumping improves indices of bone strength in adolescent boys and Girls: the POWER PE study. J Bone Miner Res. 2008 Jul;23(7):1002-11.