Журнал «Травма» Том 9, №4, 2008

Відновлення цілісності пошкодженої кістки, репаративної регенерації та оптимізації процесів її регуляції є одною із актуальних і до кінця не вивчених проблем в експери-ментальній та клінічній травматології та ортопедії.

Важливою ланкою репаративної регенерації, яка характеризується бага­тоетапністю перебігу і залежить від багаточисленних факторів екзогенного та ендогенного походження, є стан кісткової тканини на момент травми. Із екзогенних факторів особлива увага належить ендемічним, які оточують людину. Закарпаття – регіон України, який належить до місце­востей з дефіцитом йоду, роль якого в репаративному остеогенезі та впливі його на зрощення переломів практично не досліджено.

Зрощення кісткових відломків при переломі – це складний біологічний процес, в якому не залишається інтактною ні одна із систем організму (А.В. Каплан, В.А. Черновский, 1967, Юмашев Г.С., 1983; Е.И. Мосхулия; 1993; Ірьянов Ю.М., 1996, 1997, 1998; Клюквін І.Ю. та ін.,1997; Мусалатов Х.А. та ін., 1998; Десятніченко К.С. та ін., 2000; Жаденов І.І. та ін., 2001). Переломи кісток гомілки є одними із найбільш розповсюджених пошкоджень скелета людини і складають 8,1-36,6 % (Трубніков В.Ф. 1983,1984; Беляков А.А., Капитанский І.С., 1986; Унгбаев Т., 1992; Городниченко А.І., Усов О.Н., 2000) від усіх переломів довгих кісток. Анатомо-фізіологічні особливості гомілки, її локомоторна функція, специфічні пошкодження кісток із складними площинами перелому накладують суттєвий відбиток на перебіг та результат посттравматичних процесів, які відбуваються у зоні перелому. Досить часто при таких пошкодженнях відмічаються незадовільні результати, час непрацездатності цієї категорії хворих дорівнює в середньому 6 місяців, 28-35 % переводять на інвалідність (Онишенко В.І., 1974; Блинов Б.В., 1976; Городниченко А.І., Усов О.Н., 2000; Biber E.V., Wood M.B., 1986.)

На сьогодні багаточисленними дослід­женнями доведений вплив тиреоїдних гормонів на розвиток та метаболізм скелетних тканин. Тиреоїдні гормони необхідні для нормального росту та розвитку. Встановлено, що в фізіологічних концентраціях тиреоїдні гормони стимулюють проліферацію та активність остеобластів, а саме – біосинтез макромолекул матриксу. Ланкою механізму дії тиреоїдних гормонів є наявність ядерних рецепторів у остеобластоподібних клітинах та остеобластах (Kriegen N.S. et al., 1988; Fratzl-Zelman N. et al, 1997).

Опосередкована дія тиреоїдних гормонів пов’язана з регуляцією ними інших важливих для розвитку, росту та метаболізму кістки гормонів і гормоноподібних речовин, таких як інтерлейкін-6 (IЛ-6), ІФР-1, гормон росту в сироватці крові Т3 (Tarjan G., Stern P.H., 1995; Lakatos P. et al. 2000; Huang B.K et al, 2000; Miell J.P. et. al, 1995).

F.D. Grant, P.R., Conlin, E.M. Brown (1990) вважають, що дія гормонів щитовидної залози на кісткову тканину обумовлена їх впливом на остеобласти. Під впливом тироїдних гормонів гальмується диференціація остеогенних клітин і одночасно активується функціональна діяльність остеобластів, частково інтен­сифікується вироблення простаглан­динів, які в свою чергу збільшують активність остео­кластів. З іншого боку, під впливом трийодти­роніну підвищується секреція гіпофізом соматотропного гормону (Kassem M., 1997). Гормон росту стимулює утворення печінкою та іншими органами інсул­іноподібного фактора росту-1, який здатен модулю­вати функцію остеобластів (Boot A.M. et al., 1997; Kurland E.S., et al., 1997). Гіпертіреоз приводить до збільшення кількості і активності остеокластів, стимуляції остеобластів, підсилення кісткового мета­болізму з негативним балансом кальцію і зменшення мінеральної щільності кістки. В умовах гіпертіреозу різко зростає тривалість всіх фаз кісткового ремоделювання, зниження активності остеокластів, здатності остео­бластів до формування кістки та її мінералізації.

Матеріал та методи

Метою дослідження стали 100 хворих ортопедичного відділення ОКЛ м. Ужгорода, які перебували на лікуванні з переломами діафізу гомілки за період 2005-2007рр. Із цих паціентів 58 були жителями гірських районів області. Ці хворі були госпіталізовані в ОКЛ протягом 2 діб з момету травми. Вони були поділені за віковими категоріями та за статтю, що відображено в табл.1.

При подальшому дослідженні хворих гірських районів області (Великоберезнянсь­кий, Воловецький, Міжгірський, Перечинсь­кий, Рахівський, Свалявський, Тячівський) було проаналізовано кількісний склад мікроелементів в крові (Ca, K, Na,Cl) з врахуванням сегменту та складності перелому гомілки згідно класифікації АО. Дані результати представлені у таблицях 2-8.