Международный эндокринологический журнал 3(5) 2006

Незважаючи на успіхи, що досягнуті в лікуванні статевих порушень, фармакотерапія еректильної дисфункції у хворих на цукровий діабет (ЦД) на даний час залишається актуальною проблемою.

Еректильна дисфункія є одним із найчастіших статевих розладів чоловіків, які страждають на ЦД [1]. Вона є типовим ускладненням ЦД, що поряд з іншими призводить до значного погіршення якості життя пацієнта.

Серед пацієнтів на ЦД у структурі статевих порушень 45-90% займає еректильна дисфункція, що найчастіше є проявом діабетичної полінейропатії [2]. Збільшення за останні 10 років тривалості життя призвело до підвищення кількості чоловіків із порушеннями статевої функції, які звертаються за допомогою до лікаря [3]. Навіть думка про можливість розвитку еректильної дисфункції в пацієнта, який страждає на ЦД, впливає негативно на його психічний стан, що, в свою чергу, призводить до погіршення вуглеводного обміну. У хворих на ЦД трапляється змішана форма еректильної дисфункції, виникнення якої обумовлено наявністю соматичного захворювання та психологічними проблемами.

Ризик виникнення статевих порушень у хворих на ЦД втричі вищий, ніж в основній популяції [4], і залежить не тільки від віку пацієнта, але й від тривалості захворювання [5]. Особливо потрібно відзначити, що патогенез еректильної дисфункції носить чіткий поліфакторний характер. Психогенні фактори, гормональні зміни, метаболічні порушення, діабетична ангіопатія та нейропатія відіграють суттєву роль у розвитку еректильної дисфункції. Виходячи з цього, лікування таких пацієнтів повинно бути комплексним. Ефективність терапії залежить від компенсації метаболічних порушень, корекції андрогенодефіцитного стану і, особливо, лікування діабетичної полінейропатії.

Важливе значення у виникненні ерекції відводиться стану периферичної нервової системи, тому полінейропатія, що виникає у хворих на ЦД 2-го типу, неминуче призводить до розвитку еректильної дисфункції та є проявом сечостатевої форми діабетичної автономної нейропатії.

В останні роки як патогенетичну терапію діабетичної полінейропатії використовують альфа-ліпоєву (тіоктову) кислоту, що має виражену антиоксидантну дію. Було встановлено, що тіоктова кислота є фізіологічним антиоксидантом, яка впливає на надмірне утворення вільних радикалів, що обумовлено наявністю окислювального стресу. Висока ефективність і патогенетична дія тіоктової кислоти доведені багатьма експериментальними та клінічними дослідженнями (ALADIN, DECAN, ORPIL, SYDNEY). Було також встановлено, що тіоктова кислота має нейропротекторну, ендопротекторну, а також гепатопротекторну дію. Вона здатна знижувати інсулінорезистентність, підвищувати чутливість тканини до інсуліну, у зв'язку з чим підсилює цукрознижуючий ефект інсуліну й пероральних протидіабетичних засобів.

Терапевтична ефективність препаратів альфа-ліпоєвої кислоти при діабетичній полінейропатії обумовлена в першу чергу патогенетичним напрямком дії та здатністю активно нагромаджуватися в периферичній нервовій тканині. У медичній практиці використовуються препарати тіоктової кислоти, що представлені її трьома солями: етилендіаміновою, трометамоловою та меглюміновою. Аналіз даних літератури про властивості солей альфа-ліпоєвої кислоти дозволяє зробити висновок, що саме меглюмінова й трометамолова солі є найбільш безпечними для клінічного використання. А поєднання меглюміну та поліетиленгліколю (Макрогол), що забезпечує стабілізацію й пролонгацію дії препарату, є ідеальним вмістом для препаратів тіоктової кислоти, обумовлюючи максимальний лікувальний ефект і відсутність побічної дії [6]. В Україні на сьогодні компанією «Вьорваг Фарма ГмбХ і Ко., КГ» (Німеччина) представлено препарат альфа-ліпоєвої кислоти Тіогама, що містить меглюмінову сіль тіоктової кислоти та поліетиленгліколь у якості солюбілізатора, що відповідає вимогам ідеального вмісту для препаратів цієї групи. Тіогама представлена у вигляді таблеток, вкритих плівкою, по 600 мг, ампул 3% розчину 20 мл та унікальної, єдиної в Україні, форми випуску Тіогама Турбо у флаконах готового 1,2% розчину 50 мл для внутрішньовенного крапельного введення.

Саме тому метою нашого дослідження було вивчення клінічної ефективності та переносності курсу лікування препаратом Тіогама («Вьорваг ФармаГмбХ і ко. КГ», Німеччина) в додаток до стандартної терапії в порівнянні зі стандартним курсом лікування у хворих на ЦД 2-го типу з еректильною дисфункцією.

Матеріали та методи

У клінічне дослідження були включені 46 пацієнтів чоловічої статі віком від 34 до 65 років, які страждали на ЦД 2-го типу. Показанням для призначення препарату Тіогама була наявність еректильної дисфункції, що встановлювалась на основі шкали Міжнародного індексу еректильної дисфункції.

Обстеження включало:

1) фізикальне обстеження зовнішніх статевих органів;

2) визначення вібраційної й тактильної чутливості;

3) суму балів за шкалою ступеня проявів еректильної дисфункції (Міжнародний індекс еректильної дисфункції);

4) ступінь компенсації ЦД (глікемічний і глюкозуричний профіль, глікозильований гемоглобін);

5) оцінку ліпідного спектру (холестерин загальний, тригліцериди, ЛПНЩ, ЛПВЩ, коефіцієнт атерогенності);

6) консультацію окуліста для оцінки наявності діабетичної мікроангіопатії та стану очного дна;

7) реовазографію судин нижніх кінцівок — наявність макроангіопатії.

Обстеження проводилося перед початком лікування, через 2 тижні і через 2 місяці від початку лікування (пункти 1, 2, 3, 4, 5).

Ступінь прояву еректильної дисфункції встановлювався залежно від сумарного балу: 21-25 балів — відсутність статевих порушень, 16-20 балів — легкий, 11-15 балів — помірний, 5-10 балів — значний ступінь еректильної дисфункції.

Критеріями, що дозволяли брати участь в дослідженні, були:

— вік від 34 до 65 років;

— компенсація чи субкомпенсація ЦД;

— нормалізація показників ліпідограми (аторвастатин, симвастатин).

Групи обстежених:

1 група — 24 хворих на ЦД 2-го типу, які отримували стандартне лікування еректильної дисфункції (апоморфін сублінгвально за 20-40 хвилин до коїтусу + фентоламін у дозі 40 мг + папаверин 2,0 в/м двічі на добу);

2 група — 22 хворих на ЦД 2-го типу, які приймали, крім стандартного лікування, патогенетичну терапію автономної діабетичної полінейропатії — тіоктову кислоту (Тіогама по 1 таблетці, 600 мг) до прийому їжі тричі на добу протягом 2 тижнів. Потім по 600 мг перорально вранці за півгодини до сніданку протягом 2 місяців.

Обстежені групи були однорідними за віком: середній вік пацієнтів першої групи становив 47,7 ± 1,8, другої групи — 48,1 ± 2,4 роки. Еректильна дисфункція в пацієнтів обох груп була кваліфікована як змішана, з судинним і психогенним компонентами.

Ефективність проведеної терапії оцінювалася за допомогою Міжнародного індексу еректильної дисфункції, а безпечність препарату — згідно з відсутністю або зменшенням побічних явищ протягом курсу лікування.

Результати досліджень та їх обговорення

Дослідження закінчили всі пацієнти, і дані про їх стан були враховані під час аналізу результатів дослідження.

Серед скарг найчастіше спостерігалися послаблення адекватних ерекцій, порушення еякуляції, порушення оргазму, зменшення лібідо. Призначення в комплексне лікування тіоктової кислоти (Тіогами) призвело до вірогідного росту інтегративних параметрів, що характеризували сексуальну сферу пацієнтів (табл. 1). Через 2 місяці від початку лікування показник еректильної функції збільшився в обох групах, але в другій групі показники були значно вищі.

Оцінка ефективності терапії зі сторони лікаря оцінювалася як відмінна, коли показники «еректильної функції» зростали більше, ніж на 50%, добра — на 25-30%, задовільна — при покращанні показників до 10%, погана — при зниженні показників понад 10%. Так, унаслідок лікування через 2 місяці від початку терапії в пацієнтів групи 2 відмічався відмінний ефект терапії в 16 (72,7%) і в 13 (54,2%) хворих групи 1, добрий — відповідно, у 5 (22,7%) і в 6 (25%) хворих та задовільний — в 1 (4,6%) і в 5 (20,8%) хворих. Заключна оцінка ефективності комплексної терапії виявила відмінний і добрий результати у 95,4% пацієнтів 2-ї групи і в 79,2% пацієнтів 1-ої групи. Побічні явища протягом проведення курсу лікування не були виявлені в жодного пацієнта обох груп.

Отже, отримані дані свідчать про достовірно значний ефект від комплексного лікування з включенням у схему Тіогами в чоловіків з еректильною дисфункцією, які страждають на ЦД. Ефективність цієї схеми зумовлена вираженою нейропротекторною дією препарату Тіогама, оскільки роль нейропатії в ґенезі еректильної дисфункції в пацієнтів з ЦД займає одне з провідних місць. Тому при вираженій діабетичній нейропатії та недостатній ефективності лікування еректильної дисфункції можлива комбінація препаратів стандартного лікування з Тіогамою.

Висновки

1. Застосування Тіогами в доповнення до стандартної терапії у хворих на цукровий діабет 2-го типу з еректильною дисфункцією ефективно зменшує симптоми периферичної діабетичної нейропатії, одним з яких є еректильна дисфункція безпечно та добре переноситься хворими.

2. Для підвищення ефективності лікування хворого на цукровий діабет з еректильною дисфункцією рекомендується комбінація препаратів стандартної терапії з Тіогамою.

3. Враховуючи тяжкість стану хворих на цукровий діабет та необхідність в постійному прийомі ліків, перевагу слід віддавати препаратам, що забезпечують максимальний лікувальний ефект і не викликають побічної дії в цієї категорії пацієнтів. Відповідаючи вимогам ідеального вмісту для препаратів альфа-ліпоєвої кислоти, препарат Тіогама («Вьорваг Фарма ГмбХ і Ко., КГ», Німеччина) містить меглюмінову сіль тіоктової кислоти та поліетиленгліколь в якості солюбілізатора. Саме це забезпечує максимальний ефект та кращий профіль переносності при лікуванні препаратом Тіогама.