Международный эндокринологический журнал 2(4) 2006

Цукровий діабет I типу (ЦД I типу) — аутоімунне захворювання, при якому ураження підшлункової залози призводить до абсолютної інсулінової недостатності. Незважаючи на сучасні досягнення в лікуванні цукрового діабету, інсулінотерапія в дітей та підлітків залишається найбільш складним завданням практичної діабетології.

Терапія цього захворювання повинна бути комплексною та складатися з інсулінотерапії на тлі збалансованої дієти, дозованих фізичних навантажень під контролем глікемії та психологічної допомоги. При цьому досягаються такі завдання: підтримка максимально близького до нормального стану вуглеводного обміну; нормалізація фізичного та статевого розвитку дитини; нормалізація психосоціального стану та адаптації дитини; розвиток самостійності та мотивації до самоконтролю; профілактика специфічних ускладнень діабету.

В організмі здорової людини фізіологічна секреція інсуліну складається з базальної (постійний рівень інсуліну в крові), що не залежить від прийому їжі, та стимульованої секреції, що виникає внаслідок посталіментарної гіперглікемії або стресу. Головною метою в лікуванні хворого на ЦД I типу є імітація добового профілю змін секреції інсуліну та відповідні зміни регуляції активності цього гормону. Найбільшого розповсюдження на сьогодні отримала інтенсифікована (базисно-болюсна) схема, яка полягає у введенні інсуліну короткої дії перед кожним основним прийомом їжі та пролонгованого інсуліну. Найчастіше інсулін вводиться двічі на добу, у ранковий та вечірній час. При цьому за допомогою пролонгованого інсуліну ми намагаємося імітувати базальну секрецію, а за допомогою інсуліну короткої дії — посталіментарну.

Ідеальний інсулін тривалої дії повинен мати такі властивості: одна ін'єкція на добу забезпечує 24-годинну дію, відсутність піків дії, низька частота гіпоглікемій, цукрознижувальний ефект, мінімальний вплив на масу тіла, безпечність та зручність застосування, можливість ін'єкції у будь-який час доби, відсутність потреби у змішуванні, задоволення пацієнтів лікуванням.

Таким вимогам відповідає новий препарат фірми «Sanofi-Aventis» Лантус (інсулін гларгін) — генноінженерний аналог інсуліну подовженої дії. Головною характеристикою Лантусу є можливість відтворення фізіологічного базального безпікового профілю секреції інсуліну протягом 24 годин, що дозволяє пацієнтам досягти цільового рівня HbA1c, при цьому значно зменшується ймовірність виникнення нічних гіпоглікемій. Терапевтична дія Лантусу починається через 1-2 години після введення. Унікальний безпіковий профіль дії зводить до мінімуму ризик розвитку гіпоглікемій, що дуже важливо в дитячому віці, а також у підлітків. Відомо, що в період пубертації в дітей, хворих на ЦД, відбувається зниження чутливості периферичних тканин до інсуліну, зростає потреба в інсуліні до 1,5-1,7 ОД/кг маси тіла, погіршується клінічний перебіг захворювання, відбувається підвищення викиду контрінсулярних гормонів. Ситуація ускладнюється проблемами психологічного характеру (прагнення самостійності, незалежності, стресові ситуації, екзамени, зміна способу життя тощо). Перехід на генноінженерні аналоги інсуліну дозволяє розширити режим життя, зменшує ризик гіпоглікемій, знижує кількість додаткових прийомів їжі, що призводить до покращання показників вуглеводного обміну.

Перехід хворого на Лантус здійснюється у таких випадках: декомпенсований стан; неможливість досягнення компенсації при застосуванні інсулінів середньої тривалості дії; лабільний перебіг захворювання зі значними коливаннями глікемії; часті гіпоглікемії в нічний та денний час; при розширенні режиму життя та харчування; соціальні чинники.

Перехід здійснюють призначенням інсуліну у вечірній або ранковий час, отже, нічна або ранкова ін'єкція інсуліну середньої подовженості дії замінюється на ін'єкцію аналога інсуліну подовженої дії.

Уся доза аналога інсуліну подовженої дії вводиться хворому одноразово перед сном з розрахунку 70-80% від сумарної дози інсуліну НПХ. У випадку первинного призначення Лантусу початкова доза становить 10 ОД на добу. Дозу потрібно титрувати натщесерце з інтервалом в 1 тиждень до досягнення цільового рівня глікемії. Критерієм адекватності дози є рівень ранкової глікемії натщесерце (< 5,6 ммоль/л). При глікемії натщесерце менше ніж 5,5-6,7 ммоль/л дозу Лантусу збільшують на 2 ОД; при глікемії 6,7-7,8 ммоль/л — на 4 ОД; при глікемії 7,8-10,0 ммоль/л — на 6 ОД; при глікемії більше ніж 10 ммоль/л — на 8 ОД.

При наявності значних гіпоглікемій у ранковий час вечірня ін'єкція Лантусу може бути перенесена на ранок.

Перехід на Лантус бажано проводити в стаціонарних умовах, де дитині здійснюють контроль глікемічного та глюкозуричного профілю, аналіз на наявність ацетону в сечі, при необхідності кожні три дні проводять корекцію дози Лантусу. Необхідним є також контроль рівня глікованого гемоглобіну.

При переводі на аналоги інсуліну в режимі базисно-болюсної терапії практично всі діти, хворі на ЦД, відмічають поліпшення самопочуття: зникали млявість, головний біль, роздратованість, нормалізувався апетит, значно покращувались показники глікемічного профілю. Практично всі хворі відмічають зменшення кількості епізодів гіпоглікемій. Вагомим чинником є значне поліпшення якості життя пацієнтів (наприклад, можливість мати гнучкий режим харчування). Оскільки Лантус є аналогом інсуліну подовженої дії, у режимі базисно-болюсної терапії його зазвичай призначають разом з аналогом інсуліну короткої дії (Епайдра).

Упродовж 4-10 днів після переходу на аналоги інсуліну можуть відмічатися незначні коливання рівня глікемії, однак після цього терміну рівні глікемії натщесерце та протягом доби, як правило, наближаються до нормальних показників. Коливання протягом доби мають менший діапазон, а рівні вечірньої та ранкової глікемії практично збігаються. Кількість гіпоглікемій скорочується до поодиноких на місяць. Рівень глікемії при правильно підібраній дозі не знижується менше 3,8 ммоль/л.

Слід окремо відмітити зміни в дієті, що виникають у хворих при переведенні на аналоги інсуліну: зникає потреба в додаткових прийомах їжі, а час головних прийомів їжі можна переносити залежно від режиму дня на зручний для хворої дитини час. Особливо це зручно для підлітків (студенти та учні старших класів). Однак повинна зберігатися жорстка умова: кількість хлібних одиниць на сніданок, обід та вечерю кожен день залишаються незмінними.