Международный эндокринологический журнал 1(3) 2006

Гіпотиреоз як клінічний синдром, зумовлений зниженням або повним випадінням функції щитоподібної залози, є досить розповсюдженим в Україні. Якщо в 2001 р. загальна захворюваність гіпотиреозом складала 124,7 (на 100 тис. чол. населення), а первинна — 13,7, то в 2004 р. ці показники складали відповідно 171,0 і 19,2. У Коломийському районі, що на Івано-Франківщині, в 2005 р. захворюваність на гіпотиреоз складала: загальна — 196,2 (на 100 тис. чол. населення), первинна — 22,6 (на 100 тис. чол. населення). У більшості (95%) випадків це первинний гіпотиреоз, зумовлений первинною патологією щитоподібної залози. Однією з причин виникнення захворювання є дефіцит йоду в довкіллі (вода, грунт), а отже, й зменшення його вмісту в продуктах харчування рослинного й тваринного походження. Це призводить до виникнення ендемічного зобу (збільшення розмірів залози). Ендемічний зоб досить часто зустрічається серед населення певних географічних районів, зокрема в гірських і передгірних населених пунктах Прикарпаття.

Для нормального розвитку й функціонування організму добова потреба йоду становить 100-150 мкг. 59% йоду поступає в організм з їжею рослинного походження, а 33% — з їжею тваринного походження (при нормальному всмоктуванні йоду в кишечнику). Органічний йод міститься в таких продуктах харчування:

— свіжі морепродукти (риба, краби, креветки, лангусти, мідії), а також в морських водоростях (ламінарія, фукус, цистозера);

— сирі овочеві культури: редька посівна, редис, картопля, морква, огірки, кавун, баклажани, капуста, цибуля ріпчаста, перець солодкий, помідори, салат-латук, буряк червоний, часник, гарбуз, шпинат;

— плодоягідні культури: груша, персик, апельсин, вишня, суниця;

— зернові й зернобобові культури: жито, пшениця, ячмінь, рис, овес, чечевиця, гречка, просо, кукурудза, квасоля, соя, горох, кунжут (сезам);

— горіхоплідні рослини: мигдаль солодкий, горіх грецький;

— дикорослі плоди й ягоди: журавлина, суниця, горобина звичайна й чорноплідна.

Хворі на гіпотиреоз обов'язково повинні включати в харчовий раціон вищезгадані продукти. Слід пам'ятати, що при кип'ятінні й термічній обробці продуктів органічний йод перетворюється в неорганічний і випаровується.

Одним з найголовніших джерел надходження йоду в організм є йодована кухонна сіль.

У лікуванні хворих на гіпотиреоз та ендемічний зоб, крім замісної терапії тиреоїдними препаратами, в нашому регіоні широко використовуються нетрадиційні методи лікування, зокрема фітотерапія. Остання як метод лікування може використовуватись у комплексі з фармакотерапевтичним лікуванням або окремо при легких формах захворювання, в період між курсами медикаментозного лікування, а також для профілактики в проблемних осіб.

Для цього використовуються наступні лікарські рослини, що містять у своєму складі органічний йод, покращують його всмоктування в кишечнику, стимулюють біосинтез тиреоїдних гормонів (Т₃, Т₄), а також зменшують прояви симптомів захворювання.

1. Водорості бурі, червоні, ламінарія цукриста, саргасум, фукус бородавчастий (Phaecophita, Rhodophita, Laminaria sacharina, Sargassum, Fucus vesiculosus) містять ряд біологічно-активних речовин і значну кількість йоду (2,7-3%) у вигляді йодидів (40-90%) і йодорганічних сполук (дийодтиронін та ін. — 0,02-0,5%). Використовують у вигляді порошку внутрішньо (1-3 г 1-2 рази на день) або в складі зборів лікарських трав.

2. Дрік красильний (Genista tinctoria L.) — напівкущ сімейства бобових. Препарати з нього мають дію, подібну до дії тиреоїдину, але вона більш тривала й без побічних ефектів. Використовують у вигляді відвару (1 чайну ложку сухої трави залити 500 мл окропу, випарити до 1/3 першопочаткового об'єму, охолодити, процідити; вживати по 1 ст. л. 3 р. на день), а також у вигляді збору з іншими лікарськими рослинами. Рослина отруйна! Передозування небезпечне!

3. Ковила пірчаста (Stipa pennata L.) — багаторічна трава сімейства злакових. Використовують у вигляді відвару на молоці: 1 ч. л. трави кип'ятити в 1 скл. молока, настоювати 30-60 хв. Випити ковтками протягом дня.

4. Гуньба сінна (Trigonella foenicum-graecum L.) — однорічна трава сімейства бобових. З лікувальною метою використовують насіння, що слід розтерти до порошку й вживати по 1 ч. л. до прийняття їжі разом з джемом або цукром.

5. Переломник північний (Androsacce septentrionalis L.) — однорічна трава сімейства первоцвітних. З лікувальною метою використовують настій: 20 г трави заливають 200 мл води, настоюють 30 хв, вживають по 1 ст. л. 3-5 разів на день до прийняття їжі.

6. Медунка лікарська (Pulmonaria officinalis L.) — багаторічна трава сімейства шорстколистих. З лікувальною метою використовують листя й квіти (цвіте у квітні — травні); містить йод та алкалоїди, подібні до тиреоїдину. Настій: 2 ст. л. сировини заливають 200 мл окропу, настоюють 1 год, проціджують. Вживають по 1/3 скл. 3 р. на день.

7. Нетреба колюча (Xanthium spinosum L.) — однорічна трава сімейства айстрових. Використовують самостійно й у складі зборів. Відвар: 1 ст. л. сировини заливають 300 мл окропу, кип'ятять 10 хв, проціджують. Вживають по 0,5 скл. 3 р. на день. З напару можна робити компреси на щитоподібну залозу. Рослина отруйна! Передозування небезпечне!

8. Плющ (Hedera helix L.) — витка ліана сімейства аралієвих. З лікувальною метою використовують настоянку на спирту 1:10. Вживають по 25-50 крапель в 1/4 скл. води 2 рази на день протягом 20 днів кожного місяця. Рослина отруйна! Передозування небезпечне!

9. Настурція лікарська (Nasturtium officinale R. Br.) — багаторічна рослина сімейства капустяних. Використовують самостійно й у складі зборів. Настій: 20 г свіжої трави заливають 500 мл окропу, настоюють 1 год, проціджують. Вживають по 100 мл 4 р. на день після прийняття їжі. Можна вживати свіжі листки (1 ст. л. 4 р. на день) або свіжий сік (по 1 ч. л. 3 р. на день).

10. Мох ісландський (Cetraria islandica). Відвар: 1 ч. л. сухого подрібненого моху заливають 2 скл. окропу, кип'ятять 5 хв. Вживають як чай з медом (протягом дня).

Крім цього, використовують аптечні препарати, виготовлені з рослин-адаптогенів, у загальноприйнятих терапевтичних дозах: настоянки женьшеню, лимоннику китайського, аралії, стеркулії, заманихи (ехінопанакс), рідкі екстракти елеутерококу, родіоли рожевої, левзеї.

Для лікування гіпотиреозу рекомендуються наступні збори лікарських трав.

За відсутності можливості ввести до складу збору водорості (ламінарію, фукус, цистозиру) потрібно додавати їх у харчовий раціон у консервованому вигляді.

Фітотерапія гіпотиреозу повинна бути практично безперервною. Причому кожні 2-3 місяці потрібно змінювати склад зборів лікарських трав.

Висновки

1. За останні 5 років (згідно зі статистичними даними) значно зросла кількість хворих на гіпотиреоз, що призводить до тимчасової й стійкої втрати працездатності, погіршує їх якість життя. Все це вимагає пошуку нових підходів до лікування гіпотиреозу.

2. Фітотерапія може бути одним із методів лікування хворих на гіпотиреоз як самостійно при легких формах та з метою профілактики в проблемних осіб, так і в поєднанні з медикаментозним лікуванням, що призводить до стимуляції синтезу тиреоїдних гормонів Т₃, Т₄ щитоподібною залозою й усуває ряд симптомів з боку уражених органів і систем.

3. Фітотерапія гіпотиреозу повинна проводитись під наглядом лікаря-ендокринолога (сімейного, дільничного лікаря) практично безперервно й з періодичною (1 раз в 2-3 місяці) зміною рецептури зборів лікарських трав.