Международный эндокринологический журнал 1(3) 2006

29 вересня — 1 жовтня 2005 року в м. Ярославль (Росія) відбувся ІІ Російський конгрес з остеопорозу. В роботі форуму взяли участь провідні фахівці з Росії, України, Польщі. Відкрила конгрес президент Російської асоціації з остеопорозу професор Л.І. Беневоленська.

Остеопороз — це системне захворювання скелету, для якого характерне зниження щільності кісток та підвищення ризику переломів.

Остеопороз вважається однією з найбільш суттєвих проблем охорони здоров'я. Клінічним проявом цієї патології є переломи, що виникають унаслідок зниження кісткової маси. Мільйони людей в усьому світі страждають від спричинених остеопорозом переломів. У 1990 році було зареєстровано 1,26 мільйонів переломів стегна в чоловіків та жінок у різних країнах світу. Очікується, що в зв'язку зі змінами демографічної ситуації та постійним зростанням популяції людей похилого віку впродовж наступних 50 років поширеність переломів стегна зростатиме до 2,6 мільйонів в 2025 році та 4,5 мільйонів — в 2050 році. Поширеність переломів стегна — це лише частка проявів остеопорозу. Остеопороз призводить також до переломів інших кісток: хребців, ребер, таза, стегна, ключиці, кісток плеча та передпліччя та інших. Шкоду, що завдає остеопороз, можна визначати в ризику переломів у осіб старше 50 років: так, у Великій Британії ризик розвитку остеопоретичного перелому протягом життя після 50 років становить 53% для жінок та 21% для чоловіків; у США — 40% для жінок та 13% для чоловіків; у Австралії — 42%. В Росії виявлено остеопороз у 30,5-33,1% жінок та 22,8-24,1% чоловіків у віці 50 років та старше. Найбільш тяжкі медико-соціальні наслідки обумовлені переломами проксимального відділу стегнової кістки. Так, смертність упродовж першого року після переломів перебуває в різних містах Росії в межах від 30,8 до 35,1%; причому серед тих, хто вижив, 78% протягом першого року та 65,5% — двох років потребують постійного стороннього догляду

Основні функції кісткової тканини — це опорно-механічна та метаболічна. Виділяють губчасту та компактну кісткові тканини, що мають схожий склад та структуру матриксу, але відрізняються щільністю. Компактна кісткова тканина становить 80% зрілого скелету, оточує кістковий мозок і зони губчастої кістки. При остеопорозі зміни виникають як у компактній, так і в губчастій кістковій тканині.

Остеопороз характеризується зниженням кісткової маси та порушенням мікроархітектоніки кісткової тканини, внаслідок чого кістки стають крихкими та можуть виникати переломи. Ці патологічні зміни виникають унаслідок дисбалансу процесів кісткового ремолюдування на тлі гормональних змін.

Серед факторів ризику остеопорозу виділяють низьку мінеральну щільність кісток, на яку впливає стать. У жінок ризик остеопорозу більший за рахунок гормонального статусу, менших розмірів кісток та загальної кісткової маси. Крім того, жінки швидше втрачають масу в зв'язку з менопаузою та більшою тривалістю життя. Так, втрата кісткової маси у жінок становить 0,86-1,21% в різних ділянках скелету, в той час як у чоловіків — тільки 0,04-0,9%. Зниження мінеральної щільності кісток розпочинається з 45-50 років, але ризик остеопорозу збільшується після 65 років. Доведено, що ризик розвитку остеопорозу в жінок європеоїдної раси в 2,5 рази вищий. Також до факторів ризику відносять сімейний анамнез остеопорозу, попередні переломи, гіпогонадизм, низький індекс маси тіла (ІМТ) — нижче від 20 кг/м² та маса тіла менша за 57 кг, лікування глюкокортикоїдами, паління, алкоголізм, низька фізична активність, попередні переломи.

При остеопорозі немає характерної клініки, крім вже наявного перелому. Міцність кісток визначається наявністю двох основних характеристик: щільністю та якістю. Найбільше значення щодо прогнозування переломів має мінеральна щільність кісток. Для оцінки стану кісткової тканини в сучасних умовах використовують: двохенергетичну рентгенівську абсорбціометрію, ультрасонометрію, комп'ютерну томографію; виникли методи магнітно-резонансної візуалізації та мікрокомп'ютерна томографія, але вони перебувають на стадії розробок. Найбільш широке визнання в діагностиці остеопорозу отримала двохенергетична рентгенівська абсорбціометрія (DXА). Денситометрія центрального скелету (хребта та проксимального відділу стегнової кістки) є стандартом діагностики остеопорозу.

Основними показниками мінералізації кісткової тканини при обстеженні методом DXA є: кістковий мінеральний компонент — показує кількість мінералізованої тканини (в грамах) при скануванні кісток, зазвичай визначається довжиною сканованого шляху (в г/см²); мінеральна щільність кісток — звичайно оцінюється кількістю мінералізованої кісткової тканини в сканованій площі (г/см²).

В сучасній клінічній практиці індивідуальна мінеральна щільність кісток порівнюється з референсною базою даних та оцінюється з використанням Т- та Z-критеріїв.

Т-критерій — це кількість стандартних відхилень вище або нижче середнього показника піка кісткової маси молодих жінок. Т-критерій зменшується паралельно з поступовим зниженням кісткової маси при збільшенні віку.

Z-критерій — це кількість стандартних відхилень вище або нижче середнього показника для осіб аналогічного віку.

Для жінок європейської раси розроблено діагностику остеопорозу на основі визначення мінеральної щільності кісток за Т-критерієм.

Інтерпретація результатів досліджень мінеральної щільності кісток: нормальними показниками мінеральної щільності кісток вважають показники Т-критерію до –1 стандартного відхилення від пікової кісткової маси; остеопенія — показники Т-критерію від –1 до –2,5 стандартного відхилення; остеопороз — показники Т-критерію –2,5 стандартного відхилення та нижче; важкий остеопороз — показники Т-критерію –2,5 стандартного відхилення та нижче з наявністю в анамнезі одного й більше переломів.

Показник Z-критерію враховується при визначенні ступеня ризику переломів.

Серед методів лабораторних досліджень мінерального обміну для диференційної діагностики первинного остеопорозу та метаболічних захворювань хребта, а також перед призначенням антирезорбтивної терапії практичне значення має дослідження кальцію та фосфору крові, кальцію в добовій сечі та співвідношення кальцію до креатиніну в ранковій сечі.

Немедикаментозне лікування та профілактика остеопорозу включають навчальні програми, відмову від шкідливих звичок, фізичні вправи й інші фізичні навантаження, за показаннями — використання протекторів стегна.

Особливе місце в профілактиці займає достатнє вживання кальцію з їжею або у вигляді фармакологічних препаратів. Жінки та чоловіки у віці 19-50 років повинні отримувати 1000 мг кальцію на добу; у віці понад 50 років — 1500 мг кальцію на добу.

До патогенетичної терапії остеопорозу відносять препарати, що гальмують кісткову резорбцію: бісфосфонати, кальцитонін (міакальцик), селективні модулятори естрогенних рецепторів, естрогени; медикаменти, що підвищують кісткоутворення (паратиреоїдний гормон, фториди, анаболічні стероїди, андрогени, солі стронцію, гормон росту); засоби, що здійснюють багатосторонню дію на кісткову тканину (вітамін D та його активні метаболіти, Кальцій — D3 Нікомед форте).