Газета «Новости медицины и фармации» 18 (387) 2011

Збільшення кількості людей похилого й старечого віку стало поштовхом до розвитку науки про старіння — геронтології (рис. 1) (від грец. геронтос — старець і логос — наука) [12].

Пізніше зародилась геріатрія (від грец. геронтос — старець і ятрос — лікувати) [12] — галузь клінічної медицини, яка вивчає хвороби людей літнього й старечого віку, розробляє методи їх лікування і профілактики з метою збереження фізичного і психічного здоров’я людини до глибокої старості (рис. 2).

Зауважимо, що геронтологія — це розділ медико-біологічної науки, що вивчає явища старіння всіх живих організмів, у т.ч. і людини, тоді як геріатрія — складова її частина, галузь медицини, присвячена вивченню особливостей розвитку, перебігу, діагностики, лікування і профілактики захворювань, хронічних патологічних процесів у літньому та старечому віці.

Незважаючи на розвиток сучасної науки, питання фармацевтичного забезпечення населення різних вікових категорій є і завжди будуть актуальними. Особливу увагу фармація приділяє процесу лікарського забезпечення осіб похилого та літнього віку. За останні роки сформувався новий напрямок фармакотерапії — геріатрична фармакологія — розділ клінічної фармакології лікарських засобів, що застосовуються з урахуванням вікових особливостей фармакодинаміки і фармакокінетики з метою ефективного і безпечного підвищення меж адаптації, остаточної діє­здатності та якості життя людей похилого й старечого віку [12].

Виражене зниження функціональних і адаптаційних можливостей організму після 55 років зумовлює здебільшого хронічний характер протікання захворювань, що впливає на фармакодинаміку та фармакокінетику ліків, а також побічні ефекти, які спостерігаються частіше. Цей аспект покладений в основу геріатричної фармакотерапії. Необхідність появи цієї гілки медичної науки зумовлена як особливостями організму літньої людини (множинність патологій, змішаність симптомів), так і іншими причинами (поширене самолікування, звикання до ліків унаслідок тривалого їх приймання, органічні й функціональні особливості організму).

Тому можна сміливо стверджувати, що в сучасній медицині й фармації значними є проблеми споживання лікарських засобів геріатричними хворими, раціонального використання ліків, лікарського забезпечення осіб похилого віку, розвитку фармацевтичної та медико-соціальної допомоги в геріатрії.

До сьогодні в нашій країні відсутня єдина скоординована система медико-соціальної та фармацевтичної допомоги літнім людям. У нових економiчних умовах, при iснуваннi критичного нестатку коштiв на охорону здоров’я i соцiальний захист населення, питання формування державної системи герiатричної допомоги є особливо складнi. Враховуючи те, що хворі геріатричного профілю належать до категорії пацієнтів із низьким рівнем платоспроможності, питання їх фармацевтичного забезпечення стають гострим наріжним каменем на шляху доступності ліків. У той час як в ряді європейських країн передбачено відшкодування вартості ліків для всіх осіб, старших 65 років, у нашій країні питання пільгового або безоплатного відпуску лікарських засобів особам похилого віку залишаються невирішеними [3].

Європейським регiональним бюро ООН визначена та широко пiдтримується важливiсть проведення наукових дослiджень з використання кiлькiсних оцiнок категорiї здоров’я i стану залежностi лiтнiх людей вiд медико-соцiальної допомоги як складової частини поняття «добробут» (документ EUR/RC41/Inf.Doc./1Rev.1) [6]. Досвiд роботи провiдних мiжнародних наукових центрiв Німеччини, США, Угорщини та інших країн указує на необхiднiсть першочергового проведення розробок із питань кількісних оцінок здоров’я населення та його потреб у допомозі, сучасних нормативiв, гарантованих рiвнiв i обсягiв герiатричної допомоги для приведення їх у вiдповiднiсть до тих європейських стандартiв якості, якi мають стати обов’язковими і для України з огляду на взяті нею на себе мiжнародні зобов’язання.

Урядом і Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) безпосередньо проводиться робота з розвитку геріатрії та спеціалізованої допомоги особам похилого віку, покращення показника в них якості життя, соціальної реабілітації, але, на жаль, більшість з нововведень лишається на папері й не втілюється у життя.

Основні завдання щодо розвитку геріатричної допомоги та удосконалення й організації лікарського забезпечення літніх людей були висвітлені у завданнях Кабiнету Мiнiстрiв України за № 01.06.02/010-92.2248 «Епiдемiологiя прискореного старiння на Українi», Державної науково-технiчної програми «Дослiдження онтогенетичних факторiв у розвитку захворювань органiзму»; Мiнiстерства охорони здоров’я України за № ІА 0100240 Р ОК.92.12.152 «Закономiрностi формування потреб людей похилого та старечого вiку у медико-соцiальнiй допомозi i форми її удосконалення в Українi» та № ОК 91.1.153 «Вивчення захворюваностi, смертностi та тривалостi життя рiзних груп сiльського населення основних районiв України в залежностi вiд впливу медико-бiологiчних, екологiчних та соцiально-гiгiєнiчних чинників»; Академiї медичних наук України за № 196U001315 00.29.96 «Розробка системи медико-соцiальної допомоги та економiчної пiдтримки населення пенсiйного вiку», № 0199U000647 «Розробка принципів організації геріатричної допомоги населенню на етапі первинного медико-санітарного обслуговування», № 0190U000726 «Розробка методичних основ та створення науково-обґрунтованого прогнозу потреби в ліках людей похилого і старечого віку в Україні»; а також мiжнацiональних дослiджень: № 175 «Розробка критеріїв потреб населення різних регіонів у нових типах стаціонарних соціальних установ геріатричного профілю та оцінка ефективності їх діяльності» сумісно з Центром геронтології Північно-західного університету м. Чикаго, США; вибiркового медико-соцiального обстеження сiльського населення захiдного регiону України у складi дослiдницької групи Філадельфійського геріатричного центру Дослідного інституту геронтології, США, та пiлотного порiвняльного дослiдження стану здоров’я літніх людей у 8 країнах Європи «EXCELSA — Pilot» [3, 20].

Системний підхід до організації медико-соціальної допомоги літнім людям розглянутий у Законі України «Про соцiальний захист населення» (2000 р.), Міжгалузевій комплексній програмі «Здоров’я нації» (2002–2011 рр.), затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України № 14 від 10 січня 2002 р., Указах Президента України «Про виконання програми «Здоров’я лiтнiх людей» № 1347/97 вiд 10 грудня 1997 р., «Про Державну комплексну програму соціально-медичного забезпечення ветеранів війни на період до 2005 року» № 442-2002 вiд 8 травня 2002 р., Наказі МОЗ України № 73 вiд 08.04.1993 «Про полiпшення медичного обслуговування людей похилого вiку» [20, 21].

Основними цілями розвитку галузі охорони здоров’я України, наміченими у законодавчих та нормативних актах, зокрема у Концепції розвитку охорони здоров’я населення України, є поліпшення демографічної ситуації, збереження і зміцнення здоров’я населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної та фармацевтичної допомоги, забезпечення соціальної справедливості і прав людини у цій галузі. Регламентування прав геріатричної категорії осіб на охорону здоров’я в Основах законодавства України про охорону здоров’я відсутнє. Це питання визначається Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р.

На науковому європейському рівні основні аспекти розвитку геріатричної медичної та фармацевтичної практики були висвітлені на Міжнародному семінарі «Сім’я та система соціальної підтримки літніх людей в нових незалежних державах» (Франкфурт-на-Майні, 1993); І Європейському конгресі «Європа відкрита для інвалідів» (Краків, 1993), міжнародному симпозіумі «Роль самообслуговування літніх людей в системі медико-соціальної допомоги» (Варшава, 1993), Мiжнароднiй конференцiї «Стан здоров’я людей похилого i старечого вiку та їх потреби у медико-соцiальнiй допомозі» (Київ, 1994), V Міжнародній конференції «Проблеми медико-соціального обслуговування літніх людей та інвалідів» (Женева, 1994), II Нацiональному конгресі геронтологiв i герiатрiв України (Київ, 1995), Міжнародній конференції «Медичне і соціальне обслуговування населення літнього та старечого віку» (Ульянівськ, 1997), конференції «Реабiлiтацiя хворих похилого вiку iз хворобами серцево-судинної системи та церебральною судинною патологією» (Київ, 1997), міжнародному семінарі ЄС Taciс «Нові форми соціальної допомоги в Україні» (Kиїв, 1998), міжнародних наукових конференціях «Літній хворий. Якість життя» (Москва, 1998–2000), IV Європейському конгресі геронтологів (Берлін, 1999), IІI Нацiональному конгресі геронтологiв i герiатрiв України (Київ, 2000); Міжнародному семінарі «Денний догляд за літніми людьми» (Будапешт, 2000); Міжнародній конференції «Здоров’я ветеранів другої світової війни — медична допомога» (Москва, 2001); науковому форумі «Геронтотехнології ХХІ сторіччя» (Москва, 2001); 17-му конгресі Міжнародної асоціації геронтологів (Ванкувер, 2001); міжнародному семінарі «Нові шляхи надання соціальної та медичної допомоги у Центральній та Східній Європі» (Будапешт, 2001); на­уково-практичних конференціях «Стратегія формування здорового способу життя» (Київ, 2000), «Актуальні проблеми геронтології та геріатрії» (Ярославль, 2001) тощо [17, 20].

Шляхи і перспективи виходу з кризової ситуації, яка склалась на даний час в Україні, розглядались на засіданнях експертних груп Світового банку «Етнографічне дослідження бідності в Україні» (Київ, 1996); Тасіс-проекту «Підтримка розвитку політики надання соціальної допомоги та послуг в Україні» (Київ, 1999, 2000); Управлiння у справах iнвалiдiв, ветеранiв вiйни та працi Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики (Київ, 1998); робочої групи сприяння реформі охорони здоров’я при МОЗ України (Київ, 1999); представництва ООН в Україні «Децентралізація в сфері охорони здоров’я» (Київ, 2002) і круглих столах: «Про хід виконання Державної програми «Здоров’я літніх людей» (Київ, 2000); «Шляхи реформування герiатричної допомоги населенню України» (Київ, 2001), «Прискорене старіння населення України: причини і шляхи профілактики» (Київ, 2002).

Як наслідок — поширення інтересу спільноти та науковців до проблематики геріатрії та пошук можливих джерел покращення геріатричної допомоги. При цьому неабияке місце у даному напрямку відведене фармацевтичній науці як складовій системи охорони здоров’я, що висвітлює специфіку лікарського забезпечення осіб похилого і старечого віку, розробляє принципи технології геріатричних лікарських форм, здійснює інформаційне забезпечення раціональної фармакотерапії хворих цієї категорії. Так, у 1975 та 1978 рр. відповідно З.А. Савельєвою і Л.М. Леменєвим вивчалась потреба в лікарських засобах для геріатричної практики та було проведено відповідну інформаційну роботу з даного напрямку з акцентуванням уваги на уніфікації рецептури. Дослідженням геріатричних лікарських форм займалась А.І. Тенцова (1979) [7], фармацевтичні аспекти їх застосування вивчались С.С. Хмелевською (1979–1987) [13, 14]. Наукові основи сучасної концепції геріатричної допомоги населенню у нових соціально-економічних умовах були закладені Д.Ф. Чеботарьовим (1977) [15, 16], В.В. Безруковим (1998) [3]. Роботи В.П. Кузя [7], С.С. Хмелевської [13] були присвячені розробці та створенню аптечних закладів, спеціалізованих із лікарського забезпечення населення старших вікових груп. При цьому приділялась значна увага розвиткові спеціалізованої геріатричної аптеки та висвітлювались основні аспекти значення її в питанні фармацевтичного забезпечення осіб похилого та старечого віку.

На жаль, такої структурної одиниці, як геріатрична аптека — профільного спеціалізованого закладу з консультативно-інформативно-профілактичним рівнем обслуговування, нині не існує. Тому питання значущості геріатричної опіки на рівні аптеки на сучасному етапі розвитку фармацевтичної допомоги є вкрай актуальним.

Сучасний стан розвитку фармації в геріатрії вимагає інтеграції різних наукових напрямків досліджень: від технології ліків та біофармації з основами організації та економіки фармації, до фармацевтичної інформатики, клінічної фармації, фармацевтичного маркетингу тощо. Даний аспект був детально вивчений Б.Л. Парновським, О.Є. Левицькою (2010) [9] з акцентуванням уваги на напрямках удосконалення системи лікарського забезпечення геріатричних хворих в Україні.

Особи віком понад 50 років становлять до 60 % серед відвідувачів аптек, на частку осіб, старших 60 років, припадає близько 25 % амбулаторних відвідувань та більше 50 % медичної допомоги на дому. Такою ж самою є частота звернень геріатричних хворих за швидкою і невідкладною допомогою. Чисельність осіб похилого віку серед госпіталізованих сягає 25–30 %, а в терапевтичних відділеннях вона є набагато більшою. За останніми статистичними даними, в старечому віці порівняно з особами похилого віку, частка осіб із вираженою втратою фізичних можливостей збільшується в 3–10 разів. Група осіб похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги у зв’язку зі станом здоров’я, становить 25–60 %. Приблизно 15 % осіб старшої вікової групи є тяжкохворими.

Суттєвою проблемою в практиці геріатрії є наявність в одного хворого декількох захворювань — поліморбідність. При цьому слід враховувати звичну для людей літнього і старечого віку множинність патології. За даними P. Chamer (1981) [19], у 70–80 % хворих, старших 60 років, відзначається 4 і більше супутні захворювання. Це до того, що у цілому анатомо-фізіологічні особливості організму даної категорії характеризуються зниженням функціо­нальних можливостей різних органів і систем та реактивності організму загалом.

Аналіз наукових джерел [1, 4] з даного питання та тісна співпраця з лікарями сімейної медицини показали, що більше 90 % літніх людей страждають серцево-судинними захворюваннями, 70 % — хворобами нервової системи, 60 % — захворюваннями суглобів. Кожен 4-й пацієнт похилого віку хворий на цукровий діабет, близько 26 % мають порушення зору та слуху. Понад 1/3 осіб старших 60 років і 2/3 старших 80 років мають ознаки інвалідності, потребують сторонньої допомоги і соціального захисту.

Недуги старості, множинність захворювань, переважно з хронічним перебігом, що часто супроводжуються больовими відчуттями, викликають необхідність застосування широкого асортименту лікарських засобів.

Особливістю геріатричної практики є індивідуальний підбір дози окремих препаратів для окремо взятої особи з чітким розмежуванням часу, способу застосування, залежно від взаємодії з їжею, іншими чинниками. При цьому слід пам’ятати, що чим більший вік хворого, тим частіше проявляються побічні дії ліків. Чим більша кількість лікарських засобів, що приймаються, тим частіше виникають лікарські ускладнення: при прийомі 1 препарату побічні реакції розвиваються в 10 % літніх осіб, 3 препаратів — у 17 %, 6 — у 27 % [2, 16].

Наведене вище вимагає перегляду системи фармацевтичного забезпечення літніх людей та її удосконалення. Особливого значення набуває вибір оптимального для даного пацієнта лікарського засобу з доведеною ефективністю та безпечністю. Джерелом потрібної інформації з проблем доказової медицини за кордоном є бази клінічних даних (MedLine, Cochrane Library тощо). У нашій країні же спостерігається лише позитивна мотивація до створення таких ресурсів в умовах складного фінансування галузі. Хоча вже зроблені певні кроки на шляху удосконалення існуючої системи фармацевтичного забезпечення геріатричних хворих, а саме: у першому Державному формулярі лікарських засобів (2009 р.) наведена інформація про особливості та обмеження до застосування лікарських засобів для різних вікових груп хворих, у т.ч. осіб похилого віку (додаток 5 Державного формуляру) [5].

Проблема споживання лікарських засобів геріатричними хворими, їх раціональне використання, лікарське забезпечення осіб похилого віку, фактично питання розвитку фармацевтичної допомоги в геріатрії, є значною проблемою сучасної медицини та фармації. Актуальним завданням сьогодення є реабілітація наукового напрямку геріатрії, популяризація фармації в геріатрії з розробкою перспективних напрямків її розвитку, що вимагає зміни психології населення, удосконалення існуючої системи фармацевтичної та медико-соціальної допомоги з врахуванням рівня економічної спроможності населення, особливо осіб похилого віку. Дані аспекти є об’єктами окремих досліджень і будуть висвітлені в інших публікаціях.

Як відомо, фармацевтична допомога — це комплекс організаційно-економічних, спеціальних (медико-фармацевтичних) і соціально-суспільних заходів, спрямованих на збереження, поліпшення та усунення фізичних і, як наслідок, моральних страждань людей, з використанням лікарських препаратів і виробів медичного призначення [12]. Водночас найбільш уживане визначення звучить таким чином: «Фармацевтична допомога — це відповідальне надання фармакотерапії з метою досягнення певних результатів, що покращують якість життя пацієнта» (Hepler and Strand, 1990). Ухвалюючи це рішення у 1998 р., Міжнародний фармацевтичний форум (МФФ) вніс до нього одну суттєву корективу: «...для досягнення певних результатів, що покращують або підтримують якість життя пацієнта».

Як відомо, складовими елементами фармацевтичної допомоги є процес забезпечення населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення, фармацевтична опіка, фармацевтична етика і деонтологія. До складу ж фармацевтичної опіки належать фармацевтична профілактика та діагностика.

Системою фармацевтичної допомоги безпосередньо геріатричним хворим перш за все має бути системний аналіз (який би розглядав медичні аспекти допомоги в комплексі з фармацевтичною дисципліною). Складовими ж такої системи повинні бути: сучасний арсенал лікарських засобів; рівень забезпеченості перевіреними ліками з позицій високої доказовості; динаміка використання, росту цін та геріатричні препарати; дози лікарських засобів; великий вибір безпечних для здоров’я лікарських форм; комплайєнс (довіра геріатричного хворого до лікаря і провізора); фармацевтична опіка, профілактика тощо.

У прикладному плані найважливішими для фармацевтичної науки і практики є сукупність методів та знань, що скеровані на оптимізацію фармацевтичної допомоги геріатричним хворим. Обов’язковим при цьому є виділення основних факторів, що впливають на процес інформаційної освіченості: індивідуальне забезпечення, потреба в лікарських засобах, профілактика небажаних взаємопоєднань та ін. А самі геронтологію і геріатрію слід розглядати як взаємопов’язані теорію і практику в обраному контингенті хворих.

Нашим завданням стало зробити спробу сформулювати аналогічним способом фармацевтичну складову геронтології та геріатрії. Тобто усі медичні знання з даної проблематики «перекласти на фармацевтичну мову».

У зв’язку з цим постає питання впровадження сучасної термінології, яка б чітко окреслювала значення фармацевтичного сектору та її складової одиниці — провізора, зокрема, у забезпеченні хворих геріатричного профілю певним комплексом медико-соціальної, психічної і фармацевтичної допомоги.

Термінологічно грамотно комплекс заходів медико-соціального, психічного, деонтологічного, етичного, фармацевтичного характеру слід було би називати геріатричною фармацією.

У фармацевтичній науці й практиці, починаючи з 70-х років минулого століття, був сформульований напрям «фармацевтична геріатрія». Проведений нами аналіз наукових джерел інформації [7, 11, 18] показав, що терміном «фармацевтична геріатрія» позначалися: система надання допомоги хворому літнього та старечого віку з активним залученням провізора; особливості створення геріатричних лікарських форм і високоефективних, безпечних та якісних препаратів для таких хворих; вибір індивідуального дозування для окремих геріатричних хворих; біофармацевтичні аспекти ліків у даних пацієнтів; фармацевтична опіка осіб похилого та старечого віку і довгожителів; фармацевтична профілактика тощо. Без сумніву, усі наведені аспекти можуть називатися фармацевтичною геріатрією, однак узагальнювати їх разом, об’єднувати одним поняттям неможливо. З нашої точки зору, термін «фармацевтична геріатрія» з наукових позицій мав би давати характеристику певному науковому напрямку, як, скажімо, «фармацевтична біологія» (комплекс наук, спрямованих на вирішення проблем сучасної медицини і фармації), «фармацевтична ботаніка» (комплексна наука, що досліджує рослини і водорості, вищі гриби і фотосинтезуючі бактерії, враховуючи запити і потреби фармації).

Інший термін, який зустрічається на інтернет-сторінках та в закордонних виданнях, — «фармація геріатрична» — так само не може повністю висвітлити завдання, функції та можливості фармації у забезпеченні хворих літнього та старечого віку лікарськими засобами з певним рівнем доказовості. До прикладу: фармацевтична ветеринарія як розділ наукової та практичної фармації розглядає питання, пов’язані з розробленням, виробництвом, конт­ролем якості, дистрибуцією, моніторингом безпеки та ефективності застосування ветеринарних препаратів; фармація гомеопатична — як розділ наукових знань та практичної діяльності спрямований на пошук, створення, виробництво, контроль якості, дослідження, зберігання, реалізацію, маркетинг гомеопатичних ліків. Не існує поняття, наприклад, «фармацевтична педіатрія», «стоматологічна геріатрія», які б узагальнювали всі моменти лікарського забезпечення певної когорти хворих.

У цьому аспекті можливості фармації в геріатричній практиці з вивчення особливостей розвитку, перебігу, діагностики, лікування і профілактики захворювань, хронічних патологічних процесів, налагодження певної системи фармацевтичного забезпечення літніх та похилих людей було б доцільно назвати геріатричною фармацією, що несе у собі не лише певний вид медико-соціальної, але й фармацевтичної допомоги літнім, старим людям і довгожителям.

Напрямками досліджень у цій галузі мали би бути аналіз арсеналу геріатричних ліків, інтеграція викладання дисципліни, забезпечення відповідною методологією та методами: системний аналіз (аналіз усіх факторів, що впливають; аналіз системи надання медичної допомоги (віддалений від фармації); аналіз системи інформаційного забезпечення), аналіз факторів, що формують саму теорію геріатричної фармації (особливості організму, взаємодія лікарських засобів, соціологічні фактори тощо) [10].

Тобто назріла необхідність удосконалити систему навчання даній дисципліні як з теоретичного боку (інформаційне забезпечення), так і з практичного.

Враховуючи наведені вище факти, розуміючи складні економічні умови реформування медичної (фармацевтичної) галузі, вагомим фактором для покращення рівня інформативної освіченості щодо розвитку геріатричної практики в Україні є проведення на рівні лабораторії соціальної геронтології, лабораторії демографії і санітарної статистики Інституту геронтології в м. Києві ряду досліджень, спрямованих на розробку стандартів надання геріатричних послуг населенню. У цьому контексті сформована Концепція державної системи геріатричної допомоги населенню України, в якій окреме місце присвячено експертному визначенню гарантованого рівня і обсягів медико-соціальної допомоги населенню на основі вихідних параметрів кількісної оцінки залежності літньої людини від сторонньої допомоги.

У тісній співпраці з кафедрою терапії і геріатрії НМАПО ім. П.Л. Шупика за ініціативою Верховної Ради України у липні 2005 року було створено Державний навчально-методичний геріатричний центр (ДНМГЦ) (Наказ МОЗ України № 322 від 5 липня 2005 р.), який почав проводити активну роботу зі стандартизації та координації до- та післядипломної геріатричної підготовки медичних і соціальних працівників, а також волонтерів для геріатричної допомоги населенню України. Разом із державними і громадськими організаціями ДНМГЦ розробляє і впроваджує стандартизовані мультидисциплінарні програми підготовки з геріатрії викладачів, медичних і соціальних працівників, волонтерів, воїнів альтернативної служби, а також програми фізичної і психологічної реабілітації для людей старших вікових груп (програми передпенсійної підготовки, університети третього віку, школи здоров’я) і для працівників системи медико-соціальної геріатричної допомоги. Значну роль у впровадженні даного напрямку відіграє і фармація.

Питання значущості геріатричної опіки на рівні аптеки на сучасному етапі розвитку фармацевтичної допомоги є вкрай актуальним, адже на даному етапі проблеми геронтології, геріатрії, фармацевтичної допомоги та опіки в геріатрії розглядаються лише в плані наукових програм, програм розвитку окремих спеціалізованих закладів охорони здоров’я, на яких покладено слідкувати за таким контингентом хворих.

Для оптимізації підготовки провізорів із геріатричної фармації впроваджено у навчальний процес провізорів-інтернів та слухачів курсів підвищення кваліфікації зі спеціальностей «загальна фармація» і «організація і управління фармацією» навчальний посібник «Фармацевтична допомога геріатричним хворим» (К.І. Сметаніна. — Львів, 2011. — 120 с.). При цьому автором розглядаються основні аспекти фармакокінетики, фармакодинаміки лікарських засобів, основні принципи та особливості фармакотерапії в похилому та старечому віці, основні групи лікарських засобів, що застосовуються в геріатричній практиці, та ключові моменти фармацевтичної допомоги такій специфічній групі хворих, як геріатричні пацієнти.