Международный неврологический журнал 2 (48) 2012

Процес становлення громадянського суспільства та економічно розвиненої Української держави має супе­речливий характер: з одного боку, створює умови для розвитку вільної, гармонійно розвиненої активної особистості, здатної на подальші демократичні перетворення, а з іншого — загострює проблеми найбільш уразливих груп населення.

Підлітки є важливою складовою сучасного українського суспільства, носіями інтелектуального та духовного потенціалу, адже в недалекому майбутньому вони стануть визначальним фактором суспільно­політичного розвитку та соціально­економічного прогресу країни.

З огляду на психологічні та вікові особливості, соціальне становище підлітки є вразливою категорією українського суспільства. Стрімкий вплив негативних факторів соціалізації призводить до поширення негативних явищ у підлітковому середовищі, зокрема, поширення вживання психоактивних речовин (ПАР) [1–3].

Упродовж останніх років дослідниками спостерігаються тенденції до зростання кількості неповнолітніх осіб, які вживають ПАР, зниження віку підлітків, які вперше пробують ПАР; існування позазаконної доступності легальних наркотичних речовин (алкогольних і тютюнових виробів, медичних препаратів); розширення спектра вживаних речовин та формування на цій основі особливої молодіжної субкультури, однією з цінностей якої є незмістовне проведення дозвілля з уживанням алкоголю та наркотиків.

За даними дослідження «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді», близько 45–85 % 11–16­річних коли­небудь вживали алкоголь; 30–75 % — курили; 10–25 % респондентів серед 13–16­річних вживали наркотики [4]. Ці дані перегукуються з результатами останнього дослідження «Європейське опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин» (ESРAD) в Україні, у якому констатується, що вживання алкогольних напоїв протягом останніх 30 днів перед опитуванням зазначили 62 % учнів (62 % хлопців та 61 % дівчат), а найбільш уживаними серед молоді віком 15–16 років наркотиками є марихуана або гашиш (14 % учнівської молоді вживали марихуану впродовж життя); транквілізатори або заспокійливі (4 % опитаних) та інгалянти (3 % опитаних) [5].

За статистичними даними, на медичному обліку у 2008 році перебувало 124,8 тис. споживачів наркотиків, серед яких майже п’ять тисяч неповнолітніх [6].

Простежується негативна тенденція до зниження середнього віку, в якому молодь починає палити, вживати алкоголь та інші ПАР. Найбільша частка підлітків здійснює перші спроби вживання алкоголю й тютюну в 11­річному віці або раніше [1, 7]. Зокрема, 18 % хлопців і 14 % дівчат починають уживати пиво у віці до 9 років [5].

Отже, процеси поширення вживання алкоголю та інших наркотичних речовин у середовищі українських підлітків не тільки мають визначене місце, але й останніми роками посилюються й охоплюють дедалі більшу частину як юнаків, так і дівчат, починаючи з молодшого та середнього шкільного віку, що загалом створює небезпеку формування нездорової генерації.

Цьому явищу сприяє невідповідність вимогам сучасності існуючих форм профілактичної роботи: переважання дидактичних методів пасивного сприйняття інформації (лекції, написання щорічних доповідей) або розважального характеру (виступи «агітбригад» тощо), які не викликають реальної зацікавленості у дитячої аудиторії [8, 9].

На нашу думку, що збігається з поглядом інших фахівців, які працюють безпосередньо з дитячими контингентами [10–12], нині є необхідним невідкладне спрямування зусиль і ресурсів на активізацію профілактичних програм, які мають бути невід’ємною частиною медико­педагогічного процесу, охоплювати роботу не тільки з дітьми, а й з батьками та вчителями.

Таким чином, на сьогодні існує нагальна потреба обґрунтування якісно нових підходів та розробки системи заходів протиалкогольного та протинаркотичного спрямування для шкільної молоді. На наше переконання, така система повинна включати в себе три основні складові, спрямовані на дитячі контингенти, на вчителів і батьків.

Заходи, спрямовані на дитячі контингенти, повинні містити специфічні впливи, розроблені на основі ретельного вивчення умов та механізмів формування навичок вживання ПАР у дітей та підлітків.

Враховуючи вищенаведене, для ідентифікації мішеней корекційної та профілактичної роботи через визначення патернів дитячої та підліткової алкогольної і наркотичної поведінки, зокрема аналізу клінічних та психосоціальних особливостей вживання ПАР, нами проведено опитування та анкетування дитячих контингентів — учнів шкіл Чернівецької, Київської, Закарпатської областей та м. Києва (кількість обстежених — 1870 осіб). Серед обстеженого контингенту з дотриманням принципів біоетики та деонтології за умов інформованої згоди обох батьків чи законних представників було проведено клініко­психопатологічне та психодіагностичне обстеження 600 дітей, які мали досвід вживання ПАР та були розділені на групи дослідження залежно від шляху отримання першого алкогольного досвіду: 200 осіб — діти, які вперше вжили алкоголь з рук своїх батьків (основна група 1, ОГ­1); 200 осіб — ті, хто зробив це під будь­яким тиском однолітків (основна група 2, ОГ­2), та 200 осіб — діти, чиє перше вживання алкоголю було самостійним та/або випадковим (основна група 3, ОГ­3). З урахуванням вікову, а отже, біологічної, психологічної та психосоціальної неоднорідності обстежених кожна група була розділена на три: діти у віці від 7 до 10 років (по 65 осіб), у віці від 11 до 15 років (по 65 осіб) та у віці 16–17 років (по 70 осіб). Дизайн дослідження наведений на рис. 1.

За результатами анамнестичного дослідження та узагальнення літературних джерел із проблеми вживання ПАР дітьми та підлітками, нами встановлено, що ставлення дітей до ПАР, у тому числі позитивне, формується у ранньому віці, що, у свою чергу, за наявності певних умов негативно впливає на процес формування й розвитку особистості.

Так, у дітей віком 5–9 років найчастіше перше уявлення (варіант імпринтингу) щодо ризикованої моделі поведінки до ПАР складається насамперед:

1. Із сприйняття «алкогольної моделі поведінки», сидячи з дорослими за одним святковим столом.

2. Помилкової (хибної) поведінки дорослих, яка є підґрунтям до формування «первинної алкогольної традиції».

3. Формування уявлень про алкогольне застілля як природне та обов’язкове явище.

4. Ранньої орієнтації на особливе відношення до алкоголю як до обов’язкового елемента життєдіяльності людини.

Наслідком родинного вживання ПАР у вигляді алкоголізації є дитячі ігри зі створенням моделі майбутньої алкогольної поведінки, а саме:

1. Ігри з елементами «алкогольного змісту», у яких важливу роль займає алкоголь.

2. Алкогольні ритуали, що формують та орієнтують у дитини поважне ставлення до алкоголю, спрямоване на його споживання.

3. Сприйняття оп’яняючої дії спиртного з одночасним нівелюванням ставлення до нього як до незвичайного стану.

4. Підвищений інтерес до ПАР.

Дослідженням причин (провокуючих чинників) вживання ПАР дітьми та підлітками встановлено, що першим провідним чинником, що провокує вживання ПАР у дітей та підлітків, є оточення, яке становлять насамперед батьки або постійно присутні найближчі родичі (старші брати або сестри), які вживають ПАР, — 200 дітей (100,0 %) в ОГ­1, 90 (45,0 %) в ОГ­2 та 52 (26,0 %) в ОГ­3 (p < 0,001). Другим провокуючим чинником вживання дітьми та підлітками ПАР є посилені намагання відчути себе дорослим — 189 осіб (94,5 %) в ОГ­1, 181 (90,50 %) в ОГ­2 та 46 (23,0 %) в ОГ­3 (p < 0,001). Третім чинником є формування привабливості внаслідок прихованої або відкритої популяризації вживання ПАР у кіно­ та телеіндустрії — 156 досліджених (78,0 %) в ОГ­1, 133 (66,5 %) у ОГ­2 та 200 (100,0 %) в ОГ­3 (p < 0,001). Четвертим чинником є приклад однолітків — 48 осіб (24,0 %) в ОГ­1, 200 (100,0%) у ОГ­2 та 104 (52,0%) у ОГ­3 (p<0,001). П’ятий чинник — надмірне піклування близьких щодо благополуччя дитини або підлітка — виявився притаманним 104 особам (52,0 %) в ОГ­1, 142 (71,05 %) в ОГ­2 та 170 (85,0 %) в ОГ­3 (p < 0,001).

Провідним мотивом першої спроби вжити ПАР у дітей виявлено цікавість — 184 досліджених (92,0 %) в ОГ­1, 198 (99,0 %) в ОГ­2 та 102 (51,0 %) в ОГ­3 (p < 0,001). Другим за значущістю мотивом першої спроби ПАР серед обстежених стало бажання не виділятися серед оточуючого референтного середовища, що виявилось притаманним 109 дітям (54,5 %) в ОГ­1, 195 (97,5 %) в ОГ­2 та 197 (98,5 %) в ОГ­3 (p < 0,001). Наступним за значущістю мотивом першої спроби вживання ПАР виявлено бажання отримання приємних відчуттів — 191 дитина (95,5 %) у ОГ­1, 91 (45,5 %) в ОГ­2 та 55 (27,5 %) в ОГ­3 (p < 0,001). Ще одним поширеним мотивом першої спроби вживання ПАР виявлено надлишок вільного часу (від нічого робити), який був характерним для 99 дітей (49,5 %) у ОГ­1, 188 (94,0%) в ОГ­2 та 62 (31,0 %) в ОГ­3 (p < 0,001). Також серед поширених мотивів першої спроби вживання ПАР виявлено бажання забути про власні проблеми, що було притаманним 64 дослідженим (32,0 %) у ОГ­1, 111 (55,5 %) в ОГ­2 та 101 (50,5 %) у ОГ­3 (p < 0,001). У 4,3 % дітей 16–17 років з ОГ­3 спостерігались суїцидальні спроби шляхом передозування ПАР, які обґрунтовувались неможливістю вирішення особистих проблем, системними родинними конфліктами, спробами привернути до себе увагу. Також серед цієї групи мали місце ненавмисні отруєння алкоголем (18,6 %), що потребувало екстреної госпіталізації до Українського центру дитячої токсикології, інтенсивної та екстракорпоральної терапії. З усіх досліджених не змогли назвати мотив першої спроби вживання ПАР 140 досліджених (70,0 %) в ОГ­1, 178 (89,0 %) в ОГ­2 та 137 (68,5 %) в ОГ­3.

Вивчення процесу мотивостворення щодо вживання ПАР дітьми та підлітками дало змогу класифікувати біологічні, особистісні та психосоціальні чинники мотиваційної поведінки. Серед біологічних провідна роль належить феномену акселерації (диспропорція між фізичним і психічним/психологічним розвитком та соціальним статусом, що за рахунок нестійкої нервової системи, несформованості життєвих поглядів робить підлітка більш сприйнятливим до впливу прикладів ризикованої поведінки, особливо за наявності первинного досвіду вживання алкоголю). Стрижневими особистісними та психосоціальними чинниками формування мотивації вживання ПАР встановлені такі поведінкові патерни: 1. Імітація. 2. Належність до групи. 3. Потреба бути дорослим. 4. Цікавість. 5. Дослідження власних можливостей. 6. Низьке почуття власної гідності. 7. Втеча від дійсності. 8. Нудьга та потреба в збудженні. 9. Наслідування моди, бажання бути особливим. 10. Нестача потрібної інформації, недовіра до інформації. 11. Схильність до ризику, хибне уявлення щодо власної невразливості.

Також у результаті дослідження нами виділені типи залучення підлітків до вживання ПАР у різних референтних групах (p < 0,001): а) вживання ПАР у групі осіб своєї статі: спільне вживання ПАР з однолітками та вживання ПАР під впливом значущої особи, яка вживає ПАР; б) вживання ПАР в колі осіб протилежної статі, а саме, в колі однолітків, ситуаційно (на дні народження, перед дискотекою тощо); в) одиночне вживання підлітком ПАР із метою полегшення контактів, коректування таких рис характеру, як сором’язливість, нерішучість, ослаблення емоційного впливу ситуацій, що травмують психіку.

За аналізом уживання ПАР дітьми та підлітками в різних вікових групах у цілому виявлено, що цікавість до ПАР призводить до епізодичних спроб вживання у віці 11–15 років («активне епізодичне вживання» алкоголю притаманне 78 % в ОГ­1, 90 % в ОГ­2, 76 % в ОГ­3), а у віці 16–17 років практично в половини підлітків формується тенденція до сталого вживання.

Вивчення характеристик вживання алкоголю показало, що дана ПАР є привабливою внаслідок її високої доступності та низьких ризиків для дитини віком 7–10 років за рахунок відносно низької дози бути ідентифікованим дорослими щодо вживання алкоголю. У свою чергу, вивчення вживання алкоголю дітьми віком 11–15 років показало його зростання із віком підлітка, що обґрунтовується: а) збільшенням ситуацій, у яких підліток може вживати алкоголь; б) зменшенням контролю із боку батьків щодо вільного часу та оточення, де підліток його проводить; в) наявністю кишенькових грошей. Розширення вживання алкогольних напоїв свідчить не лише про високий рівень його доступності, а й про формування в частини підлітків тенденції до регулярного вживання алкоголю. У підлітків віком 16–17 років у більшості випадків вживання є запланованим, а не несподіваним, як в інших вікових групах. Однією з найбільш важливих форм алкогольної поведінки в підлітків поступово стає типова й для інших країн світу манера «напиватися доп’яна» (binge drinking). При порівнянні клінічної картини вживання алкоголю та алкогольної поведінки можна також стверджувати про тенденцію щодо вживання великих доз алкоголю. При такому вживанні чітко відокремлюється коморбідне вживання декількох видів алкоголю (слабоалкогольних та міцних) для прискорення та посилення ефекту сп’яніння.

Для дітей віком 7–10 років вживання ПАР у вигляді наркотичних речовин у цілому не характерно. Серед дітей віком 11–15 років досвід вживання наркотичних речовин вже мають близько половини обстежених, а у віці 16–17 років переважна більшість підлітків вже має досвід уживання однієї або кількох наркотичних речовин. Найпоширенішим наркотиком серед молоді є марихуана та гашиш, із вживання яких почасти починається знайомство з наркотичними ПАР. Вік першої спроби суттєво не відрізняється для хлопців та дівчат: частіше перша спроба відбувається у віці 15–16 років. Кількість обстежених, які спробували марихуану або гашиш, з віком збільшується. Вживання марихуани або гашишу у всіх вікових групах, як і алкоголю, більш характерне для хлопців.

Найбільш поширеними ПАР, що вживаються сучасною молоддю, є алкоголь, марихуана, гашиш, екстазі, транквілізатори та седативні речовини. Виявлено, що у віці 15–16 років деякі обстежені мали досвід вживання більшості ПАР, а саме: спроби вживати екстазі, транквілізатори і седативні речовини мали 3,0 % обстежених. Досвід вживання транквілізаторів або заспокійливих речовин 1–2 рази протягом життя мали 4,0 % респондентів. 5,0 % опитаних 1–2 рази протягом життя вживали інгалянти, серед яких 3,0 % — понад 50 разів. Досвід вживання амфетаміну виявлено у 2,0 % опитаних.

За останні 12 місяців марихуану (гашиш) вживали 2,0 % обстежених, за останні 30 днів — 1,5 % підлітків. Поширенню вживання марихуани (гашишу) сприяє їх відносна доступність та неін’єкційний спосіб введення. Вживання транквілізаторів почасти мотивується необхідністю зняти напруження і стрес та відволіктися від проблем.

Також встановлено тенденцію поєднання декількох ПАР, серед яких найбільш поширеним є сполучення алкоголь + екстазі + медичні препарати із частотою вживання до 4–6 разів у житті.

Таким чином, із віком дитини вживані ПАР змінюються від більш «легких» до більш «тяжких». Це відбувається, з одного боку, внаслідок формування «залежної особистості» на підґрунті певних індивідуально­психологічних особливостей, а з іншого — комплексної дії негативних психосоціальних чинників соціального середовища (посилення впливу однолітків при зниженні контролю батьків та інших дорослих).

У рамках розгляду соціальних аспектів вживання ПАР дітьми та підлітками встановлена тенденція: а) переміщення споживання ПАР від підлітків груп соціального ризику до учнів із благополучних родин та елітних освітніх закладів; б) зростання вживання ПАР серед молодших вікових груп; в) збільшення відсотка підлітків, які практикують вживання сполучення декількох ПАР.

За аналізом усієї дослідженої вибірки та критерієм вживання ПАР, загальну кількість опитаних школярів можна типологізувати таким чином.

1. Діти та підлітки, які не знайомі зі сп’янінням й ейфорією від ПАР.

2. Особи з початковими ознаками вживання ПАР.

3. Особи з ознаками епізодичного вживання ПАР.

4. Діти з високими ризиками розвитку залежності від ПАР та необхідністю соціального контролю щодо вживання ПАР.

5. Особи з психічною залежністю від ПАР.

6. Особи з фізичною залежністю від ПАР.

На основі узагальнення результатів дослідження, нами виділені біологічні, психологічні та психосоціальні чинники, що провокують вживання ПАР дітьми та підлітками.

Провідним біологічним чинником є психофізіологічна схильність, що має різні форми: аномальний онтогенез, нейроендокринні зміни, інфантилізм, психічні розлади, акселерація.

Психологічними провокуючими чинниками є особливості темпераменту, характеру, вольових процесів, формування ціннісної та пізнавальної сфер, деформація статеворольової поведінки та дисбаланс емоційних процесів зі схильністю або до агресивних, або до депресивних проявів.

Психосоціальними провокуючими чинниками вживання ПАР є вживання ПАР членами родини, жорсткі умови виховання; гіпер­ або гіпоопіка з боку дорослих, неспроможність у навчанні; відкидання референтною групою.

Таким чином, встановлені клінічні та психосоціальні особливості й тенденції споживання ПАР дітьми і підлітками зумовлюють необхідність змін у практиці існуючих принципів, форм та методів профілактичної роботи.

Враховуючи вищенаведене, ми на підставі отриманих результатів розробили та апробували у школах Чернівецької, Київської, Закарпатської областей та м. Києва комплексну багаторівневу систему медико­соціальної корекції і профілактики вживання ПАР у дітей та підлітків, основна ідея якої — сформувати в учнів відповідальне ставлення до власного здоров’я у профілактичній спів­праці з їх батьками та персоналом школи, що базується на навчанні здоровому способу життя на засадах розвитку життєвих навичок та створення можливостей впливу на основні негативні наслідки вживання дітьми ПАР, а саме вживання зі шкідливими наслідками. Дана система містить декілька стратегічних напрямків профілактичної роботи: орієнтованої безпосередньо на дитячі контингенти (диференційовані залежно від вікової групи), на їх батьків та персонал загальноосвітніх шкіл.

Профілактичне інформування і формування навичок профілактичної протиалкогольної та протинаркотичної спрямованості, що становлять основу практичної частини згаданої системи, здебільшого знаходяться в площині первинної профілактики і зорієнтовані в першу чергу на здорові (з наркологічної точки зору) загальні контингенти школярів. Разом із тим напрацьовані практичні прийоми та впливи виявились ефективними і для особливо актуальних із соціально­медичної точки зору контингентів дітей зі вживанням ПАР з негативними наслідками та інших ризикових контингентів і є важливим інструментарієм для вторинної профілактики алкогольних та наркотичних проблем та розладів.

З урахуванням ефективності апробації даної системи в пілотних регіонах зараз проводиться робота щодо впровадження вищезазначених заходів на державному рівні.