Журнал «Травма» Том 13, №1, 2012

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку людства проблема травми є однією з невирішених у медицині. За даними ВООЗ, травма входить до першої п’ятірки основних причин смерті, а в людей віком 15–44 роки смертність від травм і нещасних випадків займає перше місце (Войновский Е.А., 2005; Tay M.K., 2010). Щодня від травм у світі помирає 16 тисяч чоловік (Климовіцький В.Г., 2003). В Україні серед померлих від політравми близько 40 % помирає у стаціонарах, що значно більше, ніж у розвинутих країнах (Гур’єв С.О., 2010). Одним із важливих аспектів інтенсивної терапії травматичної хвороби є діагностика та запобігання нозокоміальним інфекціям у постраждалих. Так, за даними F. Gebhard і співавт. 2008, нозокоміальні інфекції розвиваються в 30 % постраждалих, які надійшли у відділення інтенсивної терапії, причому рівень летальності в цієї категорії пацієнтів різко збільшується.

У постраждалих із політравмою розвиток гнійно-септичних ускладнень викликає появу таких станів, які, у свою чергу, визначають прогноз, тривалість та вартість лікування (Шпаченко Н.Н., 2003).

У діагностиці гнійно-септичних ускладнень полі­травми, крім клінічних параметрів, велику роль відіграють дані лабораторних показників, що з успіхом можуть використовуватися для визначення подальшої лікувальної тактики, оцінки адекватності проведеної терапії та прогнозування перебігу травматичної хвороби (Corrigan P., 2010).

Протягом багатьох років маркерами інфекційного процесу вважали лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули, підвищення ШОЕ, але в останні роки в роботах зарубіжних авторів є вказівки на більш ефективні та точні маркери інфекційних ускладнень, до яких можна віднести рівень вільного прокальцитоніну.

Метою нашої роботи є оцінка тесту прокальцитоніну на розвиток інфекційних ускладнень у постраждалих із різною тяжкістю травми.

Матеріали і методи

Для виконання нашого дослідження ми проаналізували розвиток травматичної хвороби в 116 постраждалих із політравмою, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в одній із міських лікарень. Чоловіків було 88 (75,86 %), жінок — 28 (24,14 %). Вік пацієнтів — від 19 до 77 років. До першої групи ми віднесли 55 постраждалих, тяжкість травми яких була оцінена більше ніж 20 балами за шкалою тяжкості травми за Lyndzau в модифікації Можаєва і Малиша, тяжкість пошкодження за шкалою PTS-Hannover — 35–48 балів. До цієї групи ввійшли постраждалі з травматичним шоком, значним пошкодженням внутрішних органів, масивною крововтратою. До другої групи ми віднесли 61 постраждалого з менш тяжкими травмами, з оцінкою за шкалою Lyndzau в модифікації Можаєва і Малиша до 20 балів, тяжкість пошкодження за шкалою PTS-Hannover — 20–34 бали. До цієї групи ввійшли постраждалі з невеликою крововтратою, без значних пошкоджень внутрішних органів.

З метою виявлення діагностичної цінності сучасного маркера запалення тесту на прокальцитонін, постраждалим, крім рутинних методів лабораторної діагностики, проводилося дослідження кількісного вмісту прокаль­ци­тоніну в крові в день надходження, на третій та де­в’я­тий день лікування. Тест на прокальцитонін ви­значався за допомогою імунохроматографічного методу.

Результати та їх обговорення

Із метою якісного аналізу фактичного матеріалу ми визначили кількість прокальцитоніну в першу добу госпітального етапу лікування постраждалих. Результати в дослідній та контрольній групі наведені в табл. 1.

Як свідчать дані табл. 1, у першій групі у 29 (52,73 %) постраждалих рівень ПКТ у крові в першу добу становив 1–1,5 нг/мл. Серед них у 27 (93,11 %) розвинулося в майбутньому одне з інфекційних ускладнень. Друге рангове місце займають 12 постраждалих, рівень ПКТ у яких становив 1,5–2 нг/мл. У всіх 12 (100 %) постраждалих розвинулись інфекційні ускладнення, причому 1 (8,33 %) постраждалий помер на 2-гу добу лікування від сепсису. Третє рангове місце в постраждалих із показником ПКТ ≤ 1 нг/мл, із 9 лише в 4 (44,44 %) спостерігалось інфекційне ускладнення. На 4-му ранговому місці — постраждалі (3 особи) з рівнем ПКТ 2–5 нг/мл. У всіх пацієнтів розвинулись інфекційні ускладнення. Серед них 1 (33,33 %) постраждалий помер від емпієми плеври до 7-го дня спостереження. На п’ятому ранговому місці — постраждалі, які мали низький рівень ПКТ, до 0,5 нг/мл, — 1 пацієнт, у якого не спостерігалось інфекційне ускладнення, та постраждалий із надвисоким показником — 6,05 нг/мл, у якого виявлено декілька інфекційних ускладнень, що призвело до смерті на 6-ту добу лікування.

У другій групі у більше ніж половини постраждалих показник ПКТ не досягнув 0,5 нг/мл, що й пояснює розвиток інфекційних ускладнень лише в 5 осіб, що відповідає 13,88 % від масиву постраждалих із даним показником ПКТ. На другому ранговому місці — постраждалі з рівнем ПКТ до 1 нг/мл, але серед них інфекційні ускладнення спостерігались у 6 постраждалих (35,29 %). На третьому ранговому місці — постраждалі з середнім показником ПКТ у першу добу до 1,5 нг/мл, у 4 із них (80,0 %) виявлено одне з інфекційних ускладнень. На четвертому та п’ятому місці — постраждалі з високим рівнем ПКТ, у яких у 100 % випадків розвинулось інфекційне ускладнення, причому в одного постраждалого тяжкість травми при надходженні в клініку була занижена.

Результати дослідження ПКТ у постраждалих на 3-тю добу перебування в стаціонарі дещо відрізняються (табл. 2).

Аналізуючи дані табл. 2, можна відмітити загальну тенденцію до зниження рівня ПКТ у всіх групах спостереження, але структура його різна. Як і на раньому етапі, перше рангове місце в першій групі займають постраждалі з рівнем ПКТ 1–1,5 нг/мл, але загальна кількість їх зменшилась у 1,5 раза. Друге рангове місце займають постраждалі, рівень ПКТ у яких впав до показника < 0,5 нг/мл. На третьому ранговому, як і в першу добу, — постраждалі з середнім показником ПКТ, але кількість їх поступово збільшувалася. На четвертому ранговому місці — постраждалі з високим рівнем ПКТ, але кількість їх зменшилася майже наполовину. Надвисокі рівні ПКТ крові зберігались в одного постраждалого, що супроводжувалось розвитком септичного стану. У другій групі рангові показники порівняно з першими годинами не змінились, але постраждалих із надвисокими показниками не було.

Аналіз результатів показників ПКТ крові у постраждалих із політравмою на дев’яту добу наведений у табл. 3.

Як свідчать дані табл. 3, на дев’яту добу в переважної більшості постраждалих в обох групах виявлено зниження рівня ПКТ майже до норми.

Цікавим є факт, що в постраждалих з інфекційними ускладненнями політравми, у яких висівалась грампозитивна флора, спостерігався більш низький рівень ПКТ (до 1 нг/мл), а в постраждалих із висіяною грамнегативною флорою цей показник значно вищий — до 5 нг/мл, що вказує на те, що ендотоксини грамнегативної флори є індуктором продукції ПКТ.

Висновки

1. Проведення тесту на ПКТ крові є доцільним у постраждалих із політравмою.

2. Тест на ПКТ крові є ціним діагностичним дослідженням у постраждалих із політравмою та може бути використаним для діагностики інфекційних ускладнень.

3. Рівень ПКТ у крові постраждалих із політравмою вказує на можливий розвиток інфекційних ускладнень у ранньому госпітальному періоді, що дозволяє прогнозувати перебіг травматичної хвороби.

4. Дослідження ПКТ крові прогностично ефективне лише до 3-ї доби лікування, а надалі діагностична цінність даного методу значно знижується.

5. Тест на ПКТ більш цінний для діагностики інфекційних ускладнень, що викликані грамнегативною флорою.