Журнал «Вестник Ассоциации психиатров Украины» (01) 2012

1. Загальні положення

1.1. Інструкція про порядок госпіталізації у стаціонарні психіатричні заклади дітей у віці до 18 років, які страждають від психічних розладів (далі — Інструкція), визначає необхідні організаційні та правові засади госпіталізації дітей у спеціалізовані психіатричні заклади, виходячи з пріоритету прав і гідності дитини, зазначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції про права людини та біомедицину, Конвенції ООН про права дитини, Закону України «Про психіатричну допомогу», Основ законодавства України «Про охорону здоров’я», Закону України «Про охорону дитинства», виходячи з професійних прав, обов’язків власників, лікарів-психіатрів, інших працівників закладів охорони здоров’я, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги та здійснюють догляд за дітьми, які страждають від психічних розладів.

1.2. Визначення термінів:

— Дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; малолітня дитина — це особа, яка не досягла 14 років; неповнолітня дитина — це особа у віці від 14 до 18 років.

— Розлади психічної діяльності — розлади, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті (МКХ-10).

— Тяжкі психічні розлади дитячого віку — розлади психічної діяльності дитини (розлади загального розвитку (спектра аутизму), затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, інтелекту, пам’яті, харчової поведінки), які у малолітньої дитини зумовлюють потребу у постійному спеціальному догляді та нагляді, а у неповнолітньої дитини позбавляють її здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і контролювати в обсязі, притаманному для дитини її віку, свою поведінку.

— Комісія лікарів-психіатрів — два чи більше лікаря-психіатра, один з яких є дитячим лікарем-психіатром, які колегіально приймають рішення з питань, пов’язаних з наданням психіатричної допомоги дитині.

— Законні представники дитини — батьки, усиновителі, опікуни або інші особи, уповноважені законом представляти інтереси дитини, здійснювати захист їх прав, свобод і законних інтересів.

— Усвідомлена згода на психіатричну допомогу дитини — це згода, вільно надана законними представниками дитини та письмово висловлена одним із них і додатково вільно надана дитиною у віці старше 14 років після отримання інформації, наданої в доступній формі, про характер її психічного розладу, зміст та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування. Розрізняють усвідомлену згоду на госпіталізацію та діагностику та усвідомлену згоду на лікування.

— Госпіталізація — це комплекс спеціальних медичних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров’я дітей, діагностику психічних та поведінкових розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію дітей, які страждають від психічних розладів, надається у стаціонарних умовах понад 24 години підряд у порядку та умовах, встановлених цією Інструкцією та чинним законодавством України. Розрізняють стаціонарну допомогу, яка надається у дитячих відділеннях спеціалізованих психіатричних закладів охорони здоров’я, і стаціонарну допомогу у психотерапевтичних, психосоматичних, інших відділеннях багатопрофільних дитячих закладів охорони здоров’я.

— Психіатричний огляд — це медичний огляд дитини, який проводиться з метою з’ясування наявності чи відсутності у дитини психічного розладу, потреби у наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

— Психіатричний заклад — психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність якого пов’язана з наданням психіатричної допомоги.

2. Підстави та порядок здійснення госпіталізації дітей, які страждають від розладів психіки та поведінки:

2.1. Спеціалізована психіатрична допомога дітям надається переважно за місцем постійного проживання дитини у максимально дестигматизованих умовах, що виключають тривале позбавлення дитини зв’язків із батьками та опікунами. Стаціонарна психіатрична допомога надається дітям із психічними та поведінковими розладами, науково обґрунтоване лікування яких неефективне в амбулаторних умовах, вимагає цілодобового спостереження, може супроводжуватися непередбачуваними значними погіршеннями стану здоров’я, побічними ефектами та ускладненнями, які потребують повного мультидисциплінарного обстеження, лікування; дітям із психічними та поведінковими розладами, які мають реальні наміри вчинити дії, що становлять безпосередню небезпеку для них чи оточуючих людей.

2.2. Рішення про надання стаціонарної психіатричної допомоги дитині у дитячому відділенні спеціалізованого психіатричного закладу охорони здоров’я приймається дитячим лікарем-психіатром, в окремих випадках, при наявності показань для надання невідкладної і/або примусової медичної допомоги, лікарем швидкої допомоги. Рішення про госпіталізацію приймається лікарем винятково на підставі результату його особистого психіатричного огляду дитини в присутності батьків чи інших законних представників у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Рішення про надання стаціонарної психіатричної допомоги дитині у дитячому відділенні багатопрофільного закладу охорони здоров’я приймається сімейним лікарем, дитячим лікарем-психіатром, лікарями інших спеціальностей у межах їх компетенції та в порядку, передбаченому цією Інструкцією та чинним законодавством України.

2.3. Госпіталізація дітей до дитячих психіатричних відділень спеціалізованих психіатричних закладів проводиться через приймальний кабінет (відділення) лікувально-профілактичного закладу:

— за направленнями районного дитячого психіатра, дитячого психіатра-консультанта;

— при госпіталізації у порядку невідкладної психіатричної допомоги — за рішенням лікаря-психіатра бригади швидкої медичної допомоги та лікаря приймального кабінету (відділення);

— при самозверненні дитини віком від 14 до 18 років — при наявності показань та за рішенням дитячого лікаря-психіатра приймального кабінету (відділення);

— при зверненні батьків — за наявності показань, за рішенням лікаря-психіатра приймального кабінету (відділення);

— при зверненні законних представників дитини, яка має статус сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, — за направленням районного дитячого лікаря-психіатра чи дитячого психіатра-консультанта, за згодою органів опіки та піклування;

— при переведенні з інших дитячих медичних закладів (після консультаційного огляду дитячого лікаря-психіатра) за інформованою згодою законних представників та дитини у віці старше 14 років.

2.4. Госпіталізація дітей для надання психіатричної допомоги до дитячих відділень багатопрофільних дитячих лікарень проводиться через приймальний кабінет (відділення) лікувально-профілактичного закладу за направленнями одного з таких лікарів: сімейного лікаря, районного дитячого психіатра, дитячого психіатра-консультанта, лікаря-педіатра, лікаря — медичного психолога, лікаря-нарколога, лікаря-психотерапевта.

2.5. Бланк направлення на госпіталізацію (додаток п. 1.1 до наказу МОЗ України від 24.07.2001 року № 304 «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги») повинен заповнюватися в установленому порядку та містити: назву закладу, до якого направляється дитина, її прізвище, ім’я та по батькові, вік, адресу, зазначення підстав та мети госпіталізації з обґрунтуванням, чому допомога не може бути надана в амбулаторних умовах, скорочений анамнез захворювання, психічний статус, попередній діагноз відповідно до вимог МКХ-10, вказівку про форму госпіталізації (добровільна, без усвідомленої згоди дитини (після досягнення 14 років)), особистий підпис та печатка лікаря, штамп закладу.

2.6. Не підлягають госпіталізації до дитячих психіатричних відділень чи закладів:

а) діти, які не мають медичних показань або мають такі показання, за яких спеціалізована психіатрична допомога їм може бути надана в амбулаторних умовах;

б) діти віком старше 14 років, які не дають своєї усвідомленої згоди на госпіталізацію та не мають показань до примусової госпіталізації;

в) сироти або позбавлені батьківського піклування діти за відсутності усвідомленої згоди законного представника, органів опіки та піклування, при порушенні процедури її отримання, за відсутності показань до невідкладної госпіталізації;

г) діти, які не мають направлення та іншої необхідної для госпіталізації документації, за відсутності показань до невідкладної госпіталізації;

д) діти, які за своїм медичним станом потребують реанімаційних медичних послуг;

е) діти, які мають контагіозні інфекційні захворювання або є підозра щодо їх наявності.

2.7. Форми госпіталізації дітей, які страждають від психічних та поведінкових розладів:

а) у добровільному порядку — за проханням батьків, при наявності усвідомленої згоди дитини після досягнення нею 14 років;

б) у добровільному порядку — за проханням законних представників дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування, за направленням районного дитячого лікаря-психіатра, дитячого психіатра-консультанта, за згодою органів опіки та піклування;

в) примусово — без усвідомленої згоди дитини після 14 років, без усвідомленої згоди батьків або іншого законного представника дитини до 14 років — за умови показань до невідкладної госпіталізації або за рішенням суду.

2.8. Порядок здійснення госпіталізації дітей, які страждають від психічних та поведінкових розладів:

2.8.1. Госпіталізація дитини у психіатричний заклад допускається лише з метою надання їй спеціалізованої психіатричної допомоги та не може проводитися з метою покарання, тимчасової ізоляції, вирішення родинних проблем, проблем, пов’язаних із наданням соціальної допомоги, в інтересах інших осіб.

2.8.2. Інформована згода (прохання) батьків про госпіталізацію дитини у віці до 14 років до психіатричного закладу має бути висловлена одним із них у письмовій формі. У разі незгоди одного з батьків, неможливості встановити волевиявлення одного з батьків, позбавленості дитини батьківського піклування та відсутності у неї статусу сироти госпіталізація до психіатричного закладу проводиться за рішенням (на клопотання) органу опіки та піклування, яке може бути оскаржене у судовому порядку. У разі, якщо дитина є сиротою, інформовану згоду (прохання), погоджену з органами опіки та піклування, має надати законний представник дитини.

2.8.3. Діти віком старше 14 років, які мають психічні розлади або скаржаться на них, можуть бути госпіталізовані до психіатричного закладу добровільно — на їх прохання за усвідомленою згодою їх батьків, викладеною письмово одним із них, або на прохання батьків за згодою дитини. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра у приймальному кабінеті (відділенні). У разі, якщо дитина є сиротою, усвідомлену згоду (прохання), погоджену з органами опіки та піклування, має надати законний представник дитини.

2.8.4. Діти, госпіталізовані до психіатричного закладу добровільно, підлягають:

а) обов’язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цих дітей у психіатричному закладі та надання їм стаціонарної психіатричної допомоги;

б) повторному обов’язковому огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про необхідність продовження перебування цих дітей у психіатричному закладі не рідше одного разу на місяць. Рішення комісії про продовження термінів стаціонарного лікування має бути погоджене з органами опіки та піклування.

2.9. Діти старше 14 років, які страждають від психічних розладів, можуть бути госпіталізовані до психіатричного закладу без їх усвідомленої згоди або без згоди їх законного представника при встановленні у дитини тяжкого психічного розладу, унаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що становлять безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

2.10. Дитина, яку було госпіталізовано примусово до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, викладених у п.2.9 цієї Інструкції, підлягає обов’язковому огляду протягом 24 годин з часу госпіталізації комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації.

У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і дитина не висловлює бажання залишитись у психіатричному закладі, ця дитина підлягає негайній виписці.

2.11. У випадках, коли госпіталізація дитини віком старше 14 років до психіатричного закладу у примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває дитина, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію дитини до психіатричного закладу у примусовому порядку. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який повинен містити обґрунтування необхідності такої госпіталізації.

2.12. До винесення судом рішення про лікування дитини у примусовому порядку госпіталізація такої дитини може проводитись виключно за рішенням комісії лікарів-психіатрів. У цьому випадку керівник психіатричного закладу зобов’язаний негайно повідомити про госпіталізацію дитини до психіатричного закладу у примусовому порядку членів її сім’ї, інших родичів або її законного представника. У разі відсутності відомостей про наявність членів сім’ї, інших родичів або законного представника в дитини, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживання повідомляються органи внутрішніх справ за місцем проживання цієї дитини.

2.13. Перебування дитини у психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

2.14. Дитина, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу у примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

2.15. У разі необхідності продовження госпіталізації дитини у примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження терміну такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації дитини до психіатричного закладу у примусовому порядку, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який повинен містити обґрунтування необхідності продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації дитини у психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

2.16. Клопотання про припинення госпіталізації у примусовому порядку можуть направлятися до суду законним представником дитини через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

2.17. Діти повинні поступати у приймальне відділення (кабінет) у супроводі батьків або законного представника. Діти-сироти — у супроводі представника опікуна/піклувальника з належно підтвердженими повноваженнями, письмовою згодою (клопотанням) останнього на госпіталізацію, погодженою з органами опіки та піклування.

3. Застосування примусових заходів медичного характеру до госпіталізованих у дитячі психіатричні відділення спеціалізованих психіатричних закладів та дитячі відділення багатопрофільних дитячих закладів охорони здоров’я заборонено.

4. Виписка дитини з психіатричного закладу:

4.1. Виписка з психіатричного закладу здійснюється у разі завершення обстеження чи експертизи психічного стану дитини або одужання дитини чи такої зміни стану її психічного здоров’я, що не потребує подальшого лікування у стаціонарних умовах. Виписка дитини, добровільно госпіталізованої до психіатричного закладу, здійснюється за письмовою заявою її законного представника чи за рішенням лікаря-психіатра.

4.2. Законному представнику дитини, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу добровільно, може бути відмовлено у виписці дитини з психіатричного закладу, якщо комісією лікарів-психіатрів будуть встановлені підстави госпіталізації у примусовому порядку, а саме: дитина вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що становлять безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. У цьому випадку питання про госпіталізацію дитини у примусовому порядку, продовження госпіталізації та виписку вирішуються відповідно до пп. 2.11, 2.12, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 цієї Інструкції. Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду дитини в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї дитини у триденний строк з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію дитини до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу протягом 24 годин з дня її надходження.

4.3. Виписка дитини, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу у примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації.

4.4. Виписка дитини, яка вчинила суспільно-небезпечні діяння та щодо якої судом було застосовано примусові заходи медичного характеру, здійснюється за рішенням суду.

5. Діти під час перебування у психіатричному закладі мають право:

5.1. На поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниження честі й гідності.

5.2. Отримання інформації про свої права, пов’язані з наданням психіатричної допомоги.

5.3. Одержання психіатричної та соціальної допомоги в умовах, що відповідають вимогам санітарного законодавства.

5.4. Відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом.

5.5. Усі види медико-санітарної допомоги за медичними показаннями.

5.6. Одержання психіатричної допомоги в найменш обмежених відповідно до їх психічного стану умовах, якщо можливо, за місцем проживання цих осіб, членів їх сім’ї, інших родичів або законних представників.

5.7. Утримання в психіатричному закладі лише протягом строку, необхідного для обстеження та лікування.

5.8. Попередню згоду або відмову в будь-який час від застосування нових методів діагностики й лікування та лікарських засобів чи від участі у навчальному процесі.

5.9. Безпечність надання психіатричної допомоги.

5.10. Безоплатне надання медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, а також безоплатне або на пільгових умовах забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5.11. Безоплатну юридичну допомогу з питань, пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги.

5.12. Альтернативний, за їх власним бажанням або законного представника, психіатричний огляд та залучення до участі у роботі комісії лікарів-психіатрів з питань надання психіатричної допомоги будь-якого фахівця, який бере участь у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним.

5.13.Збереження права на жиле приміщення за місцем їх постійного проживання протягом часу надання їм стаціонарної психіатричної допомоги.

5.14.Особисту участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв’язку з цим їх прав.

5.15. Відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я.

5.16.Спілкування з іншими особами, у тому числі з адвокатом або іншим законним представником, без присутності сторонніх осіб згідно з правилами внут­рішнього розпорядку психіатричного закладу.

5.17.Приймання відвідувачів на­одинці.

5.18. Повідомлення будь-якій особі за своїм вибором про надання їм психіатричної допомоги.

5.19. Перебувати на самоті.

5.20. Забезпечення таємниці листування при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції.

5.21. Доступ до засобів масової інформації.

5.22. Дозвілля, заняття творчою діяльністю.

5.23. Відправлення релігійних обрядів, додержання релігійних канонів.

5.24. Звернення безпосередньо або законного представника до керівника або завідуючого відділенням психіатричного закладу з питань надання психіатричної допомоги, виписки з психіатричного закладу та додержання прав, передбачених чинним законодавством України.

5.25. Допомогу по загально­обов’яз­ко­вому державному соціальному страхуванню або пенсію згідно з чинним законодавством України.

5.26.1. За рішенням комісії лікарів-психіатрів, в інтересах захисту здоров’я чи безпеки дитини, а також в інтересах здоров’я або безпеки інших осіб окремі права дітей під час їх перебування у психіатричному закладі можуть бути обмежені:

— право приймати відвідувачів наодинці;

— право перебувати на самоті;

— право придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку тощо.

У цьому випадку рішення про обмеження прав дитини фіксується у медичній документації із зазначенням строку його дії та може бути оскаржено до суду.

5.26.2. Забороняється залучення дітей, яким надається психіатрична допомога, до примусової праці.

6. Професійні права, обов’язки та пільги лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за дітьми, які страждають від психічних розладів:

6.1. Виключно в компетенції лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов’язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

6.2. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону.

6.3. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.

6.4. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів мають право відмовити у наданні психіатричної допомоги у разі відсутності підстав для її надання.

Відмова у наданні психіатричної допомоги із зазначенням її причин фіксується у медичній документації за підписом особи чи її законного представника та лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів.

6.5. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, мають право на конфіденційність відомостей про своє місце проживання, склад сім’ї, номер домашнього телефону тощо.

6.6. Працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за дітьми, які страждають від психічних розладів, на випадок заподіяння шкоди їх здоров’ю або смерті, пов’язаних з виконанням ними службових обов’язків, підлягають державному обов’язковому страхуванню. Перелік цих працівників та порядок їх страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

7. Власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган зобов’язаний:

7.1. Створювати необхідні умови для надання психіатричної допомоги та правового захисту дітей, яким надається психіатрична допомога.

7.2. Забезпечувати дітей, яким надається психіатрична допомога, психіатричною допомогою гарантованого рівня та іншою необхідною медичною допомогою.

7.3. Знайомити дітей, яким надається психіатрична допомога, або їх законних представників із законодавством про психіатричну допомогу, правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу, а також адресами та телефонами відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, громадських організацій, до яких може звернутися особа у разі порушення її прав.

7.4. Здійснювати захист прав і законних інтересів дітей, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, які не мають законного представника.

7.5. Створювати умови для дозвілля дітей, яким надається психіатрична допомога.

7.6. Своєчасно інформувати членів сім’ї, інших родичів або законних представників чи інших осіб про стан здоров’я дитини та перебування її у психіатричному закладі.

7.7. Створювати безпечні умови надання психіатричної допомоги.

7.8. Забезпечувати виконання вимог санітарного законодавства.

7.9. Забезпечувати належні умови праці фахівців та інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, яким надається психіатрична допомога.

7.10. Виконувати інші обов’язки, пов’язані з наданням психіатричної допомоги, передбачені чинним законодавством України.

8. Перелік документів, необхідних для госпіталізації дітей:

8.1. В разі направлення в стаціонар лікарем-психіатром із іншого лікувального закладу (психоневрологічного диспансеру, психіатричного кабінету центральної районної лікарні, психіатричного кабінету багатопрофільної лікарні тощо):

— направлення на госпіталізацію дитини до психіатричного закладу;

— копія паспорта неповнолітньої дитини або копія свідоцтва про народження малолітньої дитини;

— клопотання законного представника дитини (для сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки) — обов’язково;

— інформативна виписка з історії розвитку дитини від педіатра — при наявності;

— психолого-педагогічна характеристика від вчителя або вихователя дитини — при наявності;

— копії висновків попередніх обстежень — по можливості, обов’язкове флюорографічне обстеження для дітей від 14 років;

— довідка про епідоточення у сім’ї та школі, інформація про проведені профілактичні щеплення (копія) — обов’язково.

8.2. У разі самозвернення:

— заява батьків хворої дитини або законного представника дитини (для сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки), узгоджена з органами опіки;

— для дітей від 14 років — заява неповнолітньої дитини із вказівкою причин відсутності інформованої згоди батьків;

— інформативна виписка з історії розвитку дитини від педіатра — при наявності;

— психолого-педагогічна характеристика від вчителя або вихователя дитини — при наявності;

— копії висновків попередніх обстежень — по можливості, обов’язкове флюорографічне обстеження для дітей від 14 років;

—довідка про епідоточення у сім’ї та школі, інформація про проведені профілактичні щеплення (копія) — обов’язково.

8.3. У примусовому порядку:

— оригінал рішення суду про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу;

— копія паспорта неповнолітньої дитини або копія свідоцтва про народження малолітньої дитини.

8.4. При госпіталізації у порядку невідкладної психіатричної допомоги, при тяжкому психічному розладі (відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»):

— рішення лікаря-психіатра бригади швидкої медичної допомоги в письмовому вигляді з обґрунтуванням підстав для госпіталізації до психіатричного стаціонару;

— довідка із відділу внутрішніх справ (в разі звертання).