Журнал «Травма» Том 13, №3, 2012

Вертикальне ходіння є важливішою функціональною особливістю людини, яку вона набуває у ранньому віці. Якщо за будь­яких причин здатність до ходіння ставиться під загрозу, то результатом може бути тимчасова, а інколи і тривала втрата незалежності, постання необхідності у сторонній допомозі. Виявлення причин і ступеня тяжкості порушень ходіння хворої людини є одним з важливих завдань лікарів ортопедів­травматологів та метою відновного лікування.

Мета роботи — оцінити якість відновлення ходіння у хворих з ушкодженнями гомілковостопного суглоба за даними часових параметрів кроку.

Матеріали і методи

Для оцінки параметрів ходьби хворих з ушкодженнями гомілковостопного суглоба ми використовували систему GAITRite — електронну доріжку, що з’єднана з комп’ютером і автоматизує вимірювання параметрів ходьби.

У нашому огляді ми розглядаємо часові параметри кроку та ходьби людини. Були проаналізовані дані 31 хворого через 5–6 місяців після зняття іммобілізації.

Хворі були розподілені на дві групи. Всі хворі основної групи мали ушкодження двох і більше компонентів гомілковостопного суглоба, тобто нестабільні переломи. При оперативному методі лікування проводився стабільний остеометалосинтез, що не потребував додаткової зовнішньої гіпсової іммобілізації. Після зняття швів пацієнтам призначалася лікувальна фізкультура, механотерапія, масаж, гідрокінезотерапія. Хворих навчали правильній ходьбі, звертаючи увагу на необхідність установки стопи спочатку на п’ятку, потім на всю стопу, потім на носок. Повне навантаження на травмовану ногу дозволялося лише в індивідуальних ортопедичних устилках.

Хворі контрольної групи лікувалися консервативно та оперативно, з обов’язковою гіпсовою іммобілізацією до повної консолідації переломів (8–12 тижнів залежно від травми). Після зняття гіпсової пов’язки призначалася механотерапія, масаж.

Аналізували часові параметри ходіння — тривалість короткого та довгого кроків, тривалість опори на одну стопу та двохопорного періоду. При аналізі порівнювали параметри здорової та хворої стоп. До розрахунків був уведений додатковий параметр — коефіцієнт симетрії (Ks), що показує відношення меншого параметра до більшого. Таким чином, чим ближчий коефіцієнт до 1, тим менша різниця параметрів здорової та хворої кінцівок.

Тривалість короткого кроку — це час, виміряний від першого контакту однієї стопи до першого контакту другої. Тривалість довгого кроку — це час між першим контактом двох послідовних кроків однієї ноги. Обидва параметри визначаються у секундах. Несиметричність часових характеристик ходьби може свідчити про больовий синдром, спроможність стопи нести навантаження тіла людини при ходьбі.

Одиночна опора — час, виміряний між останнім та першим контактом однієї ноги (тривалість опори на одну ногу). Вимірюється у секундах (с) і виражається як відсоток від часу циклу ходьби тієї ж ноги.

Подвійна опора — час, що минув між першим контактом одного відбитка стопи і останнім контактом попереднього відбитка стопи, плюс час, що минув між останнім контактом цього відбитка стопи і першого контакту наступного відбитка стопи (час опори на обидві ноги в момент одного циклу ходьби). Вимірюється у секундах і виражається як відсоток до часу циклу ходьби тієї ж ноги.

Дані були оброблені статистично. Вибір методів аналізу ґрунтувався на результаті тесту Шапіро — Уїлка. У розрахунках використовували як параметричні методи аналізу — Т­тест для незалежних вибірок (при порівнянні груп хворих), парний Т­тест (для порівняння параметрів здорової та хворої кінцівок) та непараметричні методи: Манна — Уїтні для порівняння незалежних вибірок і Вілкоксона — для парних порівнянь. Метод, що використовували у розрахунках, вказано безпосередньо перед наданням результатів розрахунків. У таблицях наведені: середнє значення параметра (M) та його стандартна похибка (m), медіана (Ме), стандартне відхилення (SD), мінімальне (min) та максимальне (max) значення, а також нижня та верхня межі 95% довірчого інтервалу параметрів, які вимірювали [1]. Як графічне надання даних використовували коробчасті діаграми.

Результати дослідження

Ми проводили аналіз часових параметрів короткого (ST) та довгого кроків (GT). Розрахунки виконували методами описової статистики. Результати наведені в табл. 1.

Аналізуючи значення медіани параметрів кроків, можна зробити висновок, що в обох групах спостерігається тенденція до зменшення кроку, тобто середнє значення тривалості кроку більше, ніж більшість значень вибірок. Це можна проілюструвати графічно (рис. 1).

Отже, медіанні значення тривалості кроків у хворих обох груп відрізняються. Для визначення різниці тривалості кроків у хворих в обох групах ми використали непараметричний тест Вілкоксона. Результати розрахунку наведені у табл. 2

Порівняльний аналіз тривалості коротких кроків показав статистичну значущість різниці кроків хворої та здорової кінцівок, причому негативне значення тесту свідчить про те, що тривалість короткого кроку хворою кінцівкою з опорою на здорову більше тривалості короткого кроку здоровою кінцівкою. Така залежність простежується в обох групах хворих. У контрольній групі статистична різниця становить 0,006, в основній групі — 0,016.

Порівняльний аналіз тривалості довгого кроку між групами хворих показав, що в обох групах не виявлено статистично значущої різниці (р > 0,05). Відсутність статистично значущої різниці можна пояснити дуже великим розкидом часових параметрів кроку в обох групах, що при невеликих розмірах груп впливає на точність розрахунків, хоча і за розрахованим 95% довірчим інтервалом можна відмітити, що тривалість кроку у хворих основної групи більша.

Необхідно відзначити, що коефіцієнт симетрії, який характеризує симетричність часових параметрів кроку, вищий в основній групі, хоча в обох групах цей коефіцієнт наближається до 1.

Симетричність ходіння можна оцінити і за порівнянням часових параметрів кроку хворої і здорової ноги (табл. 3). Аналіз за парним порівнянням часових параметрів кроку в групах хворих не виявив значимої різниці.

Часові параметри ходьби у пацієнтів з пошкодженнями гомілковостопного суглоба за логічним уявленням повинні бути пов’язаними з часовими параметрами опори — тривалість опори на одну стопу та тривалість двохопорного періоду ходьби.

Тривалість опори на одну стопу та подвійної опори

Для аналізу часових параметрів опори стопи при ходінні ми використали, як і у попередніх розрахунках, методи описової статистики. Результати аналізу наведені у табл. 4.

Статистичний аналіз часових параметрів тривалості опори на одну стопу показав, що у хворих основної групи час опори хворої стопи (33,34 ± 7,90 %) менший за таких параметрів опори пацієнтів контрольної групи (29,81 ± 7,61 %), а здорової, навпаки, — у хворих основної групи (41,31 ± 5,45 %) тривалість опори на одну стопу менше, ніж у хворих контрольної групи (43,00 ± 43,75 %). Але аналіз розподілу медіанних характеристик показує, що у хворих обох груп середини інтервалу розкиду параметрів наближаються один до одного, що підтверджує графічний аналіз розподілу параметрів одиночної опори (рис. 2).

В основній групі збіг центральних тенденцій (різниці між середнім значенням і медіаною) більш виражений, що підтверджує як значення коефіцієнту симетрії: 0,68 — у хворих контрольної групи і 0,8 — у хворих основної, так і різниці тривалості опори хворої і здорової стопи (табл. 5).

Отже, різниця тривалості опори хворої і здорової стоп у хворих контрольної групи (13,20 ± 12,34 %) значно більша, ніж в основній групі (7,97 ± 11,85 %). Але порівняння тривалості опори хворої та здорової стопи в обох групах показали статистично значущу різницю (p < 0,05).

Порівняльний аналіз тривалості одиночної опори на здорову і хвору стопу між основною і конт­рольною групами не показав статистично значущої різниці.

Цікаві дані були отримані при аналізі подвійної опори кроку. Медіана тривалості подвійної опори кроку в обох групах менша за значенням середнього, тобто у більшості хворих спостерігається вирівнювання тривалості цього параметра. Така тенденція простежується в обох групах (рис. 2Б).

Тенденція вирівнювання тривалості опори веде до збільшення симетрії ходіння і зменшення кульгавості, тобто фізіологічного пристосування до вади опірності.

Отже, статистичний аналіз ані порівняння тривалості подвійної опори кроку хворої і здорової стоп у групах хворих, ані порівняння тривалості опори між групами не показав якоїсь значущої відмінності.

Висновки

Проведений аналіз часових параметрів ходіння хворих у період відновного лікування після переломів гомілковостопного суглоба показав можливість якісного оцінювання відновлення спроможності ходіння і якості лікування. Якість ходіння, а саме відсутність кульгавості, залежить від симетричності тривалості кроків. Отже, у хворих основної групи, яких лікували запропонованим нами методом, симетричність параметрів вища за таку у хворих контрольної групи.

Було виявлено, що з часом тривалість подвійної опори вирівнюється, тобто зменшується тривалість кроку хворої стопи, відповідно зменшується означений параметр і здорової стопи. Це свідчить про фізіологічну корекцію ходіння, спрямовану на зменшення кульгавості.