Журнал «Почки» 1 (03) 2013

Члени ради KDIGO

Співголови робочої групи:

Garabed Eknoyan, MD
Norbert Lameire, MD, PhD
Kai-UweEckardt, MD; Bertram L. Kasiske, MD; David C. Wheeler, MD, FRCP

Автори/члени робочої групи:

Omar I. Abboud, MD, FRCP
Sharon Adler, MD, FASN
Rajiv Agarwal, MD
Sharon P. Andreoli, MD
Gavin J. Becker, MD, FRACP
Fred Brown, MBA, FACHE
Daniel C. Cattran, MD, FRCPC
Allan J. Collins, MD, FACP
Rosanna Coppo, MD
Josef Coresh, MD, PhD
Ricardo Correa-Rotter, MD
Adrian Covic, MD, PhD
Jonathan C. Craig, MBChB, MM (ClinEpi), DCH, FRACP, PhD
Angelde Francisco, MD
Paulde Jong, MD, PhD
Ana Figueiredo, RN, MSc, PhD
Mohammed Benghanem Gharbi, MD
Gordon Guyatt, MD, MSc, BSc, FRCPC
David Harris, MD
Lai Seong Hooi, MD
Enyu Imai, MD, PhD
Lesley A. Inker, MD, MS, FRCP
Michel Jadoul, MD
Simon Jenkins, MBE, FRCGP
Suhnggwon Kim, MD, PhD
Martin K. Kuhlmann, MD
Nathan W. Levin, MD, FACP
Philip K.-T. Li, MD, FRCP, FACP
Zhi-Hong Liu, MD
Pablo Massari, MD
Peter A. McCullough, MD, MPH, FACC, FACP
Rafique Moosa, MD
Miguel C. Riella, MD
Adibul Hasan Rizvi, MBBS, FRCP
Bernardo Rodriquez-Iturbe, MD
Robert Schrier, MD
Justin Silver, MD, PhD
Marcello Tonelli, MD, SM, FRCPC
Yusuke Tsukamoto, MD
Theodor Vogels, MSW
Angela Yee-Moon Wang, MD, PhD, FRCP
Christoph Wanner, MD
Elena Zakharova, MD, PhD

Співробітники з підготовки настанови NKF-KDIGO:

Kerry Willis, PhD, Senior Vice-President for Scientific Activities
Michael Cheung, MA, Guideline Development Director
Sean Slifer, BA, Guideline Development Manager

Ключові посилання

Термінологія та опис градацій рекомендацій настанов

Кожна глава містить рекомендації, сила яких позначається як «рівень 1» або «рівень 2» і якість підтвердження доказів — як A, B, C або D.

Примітка

Kidney International Supplements, 2012, 2, 279; doi:10.1038/kisup.2012.37

Розділ 1. Використання клінічних настанов

Клінічні настанови базуються на систематичному літературному пошуку, проведеному востаннє на жовтень 2010 року, доповненому додатковими доказами на березень 2012-го. Настанови розроблені для надання інформації та допомоги в прийнятті рішення. Вони не призначені для визначення стандартів медичної допомоги та не можуть бути відповідно тлумачені, а також не можуть бути інтерпретовані як ексклюзивний курс ведення хворих. Варіації в практиці неминуче будуть виникати, коли клініцисти братимуть до уваги індивідуальність пацієнта, наявні можливості та обмеження відповідно до типу лікувального закладу. Кожен фахівець при використанні цих рекомендацій є відповідальним за оцінку і доречність їх застосування в будь-якій конкретній клінічній ситуації. Рекомендації для досліджень, що містяться в цьому документі, є узагальненими і не є офіційним протоколом.

Розділ 2. Інформаційне підґрунтя

Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) докладає всіх можливих зусиль, щоб уникнути фактичного або передбачуваного конфлікту інтересів, що може виникнути як наслідок сторонніх втручань або персональних, професійних чи ділових інтересів членів Робочої групи. Від усіх учасників Робочої групи вимагались повні підписані представлення інформації та атестаційні форми, що відображали всі взаємовідносини, які могли сприйматися або бути фактичними ознаками конфлікту інтересів. Цей документ щорічно оновлюється, а інформація відповідно коригується. Уся відома інформація опублікована в повному обсязі в кінці цього документу в біографії членів робочої групи і в розділі «Розкриття інформації», і вона зберігається у файлі в NKF, керуючого агента для KDIGO.

Члени робочої групи

Kidney International Supplements, 2012, 2, 281; doi:10.1038/kisup.2012.39

Співголови робочої групи

John J.V. McMurray, MD, FRCP, FESC
Patrick S. Parfrey, MD, FRCPC, FRSC
BHF Glasgow Cardiovascular Research Centre Memorial University Medical School Glasgow, United Kingdom St. John’s, Canada

Робоча група

John W. Adamson, MD, University of California at San Diego, San Diego, CA, USA
Pedro Aljama, MD, PhD, Hospital Universitario Reina Sofнa, Cуrdoba, Spain
Jeffrey S. Berns, MD, The Perelman School of Medicine at the University of Pennsylvania, Philadelphia, PA, USA
Julia Bohlius, MD, MScPH, University of Bern, Bern, Switzerland
Tilman B. Druьeke, MD, FRCP, Universitй de Picardie Jules Verne, Amiens, France
Fredric O. Finkelstein, MD, Yale University, New Haven, CT, USA
Steven Fishbane, MD, North Shore-LIJ Health System, Manhasset, NY, USA
Tomas Ganz, PhD, MD, David Geffen School of Medicine at UCLA, Los Angeles, CA, USA
Iain C. Macdougall, BSc, MD, FRCP, King’s College Hospital, London, United Kingdom
Ruth A. McDonald, MD, Seattle Children’s Hospital, Seattle, WA, USA
Lawrence P. McMahon, MBBS, MD, Monash University, Box Hill, Australia
Gregorio T. Obrador, MD, MPH, Universidad Panamericana School of Medicine, Mexico City, Mexico
Giovanni F.M. Strippoli, MD, PhD, MPH, Consorzio Mario Negri Sud, Chieti, Italy
Gьnter Weiss, MD, Medical University of Innsbruck, Innsbruck, Austria
Andrzej Wiecek, MD, PhD, FRCP, Silesian University School of Medicine, Katowice, Poland

Група формування доказової бази

Tufts Center for Kidney Disease Guideline Development and Implementation
Tufts Medical Center, Boston, MA, USA:
Ethan M. Balk, MD, MPH; Project Director; Program Director, Evidence-based Medicine
Ashish Upadhyay, MD, Assistant Project Director
Dana C. Miskulin, MD, MS, Staff Nephrologist
Amy Earley, BS, Project Coordinator
Shana Haynes, MS, DHSc, Research Assistant
Jenny Lamont, MS, Project Manager
Крім того, підтримка і нагляд були надані:
Katrin Uhlig, MD, MS; Director, Guideline Development
Kidney International Supplements, 2012, 2, 282; doi:10.1038/kisup.2012.40

Резюме. Клінічні практичні настанові KDIGO (2012) з анемії при ХХН покликані забезпечити керівництво з діагностики, оцінки, ведення й лікування для всіх пацієнтів із ХХН (без діалізу, на діалізі, з пересадженою ниркою, дітей тощо), які мають ризик або наявну анемію. Розробка настанов ґрунтувалася на строгому процесі доказовості оглядів і аналізі даних. Керівництво містить глави визначення діагнозу й оцінки анемії у хворих на ХНН та використання різних терапевтичних препаратів (залізо, еритропоетинстимулюючі агенти (ЕСА) та інші агенти), а також трансфузію еритроцитів як засіб лікування. Рекомендації настанов базуються на систематичних оглядах відповідних досліджень. Оцінка якості доказів та сили рекомендацій базувалась на шкалі GRADE. Окремо обговорювали обмеження доказовості та формулювали відповідні пропозиції для майбутніх досліджень.

Ключові слова: анемія у хворих на ХНН; переливання крові; клінічні практичні настанови; еритропоетинстимулюючий агент, KDIGO, рекомендації, засновані на доказах, залізо, систематичний огляд.

Цитування

При цитуванні документу додержуйтесь такого формату: Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) Anemia Work Group. KDIGO Clinical Practice Guideline for Anemia in Chronic Kidney Disease // Kidney inter. — 2012. — 2, Suppl. — 279-335.

Резюме рекомендацій

Частина 1. Діагностика та оцінка анемії у хворих із ХНН

Визначення анемії

Частота тестування на анемію

1.1.1. У пацієнтів із ХХН без анемії (як визначено нижче в рекомендації 1.2.1 для дорослих і рекомендації 1.2.2 для дітей) вимірюйте концентрацію гемоглобіну за клінічними показаннями та (не оцінюється):

— мінімум раз на рік у пацієнтів із ХХН 3;

— принаймні двічі на рік у пацієнтів з ХХН 4–5НД;

— принаймні кожні 3 місяці у пацієнтів із ХХН 5ГД і ХХН 5ПД.

1.1.2. Для пацієнтів із ХХН і анемією, які не лікуються ЕСА, вимірюйте концентрацію гемоглобіну за клінічними показаннями та (не оцінюється):

— принаймні кожні 3 місяці у пацієнтів із ХХН 3–5НД і ХХН 5ПД;

— принаймні щомісяця у пацієнтів із ХХН 5ГД.

[Див. рекомендації 3.12.1–3.12.3 для вимірювання концентрації гемоглобіну у пацієнтів, які отримували ЕСА.]

Діагностика анемії

1.2.1. Діагностуйте анемію у дорослих і дітей > 15 років із ХХН, коли концентрація гемоглобіну < 13,0 г/дл (< 130 г/л) у чоловіків і < 12,0 г/дл (< 120 г/л) у жінок (не оцінюється).

1.2.2. Діагностуйте анемію у дітей із ХХН, якщо концентрація гемоглобіну < 11,0 г/дл (<110 г/л) у дітей 0,5–5 років, < 11,5 г/дл (115 г/л) у дітей 5–12 років, < 12,0 г/дл (120 г/л) у дітей 12–15 років (не оцінюється).

Оцінка анемії

1.3. У пацієнтів із ХХН та анемією (незалежно від віку і стадії ХХН) включайте такі тести до первинної оцінки анемії (не оцінюється):

— Клінічний аналіз крові (CBC), що повинен включати визначення концентрації гемоглобіну, показників еритроцитів, лейкоцитів із формулою і кількості тромбоцитів.

— Абсолютну кількість ретикулоцитів.

— Сироватковий рівень феритину.

— Сироваткове насичення трансферином (TSAT).

— Сироватковий вміст вітаміну В₁₂ і рівень фолієвої кислоти.

Частина 2. Використання заліза для лікування анемії у хворих з ХНН

Лікування препаратами заліза

2.1.1. При призначенні терапії препаратами заліза порівняйте потенційні переваги запобігання або мінімізації переливання крові, терапії ЕСА і симптомів, пов’язаних з анемією, з ризиками заподіяння шкоди окремим пацієнтам (наприклад, анафілактоїдні та інші гострі реакції, невідомі довгострокові ризики) (не оцінюється).

2.1.2. Для дорослих пацієнтів із ХХН з анемією, які не отримують препарати заліза або ЕСА, ми пропонуємо випробувати призначення в/в заліза (або для пацієнтів із ХХН НД як альтернативу призначення пероральної терапії залізом протягом 1–3 місяців), якщо (2C):

— бажане збільшення концентрації гемоглобіну без застосування лікування ЕСА¹;

— і TSAT становить Ј 30 %, феритин становить Ј 500 нг/мл (Ј 500 мкг/л).

2.1.3. Для дорослих пацієнтів із ХХН, які отримують терапію ЕСА, але не отримують препарати заліза, ми пропонуємо випробувати призначення в/в заліза (або у хворих із ХХН НД альтернативно випробувати призначення упродовж 1–3 місяців пероральної терапії залізом), якщо (2C):

— бажане збільшення концентрації гемоглобіну² або зниження дози ЕСА³ і TSAT становить Ј 30 %, і феритин становить Ј 500 нг/мл (Ј 500 мкг/л).

2.1.4. Для пацієнтів із ХХН НД, які потребують призначення заліза, обирайте шлях його призначення, базуючись на ступені тяжкості дефіциту заліза, наявності венозного доступу, відповіді на попередню пероральну терапію препаратами заліза, побічні ефекти попереднього лікування пероральними або в/в препаратами заліза, відповіді пацієнта і вартості (не оцінюється).

2.1.5. У подальшому введенні заліза у хворих із ХХН орієнтуйтесь на реакцію рівня гемоглобіну на останню терапію залізом, а також наявність крововтрат, результати оцінки статусу заліза (TSAT і феритин), концентрацію гемоглобіну, відповідь на лікування ЕСА та дозу ЕСА, що застосовували у пацієнтів, тенденції змін кожного параметра і клінічний стан пацієнта (не оцінюється).

2.1.6. Для всіх педіатричних пацієнтів з ХХН і анемією, які не отримують залізо або терапію ЕСА, ми рекомендуємо пероральний прийом препаратів заліза (або в/в заліза у ХХНГД пацієнтів) за наявності TSAT Ј 20 % і феритину Ј 100 нг/мл (Ј 100 мкг/л) (1D).

2.1.7. Для всіх педіатричних пацієнтів з ХХН, що отримують терапію ЕСА, але не приймають препарати заліза, ми рекомендуємо призначення перорального заліза (або в/в заліза у ХХНГД пацієнтів) для підтримки TSAT > 20 % і феритину > 100 нг/мл (> 100 мкг/л) (1D).

Оцінка стану заліза

2.2.1. Оцінюйте стан заліза (TSAT і феритину) принаймні кожні 3 місяці протягом терапії ЕСА, у тому числі при прийнятті рішення про початок або продовження лікування препаратами заліза (не оцінюється).

2.2.2. Визначайте статус заліза (TSAT і феритину) частіше при початку лікування або збільшенні дози ЕСА, коли є крововтрата, при моніторингу відповіді після курсу в/в заліза, а також в інших випадках, коли запаси заліза можуть виснажуватись (не оцінюється).

Застереження щодо терапії препаратами заліза

2.3. Коли призначається початкова доза в/в декстрану заліза, ми рекомендуємо (1В), і коли призначається початкова доза в/в недекстрану заліза, ми пропонуємо (2C), щоб пацієнти були під контролем протягом 60 хвилин після інфузії, а також щоб реанімаційні засоби (включаючи ліки) і персонал, навчений для оцінки й лікування серйозних побічних реакцій, були доступні.

Залізо під час інфекції

2.4. Уникайте призначення в/в заліза пацієнтам з активними системними інфекціями (не оцінюється).

Частина 3. Використання ЕСА та інших препаратів для лікування анемії у хворих із ХНН

Початок (терапії) ЕСА

3.1. Зверніть увагу на всі можливі для корекції причини анемії (у тому числі дефіцит заліза і запальні стани) до початку ЕСА-терапії (не оцінюється).

3.2. В ініціюванні та підтриманні ЕСА-терапії ми рекомендуємо взаємооцінити потенційні переваги зменшення кількості переливань крові і симптомів, пов’язаних з анемією, з ризиками заподіяння шкоди окремим пацієнтам (наприклад, інсульт, втрата судинних доступів, гіпертензія) (1B).

3.3. Ми рекомендуємо призначати терапію ЕСА з великою обережністю, якщо взагалі призначати, у хворих на ХХН з активним злоякісним новоутворенням, навіть якщо очікуваним результатом є одужання (1B), з інсультом в анамнезі (1B) або злоякісним новоутворенням в анамнезі (2C).

3.4.1. Для дорослих пацієнтів із ХХН НД із концентрацією гемоглобіну і 10,0 г/дл (і 100 г/л) ми пропонуємо не починати ЕСА-терапію (2D).

3.4.2. Для дорослих пацієнтів із ХХН НД із концентрацією гемоглобіну < 10,0 г/дл (< 100 г/л) ми пропонуємо, щоб рішення про початок терапії ЕСА було індивідуалізованим та заснованим на швидкості зменшення концентрації гемоглобіну, попередній відповіді на терапію залізом, ризику необхідності переливання крові та ризиками, пов’язаними з терапією ЕСА та наявністю симптомів, властивих анемії (2C).

3.4.3. Для дорослих пацієнтів із ХХН 5Д ми пропонуємо використання ЕСА-терапії для уникнення зменшення концентрації гемоглобіну нижче 9,0 г/дл (90 г/л) шляхом її призначення, коли рівень гемоглобіну знаходиться між 9,0–10,0 г/дл (90–100 г/л) (2B).

3.4.4. Індивідуалізація терапії є розумним рішенням, оскільки в деяких пацієнтів може поліпшуватись якість життя при більш високому рівні гемоглобіну і терапія ЕСА може бути розпочата при рівнях вище 10,0 г/дл (100 г/л) (не оцінюється).

3.4.5. Для всіх педіатричних пацієнтів із ХХН ми пропонуємо, щоб вибір концентрації гемоглобіну, при якому починається терапія ЕСА в кожного окремого пацієнта, включав аналіз потенційних переваг (наприклад, поліпшення якості життя, відвіду­вання школи/продуктивність, уникнення переливання крові) і потенційної шкоди (2D).

Підтримуюча терапія ЕСА

3.5.1. Загалом ми вважаємо, що ЕСА не повинні бути використані для підтримки концентрації гемоглобіну вище 11,5 г/дл (115 г/л) у дорослих пацієнтів із ХХН (2C).

3.5.2. Індивідуалізація терапії необхідна, оскільки у деяких пацієнтів може поліпшуватися якість життя при рівні гемоглобіну понад 11,5 г/дл (115 г/л) із готовністю на ризики (не оцінюється).

3.6. У всіх дорослих пацієнтів ми рекомендуємо не використовувати ЕСА для навмисного збільшення концентрації гемоглобіну понад 13 г/дл (130 г/л) (1А).

3.7. Ми вважаємо, що у всіх педіатричних пацієнтів із ХХН, які отримують терапію ЕСА, цільова концентрація гемоглобіну знаходиться в діапазоні від 11,0 до 12,0 г/дл (110–120 г/л) (2D).

Дозування ЕСА

3.8.1. Ми рекомендуємо при визначенні початкової дози ЕСА оцінювати рівень гемоглобіну пацієнта, масу тіла та клінічну симптоматику (1D).

3.8.2. Ми рекомендуємо, щоб корекція дози ЕСА відбувалася на підставі оцінки рівня гемоглобіну, його динаміки, поточної дози ЕСА і клінічної симптоматики (1B).

3.8.3. Ми пропонуємо зменшення дози, а не утримання від ЕСА, коли корекція в бік зниження концентрації гемоглобіну є необхідною (2C).

3.8.4. Переоцініть дозу ЕСА, якщо (не оцінюється):

— пацієнт страждає від ЕСА-зумовлених несприятливих симптомів;

— у пацієнта гострий або прогресуючій перебіг хвороби, що може зумовити знижену відповідь на ЕСА (див. рекомендації 3.13.1–3.13.2).

Призначення ЕСА

3.9.1. Для пацієнтів із ХХН 5ГД і тих, які знаходяться на гемофільтраційній або гемодіафільтраційній терапії, ми пропонуємо внутрішньовенне або підшкірне введення ЕСА (2C).

3.9.2. Для пацієнтів із ХХН НД і ХХН 5ПД ми пропонуємо підшкірне введення ЕСА (2C).

Частота призначення

3.10. Ми пропонуємо визначення частоти призначення ЕСА на підставі стадії ХХН, стратегії лікування, міркувань із приводу ефективності, переносимості пацієнтом і типу ЕСА (2C).

Тип ЕСА

3.11.1. Ми рекомендуємо вибір ЕСА на основі балансу фармакодинаміки, інформації про безпеку, даних про клінічний ефект, вартості й доступності (1D).

3.11.2. Ми рекомендуємо використовувати тільки ті ЕСА, що були схвалені незалежним регулюючим органом. Спеціально для «копій» ЕСА повинні бути використані справжні біоподібні продукти (2D).

Оцінка і корекція стійкої неспроможності досягнення або підтримання вибраного рівня концентрації гемоглобіну

Частота моніторингу

3.12.1. На початковому етапі терапії ЕСА проводять вимірювання концентрації гемоглобіну принаймні раз на місяць (не оцінюється).

3.12.2. Для пацієнтів із ХХН НД під час підтримуючого періоду ЕСА-терапії визначайте концентрацію гемоглобіну принаймні кожні 3 місяці (не оцінюється).

3.12.3. Для пацієнтів із ХХН 5Д під час підтримуючого періоду ЕСА-терапії визначайте концентрацію гемоглобіну принаймні раз на місяць (не оцінюється).

Початкове зниження відповіді до ЕСА

3.13.1. Зарахуйте пацієнтів до тих, які знижено реагують на ЕСА, якщо у них відсутнє підвищення концентрації гемоглобіну порівняно з вихідним після першого місяця лікування ЕСА при дозуванні, відповідному до маси тіла (не оцінюється).

3.13.2. У пацієнтів зі зниженням відповіді на ЕСА ми пропонуємо уникати повторного підвищення дози ЕСА відповідно до маси тіла більше ніж вдвічі (2D).

Наступне зниження відповіді до ЕСА

3.14.1. Зарахуйте пацієнтів до тих, які набули зниження відповіді до ЕСА, якщо після лікування стабільними дозами ЕСА вони потребують двох підвищень дози ЕСА до 50 % більше дози, при якій вони були стабільні в досягненні збереження стабільної концентрації гемоглобіну (не оцінюється).

3.14.2. У пацієнтів із набутим зниженням відповіді до ЕСА ми пропонуємо уникати повторного підвищення дози ЕСА більш ніж у два рази від тої, за якої у них спостерігалася стабільність (2D).

Тактика при низький відповіді на ЕСА

3.15.1. Виявіть пацієнтів із початковим або набутим зниженням відповіді до ЕСА і лікування від конкретних причин недостатньої відповіді на ЕСА (не оцінюється).

3.15.2. Для пацієнтів, у яких зберігається знижена відповідь, незважаючи на корекцію причин, що можуть бути кориговані, ми пропонуємо індивідуалізацію терапії, враховуючи відносні ризики і переваги (2D):

— зниження концентрації гемоглобіну;

— продовження лікування ЕСА, якщо це необхідно для підтримки концентрації гемоглобіну, з урахуванням необхідних доз;

— переливання крові.

Ад’ювантна терапія

3.16.1. Ми рекомендуємо не використовувати андрогени як допоміжний засіб при лікуванні ЕСА (1B).

3.16.2. Ми пропонуємо не використовувати допоміжні речовини при лікуванні ЕСА, у тому числі вітамін С, вітамін D, вітамін Е, фолієву кислоту, L-карнітин та пентоксифілін (2D).

Встановлення справжньої червоноклітинної аплазії (ЧКА)

3.17.1. Вивчіть можливість антитіло-опосередкованої ЧКА, коли в пацієнта, який отримує терапію ЕСА понад 8 тижнів, розвиваються такі стани (не оцінюється):

— Раптове швидке зниження концентрації гемоглобіну в межах від 0,5 до 1,0 г/дл (від 5 до 10 г/л) за тиждень або потреба гемотрансфузії приблизно 1–2 рази на тиждень.

— Та нормальний рівень тромбоцитів і лейкоцитів.

— Та абсолютна кількість ретикулоцитів менше 10 000/1 мл.

3.17.2. Ми рекомендуємо припинити терапію ЕСА пацієнтам, у яких розвивається антитіло-опосередкована ЧКА (1А).

3.17.3. Ми рекомендуємо використання peginesatide для лікування пацієнтів з антитіло-опосередкованою ЧКА (1B).

Частина 4. Трансфузії еритроцитів для лікування анемії у хворих із ХНН

Використання трансфузії еритроцитів при хронічній анемії

4.1.1. При лікуванні хронічної анемії ми рекомендуємо уникати, якщо це можливо, трансфузій еритроцитів, щоб мінімізувати загальні ризики, пов’язані з їх використанням (1B).

4.1.2. У пацієнтів, відібраних для трансплантації, ми особливо рекомендуємо уникати, якщо це можливо, трансфузій еритроцитів, щоб звести до мінімуму ризик алогенної сенсибілізації (1C).

4.1.3. При лікуванні хронічної анемії ми пропонуємо, щоб переваги трансфузій еритроцитів були більшими за ризики пацієнтів, у яких (2C):

— терапія ЕСА неефективна (наприклад, гемоглобінопатії, недостатність кісткового мозку, резистентність до ЕСА);

— ризики терапії ЕСА можуть бути більшими порівняно з перевагами такої терапії (наприклад, попереднє або наявне злоякісне новоутворення, інсульт).

4.1.4. Ми пропонуємо, щоб рішення переливати (еритроцити) пацієнту з ХХН без гострої анемії не базувалося на будь-якому визначеному рівні гемоглобіну, а було обумовлене появою симптомів, викликаних анемією (2C).

Ургентне лікування анемії

4.2. У деяких гострих клінічних ситуаціях ми пропонуємо пацієнтам проводити переливання, коли користь від трансфузії еритроцитів переважає ризики, а саме (2C):

— У разі швидкої корекції анемії, необхідної для стабілізації стану пацієнта (наприклад, гострій крововтраті, нестабільній ішемічній хворобі серця).

— У разі необхідності швидкої передопераційної корекції рівня гемоглобіну.

Переклад настанови здійснено групою фахівців у складі:
Д.Д. Іванов, Л.А. Пиріг, М.Д. Іванова