Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Жінка та війна: формули виживання

Жінка та війна: формули виживання

Журнал «Медико-социальные проблемы семьи» 1 (том 16) 2011

Вернуться к номеру

Щодо питання лікування та профілактики уражень аногенітальної області, викликаних папіломавірусною інфекцією

Авторы: А.В. Чайка, С.А. Айкашев, О.А. Чурилова, Науково-дослідний інститут медичних проблем сім’ї Донецького національного ме-дичного університету ім. М. Горького

Рубрики: Акушерство и гинекология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Авторами статті проаналізовані принципи і методи лікування уражень аногенітальної області вірусами папіломи людини, їх переваги, недоліки та побічні ефекти. Особливу увагу приділено методам специфічної та неспецифічної профілактики папіломавірусної інфекції

Авторами статьи проанализированы принципы и методы лечения поражений аноге-нитальной области вирусами папилломы человека, их преимущества, недостатки и по-бочные эффекты. Особое внимание уделено методам специфической и неспецифической профилактики папилломавирусной инфекции

Principals and methods of treatment of affections of anogenital trac by virus of human papilloma, the advantages, disadvantages and the sides effects of this principals and methods were analyzed by the authors of the article. The methods of specific and unspecific prophylaxis of papillamaviral infection were particularly highlighted


Ключевые слова

вірус папіломи людини, лікування, профілактика

вирус папилломы человека, лечение, профилактика

virus of human papilloma, treatment, prophylaxis

Мета цього огляду – представити основні сучасні принципи терапії та профілактики папіломатозної вірусної інфекції, дати практичні рекомендації з лікування уражень тієї чи іншої локалізації.

Існує безліч методів терапії аногенітальних бородавок. Ефективність різних методів варіює від 50 до 94%. Жоден з методів не являється панацеєю, так як частота рецидивів, що є важливим показником кожного методу, досить висока при будь-якому способі лікування. Лікар обирає терапію в залежності від супутніх обставин, включаючи побажання самого хворого. Лікування повинне бути індивідуальним, в кожному конкретному випадку необхідно підбирати найбільш оптимальний метод. Проблема рецидивів не залежить від вибору терапії. Рівень рецидування складає в середньому 25-30% протягом 3 місяців після лікування. Рецидиви аногенітальних бородавок частіше за все пов'язані з реактивацією інфекції, а не з реінфекцією від статевого партнера. При відсутності терапії існує три шляхи розвитку подій: бородавки можуть зникати самостійно, залишатися без змін або прогресувати. При цьому завжди потрібно брати до уваги можливість персистенції вірусу при відсутності будь-яких клінічних проявів. [1, 5 ,12, 18].

При лікуванні аногенітальних бородавок, крім видалення самих осередків необхідно вирішувати наступні важливі задачі [3, 8]:

а) виявлення та лікування у хворих з аногенітальними бородавками (та їх статевих партнерів) інших інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ);

б) скринінг всіх жінок з бородавками аногенітальної області на цервікальну внутрішньоепітеліальну неоплазію (ЦВН);

в) спостереження за виявленими вогнищами ЦВН на ранніх стадіях для своєчасного виявлення їх прогресування та малігнізації;

г) активне лікування аногенітальних бородавок, неоплазій на ранніх стадіях, що протікають з розгорнутою клінічною картиною, неоплазій на пізніх стадіях і плоскоклітинної карциноми;

д) рекомендації хворим по використанню презервативів і обмеження випадкових статевих контактів для запобігання інфікування і реінфікування ВПЛ-інфекцією та іншими ІПСШ.

Принципово лікування аногенітальних ВПЛ-поразок направлено або на руйнування папіломатозних вогнищ тим або іншим методом, або на стимуляцію противірусної імунної відповіді, або на поєднання цих підходів. Найбільш оптимальною являється така класифікація методів лікування аногенітальних бородавок [1, 3, 8, 12]:

1. Деструктивні методи: фізичні (хірургічне висічення, електрохірургічні методи, кріотерапія, лазеротерапія); хімічні (азотна кислота, трихлороцтова кислота (ТХО), солкодерм).

2. Цитотоксичні препарати (подофілін (ПФ), подофілотоксин (ПФТ), 5-фторурацил).

3. Імунологічні методи (інтерферони: альфа-, бета-, гама-; індуктори інтерферонів: аллокин-альфа, протефлазид).

4. Комбіновані методи (одночасне застосування різних методів).

При виборі найбільш оптимального методу в кожному конкретному випадку необхідно керуватися 4 основними характеристиками: ефективність при даній патології, частота рецидивів після лікування, переносимість (мінімум побічних ефектів), простота виконання процедур. Далі ми хотіли б дати коротку характеристику кожного з цих методів.

Хірургічне висічення у практиці застосовується надзвичайно рідко. В основному використовується при лікуванні злоякісних новоутворень, коли необхідне широке висічення. Основними недоліками є можливість кровотеч і тривалий післяопераційний період, що вимагає спеціальної терапії.

До електрохірургічних методів належать електрокоагуляція, електрокаустика, фульгурація і електрохірургічне висічення (електроексцизія) з використанням електроножів, які є ефективними методами лікування генітальних бородавок. Для повного видалення бородавок часто потрібно декілька процедур. Достоїнствами методу є доступність, дешевизна, досить висока ефективність, можливість застосування в амбулаторних умовах, знижена небезпека кровотечі. Негативними моментами цього методу є необхідність знеболювання, можливість післяопераційного рубцювання, виразки, розвиток стенозу. Крім того, при використанні цього методу можливе виділення інфекційної ДНК ВПЛ разом з утвореним димом, тому необхідне створення адекватних умов для роботи – вакуум-екстракція диму, застосування захисних масок. Зазвичай при видаленні використовують місцеву анестезію, однак пацієнтам з великою кількістю бородавок або внутрішньоуретральними бородавками показане проведення процедури під загальною анестезією. При ураженні анального отвору або уретри необхідне поступове видалення бородавок для профілактики розвитку стенозу [12, 16].

Досить безпечним методом є висічення бородавок за допомогою лазера. У практиці застосовують неодимовий і СО2-лазери. При застосуванні СО2-лазера менше ушкоджуються навколишні тканини, а неодимовий лазер дає кращий гемостатичний ефект. Крім того, що лазер фізично видаляє поразки, дослідження показали токсичну дію лазерного випромінювання на ВПЛ. Шляхом зміни потужності лазера, розміру плями і часу експозиції можна контролювати глибину коагуляції. Для виконання процедур повинен бути добре навчений персонал. При використанні лазера необхідне знеболення – частіше досить місцевої або локальної анестезії, що дозволяє проводити процедури в амбулаторних умовах. Однак 85% хворих все одно відзначають легку хворобливість. Метод має приблизно таку ж ефективність, як електрохірургічні методи, але викликає менше післяопераційних побічних ефектів. Ефективність методу досягає 90% при локалізації бородавок в області статевого члена і 80% – при анальних кондиломах. Лазеротерапію можна успішно застосовувати для лікування поширених, стійких до іншої терапії кондилом. При цьому проводиться кілька курсів лікування, що дозволяє підвищити відсоток вилікуваних з 55 (після 1 курсу) до 85. Однак в особливих випадках при багаторічному неефективному лікуванні різними методами ефективність лазеротерапії не настільки висока (за даними методу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), молекулярно-біологічне виздоровлення настає у 26% хворих). Через велику частоту рецидивів багатокурсове лікування і тривалий контроль потрібні при лікуванні дуже стійкої форми – внутрішньоуретральних кондилом. Так, після 1 процедури виздоровлення спостерігається тільки у 30% хворих, а 40% потрібно 2-5 процедур. Видалення внутрішньоуретральних кондилом краще проводити під загальним наркозом. Рецидиви при лікуванні лазером спостерігаються в 12% випадків при лікуванні дисплазій, при лікуванні кондилом – від 4 до 18-22%. Для зменшення кількості рецидивів рекомендують застосовувати після процедури видалення "очищення" навколишньої слизової оболонки. Однак, як показали дослідження, у жінок з поширеними формами інфекції все одно виявляються вогнища, де вона персистує. При використанні методики "очищення" часто спостерігається їх попереднє руйнування, зокрема електрокаутером. Це в свою чергу дає можливість уникнути робочих ефектів, пов'язаних з електрорезекцією. Можливою причиною рецидивів є збереження генома ВПЛ в шкірі поряд з ділянками обробки, що було виявлено як після застосування лазера так і після електрохірургічного висічення. Найбільш важкими побічними ефектами є виразки, кровотеча, вторинне інфікування рани. Після лазерного висічення ускладнення розвиваються у 12% хворих. Широкому поширенню методу перешкоджають висока вартість обладнання та необхідність підготовки досвідченого персоналу [4, 9, 19].

Досить безпечним і ефективним методом у лікуванні бородавок є кріотерапія із застосуванням рідкого азоту, оксиду азоту і діоксиду вуглецю. Механізм дії – швидке заморожування як внутрішньо, так і позаклітинної рідини, що приводить до лізису і загибелі клітин при відтаванні. Найбільш доцільним є проведення 2 окремих циклів заморожування – відтавання (тривалість заморожування від 10 до 90 с), при цьому навколишні здорові тканини пошкоджуються мінімально. Проведення процедур кріотерапії 1 раз на тиждень протягом 5-6 тижнів призводить до зникнення бородавок у 70 -100% пацієнтів, в середньому у 85%. Рецидиви спостерігали у 10-15% хворих. Для лікування кондилом анальної області запропонована три етапна методика. На першому етапі проводиться обробка зовнішніх кондилом періанальної області один раз на тиждень до повного видалення. Через 15 днів після закінчення 1 етапу проводяться проктоскопія і обробка виявлених кондилом через проктоскоп. Потім, на 3 етапі, ще через 15 днів, проводять ревізію і видаляють всі осередки ураження, що залишилися. При контролі через 4 місяці повне зникнення кондилом спостерігалося у 83% пацієнтів, рецидиви – у 17% [9, 12, 16].

Як і до того застосовуються концентровані розчини кислот, лугів, солей. Серед таких препаратів можна виділити ферезол, пероксид водню, розчини акрихіну і хінгаміна, препарати ртуті, миш'яку, вісмуту, препарати на основі саліцилової і молочної кислот, оцтову та азотну кислоти, соки туї та чистотілу. Всі ці методи мають невисоку, погано прогнозовану ефективністю, дають численні побічні ефекти. Впорядкованих даних про ефективність цих препаратів небагато. Серед застосовуваних у нашій країні і за кордоном хімічних препаратів, що надають деструктивну дію, про які достатньо даних в літературі, можна виділити ТХО та азотну кислоту, а також комбінований кислотний препарат – солкодерм.

Застосування ТХО в концентрації 80-90% викликає утворення коагуляційного некрозу. Таку ж дію надає розчин азотної кислоти. Через свою дешевизну та доступності метод застосовується досить широко. Вважається, що ефективність цих кислот не вище ефективності ПФ, а комбінація ТХО і ПФ не більш ефективна, ніж застосування одного ПФ. Кислоти ефективні для лікування кондилом вульви, препуціального мішка, вінцевої борозни і голівки статевого члена, особливо у випадках, коли протипоказано застосування ПФ і ПФТ (наприклад, під час вагітності). Препарати зазвичай не рекомендуються для лікування вагінальних і уретральних бородавок. Припалення проводять 1 раз на тиждень протягом 5-6 тижнів. Ефективність ТХО та азотної кислоти становить приблизно 70-80%. У третини хворих може розвиватися місцева реакція у вигляді мокнуття і виразок [3, 17].

Водний розчин солкодерму, активною складовою якого виступають продукти взаємодії органічних кислот (оцтової, щавлевої, молочної) та іонів металів з азотною кислотою, що має концентрацію 6,6 н. Розчин містить нітрити в кількості 0,02 мг/мл. Представлені нижче властивості й механізм дії солкодерму виділяють його серед інших деструктивних методів: при місцевому застосуванні солкодерм викликає негайну прижиттєву фіксацію тканини, на яку він наноситься; дія препарату суворо обмежується місцем застосування; ознакою негайного ефекту є зміна кольору оброблюваної ділянки; девіталізована тканина висихає і темніє (муміфікуються); "муміфікований" струп відторгається самостійно; процес загоєння нетривалий, а ускладнення (вторинна інфекція або рубцювання) рідкісні. Загальна характеристика лікування солкодермом: препарат має точно обмежену місцеву дію на патологічно змінену тканину, на яку він наноситься. Навколишні тканини при цьому не пошкоджуються; метод придатний для лікування різних новоутворень шкіри; лікування безболісне; швидке загоєння, відсутність ускладнень; лікування проводиться амбулаторно, не вимагає спеціальної апаратури; відсутність всяких обмежень для хворого. Показання до застосування препарату солкодерм наступні: прості бородавки, підошовні бородавки, аногенітальної бородавки (гострокінцеві кондиломи), себорейні кератоз, актінокератози, невуси, базально-клітинні епітеліоми (базаліоми). Солкодерм високоефективний для лікування гострих кондилом будь-якої локалізації і в більшості випадків вимагає одноразового застосування [3,8].

Смола, отримана з рослин Р. pelafum і P. emodi, що ростуть в Північній Америці і Гімалаях – подофілін (ПФ). Для лікування бородавок аногенітальної області застосовують 10-25% розчин ПФ в етанолі або настоянки бензоїну. ПФ є препаратом вибору в клініках Великобританії. Він зв'язується з апаратом мікротрубочок клітини та інгібує мітози, а також пригнічує транспорт нуклеїнових кислот, в результаті чого відбувається інгібування синтезу ДНК і клітинного поділу. Застосування ПФ являється простим, доступним, досить безпечним методом лікування, який може бути використаний в амбулаторних умовах, а також самостійно пацієнтами. Зазвичай розчин ПФ наносять 1-2 рази на тиждень протягом максимум 5 тижнів у кількості не більше 0,5 мл за одну процедуру. На думку деяких авторів, ПФ є хорошим препаратом для лікування незроговілих бородавок препуція, головки статевого члена і вульви, але не рекомендується при вагінальних, цервікальних і внутрішньоепітеліальних бородавках. Дані про повне зникнення бородавок після лікування ПФ різні. За відомостями одних авторів, воно реєструвалося в 17-76% випадків, при цьому в тих же дослідженнях частота рецидивів становила 0-67%. Інші автори наводять різні дані щодо ефективності ПФ, причому розбіжності в результатах бувають досить значними. Важкі ускладнення у вигляді множинних виразок виникають при неправильному самостійному застосуванні. Дуже рідко зустрічаються системні побічні реакції, які, як правило, виникають у результаті тривалого або неправильного застосування ПФ. Ці реакції виражаються в нудоті, блювоті, болях у животі, діареї і симптомами токсичного ураження нирок, міокарда, печінки, ЦНС та кісткового мозку. Застосування ПФ протипоказано при вагітності, оскільки є повідомлення про внутрішньоутробну загибель плоду і тератогенну дію препарату. Автори визначили за допомогою методу рідинної хроматографії, що приблизно 10% сухої речовини 20% розчину ПФ складають 2 мутагенних флавоноїди – кверцетин та кемферол. У зв'язку з цим вони рекомендували використовувати тільки високоочищені подофілотоксини, причому самостійне застосування хворими допускається тільки після детального інструктажу [8, 16].

Найбільш активна в терапевтичному відношенні фракція у складі ПФ – подофілотоксин (ПФТ). Випускається у вигляді 0,25, 0,3 і 0,5% розчинів, а також у вигляді 0,15, 0,3 і 0,5% крему. Його безперечна перевага – можливість безпечного самостійного застосування самими пацієнтами. Зазвичай його призначають 2 рази протягом 3 послідовних днів на тиждень протягом 4-5 тижнів. Дослідження показали більшу ефективність ПФТ, ніж ПФ. Для ПФТ цей показник становить 26-87% у чоловіків і 50-77% у жінок. Однак, за даними J. Handleу і W. Dinsmore, повне зникнення бородавок спостерігається тільки в 30-40% випадків, за даними W. Bonnez і співавторів – тільки у 29% хворих, за даними B. Wang – у 86,5%, за даними G. Kinghorn і співавторів – у 86% чоловіків і 72% жінок. В останній роботі вказується, що вже після 1-го тижня лікування кондиломи зникають у 53% чоловіків і у 37% жінок. Ефективність 0,5% розчину ПФТ при його самостійному застосуванні чоловіками з кондиломами статевого члена складає 81%, а 0,25% розчину – 72%. За даними Т. Sуed і S. Lundin, повне одужання спостерігається у 100% чоловіків після застосування 0,3% розчину протягом 3 тижнів і 0,3% крему протягом 4 тижнів, а ефективність 0,15% крему склала 70%. Звертає на себе увагу досить висока ефективність розчинів ПФТ в концентраціях менше 0,5%. Так, в одному з досліджень використання 0,3% розчину ПФТ призводило до зникнення бородавок в 100% випадків, а в іншому – 0,25% розчин виліковував 72% пацієнтів. Незважаючи на більш високе очищення ПФТ в порівнянні з ПФ, повідомляється про велику частоту побічних явищ при використанні ПФТ, особливо його 0,5% розчину. Найбільш частими побічними ефектами ПФТ є місцеві запальні реакції у 57% пацієнтів, еритема, печіння у 48%, болючість у 47%, свербіж у 44%, мокнуття і ерозії в області аплікації у 39%. При використанні крему звичайно спостерігаються лише незначні суб'єктивні відчуття: печіння у 17%, болючість у 29%, які можуть розвиватися приблизно у половини хворих. Хоч і не було описано системних побічних ефектів, рекомендується обмежувати застосування ПФТ в кількості 0,2 мл за одну процедуру. J. Handleу і W. Dinsmore вважають ПФТ препаратом вибору для самостійного застосування у хворих з невеликою кількістю незроговілих кондилом,що розташовуються в препуціальном мішку, на голівці статевого члена, в області вінцевої борозни і вульви. Препарат малоефективний при лікуванні бородавок періанальної області, піхви і уретри. Недоліками ПФТ є його висока вартість, велика тривалість лікування при не найвищій ефективності [3].

Антагоніст піримідину, що здатний порушувати синтез як клітинної, так і вірусної ДНК – 5-фторурацил (5-ФУ). Для лікування бородавок аногенітальної області його призначають у вигляді 5% крему. На думку J. Handleу і W. Dinsmore, 5-ФУ ефективний при лікуванні інтравагінальних бородавок і кондилом термінальної частини уретри. При лікуванні інтравагінальних бородавок препарат призначається 1 раз на ніч протягом тижня або 1 раз на тиждень протягом 10 тижнів. Хоча препарат при такій схемі лікування має досить високу ефективність (85-90%), при його застосуванні можуть виникати мокнучі ерозії на слизовій піхви, аж до розвитку важкого мокнучого контактного дерматиту. При лікуванні бородавок термінальної частини уретри крем вводиться зразу після сечовипускання на ніч протягом 3-8 днів. Повне одужання внутрішньоуретральних бородавок спостерігається у 90-95% чоловіків. Однак, як і у жінок, при лікуванні чоловіків відзначається безліч побічних ефектів: стеноз і стриктури уретри, дизурія, виразки. Повідомляється про застосування 5-ФУ у вигляді гелю для внутрішньоочагових ін'єкцій у комбінації з адреналіном – препарат випускається під комерційною назвою Ассusite (5 – ФУ / епінефрин). Ліки вводяться в кожну поразку 1 раз на тиждень протягом 6 тижнів. При терапії множинних генітальних бородавок або поразок великої площі потрібен другий такий цикл лікування. Повне одужання спостерігається в 60-73% випадків. Основний побічний ефект – поява ерозій і виразок [8].

Так як ВПЛ зберігається в епітеліальних клітинах і використання деструктивних методів не гарантує від рецидивів, перспективним є в цьому плані застосування інтерферонів (ІФ) як у якості монотерапії, так і в комплексі з іншими методами лікування. ІФ є ендогенними цитокінами, що володіють противірусними, антипроліферативними та імуномодулюючими властивостями. Існують 3 основних класи ІФ: лейкоцитарний, фібробластний і Т-лімфоцитарний. ІФ можна застосовувати місцево, внутрішньоочагово і системно (підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно). Деякі дослідники вважають, що ефективність ІФ незалежна від способу їх введення. Встановлено, що при використанні ІФ у вогнищах поразки знижується кількість вірусної ДНК (за даними ПЛР), що корелюється з клінічним поліпшенням або зникненням поразок. У більшості досліджень відзначають невисоку ефективність місцевого застосування ІФ. Однак у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні було показано, що крем, який містить альфа-ІФ (2000 000 МО/г), що застосовували 3 дні на тиждень 3 рази на день протягом 4 тижнів для лікування кондилом у чоловіків, виявився ефективним у 90% випадків (плацебо 15%). Деякі автори вважають, що важливим показанням для місцевого застосування ІФ є наявність субклінічних вогнищ ВПЛ-інфекції та ЦВН (особливо викликаних типами ВПЛ високоонкогенного ризику). Є дані й по використанню для лікування кондилом людського лейкоцитарного інтерферону (ЛЛІ). Його застосовували внутрішньоочагово у дозі 100 000 – 500 000 МО, на курс 3-6 процедур, у поєднанні з нанесенням на поразки інтерферонової мазі з активністю 40 МО/м. ЛЛІ можна призначати і системно при лікуванні поширених поразок у поєднанні з деструктивними методами. При системному застосуванні бета-ІФ призначали внутрішньом'язово по 3 000 000 МО щодня протягом 1 тижня, а потім через день ще протягом 2 тижнів. Ефективність такого курсу при лікуванні кондилом близько 35% (з урахуванням рецидивів). За такою ж схемою бета-ІФ можна застосовувати для терапії ЦВН I і II (з виявленим ВПЛ), при цьому нормалізація цитогістологічних показників спостерігається у 60% хворих, але зникнення вірусу відзначається тільки у 35% хворих. Непоганий ефект отриманий і після застосування меншої дози бета-ІФ – по 2 000 000 МО внутрішньом'язово протягом 10 днів (повне зникнення кондилом у 50% хворих протягом 2 міс і відсутність рецидивів протягом 1 року). Для лікування ВПЛ-інфекції у жінок можна застосовувати 4-тижневий курс бета-ІФ по 3 000 000 МО через день внутрішньом'язово: ефективність при кондиломах шийки матки – 64%, при кондиломах іншої локалізації – 89%. Взагалі, за даними різних авторів, бета-ІФ при системному застосуванні ефективний у 45-82%. Ефективність гама-ІФ, показана в різних дослідженнях набагато нижча, ніж у альфа-і бета-ІФ, і варіює від 7 до 57%. Є повідомлення про ефективне застосування індукторів ІФ (ізопринозина, генферона й протфенолозіда) в лікуванні ПВІ. Перспективним напрямком для лікування рецидивуючих аногенітальних бородавок є вітчизняний противірусний препарат аллокин-альфа для підшкірного введення (противірусний препарат, селективний стимулятор активності факторів природного імунітету, є ефективним індуктором синтезу ендогенних інтерферонів і активаторів системи природних кілерів).

Для імунотропної терапії рецидивуючої ПВІ у вигляді плоских кондилом шийки матки застосовували протфенолозид (відноситься до групи цитокинів і іммуномодуляторів, стимулює індукцію альфа- і гама- інтерферонів дозозалежне, має пряму противірусну дію широкого спектру. У комплексному лікуванні ПВІ застосовують протефлазид (флавозид). Противірусний препарат протефлазид (Экофарм, Україна), активатор індукції ендогенного альфа- і гама- інтерферону, макрофагальної системи, а також, метаболічних і окислювально-відновлюваних процесів в організмі. Препарат рослинного походження – екстракт із флавоноїдами глікозидів диких злаків Deschampsia caetspitosa L. (Щучка дерниста) і Calamagrostis epigeios L (Війник наземний). Одна крапля екстракту містить до 5 мкг флавоноїдних глікозидів. При оральному застосуванні препарат всмоктується в шлунку й кишечнику, розподіляється переважно в уражених вірусом клітинах органів і тканин і лише невелика частина розпадається при первинному проходженні через печінку. Протефлазид – брендовий препарат, є противірусним препаратом для лікування хворих з гострими й хронічними вірусними інфекціями, що викликаються герпес вірусами, лікування папілом, гострих кондилом, лікування фонових і передракових станів епітелію шийки матки, а також для комплексного лікування гепатиту В и С і ВІЛ [2, 3, 16].

Більш прийнятним є застосування ІФ в якості ад'ювантної терапії в комбінації з іншими методами. ІФ підвищує ефективність лікування і дозволяє знизити частоту рецидивів. Певне значення ад'ювантна терапія ІФ має при лікуванні завзятих, що погано піддаються лікуванню бородавок. Для лікування запропоновані різні методики, основані на застосуванні ІФ в поєднанні з креотерапією, лазерним і електрохірургічним висіченням, ПФ [2, 8].

Відомі засоби, що пригнічують реплікацію вірусу простого герпесу (ацикловір, ганцикловір), виявилися неефективні при лікуванні аногенітальної ВПЛ-інфекції.

Вакцинація повинна бути ідеальним методом лікування й профілактики аногенітальних бородавок. Аутогенні вакцини вже застосовувалися для лікування бородавок в 20-40-х роках, а потім знову з початку 70-х років. В даний час існують препарати, що спричиняють специфічну дію на ВПЛ.

Вакцина гардасил випускається компанією "MSD – Мерк Шарп і Доум Би.У". Є рекомбінантною квадривалентную вакциною, вживаною для профілактики захворювань (рак шийки матки, піхви і вульви, дисплазій шийки матки, піхви і вульви, а також загострених кондилом аногенитальної зони) викликаних 6, 11, 16 і 18 типами папіломавірусів. До складу вакцини входять антигенні набори вказаних типів папіломавірусів. Після введення препарату спостерігається ефект вироблення противірусних антитіл, які тривалий час зберігаються в організмі людини і забезпечують імунологічний захист проти ВПЛ. Механізм захисту заснований на нейтралізуючій дії антитіл у разі інфікування людини вірусом. Антитіла контактують з антигеном вірусу з формуванням комплексу, який надалі знищується іншими захисними клітинами імунної системи. Уражені ВПЛ клітини, таким чином, руйнуються і видаляються з організму, що зрештою не призводить до розвитку патологічного процесу. Щоб ефект пам'яті існував тривалий час і відбувалася стимуляція B -лімфоцитів (клітини, в яких і відбувається синтез антитіл до ВПЛ) вакцина вводиться кілька разів. Позитивний імунологічний ефект досягається майже в 100% випадків. Ще однією важливою ланкою захисної дії вакцини є те, що виникає феномен перехресного захисту відносно високоонкогенних типів ВПЛ, антигенний набір яких в самій вакцині не міститься. Ці типи 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58 і 59. Тим самим, виникає можливість, запобігти розвитку раку шийки матки в 90-95% випадків [15].

Вакцина церварикс випускається фірмою GlaxoSmithKline Biologicals, s.a. (Бельгія). Є рекомбінантною адсорбованою вакциною, яка застосовується для профілактики захворювань, що асоціюються з папіломавірусом людини. До складу вакцини входять схожі на вірус частки рекомбінантних поверхневих білків вірусу папіломи людини 16 і 18 типів. Їх дія посилена шляхом додавання спеціальної ад'ювантної системи AS04. Механізм дії вакцини пов'язаний з утворенням специфічних антитіл проти 16 і 18 типу папіломавіруса. Ці антитіла визначаються у 100% вакцинованих жінок через 18 місяців після завершення повного курсу вакцинації.

Так як ВПЛ передається статевим шляхом, потрібно обстеження статевих партнерів і при виявленні ознак ВПЛ-інфекції їх лікування. Необхідно використання бар'єрних контрацептивів мінімум протягом 3 місяців після зникнення бородавок у обох постійних партнерів. З появою молекулярних методів діагностики стало можливим ретельніше обстежувати статевих партнерів і визначати типи вірусів і послідовності ДНК ВПЛ. При дослідженні послідовностей онкогенних типів ВПЛ за допомогою гібридизації in situ одні й ті ж послідовності були виявлені лише у 2-12,5% обстежених пар. Отже, інфікування статевих партнерів відбувається не так часто і питання про обов'язкове лікування статевого партнера остаточно не вирішене. Для зменшення розповсюдження ВПЛ в популяції необхідне обов'язкове використання презервативів при випадкових статевих контактах. Безсистемне використання різних методів лікування призводить до високого відсотку рецидивів. Однак розробка певних алгоритмів, що враховують стать хворих, локалізацію і кількість висипань, дозволяє в 4 рази знизити кількість рецидивів.


Список литературы

  1. Биткина О.А. Заболевания, вызываемые вирусом папилломы человека [учебное пособие для студентов и врачей] / О.А. Биткина, Р.Д. Овсяникова. – М. : Медицинская книга, 2004.- 40 с.
  2. Галустян С.А. Иммунотропная терапия рецидивирующих папилломавирусных инфекций / С.А.Галустян, М.Р.Щербань// Материалы Росс, научно-практ. конф. «Патология шейки матки и генитальные инфекции – от теории к практике». – М. – 2007. – С. 15.
  3. Дубенский В.В. Клинические формы папилломавирусной инфекции и их комплексное лечение /В.В. Дубенский, Р.В. Редько // Российский журнал кожных и венерических болезней. – 2003. – № 1. – С. 44-50.
  4. Женщина после 50 лет: зазеркалье интимных проблем / В.В. Каминский, О.В. Ромащенко, И.И. Горпинченко, С.А. Вознанов [и др.] // ООО Видавничий дім «Здоров’я України», 2005. - № 7-8. - C. 46-50.
  5. Сучасний погляд на лікування запальних захворювань органів малого тазу / В.В. Камінський, О.М. Борис, В.В.Суменко [та ін.] // Здоровье женщины. – 2009. - № 5. – C. 137-143.
  6. Киселев В.И. Исследование специфической активности индол-3-карбинола в отношении клеток, инфицированных вирусом папилломы человека / В.И. Киселев, О.И. Киселев, Е.С. Северин // Вопросы биологической медицинской и фармацевтической химии. – 2003. – № 4. – С. 28-32.
  7. Кубанов А.А. Результаты генотипирования вируса папилломы человека при скрининговом исследовании в Московском регионе / А.А. Кубанов //Вестник дерматологии и венерологии. – 2005. – № 1. - С. 51-55.
  8. Левин Д.В. Лечение папилломавирусной инфекции: настоящее и будущее: обзор зарубежной литературы / Д.В. Левин // Инфекции, передаваемые половым путем. – 2004. – № 4.- С. 25-29.
  9. Минкина Г.Н. Вагинальный микробиоценоз при папилломавирусной инфекции шейки матки / Г. Н. Минкина, B.C. Калинина, О.В. Минкина // Актуальные проблемы уретрогенных инфекций, передаваемых половым путем: мат-лы науч.-практ. конф.- М., 2003. – С. 78.
  10. Никитина И.В. Влияние папилломавирусной инфекции на исход беременности: Автореф. дисс. канд. мед. наук / И.В. Никитина – М. – 2006. – 28 с.
  11. Новиков А.И. Инфекции, передаваемые половым путем, и экзоцервикс / А.И.Новиков, А.В. Кононов, И.Г. Ваганова / М: Медицина, 2002. – 176 с.
  12. Сафронникова Н.Р. Оптимизация профилактики и ранней диагностики гинекологического рака: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук / Н.Р. Сафронникова – СПб., 2003. – 50 с.
  13. Сафронникова Н.Р. Факторы онкологического риска при папилломатозной инфекции / Н.Р. Сафронникова, М.И. Зарайский, А.Б. Чухловин // Вопросы онкологии. – 2003. – Т. 49. – № 4. – С. 450-454.
  14. Трушина О.И. Роль папилломавирусной инфекции в генезе рака шейки матки /О.И. Трушина Е.Г. Новикова //Российский онкологический журнал. – 2005. - № 1. - С. 45-51.
  15. Гардасил® – Квадривалентная рекомбинантная вакцина против вируса папилломы человека (типов 6, 11, 16, 18) [обзор литературы] / А.В. Чайка, О.М. Носенко, С.А. Айкашев, О.К. Межова // Медико-соціальні проблеми сім’ї. – 2010. – Т.15, № 3. – С.72-78.
  16. Сучасні підходи до діагностики, профілактики та лікування папіломавірусної інфекції / В.К. Чайка, А.В. Чайка, О.М. Носенко [та ін.] // Медико-соціальні проблеми сім’ї. – 2010. – Т. 15, № 1. – С.67-75.
  17. Чайка В.К. Клинико-аналитические особенности пациенток, обратившихся за оказанием спецгинекологической помощи в кабинет патологии шейки матки / В.К.Чайка, О.М. Носенко, Н.А. Апанасенко// издательство Центр КГМУ, 2009. – С. 287-290.
  18. Шипулина О.Ю. Изучение частоты встречаемости вирусов папилломы человека, вызывающих рак шейки матки, с помощью полимеразной цепной реакции / О.Ю. Шипулина, Г.А. Шипулин // Мат-лы VIII съезда Всеросс. общества эпидемиологов, микробиологов и паразитологов, М. – 2002. – Т. 3. - С. 372-373.

Вернуться к номеру