Журнал «Медицина неотложных состояний» 3 (50) 2013
Вернуться к номеру
Навчання за кордоном як етап безперервного професійного розвитку лікарів
Авторы: Богомаз В.М. - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Римаренко П.В. - Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, м. Київ
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Клинические исследования, Медицинское образование
Версия для печати
Проаналізовано результати медико-соціологічного дослідження фокус-групи лікарів із різних регіонів України, які пройшли професійне вдосконалення на курсі з виконання спеціалізованих реанімаційних заходів у м. Кракові (Республіка Польща). Респонденти високо оцінили організацію навчання та власний досвід професійного удосконалення за кордоном. Отримані результати свідчать про вірогідне підвищення рівня самооцінки лікарями власних теоретичних знань та практичних навичок щодо проведення спеціалізованих реанімаційних заходів.
Проанализированы результаты медико-социологического исследования фокус-группы врачей из разных регионов Украины, которые прошли профессиональное усовершенствование на курсе по выполнению специализированных реанимационных мероприятий в г. Кракове (Республика Польша). Респонденты высоко оценили организацию обучения и собственный опыт профессионального усовершенствования за границей. Полученные результаты свидетельствуют о достоверном повышении уровня самооценки врачами собственных теоретических знаний и практических навыков относительно проведения специализированных реанимационных мероприятий.
The results of medical and sociological examination of focus-group of physicians from different regions of Ukraine, who underwent professional improvement during the course on carrying out specialized resuscitation procedures in Krakow (Republic of Poland), had been analyzed. Respondents highly appreciated the organization of training and personal experience of professional development abroad. The results show a significant increase in the level of self-esteem by physicians of their own theoretical knowledge and practical skills in relation to carrying out specialized resuscitation procedures.
Об’єкт і методи дослідження
Дослідження є ретроспективним якісним дослідженням фокус-групи, що проводилось у 2011 р. шляхом анонімного електронного анкетування 110 лікарів із різних регіонів України, які впродовж 2010–2011 рр. пройшли професійне удосконалення з проведення спеціалізованих реанімаційних заходів Advanced Life Support (ALS) у м. Кракові (Республіка Польща). Навчальною базою був Освітній центр Польської ради реанімації. Підготовка проводилась українською мовою за програмою Європейської ради реанімації.
110 лікарям, які пройшли навчання за зазначеною програмою, було розіслано електронною поштою анкети з проханням взяти участь в опитуванні щодо ефективності та особливостей проходження підготовки на вказаному курсі.
Із 110 лікарів, яким була розіслана анкета, тільки 35 (31,82 % відгуку) надіслали на неї відповіді. Респонденти з різних регіонів України, які відповіли на запитання анкети, працювали за 11 лікарськими спеціальностями (анестезіологія та реаніматологія, медицина невідкладних станів, урологія, педіатрія, кардіологія, неврологія, терапія, психіатрія, хірургія, отоларингологія, акушерство і гінекологія). Середній вік респондентів становив 34,26 ± 2,48 року. Винятково в державному секторі охорони здоров’я працювали 23 лікарі, винятково у приватному — 4, а 8 лікарів суміщали роботу в державному і приватному секторах, що, на нашу думку, частково відображає розподіл лікарських кадрів у великих містах України.
Статистичний аналіз отриманих результатів було виконано за допомогою пакета аналізу даних програми Microsoft Exсel.
Результати та їх обговорення
Згідно з результатами анкетування, навчанням за кордоном зацікавились переважно молоді спеціалісти, які почали самостійну медичну практику й ще не встигли отримати кваліфікаційної категорії (42,86 % опитуваних). З опитаних лікарів, які поїхали навчатися за кордон, 15 не були атестовані за фахом, 3 — мали другу, 6 — першу й 11 — вищу кваліфікаційну категорію.
Учасникам анкетування було запропоновано оцінити свій рівень знань і практичних навичок із проведення базового і спеціалізованого періоду реанімації до і після проходження курсу. За результатами самооцінки, середній рівень теоретичних знань із проведення серцево-легеневої реанімації до проходження курсу ALS становив 53,91 (±7,94) за 100-бальною шкалою; після проходження курсу — 87,46 (±3,75). Тобто, за оцінкою лікарів, відмічено вірогідний (Р < 0,001) абсолютний приріст на 33,55 бала і відносний приріст на 62,23 % рівня теоретичних знань із проведення серцево-легеневої реанімації після проходження вказаного курсу. Рівень оволодіння практичними навичками з проведення серцево-легеневої реанімації до проходження курсу становив 58,94, після — 91,43 бала. Абсолютний приріст рівня оволодіння практичними навичками становив 32,49 бала, відносний — 55,12 % (Р < 0,001, результат вірогідний).
На думку учасників фокус-групи (94,29 % опитаних), навчання за кордоном було для них ефективнішим, ніж подібне навчання в Україні. Тільки 5,71 % опитуваних не змогли для себе вирішити, яка система навчання є більш ефективною.
Згідно з чинним наказом МОЗ № 283 від 28.04.2009 р. «Про удосконалення підготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників з надання екстреної та невідкладної медичної допомоги», періодичність навчання практичних навичок для лікарів та молодших спеціалістів із медичною освітою повинна становити не рідше ніж 1 раз на 3 роки. Більшість респондентів нашого дослідження (62,86 %) вважали, що необхідна періодичність такої перепідготовки повинна становити 1 раз на рік.
Враховуючи широкий перелік лікарських спеціальностей, за якими респонденти працювали на робочих місцях, використані технології навчання виявились універсально ефективними для реалізації завдання підвищення якості знань і навичок з екстреної медичної допомоги. За власними спостереженнями та даними літератури, подібна форма навчання, крім власне закріплення навичок, сприяє командній взаємодії та покращенню комунікативних навичок у критичних ситуаціях (Sahu S., Lata I., 2010). Навчання реанімаційних заходів у контрольованому та безпечному середовищі є зручним як для наставника, так і для слухачів курсу.
Висновки
Респонденти високо оцінили організацію навчання та власний досвід професійного удосконалення за кордоном.
Навчання призвело до вірогідного підвищення рівня самооцінки лікарями власних теоретичних знань та практичних навичок стосовно проведення спеціалізованих реанімаційних заходів.