Журнал «Медицина неотложных состояний» 3 (50) 2013

Нам хочеться буть схожими на Тебе,
Читать так лекції і лікувать людей,
Щоб в нас, як і в Тобі, була потреба,
Щоб ми, як Ти, були колодязем ідей.

Якщо нам вдасться це здійснити,
Нічим не заплямувавши свій мундир,
І будеш Ти продовжувати жити
В серцях нащадків, як життєвий командир!..

(Бондар М.В. Пам’яті Анатолія Івановича Тріщинського)

31 березня 2009 р. на 86-му році життя помер видатний учений та організатор охорони здоров’я, засновник служби анестезіології-реаніматології України, який тривалий час був головним позаштатним анестезіологом України, президент Асоціації анестезіологів України, заслужений діяч науки і техніки України, професор Анатолій Іванович Тріщинський [1, 2]. 20 травня 2013 року виповнилось би 90 років із дня народження А.І Тріщинського, що є підставою для аналізу науково-практичної діяльності відомого вченого.

В історію вітчизняної медицини А.І. Тріщинський увійшов як засновник (разом із професором М.М. Амосовим) першої в Україні (та другої — у Радянському Союзі) самостійної кафедри анестезіології в Київському інституті удосконалення лікарів (КІУЛ), яку він очолював протягом 29 років; ініціатор створення Наукового товариства анестезіологів України та проведення першого з’їзду (та наступних з’їздів) анестезіологів України. За його безпосередньої участі розроблялася доктрина післядипломної освіти у СРСР і Україні, була організована кафедра дитячої анестезіології КІУЛ (у подальшому переіменованого на Національну медичну академію післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика). У науковій спадщині, яку залишив відомий учений, розкриті різноманітні важливі аспекти невідкладної медицини [1–3].

Невідкладна медицина є спеціальністю, що швидко розвивається. Лише в деяких країнах можна назвати її зрілою. Згідно з епідеміологічними та демографічними даними, потреба у невідкладній медицині з кожним роком зростає [4]. У сучасних посібниках та довідниках невідкладні стани розглядають відповідно до частоти та тяжкості уражень систем життєво важливих органів, насамперед у невідкладній кардіології, пульмонології, з такими пріоритетними напрямками лікування, як реанімаційні заходи та інтенсивна терапія [5–7].

Сьогодні до субспеціальностей невідкладної медицини відносять [4]:

— швидку медичну допомогу та аеромедицину;

— відділення невідкладної медицини короткострокового перебування у стаціонарі;

— реанімацію та інтенсивну терапію;

— невідкладні загальну хірургію та травматологію;

— невідкладну кардіологію;

— токсикологію;

— невідкладну УЗД-діагностику;

— медицину катастроф;

— спортивну медицину;

— службу міжлікарняного транспортування;

— невідкладну медицину, що ґрунтується на доказах.

Серед перерахованих напрямків невідкладної медицини складно вказати ті, що не охопив своєю науково-практичною діяльністю професор А.І. Тріщинського.

А.І. Тріщинський приділяв значну увагу підвищенню рівня надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі. Профілактика та боротьба з гіпоксією та асфіксією в пацієнтів із травмою (нейротравмою), гострими отруєннями тощо, серцево-легенева реанімація при зупинці кровообігу внаслідок травми та крововтрати, своєчасна корекція болю — пріоритетні напрямки наукових досліджень видатного вченого.

Тільки назви деяких наукових праць А.І. Тріщинського та його учнів красномовно свідчать про напрацювання в багатьох напрямках невідкладної медицини: «Основні принципи серцево-легеневої реанімації», «Деякі особливості реанімації у дітей», «Гострі отруєння», «Гострі отруєння у дитячому віці, особливості, клініка, терапія та організація допомоги при них», «Клінічна картина отруєнь блідою поганкою», «Анафілактичний шок. Деякі питання клініки та лікування», «Методичні рекомендації з інтенсивної терапії астматичного стану різного ґенезу».

Завдяки налагодженому співробітництву з керівництвом Київської станції швидкої медичної допомоги (ШМД), насамперед з Н.А. Лєнгауер, було створено спеціалізовані анестезіологічні реанімаційні бригади, у яких (як і в бригадах іншого профілю) чергували лікарі і співробітники очолюваної професором А.І. Тріщинським кафедри.

У 1972 році було видано «Справочник врача скорой и неотложной помощи», у якому А.І. Тріщинський у співавторстві з Б.С. Михайлич висвітлив проблему лікування гострих отруєнь [8].

Організацію та розвиток невідкладної медичної допомоги пацієнтам з екзогенними отруєннями в Україні пов’язують з іменами А.І. Тріщинського та його учнів — В.О. Троцевича та І.П. Шлапака. У 1969 р. була створена токсикологічна лабораторія під керівництвом професора А.І. Тріщинського. У 1970 р. була організована токсикологічна бригада ШМД під керівництвом Б.С. Михайлич. Після створення у м. Києві міської лікарні ШМД (сьогодні — Київська міська клінічна лікарня ШМД) у 1986 році було відкрито на її базі Центр гострих отруєнь. На сьогодні в ньому надають невідкладну допомогу дорослим пацієнтам з гострими екзогенними інтоксикаціями у м. Києві [9]. Таким чином, виїзна токсикологічна бригада ШМД була органічно об’єднана з Центром гострих отруєнь. Це дозволило у ранні терміни здійснювати евакуацію та нейтралізацію отрути, своєчасно усувати розлади дихання та кровообігу в пацієнтів і суттєво поліпшити кінцеві результати лікування пацієнтів із гострими отруєннями. Завдяки працям професора А.І. Тріщинського зменшилася летальність при гострих отруєннях, у тому числі грибами [2]. Свого часу мені довелося працювати лікарем на анестезіолого-реанімаційній (токсикологічній) бригаді (АРБ-9) станції ШМД м. Києва та у Центрі гострих отруєнь лікарем-анестезіологом та токсикологом — враження від організації невідкладної допомоги пацієнтам з екзогенними інтоксикаціями надзвичайно позитивні.

А.І. Тріщинський приділяв значну увагу організації та проведенню науково-практичних конференцій, у тому числі для лікарів ШМД. Прикладом є науково-практична конференція «Актуальні питання інтенсивної терапії і реанімації на догоспітальному етапі» (22 грудня 1987 р., м. Київ). Серед широкого кола питань — найважливіші при наданні пацієнтам невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі:

— організаційні;

— принципи, напрямки та правила інтенсивної терапії;

— реанімаційна допомога при травмах та гострих отруєннях;

— інтенсивна терапія при анафілактичних реакціях;

— заходи із терапії інфекційно-токсичного шоку;

— особливості інтенсивної терапії при гострих отруєннях;

— ускладнення антиаритмічної терапії тощо.

Не зайвим буде нагадати той факт, що 1987 рік — це рік після аварії на ЧАЕС, коли психологічний стан суспільства був непростим. Тому організація подібної конференції у Києві свідчить про надзвичайно високий рівень громадянської позиції професора А.І. Тріщинського.

Професор А.І. Тріщинський у складі групи вчених отримав Державну премію України за наукову розробку та впровадження медичної системи життєзабезпечення постраждалих під час техногенних аварій і катастроф (2000 р.). Це була методика надання невідкладної медичної допомоги потерпілому на місці у гірничодобувній промисловості, оскільки чимало завалених у шахтах гірників гинули через невміле їх переміщення [10].

Завдяки активній науково-практичній діяльності А.І. Тріщинського на базі Київської міської клінічної лікарні № 3 було створено Республіканський науково-практичний реанімаційний протисептичний центр (наказ МОЗ України від 18.07.1987 р. за № 154), перейменований у 2000 р. на Український центр інтенсивної терапії сепсису, що надає як лікувальну, так і консультативну допомогу [10]. До складу центру входять згідно з наказом МОЗ України від 15.02.2000 р. за № 24: відділення інтенсивної терапії на 24 ліжка, відділення екстракорпоральної детоксикації, відділення гіпербаричної оксигенації, лабораторії (імунологічна, бактеріологічна, біохімічна), група для вивчення ефективності  антибактеріальних препаратів. Наукове керівництво центром було покладено на головного анестезіолога МОЗ України проф. А.І. Тріщинського.

Дуже великий внесок видатного вченого у становлення й розвиток вітчизняної анестезіології та інтенсивної терапії. Під його безпосереднім керівництвом були виконані численні науково-пошукові роботи. Результати досліджень дали можливість розвиватися таким напрямкам медицини, як кардіохірургія, нейрохірургія, травматологія, акушерство і гінекологія, дитяча хірургія тощо. За редакцією А.І. Тріщинського видано: численні реферативні збірники та посібники, збірники тестових питань та завдань «Анестезіологія і реаніматологія» (1992), «Невідкладна медична допомога» (1995). У передмові до останнього сказано: «Кожний лікар повинен уміти діагностувати стани, що потребують надання невідкладної медичної допомоги, а за необхідності й здіснювати заходи щодо рятування життя пацієнта» [11]. Ця думка актуальна і сьогодні.

Моє захоплення величчю постаті видатного вченого й одного з моїх Учителів сформувалося під впливом прослуханих лекцій, завдяки присутності на консультаціях, спілкуванню на конференціях. Лекції були завжди насичені інформацією про останні досягнення в теорії та проілюстровані цікавими випадками з клінічної практики. На мене особливе враження справили лекції із фізіології та патофізіології центральної та автономної нервової системи.

Незабутні враження залишилися від дискусії з професором А.І. Тріщинським на науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасної інтенсивної терапії» (Слов’яногірськ, 1999). Професор вражав знанням тонкощів інфузійної терапії в пацієнтів з ішемічними інсультами. І вже зовсім спантеличив мене, коли після апробації моєї кандидатської дисертації (2004 р.) запитав про конкретного пацієнта: чи ввійшов він до числа включених у  дослідження хворих. Мені було це дивно, оскільки будь-яка людина літнього віку, на мій погляд, не може через кілька років пам’ятати такі деталі, як прізвище конкретного хворого, діагноз і ті клінічні проблеми, які доводилося вирішувати.

Зберігають свою актуальність слова професора А.І. Тріщинського, сказані 10 років тому: «Держава повинна гарантувати невідкладну допомогу кожному громадянину» [10]. Внесок А.І. Тріщинського у розвиток сучасної невідкладної медицини є надзвичайно вагомим — він відзначений урядовими нагородами та почесними званнями. Ім’я видатного вченого вписане золотими літерами в історію медицини України поряд з іменами О.О. Шалімова, М.М. Амосова та інших видатних особистостей — засновників наукових шкіл.

У фойє НМАПО імені П.Л. Шупика зберігаються портрети видатних учених, які зробили значний внесок в історію вітчизняної медицини та високо підняли авторитет академії. Серед них центральне місце (і в буквальному, і в переносному смислі слова) займає образ професора А.І. Тріщинського.

Доречно пригадати цитату зі статті А.І. Тріщинського і співавт. (1996): «Бернанду Шоу належать слова: «Дивлячись у минуле, зніміть капелюх, дивлячись у майбутнє, засукайте рукави» [3]. Це настанова наступним поколінням лікарів. А нашою відповіддю можуть бути поетичні рядки:

Йдем шляхом, що почав Учитель,
Цікавим, довгим, нелегким.
Він нам вказав, як треба житии,
Вклоняємося перед ним!
У вихорі проблем та буднів
Життя вперед бігом летить.
А «Stabat mater» Перголезі
В два голоси звучить, звучить…

(Марков Ю.І. Пам’яті А.І. Тріщинського)