Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

International journal of endocrinology 6 (54) 2013

Back to issue

Остеоартроз і цукровий діабет: епідеміологічні особливості, клініко-патогенетичні, гендерні та вікові аспекти

Authors: Волошина Л.О., Ковалишин І.Р., Марчук Ю.Ф. - Кафедра внутрішньої медицини; Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Categories: Endocrinology

Sections: Medical forums

print version

Остеоартроз (ОА) — вікозалежне захворювання другої половини життя людини, яке в частині випадків перебігає з коморбідним цукровим діабетом другого типу (ЦД­2). Клініко­патогенетичні залежності цих патологічних станів продовжують досліджуватися.

Мета дослідження — вивчити епідеміологічні, клініко­патогенетичні, гендерні та вікові аспекти поєднаного перебігу ОА та ЦД­2.

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 140 хворих на ОА віком 41–87 років; співвідношення чоловіки/жінки становило 1 : 4. Діагнози ОА та ЦД­2 верифіковані згідно з відповідними наказами МОЗ України. Всі хворі з цукровим діабетом консультовані та лікувалися в ендокрино­логів.

Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що серед обстеженої когорти хворих ЦД­2 спостерігався у 18,57 % випадків. Майже в усіх випадках виявленого ЦД­2 останній був складовою частиною «метаболічного синдрому» з ожирінням І–ІІ ступеня, артеріальною гіпертен­зією І–ІІ стадії, ІХС, стеатогепатозом, гіперхолестеринемією та однаково поширений як у чоловіків, так і в жінок.

Однак у жінок ЦД­2 проявлявся раніше на 5–7 років і певною мірою мав зв’язок із появою менопаузи та більш раннього ожиріння. Відмічено певний вплив ступеня компенсації ЦД­2 та його тяжкості на прояви ОА: часті прояви субкомпенсації ЦД посилювали явища артропатії, помітно сприяли прогресуванню ОА чи знижували ефективність протиревматичних засобів. В окремих пацієнтів із торпідним перебігом ЦД­2 середнього ступеня тяжкості суглобовий больовий синдром частіше супроводжувався явищами синовіїту, остеофітозу, гіршим відновленням, функціональною недостатністю суглобів, частішими проявами НПЗП­гастропатій. Встановлено також, що раннє нашарування ЦД­2 в хворих на ОА негативно впливає на клініку ОА як в аспекті торпідності останнього та прискорення прогресування, так і щодо кількості уражених суглобів. Зокрема, у 18 з 26 виявлених випадків ЦД­2 остеоартроз проявлявся поліостеоартрозом (ПОА) верхніх і нижніх кінцівок, в т.ч. з охопленням прогностично гіршої форми ПОА — артрозом кульшових суглобів. Рентгенологічно у випадках поєднаного перебігу ОА та ЦД були більш виражені зміни суглобових структур та субхондральної кістки (переважно ІІІ стадія за Келгреном — Лоуренсом) з явищами раннього остеопорозу.

Висновок. Цукровий діабет у хворих на остеоартроз є додатковим патогенетичним чинником, що погіршує клінічні прояви останнього, сприяє його прогресуванню, поглиблює рентгенологічні зміни суглобово­кісткових структур та погіршує результати лікування. Рання діагностика цукрового діабету та своєчасне ефективне лікування цієї патології може розглядатися як складова частина комплексного лікування хворих на остеоартроз у поєднанні з цукровим діабетом типу 2.



Back to issue