Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

International journal of endocrinology 6 (54) 2013

Back to issue

Вміст інтерлейкіну-10 в крові хворих на хронічну хворобу нирок II–III стадії з ураженням шлунка та дванадцятипалої кишки

Authors: Зуб Л.О., Калугін В.О., Вівсянник В.В., Спащук Н.С., Воронюк А.Г., Вишневська Л.Т. - Кафедра внутрішньої медицини, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Categories: Endocrinology

Sections: Medical forums

print version

У теперішній час є достатня кількість даних, що вказують на значну роль різних цитокінів і хемокінів у патогенезі хронічної хвороби нирок.

Метою нашого дослідження було вивчити концентрацію інтерлейкіну­10 (ІЛ­10) у сироватці крові хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) ІІ–ІІІ стадії в поєднанні з ерозивно­виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки (ЕВУШДПК).

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 66 хворих (52 жінки та 14 чоловіки) віком 67,5 ± 1,4 року (дані представлені як середні ± стандартна помилка), яких було розподілено на дві групи: І група з ХХН ІІ–ІІІ стадії (n = 42) з наявністю ЕВУШДПК, ІІ групу становили 24 хворих із ХХН ІІ–ІІІ стадії без ЕВУШДПК. Діагноз ХХН встановлювали згідно з класифікацією ХХН за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ). У всіх пацієнтів було розраховано індекс маси тіла (ІМТ). Концентрацію ІЛ­10 у сироватці крові визначали імуноферментним методом (ELISA). Статистичну обробку проводили за допомогою t­критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Нами виявлено зниження рівня ІЛ­10 у І групі — (83,9 ± ± 4,1) пг/мл порівняно з показниками ІІ групи обстежених без ЕВУШДПК (101,9 ± 4,6) пг/мл при нормі (200,0 ± 4,89) пг/мл (р < 0,05). При вивченні кореляційних взаємозв’язків у загальній групі обстежених хворих знайдено наявність оберненого кореляційного взаємозв’язку рівня ІЛ­10 з ІМТ (r = –0,76) (p < 0,05).

Висновок. У хворих із поєднаною патологією спостерігається зниження сироваткового рівня інтерлейкіну­10, який ще більше знижується з підвищенням індексу маси тіла, що в подальшому може сприяти погіршенню перебігу хронічної хвороби нирок ІІ–ІІІ стадії в поєднанні з ерозивно­виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки та потребує дієтичної та медикаментозної корекції.



Back to issue