Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Вернуться к номеру

Особливості функціонального стану щитоподібної залози у хворих із хронічними гепатопатіями залежно від поліморфізму гена дейодинази 1-го типу

Авторы: Чимпой К.А., Пашковська Н.В. - Кафедра внутрішньої медицини, Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

В останні роки завдяки науковим дослідженням віт­чизняних та зарубіжних вчених встановлено, що певні алельні варіанти гена дейодинази І типу (DIO1) можуть підвищувати ймовірність розвитку порушень функціо­нального стану щитоподібної залози. Проте досі не з’ясовано, яким чином поліморфізм даного гена впливає на розвиток тиреоїдної дисфункції на тлі хронічних дифузних захворювань печінки (ХДЗП).

Мета роботи — дослідження особливостей показників тиреоїдного гомеостазу у хворих на ХДЗП залежно від А/С поліморфізму гена DIO1.

Матеріал і методи дослідження. Обстежені 50 хворих на ХДЗП (хронічні гепатити та цирози печінки). Хворі на хронічний гепатит та цироз вірусної етіології, хворобу Вільсона — Коновалова, природжену недостатність b1­антитрипсину (b1­інгібітора протеїназ), ідіопатичний (генетичний) гемохроматоз, автоімунний гепатит у дослідження не включалися.

A/C поліморфізм гена DIO1 та Pro197Leu — гена GPX1 вивчали шляхом виділення геномної ДНК з лейкоцитів периферичної крові із наступною ампліфікацією поліморфної ділянки за допомогою полімеразної ланцюгової реакції на програмованому ампліфікаторі Amply­4L (Biocom, м. Москва) з індивідуальною температурною програмою для праймерів кожного гена.

Екстракцію ДНК проводили за допомогою реактивів «ДНК­сорб­В» варіант 100 (ФГУН ЦНИИЭ, Росія) згідно з інструкцією. Проби для ПЛР готували за допомогою набору «АмплиСенс­200­1» (ФГУН ЦНИИЭ, Росія). Для дискримінації алелей гена DIO1 використовували ендонуклеазу рестрикції Bcl I, фірми «СибЭнзим» (Росія).

Залежно від дистрибуції А/С поліморфізму гена DIO1 пацієнтів поділено на три групи: носії АА­генотипу — 17 пацієнтів, АС­генотипу — 24 обстежених та АС­генотипу — 9 хворих.

Особливості тиреоїдного гомеостазу вивчали з умістом у сироватці крові вільного тироксину (вТ4), вільного трийодтироніну (вТ3) та тиреотропного гормону (ТТГ) із використанням реактивів «ИммуноФА­ТТГ», «ИФА­СвТ3» та «ИФА­СвТ4­1» (ЗАО «НВО Иммунотех»), також обчислювали коефіцієнт периферичної конверсії вільних тиреоїдних гормонів (вТ3/вТ4).

Результати дослідження та їх обговорення. Рівень ТТГ у сироватці крові хворих на ХДЗП не зазнавав вірогідних змін залежно від дистрибуції поліморфізму гена DIO1.

Вірогідно вищий на 46,6 % рівень вТ3 установлено у носіїв СС­генотипу (Р < 0,001) та 31,6 % (Р < 0,01), ніж у пацієнтів із АА­ та АС­генотипом відповідно.

Уміст у сироватці крові вТ4 у хворих із гомозиготним носійством А­алелі гена DIO1 на 31,3 % (Р < 0,05) вірогідно перевищував відповідний показник у пацієнтів із СС­генотипом.

Показник вТ3/вТ4 також статистично значуще змінювався залежно від поліморфізму гена DIO1. У групі хворих із СС­генотипом він в 1,5 раза перевищував значення (Р < 0,05) у пацієнтів із АА­генотипом та в 1,3 (Р < 0,05) раза — носіїв АС­генотипу.

Висновок. Носійство С­алелі гена DIO1 пов’язано з підвищенням функції дейодинази 1­го типу, що проявляється зростанням показника співвідношення вТ3/вТ4 та рівня вТ3, а також зниженням вТ4. Установлено асоціацію між зниженням пропорції вТ3/вТ4, рівнем показника вТ3, зростанням рівня вТ4 у сироватці крові хворих на хронічні дифузні захворювання печінки та А­алелю гена DIO1.



Вернуться к номеру