Украинский журнал хирургии 2 (11) 2011

В теперішній час, на фоні бурхливого розвитку розділів фармакології, все частіше стає питання про підвищення безпеки прийому нових і вже відомих лікарських засобів без зменшення їх терапевтичної дії, а інколи і її підвищення. Це зумовлене тим, що препарат, потрапляючи в організм, розподіляється у ньому відносно рівномірно, поступаючи у органи-мішені, де він повинен створювати терапевтичну дію, так і в інші органи, де його дія може носити негативний характер, тим більший, чим більша доза була введена в організм. Зменшення дози призводить до зниження сили терапевтичного ефекту і окрім цього викликає необхідність збільшувати кратність прийому, що не зовсім зручно, особливо якщо це парентеральні шляхи введення [1]. Одним із шляхів для покращення ефективності дії лікарського засобу, зменшення його дози і побічних дій на органи та системи організму є застосування направленого транспорту лікарських речовин. При цьому найбільш доступними для іммобілізації лікарських речовин є еритроцити, які можуть бути використані як цільні клітини, а також і в якості еритроцитарних «контейнерів» із включеним в них препаратом [5].

Селективне внутрішньоартеріальне введення препарату, включеного в автологічні тіні еритроцитів, призводить до накопичення останнього в зоні запального інфільтрату, створюючи там його депо [2, 3]. Сучасний рівень роз­витку судинної хірургії дозволяє проводити селективну внутрішньоартеріальну терапію практично будь-якого органу чи ділянки тіла людини. З огляду на вказані аспекти ми і виконали наше експериментальне дослідження.

Мета роботи – в експерименті дослідити ступінь накопичення лікарської речовини, включеної в автологічні тіні еритроцитів, після її селективного внутрішньоартеріального введення до ділянки кишкового анастомозу.

Матеріал та методи

Дослідження проводили на 2 безпородних собаках масою 8-12 кг з дотриманням основних положень GLP (1981 р.), Правил проведення робіт з використанням експериментальних тварин (1977 р.), Конвенції Ради Європи про охорону хребетних тварин, що використовуються в експериментах та інших наукових цілях від 18.03.1986 р., Директиви ЄЕС №609 від 24.11.1986 р. і наказу МОЗ України №281 від 01.11.2000 р. Попередньо тваринам створювали модель кишкового анастомозу шляхом пересічення низхідної товстої кишки в ділянці басейну каудальної мезентеріальної артерії і зшивання її «кінець-в-кінець». Анастомоз формували дворядним вузловим швом за Пироговим-Матешуком. Через добу у основної дослідної тварини проводили забір 10 мл венозної крові, по 5 мл у два флакони, що містили по 5 мл фізіологічного розчину хлориду натрію та 2000 ОД гепарину. Дану кров використовували для приготування еритроцитарних тіней. Автологічні еритроцитарні тіні собаки готовили за способом М.І. Бурковського і М.Д. Желіби [4]. До двох доз отриманих відмитих тіней еритроцитів основного собаки додавали по 10 мл 35% розчину Тріомбрасту, який отримували шляхом розведення останнього у 0,9% розчині натрію хлориду. Після цього утворені суміші витримували 30 хвилин при кімнатній температурі, щоб відбулось насичення еритроцитарних фармакоцитів контрастною речовиною.

Через 24 години після створення моделі товстокишкового анастомозу собакам проводили премедикацію і під загальним комбінованим Тіопентал-Кетаміновим наркозом виконували релапаратомії. При ревізії черевної порожнини виявлені спроможні кишкові анастомози, навколо яких спостерігався помірний набряк стінки товстої кишки, в черевній порожнині –серозний ексудат в кількості до 10 мл. Розрізом в лівій паховій ділянці виділяли стегнову артерію, через яку у проксимальному напрямку вводили тонкий катетер так, щоб його кінець розташовувався вище місця відходження каудальної мезентеріальної артерії. Основному дослідному собаці в катетер вводили 20 мл 35% розчину Тріомбрасту, що був включений в автологічні еритроцитарні тіні, контрольній тварині – контрастна речовина вводилась в тій же концентрації і в тій же кількості, але без попереднього її включення в еритроцитарні фармакоцити. Після введень обом собакам апаратом «Арман» виконували оглядову рентгенографію органів черевної порожнини одразу після введення контрасту та на 5 і 15 хвилину після введення.

Результати та обговорення

При вивченні отриманих рентгенограм контрольного собаки визначено, що одразу після введення контрастна речовина накопичилась в дистальній частці низхідної товстої кишки (рис. 1). На рентгенограмах, що були виконані через 5 і 15 хвилин після селективного внутрішньоартеріального введення розчину Тріомбрасту, локальних зон накопичення контрасту у ділянці низхідної товстої кишки не визначено (рис. 2).

На рентгенограмі основного дослідного собаки, виконаної одразу після введення розчину контрастної речовини, як і у контрольної тварини відзначено накопичення Тріомбрасту в ділянці низхідної товстої кішки, більше в зоні накладеного анастомозу (рис. 3).

На рентгенограмі, виконаної через 5 хвилин після реґіонарного внутрішньоартеріального введення контрасту, визначено його локальне накопичення безпосередньо в ділянці анастомозу (рис. 4). Подібна рентгенологічна картитна визначена і на рентгенограмі, що була виконана через 15 хвилин після введення препарату (рис. 5).

Феномен накопичення рентгенконтрастної речовини, включеної в автологічні тіні еритроцитів, в ділянці гнійно-запального процесу після її селективного внутрішньоартеріального введення, вже був відзначений у попередніх експериментальних дослідженнях. Авторами було виявлене накопичення контрасту після подібної доставки лікарської речовини у гнійно-некротичному вогнищі на кінцівці [2], а також в ділянці деструктивно зміненого жовчного міхура та загальної жовчної протоки, ураженої гнійно-запальним процесом [3].

Таким чином, наше дослідження підтвердило цей феномен і, зокрема, показало, що лікарська речовина, що була включена у автологічні тіні еритроцитів, при її внутрішньоартеріальній селективній доставці до зони кишкового анастомозу, буде накопичуватись в ділянці накладених швів і створювати навколо них в стінці кишки депо препарату. Цей феномен може бути використаний для доставки лікарських засобів до зони анастомозу, які б сприяли профілактиці його неспроможності і адекватному репаративному процесу.

Висновки

1. При селективному внутрішньоартеріальному введенні розчину Тріомбрасту, включеного в автологічні еритроцитарні тіні-носії, відзначається накопичення останнього в стінці товстої кишки в ділянці анастомозу

2. Після такого введення рентгенконтрастна тінь в ділянці стінки товстої кишки визначається через 15 хвилин після введення, що свідчить про створення депо лікарської речовини у тканинах зони анастомозу.