Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Артериальная гипертензия» 3 (35) 2014

Вернуться к номеру

Рівні апеліну-12 крові у хворих на гіпертонічну хворобу з цукровим діабетом 2-го типу та без такого до та після комбінованого лікування

Авторы: Юшко К.О. - ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», м. Харків

Рубрики: Кардиология, Методы исследования, Эндокринология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Обстежені 40 хворих на гіпертонічну хворобу, із яких 19 пацієнтів мали супутній цукровий діабет 2-го типу, до і після 12-тижневої терапії олмесартаном і лерканідипіном на фоні прийому аторвастатину. Хворі з цукровим діабетом 2-го типу додатково отримували метформін. Контрольну групу становили 10 практично здорових осіб. Обстеження включало: загальноклінічні методи, визначення в крові рівнів ліпідів, глюкози натще, інсуліну з розрахунком індексу інсулінорезистентності, вивчення структурно-функціональних параметрів серця. Рівні апеліну-12 визначали імуноферментним методом. Установлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу з цукровим діабетом 2-го типу рівні апеліну-12 крові нижчі, ніж у групі практично здорових осіб. Серед хворих на гіпертонічну хворобу без цукрового діабету 2-го типу рівні апеліну-12 крові залежать від показника діастолічного артеріального тиску, параметрів ліпідного обміну, розміру лівого передсердя, діаметра аорти. При наявності цукрового діабету 2-го типу апелін-12 крові корелює з рівнем діастолічного артеріального тиску, тривалістю гіпертензії, показником коефіцієнта атерогенності й розміром лівого передсердя. У групі хворих із супутнім цукровим діабетом 2-го типу відзначалося достовірне підвищення рівнів апеліну-12 після терапії порівняно з його базальними рівнями. Отримані дані підтверджують участь ендогенного пептиду апеліну-12 в процесах регуляції артеріального тиску, атерогенезу й патологічного ремоделювання серця у хворих на гіпертонічну хворобу як із цукровим діабетом 2-го типу, так і без нього.

Обследованы 40 больных гипертонической болезнью, из которых 19 пациентов имели сопутствующий сахарный диабет 2-го типа, до и после 12-недельной терапии олмесартаном и лерканидипином на фоне приема аторвастатина. Больные с сахарным диабетом 2-го типа дополнительно получали метформин. Контрольную группу составили 10 практически здоровых лиц. Обследование включало: общеклинические методы, определение в крови уровней липидов, глюкозы натощак, инсулина с расчетом индекса инсулинорезистентности, изучение структурно-функциональных параметров сердца. Уровни апелина-12 определяли иммуноферментным методом. Установлено, что у больных гипертонической болезнью с сахарным диабетом 2-го типа уровни апелина-12 крови ниже, чем таковые в группе практически здоровых лиц. Среди больных гипертонической болезнью без сахарного диабета 2-го типа уровни апелина крови зависят от показателя диастолического артериального давления, параметров липидного обмена, размера левого предсердия, диаметра аорты. При наличии сахарного диабета 2-го типа апелин-12 крови коррелирует с уровнем диастолического артериального давления, длительностью гипертензии, показателем коэффициента атерогенности и размером левого предсердия. В группе больных с сопутствующим сахарным диабетом 2-го типа отмечалось достоверное повышение уровней апелина-12 после терапии в сравнении с его базальными уровнями. Полученные данные подтверждают участие эндогенного пептида апелина-12 в процессах регуляции артериального давления, атерогенеза и патологического ремоделирования сердца у больных гипертонической болезнью как с сахарным диабетом 2-го типа, так и без него.

The study included 40 patients with essential hypertension, of whom 19 patients had concomitant type 2 diabetes, before and after 12 weeks of treatment with olmesartan and lercanidipine on the background of atorvastatin therapy. Patients with type 2 diabetes were treated with metformin additionally. The control group consisted of 10 apparently healthy people. The examination included: physical methods, determination of blood lipid levels, fasting glucose, insulin with insulin resistance index calculation, studying structural and functional cardiac parameters. Apelin-12 levels were tested using enzyme immunoassay. We found that in hypertensive patients with type 2 diabetes blood levels of apelin-12 are lower than those in the group of apparently healthy individuals. Among hypertensive patients without type 2 diabetes blood levels of apelin-12 depend on diastolic blood pressure, lipid metabolism parameters, left atrium size, aortic diameter. In patients with type 2 diabetes, blood level of apelin-12 correlates with diastolic blood pressure, duration of hypertension, atherogenic factor and left atrium size. In patients with concomitant type 2 diabetes there were significantly higher levels of apelin-12 after therapy compared with its basal levels. These data confirm the participation of endogenous peptide apelin-12 in blood pressure regulation processes, atherogenesis and pathological cardiac remodeling in hypertensive patients both with type 2 diabetes, and without it.


Ключевые слова

апелін, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет 2-го типу.

апелин, гипертоническая болезнь, сахарный диабет 2-го типа.

apelin, essential hypertension, type 2 diabetes.

Статья опубликована на с. 59-63

Вступ

Гіпертонічна хвороба (ГХ) і цукровий діабет (ЦД) 2-го типу є одними з найпоширеніших нозологічних одиниць як у світі, так і в Україні. Останніми роками відмічається значне зростання поширеності комбінації даних захворювань. Поєднання ГХ із ЦД 2-го типу на сьогодні є однією з найактуальніших проблем медицини, що обумовлено взаємно обтяжливим перебігом захворювань та ураженням спільних органів-мішеней. Саме тому тривають пошуки і вивчення нових патогенетичних факторів розвитку та прогресування як ГХ, так і ЦД 2-го типу.

Апелін — пептид, що класифікується як адипокін, функціонує як медіатор кардіоваскулярного контролю, регулює судинний тонус, має інотропні та антиішемічні властивості, сприяє зменшенню реперфузійного ураження серця при інфаркті міокарда, може змінювати електрофізіологічні характеристики серцевого м’яза, відіграє роль у розвитку серцевої недостатності [1–5].

Водночас апелін впливає і на вуглеводний метаболізм, сприяє утилізації глюкози, знижує інсулінорезистентність [6–8]. Результати ряду досліджень вказують на те, що апелін може бути потенційним кандидатом у пошуку нових методів лікування ЦД 2-го типу, інсулінорезистентності, метаболічного синдрому, артеріальної гіпертензії, атеросклерозу та серцевої недостатності [9–12].

У даний час виявлено кілька активних фрагментів апеліну, одним із яких є апелін-12. Із моменту відкриття апелін активно вивчається у хворих як на ГХ, так і ЦД 2-го типу, але даних про значення апеліну в прогресуванні ураження серцево-судинної системи при поєднанні цих захворювань украй мало.

Мета — установити рівні апеліну-12 у сироватці крові у хворих на ГХ із супутнім ЦД 2-го типу та без такого, проаналізувати взаємозв’язки даного пептиду з клініко-діагностичними параметрами й оцінити вплив комбінованого лікування на рівні апеліну-12.

Матеріали і методи

В умовах спеціалізованого відділення гіпертензій та захворювань нирок ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України» було обстежено 40 хворих на ГХ 2–3-го ступенів віком від 42 до 70 років (середній вік — 55,9 ± 1,17 року). Чоловіків серед обстежених було 14 (35 %), жінок — 26 (65 %).

Визначення стадії ГХ, її ступеня і стратифікацію хворих за ступенем загального ризику ускладнень проводили згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів (2011).

Серед обстежених пацієнтів ГХ 2-го ступеня була діагностована у 12 хворих (30 %), 3-го ступеня — у 28 хворих (70 %). Усі хворі мали ГХ ІІ стадії. Тривалість ГХ в обстежених хворих була від 2 до 33 років, середня тривалість становила 12,8 ± 1,43 року. У 31 хворого (77,5 %) виявлена обтяжена спадковість за ГХ.

У 19 (47,5 %) обстежених хворих був діагностований супутній ЦД 2-го типу. Верифікацію ЦД 2-го типу проводили відповідно до стандартних протоколів, рекомендованих Міністерством охорони здоров’я України. Середня тривалість ЦД 2-го типу становила 4,1 ± 0,75 року. У 4 хворих (21 %) ЦД 2-го типу був уперше виявлений.

У дослідження не включали хворих на симптоматичну артеріальну гіпертензію, ЦД 1-го типу, із гострими запальними процесами, гострими та тяжкими захворюваннями нирок, печінки, крові, гострим коронарним синдромом, стабільною стенокардією ІІІ–ІV функціонального класу та серцевою недостатністю високих градацій.

Комплекс обстеження включав загальноприйняті клініко–лабораторні та інструментальні дослідження. Вимірювали такі антропометричні показники, як зріст, вага, окружність талії, окружність стегон, розраховували індекс маси тіла (ІМТ). Визначали рівні загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ) з обчисленням холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та коефіцієнта атерогенності (КА). Досліджували глікемію натще, рівні інсуліну крові з розрахунком індексу інсулінорезистентності (HOMA-IR). Рівні апеліну-12 крові визначали імуноферментним методом із використанням наборів Phoenix Pharmaceuticals Inc. Структурно-функціональні параметри серця вивчали за допомогою ехокардіоскопічного дослідження у В- і М-режимах за стандартною методикою.

Обстежені хворі були розподілені на 2 групи: хворі з ГХ та супутнім ЦД 2-го типу (n = 19) та хворі на ГХ без ЦД 2-го типу. Усі пацієнти отримували 12-тижневу комбіновану антигіпертензивну терапію олмесартаном (10–20 мг/добу) та лерканідипіном (10–20 мг/добу) на тлі гіполіпідемічної терапії аторвастатином (10–20 мг/добу). Хворі з супутнім ЦД 2-го типу додатково отримували антидіабетичну терапію метформіном (1000 мг/добу). Контрольну групу становили 10 практично здорових добровольців.

Статистичну обробку отриманих даних проводили із застосуванням пакета програм обробки даних загального призначення Statistica for Windows версії 6.0.

Результати та їх обговорення

Виявлено достовірне зниження рівнів апеліну-12 крові у хворих на ГХ із ЦД 2-го типу порівняно з практично здоровими особами — 0,866 (0,442; 1,026) нг/мл проти 1,087 (0,877; 1,297), р < 0,05. У той же час рівні даного пептиду у хворих на ГХ без ЦД 2-го типу ((0,884 (0,846; 1,038) нг/мл) достовірно не відрізнялися від таких у практично здорових осіб та хворих із ЦД 2-го типу (рис. 1).

Отримані під час дослідження дані про показники апеліну в сироватці крові у хворих на ГХ із супутнім ЦД 2-го типу частково співвідносяться з результатами досліджень інших науковців. Так, Erdem G. та співавт. (2008) показали, що хворі на ЦД 2-го типу мають нижчі рівні апеліну крові порівняно зі здоровими особами [13]. У той же час є дані, за якими рівні апеліну крові у хворих на ЦД 2-го типу вищі за такі у групі контролю [14, 15], але ці свідчення відносяться до ізольованого ЦД 2-го типу без вказівок на наявність супутньої ГХ. За даними китайських науковців, особи з ЦД 2-го типу мають більш високі рівні апеліну крові, а при поєднанні ЦД 2-го типу з ГХ рівні апеліну вже достовірно нижчі за такі у здорових добровольців [8].

Кореляційний аналіз рівнів апеліну крові з клініко-гемодинамічними, метаболічними та структурно-функціональними параметрами серця в групі хворих на ГХ показав достовірний негативний взаємозв’язок апеліну-12 з окружністю талії (R = –0,45, p < 0,05), величиною діастолічного артеріального тиску (R = –0,41, p < 0,05), рівнями ТГ (R = –0,56, p < 0,01), ХС ЛПДНЩ (R = –0,56, p < 0,01), показником КА (R = –0,56, p < 0,001), розміром лівого передсердя (R = –0,48, p < 0,05), діаметром аорти (R = –0,46, p < 0,05) та позитивний зв’язок апеліну-12 із ХС ЛПВЩ (R = 0,44, p < 0,05) (рис. 2).

Серед хворих на ГХ із ЦД 2-го типу відмічалися достовірні позитивні взаємозв’язки рівнів апеліну крові з вагою (R = 0,71, p < 0,01) та негативні зв’язки апеліну — з тривалістю ГХ (R = –0,56, p < 0,05), величиною діастолічного артеріального тиску (R = –0,42, p < 0,05), показником КА (R = –0,56, p < 0,01), розміром лівого передсердя (R = –0,51, p < 0,05) (рис. 3).

Залежність рівнів апеліну крові від рівня діастолічного артеріального тиску підтверджує вазодилатаційні властивості даного пептиду, які реалізуються через NO-залежні механізми [1, 3, 16]. Взаємозв’язок рівнів апеліну крові з показниками ліпідного обміну, негативна кореляція з проатерогенними ліпідами і позитивна — з антиатерогенними, підтверджують світові дані, за якими дефіцит апеліну може бути залучений до процесів розвитку дисліпідемії та атерогенезу [10, 17].

Кореляційні зв’язки апеліну крові зі структурно-функціональними параметрами серця, які показані під час даного дослідження, можуть свідчити про залученість даного пептиду в процеси патологічного ремоделювання лівого шлуночка серця та аорти. У ряді робіт було посилання на зменшення рівнів апеліну у хворих із фібриляцією передсердь та залежність ефективності антиаритмічної терапії від рівнів саме цього пептиду [18, 19]. Отримані нами негативні кореляційні зв’язки апеліну з розміром лівого передсердя як у хворих на ГХ із ЦД 2-го типу, так і без нього можуть вказувати на залежність процесів ремоделювання лівого передсердя та ризик розвитку фібриляції передсердь від рівнів апеліну крові.

Проведення комбінованої терапії у хворих на ГХ із ЦД 2-го типу та без такого привело до досягнення цільових рівнів артеріального тиску у 80 % хворих та достовірного зниження рівнів ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ та індексу НОМА в цілому по групі. При цьому достовірне змінення рівнів апеліну-12 крові після терапії порівняно з його базальним рівнем спостерігалося лише в групі хворих на ГХ із супутнім ЦД 2-го типу. У цих хворих спостерігалося збільшення рівнів апеліну-12 крові з 0,866 (0,788; 0,992 ) нг/мл до 1,01 (0,886; 1,097) нг/мл, р < 0,05 (рис. 4).

За нечисленними даними деяких авторів, антигіпертензивна терапія викликає збільшення рівнів апеліну крові у хворих на ГХ. Більше того, науковці пропонують використовувати рівні апеліну як маркер оцінки ефективності антигіпертензивної терапії [20]. Але для більш достовірних висновків необхідні подальші дослідження зі збільшенням кількості хворих.

Висновки

1. У хворих на ГХ із ЦД 2-го типу порівняно з практично здоровими особами відмічається зниження рівнів апеліну-12 в сироватці крові, ступінь якого корелює з тривалістю гіпертензії та рівнем діастолічного артеріального тиску.

2. Негативні кореляційні взаємозв’язки апеліну-12 з проатерогенними ліпідами і позитивні — з антиатерогенними підтверджують наявність у апеліну-12 антиатерогенних властивостей.

3. У хворих на ГХ незалежно від наявності ЦД 2-го типу рівні апеліну-12 негативно корелюють з розміром лівого передсердя, що вказує на залежність процесів патологічного ремоделювання серця, зокрема лівого передсердя, від рівнів даного пептиду.

4. Під впливом терапії олмесартаном і лерканідипіном на фоні прийому аторвастатину та метформіну у хворих на ГХ із ЦД 2-го типу визначається достовірне підвищення рівнів апеліну-12 в сироватці крові, що може бути додатковим фактором, який сприяє досягненню цільового артеріального тиску та нормалізації метаболічних показників у даних хворих.


Список литературы

1. Japp A.G., Cruden N.L., Barnes G. et al. Acute cardiovascular effects of apelin in humans: potential role in patients with chronic heart failure // Circulation. — 2010. — Vol. 121(16). — P. 1818–1827.

2. Koguchi W., Kobayashi N., Takeshima H. et al. Cardioprotective effect of apelin–13 on cardiac performance and remodeling in end-stage heart failure // Circ. J. — 2012. — Vol. 76(1). — P. 137–144.

3. Papadopoulos D.P., Mourouzis I., Faselis C. et al. Masked hypertension and atherogenesis: the impact of apelin and relaxin plasma levels // J. Clin. Hypertens. (Greenwich). — 2013. — Vol. 15(5). — P. 333–336.

4. Tycinska A.M., Lisowska A., Musial W.J. et al. Apelin in acute myocardial infarction and heart failure induced by ischemia // Clin. Chim. Acta. — 2012. — Vol. 413(3–4). — P. 406–410.

5. Писаренко О.П., Серебрякова Л.И., Пелогейкина Ю.А. и соавт. Участие NO-зависимых механизмов действия апелина в защите миокарда от ишемического и реперфузионного повреждения // Кардиология. — 2012. — № 2. — С. 52–58.

6. Dray C., Knauf C., Daviaud D. et al. Apelin stimulates glucose utilization in normal and obese insulin-resistant mice // Cell. Metab. — 2008. — Vol. 8. — P. 437–445.

7. Shiming Xu, Philip S. Tsao, Patrick Yue. Apelin and insulin resistance: another arrow for the quiver? // J. Diabetes. — 2011. — Vol. 3(3). — P. 225–231.

8. Zheng Tian-Peng, Guo Chang-Hui, Zhou Ting-Ting et al. The relationship between plasma apelin-12 level and hypertension, insulin resistance of type 2 diabetes mellitus patients // Chinese Journal of Gerontology. — 2010. — Issue 4. — P. 435–437.

9. Barnes G., Japp A.G., Newby D.E. Translational promise of the apelin-APJ system // Heart. — 2010. — Vol. 96(13). — P. 1011–1016.

10. Lv D., Li H., Chen L. Apelin and APJ, a novel critical factor and therapeutic target for atherosclerosis // Acta Biochim. Biophys. Sin. (Shanghai). — 2013. — Vol. 45(7). — P. 527–533.

11. Seyyed M.R. Kazemi-Bajestani, Vaibhav B. Patel, Wang Wang et al. Targeting the ACE2 and apelin pathways are novel therapies for heart failure: opportunities and challenges // Cardiology Research and Practice. — 2012. — Vol. 2012. — Article ID 823193, 11 pages.

12. Isabelle Castan-laurell, Cédric Dray, Claude Knauf. Apelin, a promising target for type 2 diabetes treatment? // Trends in Endocrinology & Metabolism. — 2012. — Vol. 23(5). — P. 234–241.

13. Erdem G., Dogru T., Tasci I. et al. Low plasma apelin levels in newly diagnosed type 2 diabetes mellitus // Exp. Clin. Endocrinol. Diabetes. — 2008. — Vol. 116(5). — P. 289–92.

14. Cavallo M.G., Sentinelli F., Barchetta I. et al. Altered glucose homeostasis is associated with increased serum apelin levels in type 2 diabetes mellitus // PLoS One. — 2012. — Vol. 7(12). — e51236.

15. Soriguer F., Garrido-Sanchez L., Garcia-Serrano S. et al. Apelin levels are increased in morbidly obese subjects with type 2 diabetes mellitus // Obes. Surg. — 2009. — Vol. 19(11). — P. 1574–1580.

16. Pitkin S.L., Maguire J.J., Bonner T.I. et al. International Union of Basic and Clinical Pharmacology. LXXIV. Apelin receptor nomenclature, distribution, pharmacology, and function // Pharmacol. Rev. — 2010. — Vol. 62(3). — P. 331–342.

17. Tasci I., Dogru T., Nacharci I. et al. Plasma apelin is lower in patients with elevated LDL-cholesterol // Exp. Clin. Endocrinol. Diabetes. — 2007. — Vol. 115 (7). — P. 428–432.

18. Falcone C., Buzzi M.P., Dangelo A. et al. Apelin plasma levels predict arrhythmia recurrence in patients with persistent atrial fibrillation // Int. J. Immunopathol. Pharmacol. — 2010. — Vol. 23. — P. 917–925.

19. Kallergis E.M., Manios E.G., Kanoupakis E.M. et al. Effect of sinus rhythm restoration after electrical cardioversion on apelin and brain natriuretic peptide prohormone levels in patients with persistent atrial fibrillation // Am. J. Cardiol. — 2010. — Vol. 105(1). — P. 90–94.

20. Baysal S.S. et al. Сhange in apelin level in response to treatment and relation with diastolic function in patients with newly diagnosed hypertension // Int. J. of Card. — 2013. — 163S1. – S15–15.


Вернуться к номеру