Журнал «Здоровье ребенка» 2 (61) 2015

Серед інфекційних захворювань важливе місце посідають гострі кишкові інфекції (ГКІ). Згідно з даними багатьох авторів, значну питому вагу в структурі ГКІ мають гастроентерити ротавірусної етіології. Ротавірусна інфекція (РВІ) є основною причиною виникнення дегідратаційної діареї у дітей раннього віку [1], госпіталізацій третини дітей з діареєю. Летальність при патології становить 25 % від усіх діарей та 500 000–800 000 смертельних випадків на рік. Реінфекція характерна для всіх вікових груп, проте тяжкість перебігу варіює залежно від віку. Частота повторного зараження РВІ зростає у дітей першого року життя та дітей раннього віку, становить 30–70 % [2]. Ротавірусна інфекція поширена в усьому світі, але особливо тяжко вражає дітей у країнах, що розвиваються. Прямі та опосередковані витрати, пов’язані з лікуванням РВІ, становлять 400 мільйонів євро в Європі та більше ніж 1 мільярд доларів у Сполучених Штатах Америки [3].

Імунна відповідь організму людини на вірусну інфекцію складна та багатокомпонентна. Однією зі складових специфічної імунної відповіді є клітинна ланка імунітету (В-лімфоцити, Т-лімфоцити, Т-хелпери, Т-супресори та Т-кілери). 

Метою нашого дослідження було вивчення особливостей клітинної ланки імунітету в дітей із гострими кишковими інфекціями ротавірусної етіології.

Матеріали та методи дослідження

Дослідження проводилися на базі інфекційного відділення № 3 КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди» у 2013–2014 рр. Під спостереженням знаходилось 35 дітей (19 хлопчиків і 16 дівчаток), хворих на гострі кишкові інфекції ротавірусної етіології. Середній вік обстежених дітей становив 17,30 ± 1,83 місяця. Діагноз ротавірусної інфекції був підтверджений імунохроматографічним тестом CITO TEST ROTA ТОВ «Фармаско», бактеріологічним дослідженням калу на кишкову групу та групу умовно-патогенних мікроорганізмів.

У результаті дослідження дітей було розділено на дві групи. До І групи ввійшли 16 дітей з моноваріантом ротавірусної інфекції, до ІІ групи — 19 пацієнтів із мікст-варіантом ротавірусної інфекції. У групу контролю включено 15 практично здорових дітей, репрезентативних за віком і статтю.

Дослідження проводились у період розпалу захворювання (1-ша — 3-тя доба) та в період реконвалесценції (5–6-та доба).

Вивчення клітинної ланки імунітету робили на підставі визначення вмісту CD3+ (Т-лімфоцитів), CD4+ (Т-хелперів), CD8+ (Т-супресорів), імунорегуляторного індексу (CD4+/CD8+), CD16+(NK-клітин), CD21+ (В-лімфоцитів) методом імунофлюоресценції з моноклональними антитілами у сироватці крові [4].

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням методів варіаційного ряду з вирахуванням середньої арифметичної величини, стандартної похибки середнього арифметичного. Вірогідність різниці двох вибірок оцінювали за допомогою критерію Стьюдента (t). Розрахунки — на персональному комп’ютері за допомогою програм Microsoft Excel, адаптованих для медико-біологічних досліджень.

Результати та їх обговорення

При дослідженні клітинної ланки імунної системи в дітей з моно- та мікст-варіантами ротавірусної кишкової інфекції виявлені порушення імунного статусу в гострий період захворювання (табл. 1). У І групі дітей із моноваріантом РВІ показник CD3+ у сироватці крові вірогідно знижувався до 45,13 ± 0,55 % порівняно з аналогічним показником дітей групи контролю — 55,53 ± 0,69 % (р < 0,001). Характерним було також вірогідне зниження T-хелперів (CD4+) та NK-клітин (CD16+), концентрація яких була 31,25 ± 0,65 % і 14,94 ± 0,62 % порівняно з практично здоровими дітьми — 36,47 ± 0,48 % та 27,53 ± 0,48 % відповідно (р < 0,001). Під час дослідження спостерігалось вірогідне підвищення T-супресорів (CD8+) та В-лімфоцитів (CD21+) до 19,43 ± 0,56 % та 19,50 ± 0,57 %, аналогічні показники групи конт–ролю були 17,93 ± 0,41 % та 17,73 ± 0,62 % відповідно (р < 0,05). Імунорегуляторний індекс у дітей з моноінфекцією знижувався та становив 1,62 ± 0,39 проти 2,14 ± 0,10 групи контролю (р > 0,05).

Період реконвалесценції моно-РВІ характеризувався зміною показників імунного статусу, проте жоден не досягав рівня дітей групи контролю. Концентрація CD3+ та CD16+ підвищувалась до 52,25 ± 0,70 % та 16,67 ± 0,39 % відповідно (р < 0,001 і р < 0,05). Рівень CD4+ у сироватці крові вірогідно зріс до 34,06 ± 0,44 % (р < 0,01). Показники CD8+, CD21+, а також відношення CD4+/CD8+ дещо підвищувались — до 18,94 ± 0,27 %, 19,43 ± 0,41 % та 1,78 ± 0,02 (р > 0,05).

У дітей ІІ групи з мікст-варіантом РВІ показники клітинної ланки імунітету також характеризувались значними змінами. У гострий період захворювання концентрація CD3+ та CD16+ вірогідно зменшувалась до 47,68 ± 0,72 % і 11,84 ± 0,65 % відповідно (р < 0,001). Рівень CD4+ у сироватці крові знижувався до 30,58 ± 0,53 % (р < 0,01). У той же час визначалось підвищення CD8+ (20,16 ± 0,81 %, р < 0,05) та збільшення концентрації CD21+ (до 19,79 ± 0,31 %, р < 0,01). Імунорегуляторний індекс становив 1,52 ± 0,03, що менше за показники практично здорових дітей (р < 0,001).

У дітей ІІ групи, що знаходились під спостереженням при виписці зі стаціонару, відбувалось підвищення CD3+ до 50,32 ± 0,82 % (р < 0,05). Концентрації CD4+ та CD8+ збільшились до 32,53 ± 0,43 % і 23,79 ± 0,58 % відповідно (р < 0,01). Одночасно спостерігалась тенденція до збільшення показників CD21+ та CD16+ — 20,21 ± 0,30 % і 13,21 ± 0,52 % відповідно (р > 0,05). Поряд із тим індекс CD4+/CD8+ зменшувався до 1,35 ± 0,04 (р < 0,01).

У дітей ІІ групи в гострий період захворювання відмічалось вірогідне підвищення рівня CD3+ та зменшення CD16+ при порівнянні з пацієнтами І групи (р < 0,01). Паралельно спостерігалось незначне підвищення CD8+ і CD21+ та зменшення CD4+ у хворих ІІ групи.

Таким чином, під час проведеного дослідження було виявлено підвищення CD8+ та CD21+ і зменшення CD3+, CD4+ та CD16+ у дітей обох груп при госпіталізації до стаціонару. Період реконвалесценції характеризувався зміною показників, проте вони не досягали рівня дітей групи контролю. Дані зміни, ймовірно, обумовлені пригніченням функції імунокомпетентних клітин. При дослідженні з’ясована вірогідна різниця між показниками CD3+ (45,13 ± 0,55 % та 47,68 ± 0,72 %), а також CD16+ (14,94 ± 0,62 % та 11,84 ± 0,65 %) клітинної ланки імунітету в дітей з моно- та мікст-інфекцією (р < 0,01).

У літературних джерелах описано, що Т-лімфоцити (CD3+) є частиною Т-клітинного рецепторного комплексу, що має значення в передачі сигналу через плазматичну мембрану лімфоцита в середину клітини [5]. NK-клітини (CD16+) — основний ефектор клітинної ланки [6], що в периферичних органах імунної системи набуває здатності до цитотоксичної дії відносно уражених вірусами клітин власного організму [7]. Не менш важливе значення в стані імунної системи відіграє відношення Т-хелперів і Т-супресорів периферичної крові, бо від нього залежить інтенсивність імунної відповіді [5]. 

Можливо, виявленні нами зміни у дітей з моно- та мікст-варіантом РВІ пов’язані з тим, що клітинна ланка імунітету більшою мірою реагує на мікст-варіант ротавірусної інфекції. Поряд із цим було встановлено, що після проведеного базисного лікування дітей з ротавірусною інфекцією повної нормалізації показників не спостерігалось, особливо у пацієнтів із мікст-варіантом ротавірусної інфекції.

У літературі описані дослідження клітинної ланки імунітету в дітей із моноваріантом РВІ, де визначалось зниження рівня субпопуляцій лімфоцитів CD3+, CD4+ та CD8+ у гострий період захворювання, проте в динаміці показники незначно підвищувались [8]. Інші дослідники відмічали вірогідне зниження концентрацій CD3+ і CD8+ у сироватці крові в дітей із моноваріантом РВІ [9]. Протилежні результати були отримані авторами при вивченні імунної відповіді при ГКІ в дітей, а саме підвищення рівня показників CD3+ і CD8+ [10]. Беручи до уваги суперечливість даних різних авторів при дослідженні клітинної ланки імунної системи у дітей із ротавірусною інфекцією, доцільним є подальше вивчення цього питання.

Висновки

1. У дітей із моноваріантом ротавірусної інфекції імунний статус характеризувався Т-лімфопенією, зниженням концентрації CD4+, CD16+ та імунорегуляторного індексу, підвищенням рівня CD8+ та CD21+. У період ранньої реконвалесценції спостерігалась позитивна динаміка показників, проте повної їх нормалізації не настало.

2. У хворих із мікст-варіантом ротавірусної інфекції в розпал захворювання також відмічалось зниження CD3+, CD4+, CD16+ та імунорегуляторного індексу, підвищення рівня CD8+, CD21+ порівняно з аналогічними показниками здорових дітей. Після проведення базисної терапії динаміка нормалізації показників була менш інтенсивною, ніж у дітей з моноваріантом ротавірусної інфекції.

3. При порівнянні результатів дослідження дітей І та ІІ групи встановлено більш значне зниження CD3+ та CD16+ (р < 0,01) у хворих із мікст-варіантом ротавірусної інфекції.