Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта
Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта
Газета «Новости медицины и фармации» 12 (547) 2015
Вернуться к номеру
Особливості респіраторної системи недоношеного новонародженого
Авторы: Сенаторова Г.С., Логвінова О.Л., Лапшин В.Ф., Муратов Г.Р., Башкірова Н.В.
Харківський національний медичний університет
Рубрики: Семейная медицина/Терапия, Педиатрия/Неонатология, Пульмонология
Версия для печати
Стаття опублікована на с. 30-31 (Укр.)
Недоношеною вважається дитина, яка народилася з 22-го повного до 37-го тижня гестації.
Новонароджений із малою масою тіла при народженні — дитина, яка народилася з масою тіла ≤ 2500 г (Все–світня організація охорони здоров’я (ВООЗ)):
— низька маса тіла при народженні: < 2500 г;
— дуже низька маса тіла при народженні: < 1500 г;
— екстремально низька маса тіла (ЕНМТ) при народженні: < 1000 г.
— низька маса тіла при народженні: < 2500 г;
— дуже низька маса тіла при народженні: < 1500 г;
— екстремально низька маса тіла (ЕНМТ) при народженні: < 1000 г.
Новонароджений із затримкою внутрішньоутробного розвитку — ново–народжений, який має менші показники фізичного розвитку, ніж такі, що відповідають даному гестаційному віку (менше 10-го перцентиля за перцентильними таблицями) (перцентильні графіки фізичного розвитку для новонароджених — рис. 1).
Анатомічні та функціональні особливості дихальної системи недоношених
Становлення дихальної системи недоношених є найслабшою ланкою в системі загальної адаптації до позаутробного життя. З 20–22-го тижня гестації може здійснюватися дихання. Разом з тим респіраторна система недоношеного відрізняється незрілістю органів, відповідальних за нейрореспіраторний драйв, недостатністю й незрілістю сурфактанту, незрілістю кінцевих відділів респіраторного тракту та аерогематичного бар’єра. Дихальна система недоношених характеризується вузькими носовими ходами, уражуваністю слизової оболонки носа, горла, слабким розвитком міжреберних м’язів, м’якістю кісток грудної клітки, горизонтальним розміщенням ребер та податливістю грудної клітки. Бронхи в них мають вузький діаметр і слизову оболонку, що легко набрякає. Недорозвинені альвеоли, легеневі капіляри. Постнатальний легеневий розвиток у недоношених загальмований. Дрібні бронхи мають розвинений м’язовий шар та малий калібр (рис. 2).
На 34-му тижні гестації легеневий об’єм становить 52 %, на –30-му тижні — 36 % від об’єму легень доношеного новонародженого (Hoo A.F. та співавт., 2002, 2012). Дихальна поверхня легень на 34-му тижні гестації — 44 % від поверхні легень дітей, які народились у строк. У недоношених 30 тижнів гестації — 27 % від поверхні легень доношеного (рис. 3).
У нормі інтенсивний ріст альвеол відбувається з 24-го тижня гестації, у той час як у більшості недоношених альвеоли з’являються тільки після 36 тижнів. Альвеолярна стінка слабка: у термін 34 тижні — 34 %, а на 30-й тиждень гестації — 61 % від товщини альвео–лярної стінки доношеного (Moor K.L. та співавт., 2003, 2012). Дихання недоношених поверхневе, неритмічне, зі значними коливаннями частоти (до 40–80/хв). Поверхневе дихання може чергуватися з апное до 3–20 секунд. Апное спостерігається частіше в недоношених із терміном гестації < 32 тижнів і масою тіла < 1500 г. У 45 % випадків апное недоношених має центральну природу, у 12 % випадків — пов’язане з дихальними розладами. Апное < 2 епізодів на добу і тривалістю < 20 с без брадикардії та ціанозу, що пов’язані з годуванням, смоктанням і руховою активністю дитини, не вважаються патологічними, однак потребують спостереження. Виникнення > 2 епізодів апное на добу з тривалістю > 20 секунд або епізодів апное з ціанозом і брадикардією потребує спостереження й лікування в умовах відділення інтенсивної терапії. Анатомічні та патофізіологічні особливості недоношеного щодо формування бронхолегеневої дисплазії наведено в табл. 1.
