Газета «Новости медицины и фармации» 12 (547) 2015
Вернуться к номеру
Застосування мануальної медицини в реабілітації дітей із перинатальним ураженням центральної нервової системи
Авторы: Старюк Д.О., Шитіков Т.О.
Медичний інститут традиційної та нетрадиційної медицини, м. Дніпропетровськ
Рубрики: Педиатрия/Неонатология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Стаття опублікована на с. 32 (Укр.)
Згідно зі статистикою, в Україні реєструються 6–8 випадків гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи (ЦНС) на 1000 живонароджених малюків та 2 випадки натальної травми на 1000 своєчасних пологів. Немовлята з наслідками цього стану становлять значну частку групи диспансерного спостереження дитячих неврологів [3]. Щодо віддалених наслідків, то до 80 % дітей, які вижили після тяжкого перинатального ураження ЦНС, мають серйозні ускладнення, у тому числі такі, що призводять до інвалідизації: 10–20 % — середньотяжкі, 10 % дітей здорові. Після середньотяжкого ураження в 30–50 % дітей є серйозні довготривалі ускладнення, 10–20 % мають невеликі відхилення. Діти з помірним перинатальним ураженням ЦНС найчастіше не мають значних ускладнень з боку нервової системи, проте схильні в подальшому до функціональних відхилень [4].
У той же час засоби лікування немовлят зі згаданою патологією обмежені: більшість нейротропних медикаментів несертифіковані для застосування дітям віком до року, а їх ефективність на даному етапі розвитку нервової системи дискутується, значна кількість із них справляє побічний негативний вплив на організм дитини [1]. До того ж застосування будь-яких медикаментів у цьому віці може мати й побічні наслідки. Можливості класичного масажу та лікувальної фізкультури обмежені [2], а при наявності в дитини судом вони взагалі протипоказані. Мануальна терапія входить до національного протоколу допомоги дітям із даною патологією [5, 6], але у звязку з відсутністю системи підготовки кадрів, які володіють методикою мануального лікування, у країні майже не застосовується. Необхідність оптимізації допомоги дітям із наслідками перинатального ураження ЦНС вимагає пошуку нових безпечних та ефективних шляхів їх безмедикаментозного оздоровлення і є нагальною потребою часу.
— Мета роботи: вивчити можливості застосування в дітей до 3 років із віддаленими наслідками перинатальної травми ЦНС мануальних м’якотканинних технік та краніо–сакральної терапії.
Матеріали та методи
Матеріалом спостереження був наш особистий досвід реабілітації 35 дітей віком від 0 до 3 років із наслідками тяжкого перинатального комплексного ураження ЦНС та натальної травми за допомогою мануальних м’якотканинних та краніо–сакральних технік. Клінічне спостереження проводилося за допомогою фізикального, неврологічного, нейроортопедичного обстеження, краніометрії, офтальмоскопії, нейросонографії (НСГ), пульсоксиметрії. До реабілітаційних заходів увійшла мануальна корекція за методикою W. Sutherland, J. Upladger, D. Сihin із застосуванням релізу м’яких тканин (шкірно-фасціальна техніка, післяізометрична релаксація), діафрагмальні техніки та краніосакральна терапія (деторзія твердої мозкової оболонки, робота з краніосакральним ритмом, корекція патологічного стрейну) [7, 8]. З метою прискорення настання ефекту від реабілітації батьки навчалися проведення елементів лікувальної коригуючої гімнастики, якою вони займалися з дітьми вдома самостійно.
Перший курс мануальної корекції становив 3–5 сеансів з інтервалом в 1 тиждень. У 75 % (25 немовлят) перший курс корекції починався у віці 0,5–1,5 міс., у 25 % (8 немовлят) — у віці 2–3,5 міс. Другий та третій курси корекції проводилися з інтервалами в 1,5–2 міс. і становили 2–4 сеанси один раз на тиждень.
Динаміка клінічного перебігу хвороби в групі спостереження наведена в табл. 1.
Як видно з табл. 1, більшість дітей, яким проводилася мануальна корекція, мали порушення м’язового тонусу та рухової сфери (91 та 60 % відповідно), близько 70 % немовлят мали розлади активності та затримку розвитку. Уже після першого курсу корекції кількість розладів м’язового тонусу скоротилася втричі, ступінь маніфестації рухових розладів значно зменшився, а наприкінці лікування в більшості (97,0 ± 2,2 %) немовлят спостерігався нормальний психомоторний розвиток.
Дані неврологічного огляду підтверджує позитивна динаміка даних додаткових обстежень, наведених у табл. 1.
Проведена робота доводить доцільність впроваджування мануальних м’якотканинних та краніосакральних технік в програми абілітації дітей раннього віку якомога раніше (до 3 місяців) з метою профілактики наслідків перинатального ураження ЦНС.
Ефективність використання технік залежить від віку дитини, від того, коли вони розпочаті (оптимально — у віці 1 місяць життя або раніше), та кратності проведення сеансів (1 сеанс на 1–2 тижні).
Застосування м’якотканинних та краніосакральних технік дозволяє здебільшого досягнути відмінних результатів без застосування медикаментів, що є позитивним чинником для майбутнього здоров’я та розвитку дитини. Зокрема, з огляду на досвід застосування краніосакральної терапії, можна сказати, що одними з перших врівноважуються функції травлення та налагоджується сон — саме ці розлади найбільше суб’єктивно турбують батьків і де–стабілізують клімат у родині. Обов’язковим елементом реабілітації є навчання батьків самостійного застосування низки нескладних, проте ефективних корекційних прийомів, що сприяє прискоренню розвитку позитивного ефекту та згуртовує родину, справляючи, таким чином, ще й психотерапевтичний ефект.
Висновки
Мануальні м’якотканинні та краніо–сакральні техніки можуть бути ефективно застосовані у немовлят із наслідками перинатального ураження ЦНС гіпоксично-травматичного та травматичного генезу з метою абілітації самостійно або одночасно з іншими методами лікування. Прийоми лікування безпечні, нетравмуючі, деякі з них можуть виконуватися середніми медичними працівниками або самостійно батьками як домашнє завдання.
/32-1.jpg)
Список литературы
1. Волосовец А.П., Кривопустов С.П., Логинова И.А., Шакотько М.А. Последствия перинатальных поражений центральной нервной системы: дискуссионные вопросы / А.П. Волосовец, С.П. Кривопустов, И.А. Логинова, М.А. Шакотько // Здоровье ребенка. — 2008. — № 4(13). — С. 54.
2. Егорова И.А. Остеопатия и гипертензионно-гидроцефалический синдром у детей первых трех месяцев жизни / И.А. Егорова // Мануальная терапия. — 2012. — № 2. — С. 14-18.
3. Лильин Е.Т., Иваницкая И.Н. Современные подходы в реабилитации детей с перинатальными нарушениями // Соціальна педіатрія / Зб. наук. праць. — К.: Інтермед, 2005. — С. 60-63.
4. Наказ МОЗ № 502 від 28.12.2002 р. «Про затвердження Тимчасових нормативів надання медичної допомоги дитячому населенню в умовах амбулаторно-поліклінічних закладів» // www.moz.gov.ua
5. Шитиков Т.А. Применение мануальной терапии в лечении и реабилитации посттравматических цереброваскулярных нарушений / Т.А. Шитиков // Традиционная медицина. — 2012. — № 3(30). — С. 34-37.
6. Шитиков Т.А. Реабилитация детей с посттравматическими нарушениями церебральной гемоликвородинамики // Застосування нетрадиційних методів лікування в санаторних умовах: Мат-лы наук.-практ. конфер. — Тернопіль, ТДМУ: Укрмедкнига. — 2009. — С. 53-54.
7. Sutherland W.G. The Cranial Bowl // JAOA. — 1948. — 43 (April). — P. 348-353.
8. Upledger J.E. Craniosacral Therapy, Somatoemotional Release, Your Inner Physician and You. — UI Enterprises, Palm Beach Gardens, Florida, 1991.