Газета «Новости медицины и фармации» 16 (559) 2015
Вернуться к номеру
Состояние оказания медицинской помощи детям с кардиоревматологической патологией
Авторы: Волосовець А.П. - Министерство здравоохранения Украины; Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев
Рубрики: Педиатрия/Неонатология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Статья опубликована на с. 12-14 (Укр.)
Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є провідною причиною смерті у світі — щорічно від них вмирає 17,3 млн людей.
Основними чинниками ризику серцево-судинних захворювань, зокрема в підлітків, є:
- підвищені кров’яний тиск і рівень холестерину та глюкози в крові;
- куріння;
- недостатнє вживання овочів і фруктів;
- надлишкова вага й ожиріння;
- гіподинамія тощо.
Близько 80 % випадків передчасної смерті від хвороб серця можна було б запобігти, якби систематично проводилась боротьба з основними чинниками ризику ССЗ: курінням, нераціональним харчуванням і низькою фізичною активністю. Зокрема, за обсягами тютюнопаління Україна в Європі випереджає усі країни.
Понад 20 років Всесвітня організація охорони здоров’я, ЮНЕСКО та інші міжнародні організації лікарів та пацієнтів об’єднують зусилля, щоб знизити тягар глобальної епідемії серцево-судинних захворювань, які щорічно стають провідною причиною смерті, зокрема й населення України.
В Україні ситуація із серцево-судинними захворюваннями є складною щодо усього населення, адже в структурі смертності та інвалідності працездатного населення України хвороби серця та судин становлять понад 65 % (Коваленко В.М., 2015).
Нині вже прийнята сучасна програма «Європейська стратегія здоров’я — 2020» щодо неінфекційних захворювань на період до 2020 року. У будь-якому віці повноцінне життя людини неможливе без здорового серця. «Серцеве» благополуччя дорослої людини формується в умовах її повсякденного життя, там, де вона живе, працює, вчиться, виховує дітей, приймає відповідальні рішення, засвоює той або інший стиль поведінки. Але ж започатковується «серцеве» благополуччя саме в ранньому дитинстві.
Тільки у 2014 році від ішемічної хвороби серця померли 11 дітей, або 0,015 на 10 тисяч дитячого населення. Найбільше — по 3 дитини — померли у м. Києві та Дніпропетровській області. По 1 випадку смерті було в Рівненській, Чернівецькій, Львівській, Вінницькій та Кіровоградській областях. Співвідношення місто/село — 8/3.
З позицій доказової медицини та в епідеміологічних дослідженнях було доведено, що одним із найбільш істотних факторів, що визначають смертність населення працездатного віку, є саме підвищення артеріального тиску. Судинні дистонії дитячого віку з високою ймовірністю трансформуються в ішемічну й гіпертонічну хвороби.
Минулого року в Україні зареєстровано 2821 (у 2012 — 4029) дитину з есенціальною гіпертензією — 0,37 на 1000 дітей, а повинно бути в рази більше, особливо серед підлітків.
Отже, не можна розв’язати проблему захворюваності дорослих, не розв’язавши завдання раннього виявлення, лікування й профілактики кардіологічної патології в дитинстві.
Дитяча кардіоревматологія була й залишається однією з найбільш складних проблем сучасної педіатричної науки та практики, що обумовлено зростанням захворюваності на хвороби кровообігу, вроджені вади серця (ВВС) та патологію кістково-м’язової системи серед дітей і підлітків. Це покладає на дитячих кардіо–ревматологів, дитячих лікарів та лікарів загальної практики — сімейної медицини важливі завдання щодо своєчасної діагностики, лікування та профілактики серцево-судинної патології.
Подальшого прогресування в популяції набуває також захворюваність на хвороби серця, яка у 2014 році становила 8,74 на 1000 дітей, або 66 391 новий випадок ССЗ (у 2013 — 79 144 нових випадки, або 9,9 на 1000 дітей) (рис. 1). Їх поширеність серед дітей 0–17 років минулого року становила 263,3 тис. випадків (у 2013 — 309,8 тис. випадків), або 34,67 на 1 тис. дитячого населення. Таке зменшення, напевно, обумовлене неповною статистичною інформацією, що надходить до Центру медичної статистики МОЗ України, унаслідок соціально-економічної ситуації на Донбасі та анексії АР Крим. Очевидно, певну роль відіграє зменшення настороженості щодо ССЗ та вроджених вад серця у низці регіонів.
Питома вага ССЗ становить 2,02 % від загальної кількості хвороб дитячого віку.
Найбільша кількість уперше зареєстрованих випадків серцево-судинних хвороб припала на підлітковий вік — 16,24 на 1000 дітей (рис. 2).
/12_u.jpg)
Загальновідомим є той факт, що ця патологія у даної вікової когорти дітей разом з іншими чинниками (ожиріння, гіподинамія, тютюнопаління, хронічні вогнища інфекції) у дитячому віці є базою для формування кардіоваскулярної захворюваності дорослого населення. Порівняно з минулим роком зменшились показники захворюваності в усіх вікових когортах дітей, яким був встановлений діагноз захворювання серця та судин.
Найвищі рівні захворюваності на кардіальну патологію в дітей спостерігаються в таких областях:
- у Харківській — 8393, або 20,03 на 1000;
- Рівненській — 4410, або 16,05 на 1000;
- Житомирській — 3585, або 14,73 на 1000;
- Миколаївській — 2899, або 13,94 на 1000;
- Івано-Франківській — 3413, або 12,17 на 1000;
- Черкаській — 2414, або 11,67 на 1000;
- Полтавській — 2389, або 10,16 на 1000;
- Вінницькій — 2940, або 9,99 на 1000;
- Запорізькій — 2882, або 9,74 на 1000.
Такі високі показники захворюваності та поширеності захворювань серцево-судинної системи у Харківській області обумовлено високою інтенсивністю роботи обласного дитячого кардіологічного центру та великою кількістю оглянутих дітей (за 2014 рік оглянуто та обстежено 13 862 дитини). Поширеність вроджених аномалій системи кровообігу в регіоні також вища за загальнодержавний показник.
Найнижчий рівень виявлення кардіальної патології у 2014 році спостерігається у Львівській (4,12 на 1000 дітей), Луганській (4,38), Донецькій (5,04), Кіровоградській (5,39), Херсонській (5,76) областях, м. Києві (5,86), Волинській (6,15), Закарпатській (6,62), Одеській (6,81) та Київській (6,74) областях при загальнодержавному показнику 8,84 нового випадку ССЗ на 1000 дітей.
Покращився рівень виявлення хвороб серця в дітей у таких областях: Івано-Франківській, Рівненській, Полтавській, Запорізькій, Чернігівській, Черкаській, Вінницькій, Одеській та Чернівецькій.
Погіршився рівень виявлення хвороб серця в дітей у таких регіонах: м. Києві, Донецькій, Луганській, Львівській, Херсонській, Кіровоградській, Житомирській, Миколаївській та Закарпатській областях.
Окрім своєчасної діагностики, важливим є також динамічне спостереження за дітьми з виявленими ССЗ та кістково-м’язовою патологією, що дозволяє зменшити ризик подальшого прогресування захворювання.
Так, обсяг охоплення диспансеризацією становить лише 73,5 % (у 2013 — 72,7 %) дітей із хронічними ревматичними ураженнями серця.
Під диспансерним наглядом перебувають тільки 80,6 % дітей з ревматоїдним артритом (РА), у 2013 — 80,35 %
Недостатні показники диспансеризації спостерігались у таких регіонах: Кіровоградській (64 %), Миколаївській (66,2 %), Тернопільській (73,85 %) областях, м. Києві (72,66 %), Хмельницькій (77,6 %), Закарпатській (77,5 %) областях. Поліпшилась ситуація з охопленням диспансерним спостереженням у Сумській, Херсонській, Полтавській, Чернівецькій та Київській областях.
У 2014 році нараховувалось 1396 дітей-інвалідів із ССЗ (у 2013 р. — 1413), або 1,8 на 10 тис. дітей, що становить 0,9 % від загального числа причин інвалідності. 237 (у 2013 р. — 235) дітям із ССЗ інвалідність була встановлена вперше в минулому році.
Найбільше таких дітей було у Вінницькій (40), Дніпропетровській (23), Закарпатській (22), Черкаській (20), Львівській (17) областях, м. Києві (13), Запорізькій (11) області.
Cмертність від хвороб кровообігу серед дітей у 2014 році зменшилась до 0,183 на 10 тис. дітей (рис. 3), усього від хвороб системи кровообігу померло 139 дітей, з них 54 — у віці до року (у 2013 році від ССЗ померло 157 дітей (0,197 на 10 тис. населення) з них 72 — до року).
/13_u.jpg)
Смертність дітей від ССЗ віком до 1 року — 54 (у 2013 р. — 72).
Смертність дітей від ССЗ віком 1–14 років — 52 (у 2013 р. — 50).
Смертність дітей від ССЗ віком 15—17 років — 33 (у 2013 р. — 35).
Разом — 139 (у 2013 р. — 157).
Діти з міст від ССЗ помирають частіше за дітей із сільської місцевості — 86 випадків проти 53 (у 2013 р. — 92 випадки проти 65).
Найвищі показники смертності від хвороб системи кровообігу в дітей були в таких областях: Закарпатській, Чернівецькій, Запорізькій, Тернопільській, Дніпропетровській, Київській, Рівненській, Черкаській.
Найгірша ситуація в Закарпатській, Луганській, Вінницькій, Чернівецькій, Черкаській областях, де показники смертності дітей у віці до одного року від ССЗ перевищують загальнодержавні показники у 2–3 рази, причому переважали випадки смерті дітей із сільської місцевості, що вказує на недостатню організацію медичної допомоги дітям, які проживають у сільській місцевості в цих областях. У той же час узагалі не було випадків смерті немовлят від хвороб кровообігу у Волинській та Сумській областях.
Порівняно з минулим роком завдяки увазі керівництва управлінь охорони здоров’я облдержадміністрацій та цілеспрямованій роботі кардіоревматологічної служби поліпшилась ситуація щодо зменшення смертності дітей від ССЗ у м. Києві, Полтавській, Херсонській, Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Кіровоградській та Миколаївській областях. Тільки по одному випадку смерті від ССЗ було у Миколаївській області, по два випадки — у Чернігівській, Одеській та Кіровоградській обл.
МОЗ України констатує суттєве збільшення показників смертності дітей від ССЗ у Закарпатській, Запорізькій, Рівненській, Дніпропетровській, Сумській, Київській, Харківській, Тернопільській та Черкаській областях порівняно з показниками 2013 року, що вимагає дієвих управлінських заходів.
Летальність від хвороб кровообігу у 2014 році зменшилась порівняно з минулим роком до 0,26 на 100 госпіталізованих (0,34 — у 2013 році). У стаціонарних умовах померло 66 дітей (105 дітей у 2013 році), з них 40 — у віці до року, що теж менше, ніж минулого року (у 2013 році — 59).
Враховуючи різницю між показником померлих від хвороб кровообігу та показником летальності, можна зробити висновок, що 73 дитини із хворобами кровообігу померли на амбулаторно-поліклінічному етапі (у 2013 р. — 52), з них 14 — це діти у віці до року (у 2013 році — 13).
Більшість випадків смерті дітей від ССЗ припадають на органічні ураження серця (кардіоміопатії, кардити) і судин, все більшого значення набувають життєво небезпечні форми порушень серцевого ритму, що супроводжуються серцевою недостатністю.
Найбільша кількість летальних випадків, як і раніше, спостерігалась у Закарпатській (7), Рівненській (6), Київській (6), Дніпропетровській (5), Черкаській (4), Тернопільській (4), Вінницькій (3), Чернівецькій (3), Івано-Франківській (2) областях.
Найвищі (у 2–3 рази більше, ніж у країні) показники летальності на 100 госпіталізованих у Закарпатській (1,05), Рівненській (1,03), Черкаській (0,74), Тернопільській (0,54), Київській (0,43), Вінницькій (0,41) та Івано-Франківській (0,39) областях. У вищезазначених областях переважна кількість дітей із хворобами кровообігу в стаціонарах померла у віці до року.
Поліпшилась ситуація щодо зменшення рівня летальності від хвороб кровообігу у Житомирській, Донецькій, Дніпропетровській, Миколаївській Чернівецькій, Херсонській, Волинській областях, м. Києві.
Недостатньою слід вважати роботу дитячої кардіоревматологічної служби у Закарпатській, Рівненській, Вінницькій, Чернівецькій та Черкаській областях, де низьке виявлення хвороб кровообігу поєднується з високими рівнями смертності дитячого населення від серцево-судинних хвороб, зокрема дітей першого року життя, і недостатнім охопленням хворих на ССЗ диспансерним спостереженням. Зазначена динаміка, на жаль, у більшості вищезазначених областей спостерігається з року в рік.
У структурі вроджених аномалій у дітей 23,8 % становлять вроджені аномалії системи кровообігу, темп зростання яких порівняно з 2010 роком становить майже 3,5 %. Через це рання діагностика та адекватна спеціалізована допомога дітям з вродженими вадами серця залишаються одними з нагальних проблем дитячої кардіоревматології.
Захворюваність на цю патологію стало зростає. Цей процес тривав і у 2014 році, коли вона становила 1,3 ‰ (у 2013 р. — 1,37 ‰). Уперше було виявлено 9882 випадків вроджених вад серця (у 2013 р. — 11 032).
За 2014 рік у дітей віком до 1 року діагностовано дещо менше випадків захворювання на ВВС — 4987, на той час як минулого року — 5653 випадків.
Зараз в Україні в цілому нараховується 60 360 дітей із ВВС — 7,95 на 1000 дітей, що становить 7,95 випадку на 1000 дітей (у 2013 році — 66 984, або 8,38 на 1000 дітей).
Щорічно в Україні народжується понад 5,5 тис. дітей із вродженими вадами серця, більшість із яких потребує кардіохірургічної допомоги. Змінюється структура ВВС у напрямку збільшення питомої ваги більш тяжких клінічних та поєднаних форм вроджених вад серця (Лазоришинець В.В., 2014).
У той же час число операцій на серці становить 2443 (2006 — 930) на рік, що є ще вкрай недостатнім. Найбільше операцій зроблено у м. Києві (1950), Дніпропетровську (231), Одесі (126), Запоріжжі (64), Львові (52), Харкові (13). Померла 41 дитина, тобто летальність становить 1,68 на 100 оперованих (у 2006 — 3,9), практично дорівнюючи показникам провідних кардіо–хірургічних центрів Європи та США.
Розв’язання проблеми можливе тільки на основі удосконалення системи педіатричної, неонатальної, кардіологічної й кардіохірургічної допомоги, включаючи ранню антенатальну діагностику, ведення регіональних регістрів дітей із вродженими вадами серця. Це дозволить своєчасно визначити потребу в хірургічній корекції, забезпечити необхідну діагностику та хірургічне, терапевтичне лікування й наступну реабілітацію таких дітей. Свідченням системності роботи дитячої кардіоревматологічної служби є збільшення виявлення ВВС саме в дітей віком до 1 року, що спостерігається протягом останнього десятиріччя.
Отже, рання діагностика ВВС потребує особливої уваги. Найвищі рівні захворюваності на ВВС у поточному році спостерігаються:
- у Харківській обл. — 1256, або 3,0 випадку ВВС на 1000 дітей;
- Вінницькій обл. — 667, або 2,27 на 1000 дітей;
- Дніпропетровській обл. — 1245, або 2,22 на 1000 дітей;
- Запорізькій обл. — 625, або 2,16 на 1000 дітей;
- Київській обл. — 559, або 1,79 на 1000 дітей;
- Миколаївській обл. — 342, або 1,64 на 1000 дітей;
- м. Києві — 711, або 1,48 на 1000 дітей.
Серед дітей першого року життя найкращі показники виявлення вроджених вад серця були у таких областях: Харківській, Миколаївській, Сумській, Вінницькій, Миколаївській, Запорізькій, Рівненській, Чернігівській, Житомирській, Херсонській. Звертає на себе увага прямий кореляційний зв’язок між рівнем виявлення ВВС у дітей першого року життя та станом укомплектованості дитячими кардіоревматологами у Харківській, Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.
Суттєво поліпшились порівняно з минулим показники виявлення ВВС у Миколаївській, Запорізькій, Сумській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Київській та Харківській областях.
Нижчими показники виявлення ВВС у 2014 році були в Донецькій та Луганській областях з відомих причин. Також недостатніми були рівні виявлення ВВС у Полтавській, Тернопільській, Чернівецькій, Львівській, Черкаській, Закарпатській, Івано-Франківській та Одеській областях.
У той же час звертає на себе увагу, що в 1247 дітей вроджені вади серця були виявлені у віці після 7 років. Особливо складна ситуація в Харківській (221), Вінницькій (150) областях, м. Києві (129), Дніпропетровській (120), Запорізькій (75), Київській (68), Івано-Франківській (75), Хмельницькій (47), Миколаївській (44) областях.
Ще у 356 (!) дітей ВВС були вперше діагностовано лише після 15 років (у 2013 році — у 392 дітей).
Міністерство охорони здоров’я не може не непокоїти той факт, що в Донецькій, Тернопільській, Івано-Франківській, Полтавській, Одеській, Закарпатській, Чернівецькій областях спостерігається певна втрата педіатрами та дитячими кардіологами відповідної настороженості щодо своєчасного діагностування вроджених вад серця в дітей, зокрема немовлят.
Під диспансерним спостереженням перебуває тільки 86,32 % дітей з ВВС, що дещо менше, ніж минулого року (87,04 % — у 2013 р.). Аналізуючи останні показники, виявили, що регіони, де спостерігалися низький рівень діагностики та диспансеризації, характеризувалися високими показниками смертності та летальності від ВВС.
Низькі показники охоплення диспансерним наглядом дітей із ВВС спостерігались минулого року в Кіровоградській області (76,26 %), м. Києві (79,94 %), Миколаївській (78,14 %), Київській (81,17 %), Луганській (82,86 %), Донецькій (82,31 %), Івано-Франківській (83,9 %) областях.
Найкращі показники повноти охоплення лікарським спостереженням дітей із ВВС минулого року спостерігались у Рівненській (95,82 %), Хмельницькій (92,67 %), Житомирській (92,6 %), Чернігівській (90,9 %), Черкаській (91,31 %), Чернівецькій (91,84 %), Харківській (89 %), Запорізькій (89,97 %) та Одеській (89,1 %) областях.
У 2014 році від ВВС померли 243 дитини (0,32 на 10 тис. дітей), з них 196 у віці до року (у 2013 році — 322 дитини, або 0,403 на 10 тис. дітей, з них 271 — до року) (рис. 5). Тобто максимум показника смертності дітей від ВВС припадає на перший рік життя — 80,7 %.
Діти з міст від ВВС помирають у 1,34 раза частіше за дітей із сільської місцевості — 139 випадків проти 104 (у 2013 р. — 189 випадків проти 133).
/14_u.jpg)
Позитивним моментом роботи дитячої кардіоревматологічної служби в поточному році та свідченням поліпшення ефективної співпраці з кардіохірургами є той факт, що у віці до 1 року протягом двох останніх років помирає менше дітей, ніж минулого року.
У той же час найвищий рівень смертності немовлят від ВВС минулого року спостерігався в таких областях:
- у Кіровоградській — 8 дітей, або 7,57 на 10 тис. дітей;
- Черкаській — 9 дітей, або 7,29 на 10 тис. дітей;
- Закарпатській —12 дітей, або 6,52 на 10 тис. дітей;
- Запорізькій — 12 дітей, або 6,45 на 10 тис. дітей;
- Полтавській — 8 дітей, або 5,53 на 10 тис. дітей;
- м. Києві — 19 дітей, або 5,49 на 10 тис. дітей;
- Харківській — 15 дітей, або 5,46 на 10 тис. дітей;
- Чернівецькій — 6 дітей, або 5,14 на 10 тис. дітей;
- Рівненській — 9 дітей, або 5,23 на 10 тис. дітей;
- Тернопільській — 5 дітей, або 4,26 на 10 тис. дітей;
- Одеській — 11 дітей, або 3,74 на 10 тис. дітей.
У цих же областях спостерігаються високі рівні смертності від ВВС дітей старшого віку. Звертають на себе особливу увагу високі показники смертності дітей від ВВС у віці від 0 до 17 років у Черкаській (0,822 на 10 тис. дітей), Кіровоградській (0,585), Рівненській (0,510), Запорізькій (0,483), Харківській (0,454) та Чернівецькій (0,433) областях та м. Києві (0,436), що суттєво перевищують загальнодержавний показник — 0,32 випадку смерті від ВВС на 10 тис. дітей.
Показники смертності дітей у віці від 0 до 17 років від ВВС були суттєво нижчими за загальнодержавні у Миколаївській, Сумській, Івано-Франківській, Луганській, Херсонській та Чернігівській областях, що свідчить про цілеспрямовану роботу управлінь охорони здоров’я облдержадміністрацій та ефективну діяльність кардіоревматологічної служби у вищезазначених регіонах.
За останні роки зменшились показники смертності від ВВС у Миколаївській, Івано-Франківській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Волинській, Херсонській та Сумській областях.
МОЗ України вважає недостатньою роботу з виявлення вроджених вад серця та зниження рівня смертності в таких регіонах: Кіровоградській, Черкаській, Запорізькій, Закарпатській, Київській, Одеській, Полтавській, Рівненській та Чернівецькій областях та м. Києві.
У структурі ревматичних та серцево-судинних захворювань дитячого віку продовжує спостерігатися стійка тенденція до збільшення захворюваності на серцево-судинні хвороби неревматичного генезу.
В Україні зареєстровано 50 604 дитини (у 2013 році — 51 614) з неревматичними ураженнями клапанів — 6,65 на 1000 дітей, з них уперше зареєстровано 10 778 випадків. Найбільше виявлено таких випадків у Житомирській, Черкаській, Харківській областях, м. Київ та Тернопільській, Запорізькій, Київській областях. Найменше — у Херсонській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Рівненській, Донецькій, Луганській, Львівській, Миколаївській та Сумській областях.
У 2014 році в країні продовжив знижуватись рівень захворюваності на гостру ревматичну гарячку — 0,01 на 1000 дітей проти 0,05 на 1000 дітей у 2005 році.
Нових випадків даної нозології зареєстровано у 2014 році 63 проти 68 у 2013 році, що потребує збереження системного диспансерного спостереження цієї групи з боку дитячих кардіоревматологів, включаючи ретельне дотримання схем вторинної профілактики. Усього ж минулого року було зареєстровано 171 (0,03 на 1000 дітей) випадок гострої ревматичної гарячки (для порівняння: 793 уперше виявлених випадки гострої ревматичної гарячки у 2006 році, тобто десять років тому, або 0,09 на 1000 дітей).
Висока захворюваність на гостру ревматичну гарячку в окремих регіонах вказує на неадекватність проведення первинної профілактики даного захворювання та недостатню ефективність роботи первинної ланки медико-санітарної допомоги дітям. Так, у Дніпропетровській області вперше було виявлено 34 випадки гострої ревматичної гарячки, у м. Києві — 19 випадків, у Запорізькій області — 16 випадків, в Одеській — 10 випадків, у Донецькій — 10 випадків, у Чернігівській — 6 випадків, що перевищує в 1,5–2,5 раза показники захворюваності на цю патологію в країні. Уперше за останні роки був зареєстрований випадок смерті від гострої ревматичної гарячки дитини із сільської місцевості Житомирської області.
Втрата лікарями відповідної настороженості та зміни в характері перебігу ревматизму, інфекційного ендокардиту, кардіоміопатій часто призводять до помилкових і несвоєчасних діагнозів, пізнього початку лікування, що також визначає його несприятливі наслідки — формування вад серця і розвиток хронічної серцево-судинної недостатності, частота яких залишається досить високою.
Залишається актуальним питання вдосконалення існуючої лабораторної бази на місцях, включаючи впровадження сучасних технологій бактеріологічних та імунологічних методів дослідження, а також розробку й широке впровадження нових ефективних методів лікування ревматоїдного артриту, васкулітів, системних захворювань сполучної тканини.
Останніми роками спостерігається зниження захворюваності на ревматоїдний артрит. Кількість випадків уперше діагностованого захворювання минулого року менша за минулорічні показники: 382 (0,057 на 1000 дітей) випадки РА у дітей у 2014 році порівняно з 482 випадками у 2013 році (0,06 на 1000 дітей). Усього в країні нараховується 2218 дітей з ревматоїдним артритом (0,26 на 1000 дітей) проти 2555 у 2013 році (0,32 на 1000 дітей), які страждають від цього тяжкого та інвалідизуючого захворювання.
Лідерами із захворюваності дітей на ревматоїдний артрит є: Чернігівська область (0,48), м. Київ (0,42), Дніпропетровська (0,34), Київська (0,30), Херсонська (0,29), Івано-Франківська (0,28), Миколаївська (0,28) та Черкаська (0,26) області.
Останніми роками зросла захворюваність дітей на системний червоний вовчак (СЧВ). Так, у 2014 році було вперше заре–єстровано 31 випадок цього захворювання, а його поширеність становила 184 (0,02 на 1000 дітей) проти 121 у 2013 році. Уперше за останні роки був зареєстрований випадок смерті від СЧВ у дитини з міського поселення з Кіровоградської області. Лідерами з поширеності СЧВ та захворюваності на нього є Вінницька та Харківська області й м. Київ.
Кадрове забезпечення дитячої кардіо–ревматологічної служби за останній рік погіршилося й залишає бажати кращого. На сьогодні в областях постійно працює 251 спеціаліст (0,03 на 1000 дітей) на 304 посадах, що менше, ніж минулого року, і пов’язано з вибуттям із системи лікарів анексованої АР Крим та частини Донбасу. З урахуванням сумісництва в закладах охорони здоров’я зайнято 254,5 посади, 172 (67 %) з яких знаходяться у поліклінічних закладах та 12,75 — у центральних районних лікарнях.
Звичайно, ця кількість є вкрай недостатньою для забезпечення дитячого населення належною фаховою допомогою у сфері кардіоревматологічних хвороб та потребує збільшення.
Найбільше дитячих кардіоревматологів працює: у м. Київ (47), Харківській (20), Дніпропетровській (19), Львівській (15), Миколаївській (15), Одеській (15), Запорізькій (12), Івано-Франківській (10) та Київській (10) областях.
Найменше спеціалістів працює: у Луганській (2), Рівненській (4), Тернопільській (4), Черкаській (4), Донецькій (5), Волинській (5), Закарпатській (5), Кіровоградській (5), Хмельницькій (5), Чернігівській (5), Чернівецькій (5) областях.
Звертає увагу, що саме в частині з перерахованих областей спостерігаються низькі рівні виявлення серцево-судинної патології та ВВС на тлі високих показників летальності та смертності.
Укомплектованість штатних посад дитячих кардіоревматологів основними працівниками — 76,32 %, з урахуванням сумісництва — 83,72 %.
Неукомплектованими є 49,5 посади дитячих кардіоревматологів, з яких 19,5 посади у закладах охорони здоров’я м. Києва, 6 — у Луганській області, 4,5 — в Одеській області, 2,75 — у Дніпропетровській області, по 2 — у Запорізькій та Херсонській областях.
Серед дитячих кардіоревматологів 195 осіб, або 77,1 %, мають кваліфікаційну лікарську категорію, з них 126 осіб, або 64,6 %, мають вищу категорію, що свідчить про цілеспрямовану роботу в областях щодо збільшення кількості атестованих фахівців, адже у 2010 році атестованими були лише 66,4 % дитячих кардіоревматологів. Неатестованими залишаються 56 лікарів — дитячих кардіоревматологів.
Стовідсоткові показники атестованості дитячих кардіоревматологів мають Волинська, Донецька, Кіровоградська, Луганська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька та Чернігівська області.
Найгірші показники атестованості дитячих кардіоревматологів спостерігаються: у Закарпатській (40 %), Запорізькій (58,3 %), Одеській (60 %), Хмельницькій (60 %), та Дніпропетровській (63,2 %) областях, м. Києві (66 %), Миколаївській (73,3 %) та Черкаській (75 %) областях.
Зовсім невипадково, що більшість із вищезазначених областей відзначаються недостатніми показниками діяльності служби в цілому.
В Україні працює 937 кардіоревматологічних ліжок, з яких 35 ревматологічні (1152 — у 2013 році), або 1,24 на 10 тис. дітей при нормативі 1,5 ліжка на 10 тисяч дітей. Суттєве зменшення обсягу профільних ліжок обумовлено втратою госпітальної бази у АР Крим, м. Севастополі та на непідконтрольній частині Донецької та Луганської областей.
Найбільше профільних ліжок працює у м. Києві (160), Дніпропетровській (90), Харківській (80), Запорізькій (60), Миколаївській (50), Сумській (45), Одеській (45), Київській (44), Чернівецькій (35), Львівській (32), Кіровоградській (30) областях — 1,5–3,0 на 10 тис. дітей.
Найменше кардіоревматологічних ліжок працює в Донецькій (5), Чернігівській (15), Волинській (15), Черкаській (15), Рівненській (15), Закарпатській (18), Вінницькій (20), Івано-Франківській (25), Тернопільській (20), Херсонській (25) областях — лише 0,3–0,9 на 10 тис. дітей
Середній термін перебування на ліжку кардіоревматологічного хворого — 10,15 дня (10,87 — у 2011 році), обіг ліжка становив 31,9.
Перевищення строків перебування кардіоревматологічних хворих спостерігається, як і в минулі роки, у закладах охорони здоров’я Чернівецької (12,47 дня), Миколаївської (12,35 дня), Донецької (12,13 дня), Хмельницької (12,08 дня), Запорізької (11,99 дня), Закарпатської (11,76 дня), Дніпропетровської (11,75 дня), Чернігівської (11,45 дня), Кіровоградської (11,34 дня), Сумської (11,29 дня), Полтавської (11,12 дня), Херсонської (10,90 дня) та Вінницької (10,59 дня) областей. Менша тривалість перебування відмічалась у Волинській (6,09 дня), Харківській (7,21 дня), Одеській (8,64 дня), Рівненській (8,84 дня) та Тернопільській (9,38 дня) областях.
У 2014 році на профільних ліжках було проліковано понад 30 тисяч хворих дітей.
Середній термін роботи кардіоревматологічного ліжка в минулому році становив 324 дні (у 2013 році — 323,9 дня).
Перевищення обсягів роботи ліжка спостерігаються у Житомирській (398 днів), Чернігівській (388 днів), Запорізькій (366 днів), Донецькій (369 днів), Вінницькій (363 дні), Волинській (350 днів), Миколаївській (353 дні), Київській (354 дні), Кіровоградській, Івано-Франківській (356 днів), Дніпропетровській (330 днів), Полтавській (335 днів), Харківській (355 днів), Рівненській (340 днів) областях.
Нижчі від середніх були показники роботи кардіоревматологічного ліжка у Закарпатській (315 днів), Львівській (295 днів), Сумській (312 днів) областях та м. Києві (235).
Погіршились показники роботи профільних ліжок у таких областях: Чернігівській, Тернопільській, Кіровоградській, Харківській, Запорізькій, Волинській, Дніпропетровській, Полтавській.
Високі рівні захворюваності та поширеності серцево-судинних хвороб у вищезазначених областях та існуюче суттєве збільшення середнього показника роботи ліжка у цих регіонах порівняно із середнім показником у державі ставлять завдання зі збільшення їх кількості можливо шляхом перепрофілізації інших профільних ліжок, що недовантажені.
Відповідно до Реєстру з’їздів, конгресів та науково-практичних конференцій МОЗ та НАМН України 23–25.09.2014 року у м. Запоріжжі на базі Запорізького державного медичного університету була проведена ХVI Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні питання педіатрії» (Сідельниковські читання) за участю провідних науковців з 13 вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти та головних позаштатних спеціалістів за фахом «дитяча кардіоревматологія» структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської міської державних адміністрацій. У конференції взяли участь понад 650 фахівців з різних регіонів України. На секції форуму, присвяченій дитячій кардіо–ревматології, були заслухані звіти щодо проведеної роботи практично усіх представників областей та виступи провідних науковців.
Робота дитячої кардіоревматологічної служби аналізувалась на ХІ конгресі педіатрів України «Сучасні проблеми клінічної педіатрії» (7–9 жовтня 2014 року, м. Київ). Актуальні питання дитячої кардіології також розглядались на Першому з’їзді дитячих кардіологів та кардіохірургів України (21–23.04.2015) на базі Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України.
Видано підручник за редакцією В.В. Бережного «Педіатрія: Національний підручник у 2 томах», куди увійшов суттєвий блок розділів з питань серцево-судинних хвороб, навчальні посібники: «Неотложные состояния у детей. Диагностика и рекомендации по неотложной помощи на различных этапах» (Волосовець О.П., Нагорна Н.В., Острополець С.С., Кривопустов С.П., Бордюгова О.В.), «Діагностика та моніторинг природжених вад серця у дітей» (Волосовець О.П., Сенаторова Г.С., Гончарь М.А.), «Педіатрія (кардіологія та нефрологія дитячого віку)» (Зубаренко О.В., Волосовець О.П., Стоєва Т.В., Кривопустов С.П., Лосєва К.О.) та «Рекомендації з серцево-легеневої реанімації у дітей» (Волосовець О.П., Снісарь В.І.).
Стабілізація показників захворюваності та поширеності ССЗ у дітей паралельно із зменшенням показників смертності від ССЗ та ВВС свідчать про системну роботу педіатричної та кардіоревматологічної служби на місцях щодо поліпшення виявлення та покращання результатів лікування при суттєвому кадровому дефіциті професійно підготовлених кадрів та недостатньому матеріально-технічному оснащенні, особливо сучасними діагностичними технологіями.
Безумовно, буде сприяти покращанню результатів діагностики та лікування ССЗ впровадження в клінічну практику спеціалізованих закладів охорони здоров’я та профільних науково-дослідних установ високоінформативних інструментальних методів дослідження: ЕКГ-скринінгу, 3D-ехокардіографії та допплерехокардіографії, стрес-тестів, холтерівского моніторингу, підсиленої електрокардіографії, черезстравохідної електрокардіостимуляції, магнітно-резонансної томографії. Але це стосується потужних обласних та столичних центрів.
МОЗ України продовжує констатувати, що в лікуванні серцево-судинних захворювань недостатньо впроваджені протоколи діагностики та лікування серцево-судинних захворювань у дітей, неефективно виконується етапність диспансерного нагляду, недостатньо використовуються медикаментозні та немедикаментозні засоби медичної реабілітації, досить обмежене використання сучасних інструментальних та лабораторних методів діагностики та телемедицини.
В організації медичної допомоги дітям із кардіо–ревматологічною патологією зберігаються недоліки з надання цілеспрямованої медичної допомоги в центрах первинної медико-санітарної допомоги, районних, міських лікарнях та поліклінічних закладах, що пов’язано з недостатньою кількістю та взагалі відсутністю в штатних розкладах цих закладів лікарів-кардіо–ревматологів, у зв’язку з чим лікування та спостереження кардіологічних хворих здійснюють лікарі-педіатри та сімейні лікарі, які не мають достатньої кваліфікації у сфері діагностики, лікування та профілактики ССЗ та ВВС.
У той же час ситуація, що склалась, обумовлює необхідність суттєвої інтенсифікації роботи керівників охорони здоров’я, науковців, лікарів загальної практики — сімейної медицини, лікарів-педіатрів та дитячих кардіоревматологів з ефективної профілактики, ранньої діагностики, адекватного лікування набутих та уроджених хвороб серця і судин у дітей та динамічного впровадження в практику нових лікувально-діагностичних технологій та стандартів лікування.
Головним же підсумком роботи дитячої кардіоревматологічної служби у 2014 році слід вважати те, що на тлі зменшення поширеності серцево-судинних захворювань та вроджених вад серця й захворюваності на них дитячій кардіоревматологічній службі України вдалося зменшити показники смертності та летальності внаслідок ССЗ та ВВС порівняно з минулими роками.