New books
СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий
АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ
КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ
СТОМАТОЛОГИ
ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий
ТРАВМАТОЛОГИ
ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)
ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ
ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ
АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ
"Emergency medicine" 4 (75) 2016
Back to issue
Тяжка інтубація: особистий досвід
Authors: Костирко Р.Б., Тітов І.І., Голуб В.В.
Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ, Україна
Sections: Medical forums
print version
Незважаючи на успіхи, що були досягнуті в анестезіології останніми роками, тяжка інтубація залишаєтся важливою проблемою анестезіологічного забезпечення.
Мета: оптимізувати алгоритм дії лікаря-анестезіолога при необхідності проведення інтубації пацієнта з тяжкими дихальними шляхами.
Матеріали і методи. Нами проведено аналіз випадків тяжкої інтубації у пацієнтів, яким проводилось знеболювання в операційних відділеннях оториноларингології та щелепно-лицьової хірургії обласної клінічної лікарні у 2006–2015 рр.
Результати та обговорення. За період 2006–2015 рр. у даних операційних проведено 9978 наркозів з інтубацією трахеї та штучною вентиляцією легень (ШВЛ). Із них у 165 (1,65 %) випадках була тяжка інтубація (невдала спроба інтубації досвідченим анестезіологом). Повторна спроба проводилась після зміни положення голови пацієнта (положення Джексона і т.п.) із застосуванням спеціального провідника (Endotracheal tube introducer фірми SanMed) і в 116 (70,3 %) пацієнтів була успішною. З третьої спроби було заінтубовано 36 (21,8 %) пацієнтів. У 6 (3,6 %) із них ми застосовували провідник і клинок Маккоя (Timesco, Великобританія), а в 7 (4,2 %) — відеоларингоскоп Airtraq, усі ці пацієнти були успішно заінтубовані. Ще 6 (3,6 %) пацієнтів були заінтубовані з четвертої спроби іншим спеціалістом. У 7 (4,2 %) пацієнтів інтубація була виконана за допомогою бронхоскопа. Одного (0,6 %) пацієнта змушені були пробудити із застосуванням ларингеальної маски для забезпечення ШВЛ та інтубувати на наступний день через відсутність лікаря-бронхоскопіста в стаціонарі на момент операції.
Висновки. Проблема тяжкої інтубації вимагає постійної настороженості лікаря та, здебільшого, може бути вирішена при достатній оснащеності стаціонарів, належному рівні спеціальної підготовки спеціалістів і наявності підготовленого набору обладнання та інструментів.