Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" 4 (75) 2016

Back to issue

Анестезіологічне забезпечення в екстремальних умовах під час бойових дій

Authors: Ступницький М.А., Волощук Р.Р., Марфюк Є.М., Блощичак Р.Я.
Медична служба 24 ОМБр

Sections: Medical forums

print version

Мета роботи: виділити основні особливості анестезіологічного забезпечення в екстремальних умовах під час бойових дій. 
Матеріали та методи. Проаналізовано 16 анестезій для первинної хірургічної обробки ран поранених, що виконувались мобілізованими лікарями-анестезіологами у зоні проведення АТО на етапі першої кваліфікованої медичної допомоги з елементами лікарської (посилений медичний пункт батальйонної тактичної групи) в умовах автоперев’язочної АП-2 на базі автомобіля ГАЗ-66, а також підземного укриття одного з промислових підприємств. 
Результати. Масовий характер надходження поранених ускладнював сортування в умовах відсутності надійного зв’язку. Усім пораненим незалежно від тяжкості забезпечували венозний доступ, проводили інфузійну терапію і у разі виявлення гіпотензії застосовували спершу колоїди. Внутрішньовенну анестезію (13 випадків) виконували пропофолом або тіопенталом натрію в поєднанні з налбуфіном і двічі з інгаляцією закису азоту у таких випадках: уламкові множинні поранення нижніх кінцівок — 10 (у тому числі 2 у наркозалежних полонених, що вимагало катетеризації внутрішньої яремної вени), кульове поранення нижньої щелепи — 1, травматична ампутація стопи — 1, ушкодження кисті — 1. Тривалість анестезії становила 10–60 хв. Моніторинг здійснювали за допомогою портативного пульсоксиметра, що давало можливість достатньою мірою контролювати функцію зовнішнього дихання в умовах анестезії без кисню. Епідуральне знеболювання з катетеризацією епідурального простору використовували у двох пацієнтів із пораненням гомілок. В одного з пацієнтів у подальшому встановлювали катетер на наступних етапах евакуації. Одноразово використано блокаду плечового сплетення аксилярним доступом з метою ПХО множинного уламкового поранення передпліччя. 
Висновки. Регіонарна та внутрішньовенна анестезія з пульсоксиметричним моніторингом дає можливість забезпечити достатню та безпечну анестезію для малих хірургічних втручань і транспортування пацієнтів в екстремальних умовах.


Back to issue