Международный эндокринологический журнал Том 13, №1, 2017
Вернуться к номеру
Від редактора
Авторы: В.І. Паньків
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Розпочинається ще один непростий рік в історії української медицини. Попри важкі часи для нашої держави «Міжнародний ендокринологічний журнал» намагається постійно підвищувати свій рівень. Триває робота з включення видання до провідних наукометричних баз, щоб публікації авторів мали міжнародне визнання. Журнал допомагає лікарям і науковцям підвищувати свій професійний рівень, сприяє впровадженню результатів медичної науки в практичну охорону здоров’я, залучає молодих науковців до публікацій. Важливим є продовження дистанційного навчання з метою безперервного професійного розвитку й удосконалення знань.
Ендокринологія — особлива наука. У медицині її можна порівняти з вищою математикою. Фахівці, які працюють у цій галузі, зобов’язані глибоко знати біохімію, анатомію, нейрофізіологію, генетику, фармакологію. Ендокринолог повинен мислити інтегрально, розуміти процеси, що відбуваються в організмі, на клітинному рівні. Доказова медицина — основа основ в його роботі.
Новий рік обіцяє бути багатим на події, пов’я–зані з реформуванням системи охорони здоров’я, які особливо торкнуться й ендокринології. Міністерство охорони здоров’я України має не тільки контролювати процес запровадження референтних цін, а й готуватися до старту реімбурсації, на разі перенесеного із січня на 1 квітня, яке традиційно називається днем сміху. Ендокринологи також мають розібратися зі списками хворих, які потрапляють до цієї програми, з’ясувати, хто яких препаратів потребуватиме, де і в якому порядку їх отримуватиме. Уже завершується лютий, але запитань у нас набагато більше, ніж відповідей. МОЗ нарікає на інертність лікарів, на бездіяльність і саботаж на місцях. Експерти вважають, що найбільш складна ситуація очікує хворих на цукровий діабет (ЦД) і ті лікувальні заклади, які їм надають допомогу. Реєстр відсутній (існують так звані оперативні списки хворих), фінансування зменшене, плутанина з реімбурсацією. Хворих, які отримують препарати інсуліну, і пацієнтів, що лікуються таблетованими антидіабетичними засобами, об’єднали в одну групу. В інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня» директор Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин доктор медичних наук, професор Олександр Сергійович Ларін указує на відсутність державної цільової програми лікування й профілактики цукрового діабету, чинного реєстру хворих, адже без точної інформації неможливо вибудувати ефективну систему надання медичної допомоги таким хворим, не будуть успішними жодні проекти й стратегії. Професор О.С. Ларін бачить один вихід — починати діалог керівництва МОЗ з медичною і науковою громадськістю і проводити його на професійному рівні, намагаючись почути аргументи всіх його учасників.
Серед новин в ендокринології відзначимо, що Американський коледж терапевтів опублікував оновлені принципи лікування цукрового діабету 2-го типу. Основні положення стосуються скасування обмежень із використання метформіну. За потреби додати другий препарат рекомендується вибирати з чотирьох класів пероральних засобів. По суті, документ відображає підходи, які застосовуються в сучасній клінічній практиці. Як і раніше, рекомендується використовувати тільки засоби для перорального вживання (похідні сульфонілсечовини, тіазолідиндіони, натрійзалежні котранспортери глюкози-2 та інгібітори дипептидилпептидази-4), тому в оновлених принципах лікування не розглядається застосування інсуліну або агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду. Рекомендація стосовно використання метформіну як першої лінії терапії ЦД 2-го типу в поєднанні зі зміною способу життя ґрунтується на тому, що цей препарат ефективно знижує концентрацію глюкози в крові, при цьому рідко спостерігаються епізоди гіпоглікемії. Крім того, метформін дешевший за інші антидіабетичні препарати. У квітні 2016 року Адміністрація з контролю за лікарськими засобами і продуктами харчування (FDA) зняла обмеження на застосування метформіну в пацієнтів із хронічними захворюваннями нирок середнього ступеня тяжкості (при швидкості клубочкової фільтрації 30–60 мл/хв на 1,73 м2). У таких пацієнтів лише дещо підвищений ризик розвитку молочнокислого ацидозу, тому застосування метформіну протипоказане лише пацієнтам із тяжким хронічним захворюванням нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше ніж 30 мл/хв на 1,73 м2). Також метформін відтепер рекомендується застосовувати при порушенні функції печінки й застійній серцевій недостатності, що раніше було протипоказанням до призначення цього препарату. Проте, як і раніше, залишаються чинними такі протипоказання, як зниження тканинної перфузії, гемодинамічна нестабільність, прогресуюче захворювання печінки й гостра нестабільна застійна серцева недостатність.
Рекомендація стосовно застосування натрійзалежних котранспортерів глюкози-2 та інгібіторів дипептидилпептидази-4 (у поєднанні з метформіном) указана із зауваженням про те, що лікарі й пацієнти повинні приймати рішення про їх призначення після обговорення переваг, витрат і побічних ефектів. Що стосується недорогих препаратів сульфонілсечовини, використання яких пов’язане з підвищеним ризиком розвитку гіпоглікемії й збільшенням маси тіла, то в настановах відзначається доцільність продовження їх застосування в пацієнтів за умов досягнення контролю глікемії без небажаних явищ.
Зазначимо й появу нових настанов Американської тиреоїдної асоціації з діагностики і надання допомоги при захворюваннях щитоподібної залози під час вагітності й у післяпологовому періоді. Близько сотні рекомендацій, наведених у новому керівництві, на підставі принципів доказової медицини допоможуть визначити кращі шляхи для оцінки функції щитоподібної залози й лікування її захворювань під час вагітності й лактації. Настанови містять рекомендації, що стосуються діагностики й лікування гіпотиреозу, тиреотоксикозу, вузлів і раку щитоподібної залози, а також досліджень стану щитоподібної залози в жінок із безплідністю, плода й новонародженого, а також напрямків подальших досліджень.
Вітання читачам з іспанського узбережжя Біскайської затоки Атлантичного океану поблизу Сан-Себастьяна, або, як його називають баски, Доностії! Місто має прекрасне розташування: між гористими півостровами простягнулася довга бухта з піщаними пляжами й острівцем неподалік від берега. Природа й м’який клімат наприкінці XIX століття зробили свою справу — і рибацьке містечко перетворилося на привілейований морський курорт для іспанського вищого світу. Одне з найкрасивіших іспанських міст (Південний Париж) понад 100 років тому стало літньою резиденцією королів. З 1953 р. в Доностії щорічно проводиться знаменитий кінофестиваль. У липні ж сюди з усього світу з’їжджаються любителі джазу. Серфінгісти звідусіль приїжджають до Сан-Себастьяна приборкувати хвилі на знаменитому пляжі Ла-Сурріола, який гостинно відкритий океанським вітрам. Минулого року Сан-Себастьян перейняв естафету культурної столиці Європи.
Після вузьких вуличок Старого міста до підніжжя гори приємно пройтися уздовж пляжу до західного краю бухти, де скульптурна композиція «Гребінь вітрів» відомого іспанського скульптора Едуардо Чильїди перетворює бриз Атлантики в музику.
Країна басків — одне з місць, які сміливо можна віднести до найбільш незвичайних історичних регіонів не тільки Іспанії, але й Західної Європи загалом. Заселений в сиву давнину, цей край зумів зберегти свою самобутність і культуру. А втім ані таємниця походження народу, який здавна населяє ці землі, ані історія виникнення його мови так досі й не розкриті. Буквально все, що з народом пов’язане, оточене ореолом таємниці — походження, історія, поява в Піренеях і навіть зовнішність. Баскська мова (еускера), якою розмовляє понад 1 млн басків, не має нічого спільного з жодною європейською мовою і звучить справді загадково. Існує гіпотеза, що найближча вона до мов народів гірського Кавказу, однак поки в сучасних класифікаціях еускера фігурує як «мова поза групою». У цих краях розмовляли баскською ще п’ять тисяч років тому, до того, як сюди прийшли індоєвропейці, і її не змогли стерти ані шість століть римської влади, ані вісім століть арабського панування. Знамениті берети теж можна побачити всюди на головах як людей, так і скульптур. Утім і розкидані в долинах стародавні поселення, і чудові ландшафти з вічнозеленими горами, і блакить океану також не дозволять забути цей самобутній край.
Декілька десятків кілометрів уздовж Атлантичного узбережжя — і ви вже у Франції, у зірковому курортному містечку Біарріц. Модним курортом Біарріц зробила Євгенія Монтіхо, дружина імператора Наполеона III. У 1854 р. для неї там була збудована вілла «Євгенія». Зараз на її місці «l’Hotel du Palais». За традицією, що склалася з середини XIX століття, там влітку збирається весь вищий світ. Біарріц, що має дев’ятивікову історію, прекрасний у своєму умінні по-королівськи прийняти й розважити гостей: унікальний клімат, піщані пляжі, потужна енергетика океану.
Бажаю читачам, щоб 2017 рік приніс країні мир, а вам — тільки приємних змін, вірних друзів, добра, любові й благополуччя!
Нехай кожний день буде наповнений лише добрими подіями для вас, для вашої родини, для вашої рідної землі!
Головний редактор
член Національної спілки журналістів України
професор Володимир Іванович Паньків