Международный эндокринологический журнал Том 13, №1, 2017
Вернуться к номеру
Проявления инсулинорезистентности у пациентов, длительно страдающих сахарным диабетом 1-го типа, пути ее коррекции
Авторы: Перцева Н.О., Марциник Е.Н., Чурсинова Т.В.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Мета дослідження — оцінка інсулінорезистентності (ІР), а також можливості її корекції у пацієнтів із тривалим стажем цукрового діабету (ЦД) 1-го типу. Матеріали і методи. Обстежено 33 пацієнти з ЦД 1-го типу. В основну групу було включено 17 пацієнтів з великою (від 15 до 31 року) тривалістю ЦД 1-го типу віком від 40 до 50 років. Групу порівняння склали 16 хворих (9 жінок і 7 чоловіків) з ЦД 1-го типу віком від 20 до 35 років при тривалості ЦД від 5 до 12 років. Хворі обох груп перебували на базисно-болюсній інсулінотерапії. Результати. Аналіз потреби пацієнтів в інсуліні показав, що в основній групі хворих потреба в інсуліні перевищувала рекомендовані значення і була вірогідно вищою, ніж в контрольній групі (відповідно 1,04 ± 0,03 і 0,62 ± 0,02 ОД/кг, р = 0,0001). Було виявлено прямий кореляційний зв’язок між дозою інсуліну і величиною ІМТ у хворих основної групи (r = 0,87, р = 0,07). Збільшення дози інсуліну сприяє підвищенню маси тіла хворих, що, у свою чергу, посилює процеси ІР і потребує збільшення дози інсуліну, формуючи хибне коло. Висновки. Серед причин формування інсулінорезистентності у цієї категорії хворих можна виділити неадекватну інсулінотерапію з використанням високих доз інсуліну, наявність генетичної схильності до формування інсулінорезистентності. Застосування метформіну в комбінації з інсулінотерапією і модифікацією способу життя справляло позитивний вплив на показники вуглеводного обміну і масу тіла пацієнтів.
Цель исследования — оценка инсулинорезистентности (ИР), а также возможности ее коррекции у пациентов с длительным стажем сахарного диабета (СД) 1-го типа. Материалы и методы. Обследованы 33 пациента с СД 1-го типа. В основную группу были включены 17 пациентов с большой (от 15 до 31 года) длительностью СД 1-го типа в возрасте от 40 до 50 лет. Группу сравнения составили 16 больных (9 женщин и 7 мужчин), страдающих СД 1-го типа, в возрасте от 20 до 35 лет при длительности заболевания от 5 до 12 лет. Больные обеих групп находились на базисно-болюсной инсулинотерапии. Результаты. Анализ потребности пациентов в инсулине показал, что в основной группе больных она превышала рекомендуемые значения и была достоверно выше, чем в контрольной группе (соответственно 1,04 ± 0,03 и 0,62 ± 0,02 ЕД/кг, р = 0,0001). Была выявлена прямая корреляционная связь между дозой инсулина и величиной ИМТ у больных основной группы (r = 0,87, р = 0,07). Увеличение дозы инсулина способствует повышению массы тела больного, что, в свою очередь, усиливает процессы инсулинорезистентности и требует увеличения дозы инсулина, формируя порочный круг. Выводы. Среди причин формирования инсулинорезистентности у данной категории больных можно выделить неадекватную инсулинотерапию с использованием высоких доз инсулина, наличие генетической предрасположенности к формированию инсулинорезистентности. Применение метформина в комбинации с инсулинотерапией и модификацией образа жизни оказывало положительное влияние на показатели углеводного обмена и вес пациентов.
Background. A research aim is an estimation of insulin resistance (ІR), and also possibilities of its correction in patients with long-term experience of type 1 diabetes mellitus (DM). Materials and methods. 33 patients with type 1 DM were under observation. The study group included 17 patients aged 40 to 50 years with long-term (15–31 years) duration of type 1 DM. The comparison group included 16 patients (9 women and 7 men) aged 20 to 35 years with type 1 DM and DM duration from 5 to 12 years. Patients of both groups received basal bolus insulin therapy. Results. The analysis of insulin necessity in patients showed that in the study group of patients, the need for insulin exceeded the recommended values and was significantly higher than in control group (accordingly 1.04 ± 0.03 U/kg and 0.62 ± 0.02 U/kg, р = 0.0001). Direct cross-correlation connection was educed between the dose of insulin and the value of body mass index in patients of the study group (r = 0.87, р = 0.07). The increase of insulin dose contributes to the increase of body weight that, in turn, enhances the processes of IR and requires the increase of insulin dose, forming circulus vicious. Conclusions. Among the causes for the formation of insulin resistance in these patients, there can be identified the use of unreasonably high doses of insulin, a genetic predisposition to the development of insulin resistance. The administration of metformin in combination with insulin therapy and lifestyle modifications had a positive effect on the parameters of carbohydrate metabolism and weight of patients.
цукровий діабет 1-го типу; інсулінорезистентність; ожиріння; артеріальна гіпертензія; метформін
сахарный диабет 1-го типа; инсулинорезистентность; ожирение; артериальная гипертензия; метформин
type 1 diabetes mellitus; insulin resistance; obesity; arterial hypertension; metformin