Международный эндокринологический журнал Том 14, №1, 2018
Вернуться к номеру
Від редактора
Авторы: Паньків І. В.
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
На початку 2018 року хотілося б звернути увагу на стан профілактики захворювань, спричинених йодною недостатністю в довкіллі. Враховуючи відсутність національної програми боротьби з йодним дефіцитом в Україні, розглянемо нові рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я «Збільшення вмісту йоду в солі з метою профілактики й контролю йододефіцитних розладів» («Fortification of food grade salt with iodine for the prevention and control of iodine deficiency disorders»). Ці рекомендації пов’язані з міжнародними документами ООН «Цілі розвитку тисячоліття» (MDG-4: зниження дитячої смертності і MDG-5: покращання материнського здоров’я) і «Глобальний план заходів з профілактики неінфекційних захворювань на 2013–2020 роки». Вони дуже важливі для вдосконалення національних програм загального йодування солі, особливо в тих країнах, які з тих чи інших причин не змогли досягти істотного прогресу в усуненні розладів, спричинених йодним дефіцитом.
Уперше ВООЗ офіційно заявила, що «вся харчова сіль, яка використовується в домогосподарствах і харчовій промисловості, має бути збагачена йодом у рамках втілення безпечної й ефективної стратегії з профілактики захворювань, спричинених дефіцитом йоду».
У цьому документі жінки репродуктивного віку визнані групою населення, найбільш сприйнятливою до дефіциту йоду в харчуванні: при вагітності нестача йоду пов’язана з високим ризиком розвитку необоротних порушень психічного розвитку в дітей. Іншою, не менш чутливою до дефіциту йоду популяційною групою є жінки в період годування груддю: у перші 6 місяців життя грудне молоко може бути єдиним джерелом йоду для немовлят і забезпечувати нормальну функцію щитоподібної залози. Без охоплення цих ключових груп населення стратегію профілактики захворювань, спричинених дефіцитом йоду, не можна називати адекватною.
Йодування солі за останні два десятиліття стало домінуючою стратегією профілактики йодного дефіциту, впровадженою в 120 країнах світу. Завдяки цьому багато держав уже успішно усунули дефіцит йоду в харчуванні або досягли значного прогресу в цьому напрямку.
/7-1.jpg)
Кухонна сіль визнана найбільш адекватним харчовим продуктом для збагачення йодом, адже вона широко використовується людьми в усіх країнах світу; її споживання мало залежить від сезону й пропорційне енергетичній потребі організму. Технології йодування солі добре відпрацьовані, вони відносно нескладні й технічно доступні.
Додавання йодату калію не змінює органолептичних властивостей солі (колір, запах) та її споживчих якостей. Доведено надійне збереження йоду в промислово перероблених харчових продуктах, що випускаються з йодованою сіллю. У багатьох країнах важливим джерелом йоду стали сухі приправи й бульйонні кубики, у яких йодована сіль є основним інгредієнтом. Витрати на стратегію йодування солі дуже незначні і, за оцінкою авторів рекомендацій, становлять 0,02–0,05 долара США на душу населення на рік. При цьому навіть ці мінімальні витрати не лягають на національні бюджети охорони здоров’я, а покриваються самими споживачами, які купують сіль у торговельній мережі.
ВООЗ остаточно визнала, що стратегії йодування солі й поступового зниження її споживання є взаємно доповнюваними і між ними немає принципових суперечностей. Уміст йоду в солі можна без особливих зусиль змінювати при зниженні її споживання, а достатнього забезпечення йодом цілком можна досягти й при споживанні менше від 5 г солі в день. Відомо, що рекомендації ВООЗ складаються відповідно до жорстких стандартів доказової медицини. Використання йодованої солі справляло найбільший ефект щодо зниження ризику розвитку зоба, а також запобігання кретинізму, профілактики зниження когнітивної функції, відновлення адекватного забезпечення організму йодом (за концентрацією йоду в сечі).
Новими є рекомендації ВООЗ стосовно вмісту йоду в солі. Уперше нормативи рекомендованого середнього вмісту йоду подані щодо оціночного рівня споживання солі з урахуванням добової потреби в 150 мкг йоду та втрати йоду із солі за період зберігання й при кулінарній обробці (30 %).
Завдяки сучасним технологіям йодування з використанням йодату калію при приготуванні готових продуктів втрати йоду не перевищують 10 %. Це дозволяє зберігати йодовану сіль тривалий час без втрати профілактичних властивостей. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2004 № 143 йодат калію, що використовується для збагачення солі, був внесений до переліку харчових добавок, дозволених до використання в харчових продуктах. Технології йодування солі в Україні відповідають міжнародним нормативам, тому понад 80 % виробленої солі експортується. Вміст йоду в солі становить 0,04 г/кг, що дозволяє забезпечити щоденне фізіологічне надходження йоду до організму. Однак дослідження показують, що далеко не завжди задекларований вміст йоду в солі відповідає справжнім показникам. У країнах, де функціонують національні програми профілактики йодного дефіциту, якість йодування солі моніторується на державному рівні. 120 країн прийняли на законодавчому рівні програми профілактики йодного дефіциту на основі універсального йодування харчової солі. 34 країни повністю ліквідували йодний дефіцит. На жаль, Україна посідає 126-те місце за рівнем розв’язання проблеми, залишивши позаду лише Пакистан, Гамбію, Гвінею-Бісау та Гаїті. Лише 18 % українців вживають виключно йодовану сіль, що є найгіршим показником у Європі.
Досвід країн, які усунули дефіцит йоду в харчуванні (Білорусь, Казахстан та ін.), показує, що при нормативі 40 ± 15 мг йоду на 1 кг солі медіанна концентрація йоду в сечі в дітей шкільного віку і вагітних жінок перебуває в межах від 100 до 300 мкг/л за відсутності надлишку споживання цього мікронутрієнту. При цьому ключову роль відіграє обов’язкове використання йодованої солі при виробництві хлібобулочних виробів та інших масових харчових продуктів.
Згідно з новими рекомендаціями, індикаторами успіху програм загального йодування солі є бажання урядів країн усунути йодний дефіцит, прийняття відповідного національного законодавства, конт–роль і моніторинг якості йодованої солі, екскреції йоду із сечею в дітей, вагітних і жінок репродуктивного віку.
Залишається побажати, щоб ці рекомендації стали дороговказом для Міністерства охорони здоров’я України.
/9-1.jpg)
Вітання читачам із Румунії — країни легенд, величних середньовічних замків та вражаючих краєвидів Карпат. Спокусою для кожного туриста є таємниця, якою оповитий образ трансильванського графа Дракули.
Столиця Румунії Бухарест також має чим здивувати. Хоча б найбільшою цивільною адміністративною будівлею (і до того ж найважчою) у світі. Площа Палацу парламенту досягає 350 000 м² (довжина 270 м, ширина 240 м). Гігант має 12 поверхів (висотою 86 м), а ще 8 поверхів — під землею (94 м). Будівля споруджувалася впродовж 1984–1989 років. За іронією долі Чаушеску так і не встиг офіційно відкрити це архітектурне диво.
Як і Рим, Бухарест побудований на семи пагорбах. Його називають маленьким Парижем, бо місцями в архітектурі чітко простежується французький стиль: є і вулиця, схожа на Єлисейські поля, і своя Тріумфальна арка. Але Румунією 42 роки правив диктатор, який вигадував нові проекти щодо вигляду міста й знищив численні історичні пам’ятки архітектури для побудови нових помпезних споруд. Загалом Бухарест пережив дві війни, тривалу комуністичну забудову й землетруси. Тож нескладно уявити, який маленький відсоток краси зберігся. По всьому Бухаресту можна бачити старі будівлі в плачевному стані, однак у центрі міста більшість всіх будівель уже відновлені.
Румунія приваблива не тільки завдяки природі. Одна з головних визначних пам’яток Румунії — замок Пелеш — знаходиться в мальовничому куточку Карпатських гір поблизу міста Сіная. Літня резиденція румунських королів побудована в альпійському стилі, що поєднує італійську елегантність з естетикою німецького неоренесансу, і розміщена серед лісу в оточенні гір, де наче ховається від зайвих очей. У замку налічується понад 160 кімнат, вишукано декорованих і розкішно обставлених. Тут зберігаються багаті колекції творів мистецтва, меблі, обладунки та зброя, килими й гобелени. Його збудував перший король, у ньому ж зрікся престолу останній король Румунії. Сьогодні це одна з найкраще збережених королівських резиденцій у Європі.
Побажання читачам у 2018 році сподіватися на позитивний розвиток подій, навіть коли надія фактично згасає. Кожен новий рік — це оновлення й шанс зробити все краще, ніж до цього. Нехай здійсняться всі ваші плани, бажання і мрії!
Головний редактор
професор Володимир Іванович Паньків