Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Клінічні особливості полінейропатії у хворих на первинний гіпотиреоз
Авторы: Білоус І.І.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Первинний гіпотиреоз є поширеним ендокринним захворюванням, клінічна картина якого неспецифічна та поліморфна і не завжди залежить від тяжкості перебігу гіпотиреозу. Досить добре вивчено механізми впливу тиреоїдних гормонів на формування нервової системи. Їх нестача призводить до змін в організації центральної нервової системи, зниження енергетичного забезпечення нейронів, зміни синтезу деяких специфічних білків нервової системи, що зумовлює розвиток кретинізму у дітей. Приховувати первинний гіпотиреоз можуть тунельні нейропатії, полінейропатія й атактичний синдром.
Мета дослідження: виявити клінічні особливості полінейропатій у пацієнтів із субклінічним і клінічно вираженим гіпотиреозом на фоні автоімунного тиреоїдиту (АІТ) та післяопераційного гіпотиреозу.
Матеріали та методи. Клініко-неврологічні та електрофізіологічні. Для підтвердження діагнозу полінейропатії застосовувано стимуляційну електронейроміографію нервів нижніх і верхніх кінцівок. Обстежено 56 хворих на гіпотиреоз внаслідок АІТ і 20 хворих на післяопераційний гіпотиреоз. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб. 58 (76,3 %) пацієнтів перебували на замісній терапії препаратами L-тироксину, у 18 (23,7 %) осіб був субклінічний гіпотиреоз.
Результати. Найчастішим синдромом ураження периферичної нервової системи у хворих на первинний гіпотиреоз є полінейропатія, що була виявлена у 66 (86,8 %) обстежуваних хворих. Полінейропатія мала легкий характер у 32 (48,5 %) випадках, помірний — у 34 (51,5 %); вираженої полінейропатії не виявлено, що узгоджується з літературними даними. Клінічна картина містила скарги на неінтенсивний і середньої інтенсивності біль та парестезії в дистальних відділах кінцівок, гіпестезію за типом «рукавичок та шкарпеток». Рухові розлади представлені зниженням сухожилкових і періостальних рефлексів та тільки у 7 (10,6 %) — зниженням сили в кистях до чотирьох балів. Виражених парезів та паралічів, а також м’язових гіпотрофій не спостерігалось. Вегетативні розлади також були виражені незначно та проявлялись в основному сухістю шкіри та стоп, негрубим акрогіпергідрозом та акроціанозом. Всі вказані симптоми були більш виражені у верхніх кінцівках. Слід відзначити відсутність кореляції між вираженістю порушень та віком хворого. В групі хворих на гіпотиреоз на тлі АІТ полінейропатія була практично облігатним синдромом і виникла у 52 (92,8 %) випадках. У хворих на післяопераційний гіпотиреоз полінейропатія спостерігалась рідше — 15 (75 %) випадків. Крім того, полінейропатія на тлі АІТ відзначалась більш вираженим характером. Характер полінейропатії не залежав від ступеня вираженості дисфункції щитоподібної залози. У хворих на субклінічний гіпотиреоз полінейропатія виявлена в 16 (88,9 %) випадках, у пацієнтів із клінічним гіпотиреозом — у 53 (91,4 %) випадках.
Висновки. Особливістю клінічної картини полінейропатії у хворих на первинний гіпотиреоз був переважно її сенситивний характер, легкі та помірні прояви, більш виражені в руках. На виникнення даного синдрому впливала власне причина гіпофункції щитоподібної залози: у хворих із гіпотиреозом на тлі автоімунного тиреоїдиту полінейропатія виникала частіше та була більш вираженою. У хворих із різним ступенем тяжкості гіпотиреозу частота та вираженість полінейропатії були практично однакові.