Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Особливості психічних порушень у осіб похилого віку із заxворюваннями щитоподібної залози
Авторы: Карвацька H.C., Русіна C.M., Cавка C.Д.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
У пацієнтів похилого віку діагностика захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) часто проводиться із запізненням, оскільки симптоми ледь помітні або відсутні та легко маскуються через інші супутні захворювання. Симптоми іноді відповідають віковій нормі, а тому необхідно мати настороженість щодо дисфункції ЩЗ у пацієнтів похилого віку.
Гіпотиреоз виникає у 10 % жінок і 2 % чоловіків серед осіб старше 60 років. У цих хворих спостерігається сповільнення мислення, труднощі у формулюванні відповіді, тому для з’ясування необхідної інформації та врахування звернень і прохань пацієнтів іноді необхідно витратити багато часу та терпіння. При цьому хворі відрізняються підвищеною афективністю, у них легко виникають емоційні реакції образи та протесту. Вони вимагають до себе підвищеної уваги, зокрема, у зв’язку зі створенням оптимальних умов комфорту, пов’язаних з основним захворюванням. Toму необхідно брати до уваги їх психічні особливості, а також давати відповідні рекомендації персоналу, який їх доглядає.
Спостерігається зниження психічної активності різного ступеня — від підвищеної виснажуваності та пасивності в рамках астенічного стану до повної спонтанності зі значним звуженням кола інтересів і примітивізацією контактів з оточуючими, коли стан наближається до апатоабулічного. У разі тривалого й особливо тяжкого перебігу гіпотиреозу розвиваються розлади пам’яті та стани афекту, які характеризуються глобальним порушенням психічних функцій, що стосуються всіх сторін особистості та значно нівелюють її індивідуальну особливість. У більш тяжких випадках розвиваються значні розлади пізнавальної діяльності.
Для хворих на гіпотиреоз характерні зміни центральної нервової системи, той або інший ступінь психічних розладів спостерігається в усіх хворих, а іноді вони домінують у клінічній симптоматиці. Характерна млявість, підвищена стомлюваність, зниження працездатності. Виникають порушення в мотиваційній сфері — байдужість, відсутність інтересу до всього, що оточує. Разом із психічною індиферентністю може спостерігатися підвищена дратівливість, нервозність, буркотливість, настирливість. Уповільнені психічні реакції на зовнішні подразники, знижена швидкість рухових реакцій. Погіршуються пам’ять та інтелектуальні здібності. Хворі не можуть концентрувати увагу, нерідко не можуть виконувати роботу, пов’язану з інтелектуальними навантаженнями. Типове спотворення формули сну — сонливість удень, безсоння вночі. Часто спостерігається стійкий головний біль, запаморочення, шум у вухах.
У пацієнтів літнього віку гіпотиреоз також часто супроводжується розвитком депресії й деменції. Гіпотиреоз може викликати порушення пам’яті та уповільнення мовлення й розумових процесів. Слід пам’ятати, що гіпертиреоз у пацієнтів похилого віку також може супроводжуватися депресивними ознаками. Проявами порушенної тиреоїдної функції у літніх пацієнтів можуть бути мозочкова недостатність, нейропатія й макроцитарна анемія. При вираженому гіпотиреозі розвивається тяжкий хронічний гіпотиреоїдний психосиндром, що набуває рис шизофреноподібного, депресивного синдрому.
У літніх пацієнтів може суттєво переважати один симптом або один клінічний прояв, як при тиреоїдній міопатії. Втрата маси тіла, загальна слабкість, падіння, ажитована депресія або деменція свідчать про гіпoтиреоз. Хоча ментальне та психічне уповільнення є частими в осіб із еутиреозом літнього віку, їх наявність має викликати підозру щодо гіпотиреозу. Це особливо важливо, якщо також наявні порушення рухомості, апатія або депресія.