Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Досвід лікування синдрому хронічної втоми
Авторы: Каспрук Н.М.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
У клінічній практиці все більше відзначається висока частота поєднаного перебігу легеневої патології та ендокринологічних порушень. При цих недугах формуються складні численні патогенетичні зв’язки, які в більшості випадків призводять до формування феномену замкнутого кола. Про метаболічний синдром (МС) говорять, коли наявні не менше трьох із таких симптомів: надмірна маса тіла, артеріальна гіпертензія, підвищення рівня цукру в крові, дисліпідемія. При цьому паралельно відзначається неврологічна симптоматика (частий головний біль, швидка стомлюваність, дратівливість, сльозливість, спалахи гніву), що притаманне й синдрому хронічної втоми (СХВ).
Дефекти ліпідного та вуглеводного обмінів провокують каскад генетичних, метаболічних, гормональних, нервових і інших реакцій, порушень, що провокує МС і асоційовані з ним патологічні стани. В патогенезі СХВ має значення розлад нейроімуноендокринної регуляції. Численні дані вказують на те, що при СХВ спостерігаються як кількісні, так і функціональні імунологічні порушення. Існує велика кількість пускових механізмів, що викликають патологічні імунологічні реакції. Раніше нами виявлена дисімуноглобулінемія зі зниженням IgG (за рахунок G1 і G3 підкласів) та IgА, зниження числа лімфоцитів із фенотипом CD3 і CD4, природних кілерів, підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів, підвищення концентрації прозапальних цитокінів у хворих з інфекційним синдромом імунопатології (хронічні обструктивні захворювання легень) у комбінації з МС.
Для досягнення тривалого ефекту необхідний цілий комплекс заходів, який включає усунення багатьох факторів ризику. Надзвичайно важливим компонентом відновлення загального стану організму є нормалізація вегетативного балансу. Так, позитивні результати щодо впливу на вегетативні порушення у хворих із серцево-судинною патологією продемонструвало застосування препарату ноофен (гідрохлорид бета-феніл-гамма-аміномасляна кислота). Практична відсутність побічних ефектів, особливо притаманних міорелаксантам центральної дії та транквілізуючим лікарським засобам, робить ноофен безпечним у використанні при лікуванні вегетативних розладів у хворих із різною патологією внутрішніх органів.
Мета дослідження: вивчення впливу комбінації імуностимулятора мікробного походження бронхомуналу та ноофену на патологічний процес у пацієнтів з інфекційним синдромом імунопатології (інфекції дихальних шляхів та лор-органів), ускладненим МС і СХВ.
Матеріали та методи. Обстежено 30 хворих із вказаною поєднаною патологією, порівнюваних за статтю та віком. Визначення динаміки основних клінічних проявів патології проводилося двічі — при первинному обстеженні та через 3 місяці після початку лікування. Призначали ноофен по 500 мг двічі на добу (30 днів) і бронхомунал за традиційною схемою (по 7 мг 10 днів на місяць впродовж трьох місяців). Стан клітинного імунітету оцінювали за експресією поверхневих антигенів лімфоцитів у реакції непрямої флуоресценції з використанням моноклональних антитіл: CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD23, CD25, CD54. Отримані результати оброблені методами варіаційної статистики.
Результати. У всіх обстежених пацієнтів були досить низькі рівні CD22, CD23, CD3, CD4 та імунорегуляторний індекс. У результаті застосування бронхомуналу та ноофену на тлі базисної терапії ці показники значно зросли, відношення CD4/CD8 нормалізувалося (р < 0,05). У хворих, яких лікували без застосування запропонованих препаратів, показники змінювалися незначно (р > 0,5). Кількість В-лімфоцитів у результаті лікування вірогідно наближалася до показників норми в усіх хворих вже після другого місяця застосування мікробного імуностимулятора, кількість загальних IgG та IgE змінювалася незначно. Після третього місяця лікування зафіксована нормалізація вмісту В-лімфоцитів і концентрації імуноглобулінів основних класів.
Висновки. Наявність СХВ і МС у хворих на хронічну легеневу патологію призводить до поглиблення зрушень імунних механізмів захисту, які під впливом загальноприйнятої терапії, у фазу відносної ремісії нормалізуються лише частково. Призначення комбінації бронхомуналу та ноофену позитивно впливало на імунні зрушення, що поглиблюються частими інфекційними загостреннями (хронічне обструктивне захворювання легень та хронічна лор-патологія), негативними неврологічними ефектами СХВ і МС в обстежених хворих. Нами зареєстровано підвищення загальної кількості Т-лімфоцитів, цитотоксичних клітин, нормалізацію хелперно-супресорної рівноваги, активаційних маркерів, вмісту В-лімфоцитів і концентрації імуноглобулінів. Відзначено покращення загального психоемоційного стану хворих, підвищення протимікробної резистентності, що проявлялось зниженням кількості загострень інфекцій дихальних шляхів та лор-органів протягом року, посиленням ефекту загальноприйнятого лікування.