Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Проблеми алергії в діабетології
Авторы: Каспрук Н.М.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Проблема різноманітних алергічних проявів, зокрема на харчові продукти та медикаменти, постійно зростає та є однією з найбільш актуальних у клінічній діабетології, що зумовлено як поширеністю цукрового діабету (ЦД) серед населення (до 8 %), так і високою частотою алергічних реакцій у популяції (до 30–40 %).
Нами проведено ретроспективний аналіз історій хвороби та амбулаторних карт 170 хворих на ЦД із позитивним алергоанамнезом (основна група) та 50 пацієнтів пульмонологічного профілю без діабету відповідного віку за 7 років. Давність ЦД була від 0,5 до 20 років. Чоловіків було 82 (48,23 %), жінок — 88 (51,77 %) віком від 19 до 69 років. ЦД 1-го типу діагностовано у 81,9 %, ЦД 2-го типу — у 18,1 % пацієнтів. Діабетичні ускладнення діагностовано у 37 (21,76 %) хворих.
Реакції гіперчутливості до лікарських засобів та харчова алергія (ХА) виявлені у хворих на ЦД 1-го типу у 2,9 раза частіше, що корелювало з давністю захворювання та демонструвало тенденцію до зростання. Анамнестично на різні варіанти гіперчутливості до харчових продуктів вказувало 37 % пацієнтів, медикаментозну гіперчутливість (МГ) спостерігали 34 % пацієнтів (проти 27 % за оцінкою 3-річної давнини).
Наявність подібних за клінічними проявами IgE-опосередкованих й IgE-неопосередкованих реакцій гіперчутливості до різних антигенів, а також їх поєднання в одного хворого зазвичай суттєво ускладнює діагностичний пошук. А успіх лікування залежить в першу чергу від виявлення причинно-значущих алергенів. Діагностика ХА базується на аналізі анамнестичних даних, результатах оцінки клінічних проявів, специфічного алергологічного обстеження, ефекту діагностичної елімінаційної дієти. Найважливіше значення надається алергологічному анамнезу. Ретельна його оцінка в більшості випадків дозволяє виявити зв’язок клінічної симптоматики з контактом із специфічним алергеном, що має патогенетичне значення, або іншими факторами. В окремих випадках значну допомогу надає ведення харчового щоденника, оцінка фармакологічного анамнезу та зменшення поліпрагмазії. У випадках хронічного рецидивуючого перебігу захворювання визначити причинно-значущий алерген на підставі даних анамнезу та скласти уявлення про патофізіологічні механізми (IgE-опосередковані або IgE-неопосередковані реакції) вдається в 30–40 % випадків.
При оцінці клінічних проявів ХА та МГ залежно від їх тривалості було виявлено, що у більшості обстежених хворих спостерігались ізольовані ураження шлунково-кишкового тракту (21 %), шкіри (62 %). У 19,6 % випадків до шкірних проявів приєднувались респіраторні алергози (алергічний риніт, тривалий сухий кашель, напади чихання, бронхоспазм).
Серед обстежених хворих у 17 (10,0 %) виявлено підвищений уміст сироваткового загального ІgЕ (до 470 МО). Аналіз залежності підвищеного рівня ІgЕ та IgG4 від продуктів харчування дав можливість отримати діагностичну інформацію про спектр харчової сенсибілізації в обстежених хворих.
Підвищені рівні антитіл класу IgG4 виявлено у 9 (7,09 %) хворих. Поєднання ІgЕ й IgG4 гіперчутливості зазначалося у 7 (17,5 % випадків) пацієнтів. Перше місце за частотою серед харчових алергенів займали цитрусові та сезонні овочі (28,2 %), друге — злаки, арахіс і томати (19,18 %), третє — різноманітні морепродукти (9 % позитивних результатів).
У 47,5 % пацієнтів із позитивними результатами на специфічні IgE ХА поєднувалася з іншими видами гіперчутливості. Серед них у 47 % ХА поєднувалася з підвищеною чутливістю до фармпрепаратів, у 23 % випадків — до інгаляційних алергенів (пилок рослин, побутові та грибкові алергени, епідермальні алергени).
Серед лікарських засобів, на які виявлена підвищена чутливість або є анамнестичні відомості про них, частотний розподіл має такий вигляд: препарати інсулінів — 22,7 %; засоби, що впливають на систему травлення й метаболічні процеси, — 23,17 %; анти–біотики — 18,5 %; нестероїдні протизапальні засоби — 9,4 %; кардіогрупа — 7,3 %; вітаміни — 4,6 %.
Отже, частота алергічних реакцій у хворих на ЦД 1-го типу у 2,9 раза вища, ніж у загальній популяції, та прямо залежить від давності та тяжкості захворювання. За останні три роки цей показник збільшився на 7 %. Найбільш значущими алергенами в діабетології є лікарські препарати та харчові продукти. Діагностику медикаментозної гіперчутливості та харчової алергії залежно від рівня медичної установи слід здійснювати за допомогою клініко-анамнестичного та лабораторного методів досліджень, а також проведення шкірного тестування для випадків IgE-опосередкованих реакцій гіперчутливості. Програма терапевтичних заходів щодо пацієнтів із ЦД і алергіями в анамнезі повинна включати дієтологічну освіту хворих, елімінаційні заходи щодо можливих сенсибілізуючих і провокуючих факторів, адекватну фармакотерапію та запобігання поліпрагмазії.