Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Ефективність аргініновмісної терапії у хворих із загостренням дискогенної поперекової радикулопатії та надмірною масою тіла
Авторы: Кричун І.І., Шадід Фаді
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Неврологічні прояви остеохондрозу поперекового відділу хребта виникають, за даними різних авторів, у 80 % населення, становлять значну медичну та соціально-економічну проблему та потребують вдосконалення профілактичних і лікувальних програм. Зокрема, в існуючих схемах лікування мало уваги приділяється стану системи кровообігу.
Мета дослідження: вивчити ефективність віт–чизняного аргініновмісного препарату глутаргін у комплексному лікуванні хворих молодого віку із невро–логічними проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта.
Матеріали та методи. Обстежено 40 хворих чоловічої статі на корінцеві синдроми внаслідок верифікованої за допомогою МРТ грижі диска LIV–LV та LV–S1 у фазі загострення віком від 28 до 35 років (середній вік — 32,8 ± 0,5 року).
У всіх хворих до та після лікування досліджували вміст у плазмі крові факторів системного запалення та дисфункції ендотелію, таких як фактор некрозу пухлини, фібронектин і розчинна fms-подібна тирозинкіназа 1 (sFlt-1). Контрольну групу становили 15 осіб без надмірної маси тіла та ознак соматичних і неврологічних захворювань, порівнянних з основною групою за статтю та віком. Уміст у крові фібронектину та фактора некрозу пухлини визначали електрохемілюмінесцентним імунотестом згідно з процедурою продуцента. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програми Exсel і пакета програм Microsoft Office 2013 із визначенням вірогідності відмінностей за t-критерієм Стьюдента. Всі обстежені пацієнти отримували стандартну комплексну терапію, що тривала протягом 10 днів в включала нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак 3,0 внутрішньом’язово 1 раз на день протягом 5 днів), міорелаксанти (тизанідин 2 мг по 1 табл. тричі на день — 10 днів), вітамінотерапію (мільгама 2,0 внутрішньом’язово 1 раз на день 5 днів). Додатково 20 пацієнтів отримували глутаргін у дозі 75 мг тричі на день 10 днів.
Результати. Аналіз змін концентрації у плазмі крові фактора некрозу пухлини, фібронектину та розчинної fms-подібної тирозинкінази 1 до та після лікування показав тенденцію до зниження вмісту в плазмі крові фактора некрозу пухлини та фібронектину і підвищення розчинної sFlt-1 після курсу лікування. При цьому в групі хворих, які приймали додатково до стандартного лікування глутаргін, зменшення вмісту в плазмі крові фібронектину (до лікування — 0,47 ± 0,03 г/л, після лікування — 0,38 ± 0,03 г/л; p = 0,041) та фактора некрозу пухлини (до лікування — 7,38 ± 0,50 нг/л, після лікування — 6,1 ± 0,4 нг/л; p = 0,05) набуло статистичної вірогідності. Підвищення показників розчинної sFlt-1 в обох групах хворих виявилось незначним і статистично невірогідним.
Висновки. Встановлено позитивний вплив аргініновмісного препарату глутаргін на показники ендотеліальної дисфункції та системного запалення у хворих із загостренням дискогенної поперекової радикулопатії.