Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Сучасні підходи до терапії синдрому дефіциту тестостерону у чоловіків, хворих на цукровий діабет 2-го типу
Авторы: Лучицький Є.В., Лучицький В.Є.
ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Тестостеронова недостатність (ТН) у чоловіків є глобальною проблемою, оскільки несприятливо впливає на функцію багатьох органів і систем організму, призводить до ендокринних і метаболічних змін, зниження якості життя. Підвищений ризик розвитку ТН спостерігається у чоловіків із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД-2). За результатами наших досліджень знижений рівень тестостерону (Т) у крові відзначався у 58 % пацієнтів із ЦД-2. У рекомендаціях ендокринологічних асоціацій чоловікам із низькими рівнями Т у крові та симптомами й ознаками ТН необхідно призначати тестостеронозамісну терапію (ТЗТ), оскільки своєчасне систематичне лікування може покращити прояви ТН і сприятливо вплинути на метаболічні порушення, що асоціюються з ТН і коморбідними станами. Проблемними питаннями є порогові рівні загального Т (зТ) у крові, при яких показана ТЗТ, тривалість прийому препаратів Т, а також їх відповідність сучасним вимогам до препаратів Т.
Мета дослідження — оцінка ефективності препаратів тестостерону з різною тривалістю дії у чоловіків, хворих на ЦД-2 з тестостероновою недостатністю.
Матеріали та методи. Замісна терапія препаратами Т проводилася 93 чоловікам із ЦД-2 і клінічно та лабораторно підтвердженим андрогенним дефіцитом. ТЗТ призначали пацієнтам із рівнями зТ < 8 нмоль/л або 8–12 нмоль/л при наявності симптомів та ознак ТН, які визначали за шкалою AMS. Концентрацію гормонів гіпофізарно-статевої системи в крові визначали імуноферментним методом. Пацієнти дослідної групи були розподілені на три підгрупи: перша група отримувала за схемою внутрішньом’язово 4 мл масляного розчину тестостерону ундеканоату (1000 мг), друга — внутрішньом’язово 1 мл масляного розчину суміші ефірів тестостерону, третя — нашкірний гель тестостерону. Контрольну групу становили 24 практично здорових чоловіки без ЦД-2 та ознак андрогенного дефіциту.
Результати. У пацієнтів першої групи середній рівень зТ у крові перед початком лікування становив 8,3 моль/л і був вірогідно нижчим від показника контрольної групи (19,4 ± 1,7 нмоль/л), p > 0,05. Через 3 місяці після введення препарату тестостерону відзначено вірогідне підвищення середньої концентрації зТ у крові обстежених пацієнтів до 14,6 ± 0,9 нмоль/л (р < 0,05). На тлі проведення ТЗТ стабілізація рівня зТ на рівні еугонадних значень у крові чоловіків із ЦД-2 спостерігалася і через 9 місяців (після четвертої ін’єкції) (16,8 ± 0,9 нмоль/л), р < 0,05, порівняно з показником до початку ТЗТ. У обстежених чоловіків другої групи середній рівень зТ становив 7,78 ± 0,39 нмоль/л і був вірогідно нижчим, ніж аналогічний показник у контрольній групі (p < 0,001). ТЗТ ін’єкційним препаратом суміші ефірів тестостерону привела до вірогідного збільшення середніх концентрацій зТ протягом періоду спостереження. Середній рівень зТ становив 11,81 ± 0,86 нмоль/л (р <0,05). Продовження ТЗТ засвідчило зростання середніх концентрацій зТ під час контрольних досліджень через 6 та 9 місяців до 13,21 ± 0,91 нмоль/л та 14,23 ± 0,78 нмоль/л відповідно. Середня концентрація зТ у досліджуваній групі через 9 місяців ТЗТ хоча й досягала еугонадних значень для дорослих чоловіків, але була вірогідно нижчою, ніж у контрольній групі, — 14,23 ± 0,78 нмоль/л vs 20,12 ± 0,73 нмоль/л у групі контролю (p < 0,05). У пацієнтів третьої групи, які отримували гелевий препарат тесто–стерону, середній рівень зТ до лікування становив 7,81 ± 0,81 нмоль/л, а через 3 місяці застосування препарату спостерігалося вірогідне збільшення рівнів зТ до 16,7 ± 0,34 нмоль/л (p < 0,001).
Висновки. У чоловіків із ЦД-2 і тестостероновою недостатністю тестостеронозамісна терапія з використанням гелевого та ін’єкційного препарату тестостерону тривалої дії відповідає сучасним вимогам і є ефективним методом корекції андрогенного дефіциту.