Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Невротичні розлади у жінок клімактеричного віку
Авторы: Нікоряк Р.А.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Психічні та емоційні порушення діагностуються у третини жінок, які перебувають у пременопаузальному періоді. Найчастіше поява стресу на тлі вегетативних або ендокринних розладів провокує формування психічних розладів. Психічні захворювання можуть набувати в клімактеричному періоді різних форм — від нерізко виражених невротичних станів до психозів із тяжким перебігом. Жінки в клімактеричному періоді часто реагують на соматичні патологічні явища й психічні травми абсолютно інакше, ніж у молодому віці. Звичайні подразники викликають не адекватні, а частіше парадоксальні й ультрапарадоксальні реакції.
Виражені невротичні реакції та психотичні стани частіше трапляються у неврастенічних і психопатичних осіб, які й раніше відрізнялися дратівливістю, нервовістю, легкою збудливістю й іпохондрією. Фізіологічне старіння викликає у багатьох жінок лабільність настрою, схильність до депресії, тривожно-боязке занепокоєння, очікування настання хвороб і страждань. Важливими чинниками в розвитку психоемоційних порушень у жінок під час клімаксу є психотравми, стреси, різні соціальні фактори (сімейне становище, матеріальна забезпеченість, наявність роботи, стосунки з дітьми, чоловіком, друзями), самоповага, життєва задоволеність, якість сексуальних відносин, психічні порушення в анамнезі. Що стосується соціальних факторів, то вони можуть або сприяти адаптації жінки у перехідний життєвий період, або ускладнювати її.
Метою роботи стало дослідження психічного здоров’я вимушених трудових мігрантів жіночої статі віком від 45 до 58 років, які перебувають у клімактеричному періоді.
Результати. Серед 42 досліджуваних осіб у 35 (83 %) за допомогою госпітальної шкали HADS виявлено психічні порушення, а саме: у 21 (60 %) особи — субтривожні стани, при яких відзначалася загальна слабкість, швидка втомлюваність при фізичному й розумовому навантаженні та тривожні думки, що виникають внаслідок цього, стосовно продовження подальшої роботи; у 9 (26 %) осіб встановлено клінічні прояви тривоги й субклінічні ознаки депресії, які зазвичай супроводжувалися розладом сну, руховим неспокоєм, втратою апетиту, часто відзначався поганий настрій і боязко-нерішуча поведінка; у 5 (14 %) жінок відзначено клінічні прояви тривоги та депресії з переважанням тривожно-боязкого стану, пригніченого настрою, підвищеної втомлюваності, погіршення пам’яті, ослаблення розумової діяльності й у той же час опірністю до проведення лікування («на це немає часу»), хоча у подальшому в процесі психотерапевтичного впливу погоджувалися на психофармакотерапію.
Висновки. Вимушена трудова міграція для багатьох людей є стресогенним чинником, а у період клімаксу на тлі неспецифічного ендокринного психосиндрому, для якого характерні такі симптоми, як зміна потягів, викривлення інстинктів, емоційні порушення, його дія значно посилюється.