Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Алгоритм корекції метаболічної дисліпідемії аторвастатином у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу
Авторы: Піддубна А.А., Вівсянник В.В., Злотар О.В., Федяєва С.І.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Хвороби системи кровообігу посідають перше місце у структурі смертності населення та представлені в основному ішемічною хворобою серця (ІХС), патогенетичною основою яких є атеросклеротичне ураження кровоносних судин. Одним із найнесприятливіших факторів, які впливають на перебіг ІХС і показники серцево-судинної смертності, є цукровий діабет (ЦД), поширеність якого набула характеру пандемії та продовжує зростати.
У наш час статини прийнято вважати гіполіпідемічними препаратами вибору в разі первинної та вторинної профілактики серцево-судинних захворювань (ССЗ).
Метою дослідження була оцінка впливу аторва–статину на ліпідний профіль та прогресування коронарного атеросклерозу у пацієнтів з ІХС та ЦД 2-го типу.
Матеріали та методи. Проведено динамічне обстеження та лікування 43 пацієнтів з ІХС та ЦД 2-го типу. Пацієнтів обстежили згідно з протоколом, який включав загальноклінічні тести, визначення рівнів глюкози, інсуліну, глікованого гемоглобіну, глікемічного профілю, ліпідного спектра крові. До обов’язкового обсягу досліджень також було включено добовий моніторинг артеріального тиску та ехокардіографію. Усім пацієнтам призначали комплексну терапію, що включала всі класи препаратів з достатньою доказовою базою (статини, аспірин, бета-блокатори, інгібітори АПФ). Як ліпідознижувальну терапію пацієнтам призначали препарат аторвастатин у дозі 40 мг 1 раз на добу. Після трьох місяців лікування повторно визначали ліпідний спектр крові, рівні глюкози та інсуліну натще; базисну гіпоглікемічну терапію у пацієнтів із ЦД упродовж дослідження не змінювали.
Під час контрольного обстеження пацієнтам повторно проводили весь комплекс досліджень включно з коронароангіографією. До першої групи увійшли 17 хворих (середній вік 56,70 ± 7,66 року), які отримували призначену терапію постійно та в повному обсязі; до другої — 19 осіб (середній вік 61,37 ± 6,94 року) із середнім комплаєнсом (терапію отримували частково або з перервами); до третьої групи — 7 пацієнтів (середній вік 57,79 ± 11,31 року), які припинили застосування ліків після виписки зі стаціонару.
Результати. Отримані дані свідчать про гіполіпідемічну ефективність аторвастатину в пацієнтів першої та другої груп, незважаючи на те, що хворі другої групи приймали препарат не постійно, а курсами. Ці зміни асоціювалися з тенденцією до зменшення рівнів загального холестерину (ХС), ХС ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), тригліцеридів (ТГ) і підвищенням ХС ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ). Однак у пацієнтів першої групи з високим комплаєнсом відзначалася більш виражена позитивна динаміка до нормалізації ліпідних характеристик, а саме зниження загального ХС на –5,87 %, ХС ЛПНЩ на –9,12 % порівняно з другою групою (–3,54 та –7,34 % відповідно). Разом з тим у хворих першої групи спостерігалося збільшення рівня ХС ЛПВЩ на 1,24 % на відміну від представників другої групи, у яких була відсутня динаміка цього показника. Показовими є результати у третій групі, хворі якої припинили отримувати гіполіпідемічну терапію після виписки зі стаціонару. Характерною ознакою групи є збільшення рівнів загального ХС, ТГ і вірогідне (р < 0,05), більше ніж наполовину, зростання атерогенного ХС ЛПНЩ, рівень якого наприкінці дослідження досяг 5,03 ± 0,13 ммоль/л.
Висновки. Висока прихильність хворих до ліпідознижувального лікування аторвастатином у середньодобовій дозі до 40 мг асоціювалася з оптимізацією ліпідного профілю плазми хворих. Беручи до уваги наявність високого атерогенного потенціалу у пацієнтів з ІХС і ЦД, автори дослідження спостерігали загальну тенденцію до прогресування атеросклеротичних уражень. Виявлені зміни доводять необхідність стовідсоткової прихильності до лікування з метою зменшення ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС та ЦД 2-го типу.