Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Тривожні та депресивні розлади на тлі цукрового діабету
Авторы: Савка С.Д.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Цукровий діабет (ЦД) є однією з найбільших глобальних надзвичайних ситуацій у галузі охорони здоров’я XXI століття. Депресія та тривога виявляються в 2–3 рази частіше у людей із ЦД, ніж у загальній популяції. До того ж депресивні й тривожні розлади невчасно діагностуються.
Метою дослідження було виявити зв’язок між депресією, тривогою та ЦД, вказати на важливість раннього виявлення афективних розладів у пацієнтів із ЦД та визначення можливих шляхів корекції обох захворювань.
Матеріали та методи. Для виявлення афективних порушень використовували шкалу Гамільтона щодо визначення рівня депресії (Hamilton Rating Scale for Depression, HRDS) та шкалу Гамільтона щодо визначення рівня тривоги (Hamilton Rating Scale for anxiеty, HАRS). Важливим аспектом є розуміння спільного витоку ЦД і афективних розладів (АР). Частота поширеності депресії у пацієнтів із ЦД 1-го типу може бути втричі більшою, а у людей із діабетом 2-го типу — удвічі більшою, ніж серед населення в усьому світі. Тривога діагностується у 40 % хворих на ЦД. Наявність депресії та тривоги у пацієнтів із ЦД погіршує прогноз діабету, знижує якість життя, збільшує смертність. З іншого боку, депресія може збільшити ризик виникнення ЦД на 60 %.
Результати. Різноманітні фактори навколишнього середовища можуть сприяти розвитку ЦД та депресії. До даних чинників можна віднести хронічний стрес, низький соціально-економічний статус, порушення сну, відсутність фізичних вправ і дієти, надмірну масу тіла. Хронічний стрес активує систему «гіпоталамус — гіпофіз — надниркові залози» та симпатичну нервову систему. Норадреналін і кортизол активують тривогу, викликають депресію. Також хронічний стрес викликає імунну дисфункцію й збільшує вироблення запальних цитокінів. Висока кількість запальних цитокінів впливає на β-клітини підшлункової залози, індукує резистентність до інсуліну. Запальні реакції також беруть участь у патофізіології АР, впливаючи на метаболізм нейротрансмітерів.
Депресія та тривога чинять синергічний ефект у пацієнтів із ЦД, збільшуючи ризик виникнення ускладнень як мікро-, так і макрососудистого характеру, підвищуючи гіперглікемію. У хворих на ЦД коморбідні афективні розлади сприяють більш ранньому виникненню ускладнень.
Комплексну корекцію афективних розладів, які було діагностовано у пацієнтів, проводили паралельно з лікуванням ЦД. Лікування селективними інгібіторами зворотного захвату серотоніну покращувало глікемічний контроль у пацієнтів з АР і ЦД як при короткочасному, так і при тривалому застосуванні.
Висновки. Превентивні заходи щодо виникнення і цукрового діабету, і афективних розладів містять запобігання стресу та запальним реакціям, зміну способу життя, збільшення фізичної активності, зміну харчування, нормалізацію сну та соціальну взаємодію. Рання діагностика та своєчасне лікування афективних розладів на тлі ЦД дасть можливість зменшити ризик ускладнень і покращити якість життя даної категорії пацієнтів.