Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Активація АТФ-залежних калієвих каналів флокаліном як перспективний напрям органопротекції за умов коморбідності
Авторы: Філіпець Н.Д., Гоженко А.І.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту МОЗ України», м. Одеса, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність пошуку нових лікарських засобів із поліорганними протекторними впливами зумовлена високою частотою патогенетично залежної коморбідної патології. Пріоритетна роль АТФ-залежних калієвих (КАТФ) каналів у механізмах захисту при ішемії та гіпоксії організму спричиняє інтерес до їх фармакологічних модуляторів. Сьогодні відомо, що оригінальний активатор КАТФ-каналів флокалін є перспективним препаратом із кардіо-, церебропротективними, вазодилатуючими ефектами. Відсутність змін вмісту глюкози в крові під впливом експериментальних кардіопротективних доз є перевагою вітчизняного активатора КАТФ-каналів та дозволяє вважати флокалін потенційним засобом корекції серцево-судинних ускладнень у хворих на цукровий діабет. Водночас у структурі коморбідності цукрового діабету вагома частка належить патології нирок.
Мета дослідження: експериментальне вивчення впливу флокаліну на функціональний стан нирок з оцінкою нефропротективної здатності нового активатора КАТФ-калієвих каналів.
Матеріали та методи. Експерименти проводили на нелінійних лабораторних білих щурах масою 0,16–0,18 кг маси тіла. Беручи до уваги те, що одним із ранніх проявів діабетичної нефропатії є розвиток гіпоксії нефроцитів, на даному етапі дослідження проводили за умов гіпоксичного ушкодження нирок. Введення флокаліну (5 мг/кг, внутрішньошлунково) розпочинали одразу після послідовного введення чинників гемічної та гістотоксичної гіпоксії: нітриту натрію (50 мг/кг, підшкірно) та 2,4-динітрофенолу (30 мг/кг, внутрішньоочеревинно). Функціональний стан нирок вивчали за умов індукованого водного діурезу після одноразового та семиденного введення флокаліну. Евтаназію щурів проводили під нембуталовим наркозом. У сечі та плазмі крові визначали концентрацію іонів натрію і калію методом полум’яної фотометрії. Концентрацію креатиніну в сечі визначали за методом Фоліна, у плазмі крові — за методом Поппера в модифікації Мерзона; концентрацію білка в сечі — сульфосаліциловим методом. Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою комп’ютерної програми Statgrafics з використанням t-критерію Стьюдента.
Результати. Після одноразового введення флокаліну у щурів із гіпоксичним ушкодженням нефроцитів підвищувались діурез, швидкість клубочкової фільтрації, екскреція креатиніну, канальцева реабсорбція іонів натрію в проксимальному та дистальному відділах нефрону. Активація волюмо-, іонорегулювальної та екскреторної функцій нирок супроводжувалась суттєвим зниженням протеїнурії, спричиненої гіпоксичними впливами. Зміни функціонального стану нирок після введення протягом 7 днів флокаліну відрізнялись від значень у щурів із гіпоксією без корекції зменшенням втрат іонів натрію та білка з сечею, на що вказували знижені показники екскреторної фракції іонів натрію та стандартизованої за клубочковою фільтрацією екскреції протеїну. Варто зазначити, що дія флокаліну залежала від локалізації змін функцій гіпоксичних нирок, була спрямована на корекцію клубочково-канальцевих процесів у перший день і переважне ушкодження канальцевого відділу нефрону на сьому добу дослідження.
Висновки. Безсумнівно, діабетичній нефропатії притаманні особливості патогенезу, спричинені метаболічними та гемодинамічними факторами. Протилежність впливів на функціональний стан КАТФ-каналів флокаліну та цукрознижувальних засобів вимагає адекватної експериментальної моделі та ретельного контролю глікемії. Водночас відсутність у наших дослідженнях нефротоксичних ефектів і наявність тубулопротективних впливів за умов гіпоксії — патологічного процесу, який супроводжує практично будь-яке ушкодження, суттєво доповнює спектр органопротективних властивостей активатора КАТФ-каналів флокаліну.