Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Альфа-ліпоєва кислота в комплексному лікуванні діабетичної полінейропатії
Авторы: Яремчук О.Б., Васильєва Н.В.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Діабетична полінейропатія (ДПН) — комплекс клінічних і субклінічних синдромів, кожен з яких характеризується дифузним або вогнищевим ураженням периферичних і/або автономних нервових волокон внаслідок цукрового діабету (ЦД). Це одне з найчастіших хронічних ускладнень ЦД, що діагностується майже у половини таких хворих. У розвитку ДПН відіграють роль такі чинники: набряк і дегенерація нервових волокон; посилення активності поліолового циклу і, як наслідок, накопичення сорбітолу, недостатність міоінозитолу; порушення ліпідного обміну, посилення перекисного окислення ліпідів; неферментативне глікозилювання білків; метаболічний стрес. На сьогодні зібрана велика кількість даних, які підтверджують важливе значення окисного стресу в патогенезі ДПН.
Мета дослідження. Дослідити вплив альфа-ліпоєвої кислоти на стан оксидантної та антиоксидантної систем крові у хворих на діабетичну полінейропатію.
Матеріали та методи. У дослідження було включено 28 пацієнтів віком від 35 до 62 років. Всі пацієнти були обстежені за допомогою клініко-неврологічного, інструментального (електронейроміографія — ЕНМГ) та біохімічного методів обстеження. Використовувалася стимуляційна міографія з визначенням швидкості поширення збудження (ШПЗ) по рухових (n.tibialis, n.peroneus) та чутливому (n.suralis) нервах, амплітуда та форма М-відповіді. Стан пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за вмістом малонового діальдегіду (МДА). Стан антиоксидантної системи (АОС) оцінювали за рівнем відновленого глутатіону й активністю глутатіонпероксидази. Контрольну групу для оцінки лабораторних показників становили 17 практично здорових осіб працездатного віку.
Терапія проводилася із включенням у схему лікування препарату еспа-ліпон шляхом парентерального введення 24 мл ін’єкційного розчину у 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (відповідає 600 мг альфа-ліпоєвої кислоти) 1 раз на добу протягом 12 діб з подальшим переходом на пероральний прийом по 400 мг на добу протягом чотирьох тижнів.
Результати. Найчастішою скаргою хворих (91,3 %) був біль (переважно тупий, тягнучий, ниючий, симетричний, що посилювався в спокої, особливо вночі, частіше в дистальних відділах нижніх кінцівок, стопах). 78,3 % пацієнтів відзначали оніміння, парестезії у нижніх кінцівках. Також сенсорна форма ДПН проявлялася зниженням порогу тактильної, больової, температурної чутливості, суглобного відчуття. Для моторної форми ДПН були характерні судоми м’язів гомілок, стоп, частіше у стані спокою, вночі. Частину хворих (30,4 %) турбувало відчуття слабкості в м’язах нижніх кінцівок, атрофії, нестійкість ходи.
При проведенні ЕНМГ-дослідження (n.tibialis, n.peroneus) реєструвалося зниження амплітуди сумарного чутливого потенціалу (n.suralis), помірне уповільнення ШПЗ. Стимуляційна ЕНМГ допомогла виявити зниження амплітуди М-відповіді на 34 % порівняно з віковою нормою. У всіх пацієнтів до початку лікування спостерігалася активація процесів ПОЛ, що проявлялося значним (до 84 %) зростанням рівня МДА та пригніченням активності АОС крові.
Застосування альфа-ліпоєвої кислоти сприяло поліпшенню перебігу ДПН. Більшою мірою це стосувалося відновлення чутливості (65 % пацієнтів), у той час як больовий синдром піддавався терапії значно важче (21,7 %). Більшість видів чутливості відновлювалися у хворих протягом десяти днів уведення альфа-ліпоєвої кислоти.
Висновки. Терапія альфа-ліпоєвою кислотою сприяє не лише регресу клінічної симптоматики у пацієнтів із ДПН, а й поліпшує об’єктивні показники функції периферичної нервової системи, позитивно впливає на стан антиоксидантної системи організму та веде до зниження активності процесів пероксидного окиснення ліпідів.