Международный эндокринологический журнал Том 14, №8, 2018
Вернуться к номеру
Звернення головного редактора
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Шановні читачі!
/714-1.jpg)
Ще в давні часи мудрець указував, що ми не –отримуємо життя коротким, але робимо його таким. І як же прикро, коли і сьогодні, попри прогрес науки й високі медичні технології, цей вислів Сенеки звучить актуально. Так, у всьому світі в людей, хворих на цукровий діабет (ЦД), у 70–80 % випадків розвиваються тяжкі й необоротні ускладнення, що призводять до інвалідизації й передчасної смерті. У той же час відомо: судинним діабетичним ускладненням можна запобігти, ретельно контролюючи захворювання; якщо ж вони вже розвинулися, можна уповільнити їх прогресування за рахунок нових методів лікування.
Cьогодні можна констатувати збільшення тривалості життя людей із діабетом і зниження частоти деяких видів ускладнень у розвинених країнах. Вражають дані з Великобританії. Якщо 10–15 років тому діабетична ретинопатія була головною причиною розвитку сліпоти серед працездатного населення, то тепер ситуація радикально змінилася. ЦД як причина сліпоти у Великобританії відійшов на другий план, і це величезний успіх. Стосовно боротьби із синдромом діабетичної стопи також спостерігаються позитивні результати. У США, наприклад, практично на 50 % знизилася частота ампутацій у хворих на ЦД. Щоправда, вона, як і до цього, залишається високою — у рази вищою, ніж у людей без діабету. Але це тільки означає, що є до чого прагнути.
Завдяки чому вдається досягнути таких результатів? Результати помітні там, де вдалося налагодити моніторинг на ранніх стадіях розвитку ускладнень і де застосовуються високоефективні методи лікування. І, звичайно, все це здійснюється на тлі посилення контролю за ЦД. Концепція покращання глікемічного контролю, покладена в основу профілактики ускладнень ще понад 20 років тому, тепер дає плоди. В окремих країнах взагалі відзначаємо парадоксальну ситуацію: тривалість життя хворих на ЦД перевищує середні статистичні показники. Це пов’язано з тим, що люди з діабетом більше дбають про здоров’я й краще ставляться до себе. У цьому їм дуже допомагають школи діабету. Роль навчання для людей із ЦД неможливо переоцінити. Багато в чому саме завдяки залученню хворих до процесу лікування вдалося здійснити революцію щодо покращання довгострокового контролю ЦД. Через два десятиліття після того, як у середині 1970-х років виникли перші навчальні програми, були опубліковані дані дворічних спостережень, які показують, наскільки структурована програма терапевтичного навчання дозволяє покращити глікемію в динаміці.
Сьогодні радує той факт, що у всьому світі приділяється підвищена увага проблемі ЦД. Фахівці стверджують, що найважливішою причиною катастрофічного поширення діабету є відсутність у більшості людей чіткого розуміння навислої загрози й того, як можна уникнути хвороби. Доволі часто діагноз виставляється тоді, коли в організмі людини вже відбулися необоротні зміни. Тому сьогодні найбільше значення надається первинній профілактиці. Але як донести до свідомості кожного, що головний засіб запобігання діабету й ускладненням — це здоровий спосіб життя й регулярне тестування на цукор крові? Відповідь: потрібні системні зусилля не лише органів охорони здоров’я, але й практично всіх державних і громадських інститутів.
У жовтні 2018 року на конгресі Європейської асоціації з вивчення діабету традиційно звучала лекція-премія пам’яті Клода Бернара, що стосувалася нових підходів до лікування й профілактики метаболічних порушень. Цього року нагороду отримав професор Жакко Туомілехто з Фінляндії. Тема його доповіді «Запобігання цукровому діабету 2-го типу: мрія, що здійснилася» стала гаслом усього форуму. Фінське дослідження з профілактики ЦД (Diabetes Prevention Study, DPS) продемонструвало зниження захворюваності на 58 % лише шляхом корекції способу життя.
Відомо, що функція бета-клітин підшлункової залози вже знижується до 50 % на момент первинного встановлення діагнозу. Це означає, що дисфункція бета-клітин розпочинається за 10–12 років до початку ЦД і профілактика може бути ефективна тільки за умови своєчасного початку. Що ж таке ефективна профілактика? У своїй доповіді професор Туомілехто показав, що після виявлення передумов захворювання профілактику слід здійснювати упродовж 10–12 років, поки бета-клітини підшлункової залози активні й функціонують належним чином.
На його думку, ще однією умовою профілактики захворювання є той факт, що період ризику розвитку ЦД ідентифікується як предіабет. Тому в дослідженні DPS (як і в Diabetes Prevention Program, DPP) робили два аналізи: рівень глюкози натще і в процесі глюкозотолерантного тесту. При цьому рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) виявився недостатньо чутливим щодо діагностики груп ризику. «Предіабет повинен визначатися як наявністю порушення толерантності до глюкози, так і підвищеним рівнем глікемії натще, але не рівнем HbА1с». Завдяки цим дослідженням також доведено, що зниження маси тіла й здорове харчування істотно знижують захворюваність на ЦД.
Одним із найцікавіших результатів DPS був взаємозв’язок між захворюваністю на ЦД і досягненням проміжних показників. Так, було встановлено 5 цільових завдань для груп: зменшення маси тіла на 5 % і більше, споживання жиру < 30 % від спожитої енергії на добу, вміст насичених жирів у їжі < 10 %, клітковини > 15 г на 1000 ккал, принаймні 30 хвилин фізичних навантажень на день. Результат вражає: клінічно ЦД не виявлений у жодного учасника. Тому професор дійшов висновку, що мрія про запобігання діабету певною мірою здійснилася.
Очевидно, настав час підготувати й розпочати реалізацію національної цільової програми з профілактики ЦД та асоційованих із ним серцево-судинних захворювань і в Україні. Відомо, що ожиріння й стан предіабету наявні у 20 % населення України, ЦД 2-го типу — у 8 % дорослих, хвороби серця й судин — причина смерті 50 % хворих на ЦД.
Система охорони здоров’я повинна забезпечити ефективну профілактику захворювань і допомагати громадянам якнайдовше зберігати своє здоров’я, а не чекати, поки людина захворіє, і тільки тоді розпочинати її лікувати.
Вітання читачам із берегів Дунаю: від його витоку в Чорному лісі до впадіння в Чорне море!
Для того щоб побачити і оцінити велич Дунаю, треба особисто побувати на його берегах у всіх десяти країнах Європи, через які ця диво-ріка протікає. А перед кожною поїздкою послухати вальс «Дунайські хвилі» сербського композитора Іона Івановича. Надихнули капельмейстера духового оркестру 6-го румунського полку в місті Галац сонячні відблиски на хвилях Дунаю, і свої враження від цієї ріки композитор передав через музику. Вальс «Дунайські хвилі» дуже точно передає характер ріки: її простоту, природність і романтизм. У 1889 році цей вальс, виконаний у Парижі на Всесвітній виставці, викликав справжній фурор. Вальс поширився по всьому світу, а його успіх настільки великий, що в багатьох країнах цю музику вважають старовинним народним вальсом.
/715-1.jpg)
Дунай заслужено вважається міжнародною рікою, адже він протікає територією Німеччини, Австрії, Угорщини, Словаччини, Сербії, Хорватії, Болгарії, Румунії, Молдови та України. Своїм величним виглядом Дунай прикрашає декілька європейських столиць — Відень, Братиславу, Будапешт і Бєлград.
Витоки Дунаю знаходяться в Чорному лісі (Шварцвальд) на південному заході Німеччини. Там, біля містечка Донауешинген, на висоті 678 метрів над рівнем Світового океану зливаються воєдино два гірські потоки — Брег і Бригах. Їх протяжність не перевищує 50 км, і скоріше їх можна назвати струмками, аніж річками. Тут же, у Донауешингені, знаходиться старовинний замок-палац князів Фюрстенбергів і високий цоколь храму Святого Йоганна, поблизу яких розташоване архітектурно оформлене джерело, яке подають як витік Дунаю. Тут розпочинається шлях ріки від Чорного лісу до Чорного моря.
Міф, як це часто трапляється, виявився сильнішим за правду життя. У туристичних проспектах фігурує зазначене джерело Дунаю, яке до народження річки жодного відношення не має, але вважається головним. Фюрстенберги, батьки міста й піонери місцевого пивоваріння, проявили досконалий волюнтаризм: джерело вбране в кам’яний резервуар зі скульптурною композицією «Джерело Дунаю». Потік від джерела назвали Дунайським струмком (Donaubach). Захований в підземні труби, через сотню метрів він впадає в Бригах.
У німців щодо цього є романтична легенда про прекрасних юних дівчат Брег і Бригах, які опинилися в полоні у Володаря гори. Сестри часто сварилися, оскільки Брег хотіла дістатися до Чорного моря, а Бригах мріяла побувати в гостях у Рейну. Володар гори допоміг виконати сокровенні дівочі бажання. Сам Дунай він спрямував до теплого південно-східного моря, а до нього скерував притоку, що витікає з холодного Боденського озера, крізь яке проходить Рейн. Геологія дещо по-іншому визначила стосунки Дунаю й Рейну, перемішавши їх води. Невелика частина Дунаю справді має підземне русло. Цікавий феномен і неповторність Дунаю полягають в тому, що через 30 км після витоку ріка зникає під землею (фахівці називають це явище поглинанням поверхневих вод). Далі вода просочується крізь гірську породу — і вже згодом з’являється через 12 км в Аахському ключі й розливається на всю ширину. Дунайські води частково забирає річка Аах, що впадає у Боденське озеро, через яке протікає Рейн. Таким ось хитрим способом природа з’єднує Північне і Чорне моря.
На різних мовах у Дунаю налічується понад дюжина назв: Донау, Деньюб, Дуна, Дунеря, Дунав, Данубій, Туна, Істр... Поки ріка котить свої хвилі Німеччиною та Австрією, Дунай жіночого роду. На слов’янських територіях Дунай змінює рід на чоловічий, в албанській і румунській мові повертає собі жіночість, у старогрецькій і на латині знову віддає перевагу мужності. В угорській і турецькій мовах Дунай зовсім втрачає ознаки статі, оскільки ці мови обходяться без граматичної категорії роду.
/716-1.jpg)
/717-1.jpg)
/718-1.jpg)
Дунай — єдина ріка в Європі, вимірювання якої здійснюють не за течією, а проти неї. Нульові знаки Дунаю знаходиться в дельті, за 2845 км від Донау–ешингена: в румунському містечку Сулина і на краю українського річкового острова Анкудинів.
Немала довжина Дунаю, але це зовсім не світовий рекорд, усього лише 29-й рядок у зведеному списку, між Брахмапутрою з Південної Азії й Токантинсом з Бразилії. А ось в Європі більшу довжину має лише Волга.
Дунай — водний горизонт нової Європи, він немов кривий спис між Сходом і Заходом, на який історія нанизала сотні подій. Тому Дунай дуже цікавий в історичному плані, як жодна інша річка Старого світу. Мабуть, немає в Європі іншого такого свідка болю і мук трансформації цього Старого світу в Новий. Саме тут багато століть тому переплелися силові лінії німецького, романського, слов’янського, угорського, східного світів; тут виникала сучасна Європа; на цих берегах панували й занепали принаймні сім імперій — Римська, Візантійська, Габсбурзька, Османська, Німецька, нацистська, радянська; найрізноманітніші народи споруджували на цих берегах пантеони безсмертним богам і полеглим героям, створюючи трагічні й піднесені дунайські міфи.
З сотень невеликих придунайських поселень осібно слід виділити найпівденніший населений пункт Молдови — село Джурджулешти. Джурджулешти контролюють усю дунайську лінію республіки (чотириста метрів берега), у 1999 році отриману від України в обмін на ділянку автомобільної траси в районі села Паланка (найсхідніший населений пункт Молдавії). З точки зору географії Джурджулешти розташовані на ріці Прут неподалік від її злиття з Дунаєм, але сам факт існування цього села тепер має й важливе геополітичне значення. Дунайських держав після територіального розміну стало не дев’ять, а десять. У своєму новому стратегічному статусі скромне село розвивається стрімкими темпами: в Джурджулештах у найкоротші терміни побудували нафтоналивну базу, а також пасажирський і суховантажний термінали з гучною назвою Міжнародний вільний порт. Зрештою, це тема окремої подорожі й розповіді.
У кінцевому підсумку Дунай розгалужується й –утворює дельту — казкову смарагдову країну, край красивих і гордих людей, нащадків козаків, старовірів, волелюбців. Козаки колись співали чудову пісню «Їхав козак за Дунай», вони збудували там потужну Задунайську Січ, яку ми ще маємо відродити в первісній красі й силі, якщо нас не здолають сон розуму й атрофія совісті. Дельта Дунаю зберігає в собі найдавнішу Трипільську культуру. Ще відважний князь Святослав планував заснувати на Дунаї другу столицю Київської Русі і мріяв жити в мальовничому Переяславці-на-Дунаї, відчувши тут велич і таємницю ріки. Дунай завжди був символом волі й роздолля для української душі.
На порозі 2019 рік, і ми розуміємо, що золота можливість для України, яку ми шукаємо, знаходиться не в зовнішній допомозі, вона в нас, у наших духовних цінностях та інтелектуальному капіталі — первісному джерелі будь-якого процвітання. Якщо була мужність розпочати зміни, буде й мужність, щоб досягти успіху!
У Новий рік ми входимо з новими сподіваннями: на добрі зміни, на краще життя для себе, для своєї родини, для своєї рідної землі. Сподіваємося, що новорічні свята наповнять нас особливим душевним піднесенням, даруючи відчуття очікуваного оновлення, приємних несподіванок, і зміцнять віру у світле й щасливе майбутнє.
Головний редактор
професор Володимир Іванович Паньків
професор Володимир Іванович Паньків